Видрін: "ЄЕП – це частина передвиборної програми Путіна"
П'ятниця, 19 вересня 2003, 12:12
Питання вступу України в Єдиний економічний простір розділило українське суспільство. Праві політики звинуватили прихильників ЄЕП (а вони, здебільшого, з пропрезидентського табору) в зраді інтересів України заради "братерства" з північно-східним сусідом.
Для того, аби з’ясувати – що ж таке ЄЕП, і як вплине участь/неучасть України в цій структурі на життя пересічних українців, "Львівська газета" звернулася до директора Європейського інституту інтеграції та розвитку, знаного вітчизняного політолога та політтехнолога Дмитра Видріна. У відомого київського фахівця ми запитали й про інші цікаві моменти політичного життя України.
– Чому тема ЄЕП викликає таку бурхливу реакцію? Чи справді членство в ЄЕП може істотно вплинути на майбутнє української економіки?
– Вплинути на економіку воно може лише гіпотетично, але ніяк не реально. Річ у тому, що більшість угод, договорів, які укладає Україна, мають швидше ритуальне значення, ніж певний реальний зміст. І ЄЕП – не виняток.
З боку Росії, яка є головним двигуном цього проекту, тема ЄЕП абсолютно ритуальна, оскільки росіянам необхідний не зміст угоди і навіть не виконання її пунктів. Вони знають, що Україна все одно їх не виконає, як не виконала повністю жодну угоду, підписану в рамках СНД.
Для Росії ЄЕП – це частина передвиборної програми президента Путіна. Таким чином він демонструє себе інтегратором земель, патріотом тощо. І як тільки його переоберуть на другий термін, Росія втратить зацікавлення цим проектом.
З боку України вступ до ЄЕП також є певним ритуалом. За допомогою цього проекту наш президент хоче подати певний сигнал російському президенту про те, що він залишається його великим другом, стратегічним партнером тощо. А парламент в особі опозиції, звісно, намагається завадити президенту України подати себе великим другом Росії.
Навколо цього і відбувається гра. Всі розуміють, що угода не має жодного реального стосунку до життя. І всі усвідомлюють, що ЄЕП – це певна віртуальна боротьба, за допомогою якої одні сили можуть зміцнити позиції президента України, а заодно – і президента Росії, а інші сили – зламати гру президента України. Все це разом і є інтригою та рушійною силою ЄЕП.
– Як вступ у ЄЕП може вплинути на євроінтеграцію України?
– А як на зовнішнє просування України на Захід впливає її членство в СНД? Жодним чином. По-перше, ми не виконуємо повністю всі документи, які підписали в СНД. По-друге, Захід із великою іронією ставиться до так званих "союзів жебраків" – так називають об’єднання країн зі слабкою економікою.
Я уважно стежу за реакцією Заходу, тож можу сказати, що він є абсолютно індиферентним до цих внутрішніх ігор навколо ЄЕП. Йому байдуже, підпишуть цю угоду, чи ні, – Захід висуватиме власні вимоги, які не стосуватимуться членства чи нечленства України в цьому ЄЕП. Існують жорсткі вимоги ЄС, які необхідно виконати. І якщо ми їх виконаємо, то будемо членами ЄС. Незалежно від того, чи входитимемо в ЄЕП, чи ні.
Якщо ж ми не виконаємо цих вимог, жодне членство в жодних союзах нам не допоможе.
– Російська преса, зокрема, впливове видання "Ведомости" вже звинуватила українського прем’єр-міністра Віктора Януковича в тому, що він підриває угоду про ЄЕП. Як пишуть росіяни, це пов’язано з тим, що Янукович як представник донецької фінансово-промислової групи не бажає відкривати український ринок для російського капіталу. Як ви ставитеся до таких припущень?
– Ще раз повторюся: чи буде підписаний ЄЕП, чи ні – це жодним чином не вплине на реальність. Російський капітал ще до підписання ЄЕП придбав 60% крупних українських промислових підприємств. І ЄЕП ніяк не вплине на участь російських грошей у решті 40%.
І Янукович як розумна людина це розуміє. Йдеться про те, впустити чи ні російський капітал. Просто вже виникло певне кліше – хто "проти" ЄЕП – той патріот України. Хто "за" – той зрадник. Напевно, ніхто не хоче отримати таке неприємне тавро.
– "Ведомости" пишуть, що "між лідерами націоналістичних сил і донецьким бізнесом завжди існував певний зв’язок, а тому не дивно, що саме націоналістів донецький клан використовує для нагнітання ситуації". Чи можна вірити цим словам російського видання?
– Це – абсолютна нісенітниця. Хоча я й дуже поважаю цю російську газету і сам часто виступаю в ній із політичними статтями. Це – нісенітниця, оскільки Донецьк ніколи не використовує такі терміни, як "націоналіст" чи "ненаціоналіст".
Донецьк використовує інші терміни – "партнер" або "партнер по бізнесу". А те, що "донецькі" встановили нормальні стосунки з львівськими бізнесменами... Вони мають такі ж стосунки і з бізнесменами Києва, Дніпропетровська чи Запоріжжя.
– В одному зі своїх інтерв’ю ви казали, що восени можемо очікувати появи в парламенті тандему "Нашої України" Ющенка та "Партії регіонів" Януковича. Чи підтверджується цей прогноз?
– Думаю, що це – один зі сценаріїв. Їх у політиці завжди кілька – два-три, або й більше. Не виключаю, що зближення цих політичних сил невдовзі відбудеться. Йдеться не лише про партії, блоки чи групи впливу. Річ у тому, що в "донецьких" є сильний лідер.
Умовно кажучи, "західники" також мають сильного лідера. І ці люди розуміють, що, співпрацюючи між собою або принаймні не заважаючи один одному, можуть досягнути значно більшого, ніж якщо вплутаються у ворожнечу. З прагматичних міркувань "донецьким" вигідно мати нормальні стосунки з західними, "львівськими", якщо можна так висловитися.
Так само і "західникам" вигідно мати таких потужних і багатих фінансових партнерів, як "донецькі".
– Якою може бути взаємовигідна співпраця цих двох сил?
- Нова система України, до якої ми неминуче прийдемо, хоч я і не вважаю її оптимальною, передбачає перехід від моноцентризму до поліцентризму. Вже зараз в Україні виникають кілька центрів сили. Якщо раніше був один, то за рік-півтора утвориться щонайменше чотири.
Тому виникає ситуація, коли політики можуть не конкурувати за єдине місце ухвалення рішень, а домовлятися про те, як розподілять ці три-чотири, а може, й п’ять центрів сили. Тобто вакансій вистачатиме на всіх сильних людей України. А якщо вистачатиме вакансій, то немає приводу для смертельної ворожнечі.
Для того, аби з’ясувати – що ж таке ЄЕП, і як вплине участь/неучасть України в цій структурі на життя пересічних українців, "Львівська газета" звернулася до директора Європейського інституту інтеграції та розвитку, знаного вітчизняного політолога та політтехнолога Дмитра Видріна. У відомого київського фахівця ми запитали й про інші цікаві моменти політичного життя України.
– Чому тема ЄЕП викликає таку бурхливу реакцію? Чи справді членство в ЄЕП може істотно вплинути на майбутнє української економіки?
– Вплинути на економіку воно може лише гіпотетично, але ніяк не реально. Річ у тому, що більшість угод, договорів, які укладає Україна, мають швидше ритуальне значення, ніж певний реальний зміст. І ЄЕП – не виняток.
З боку Росії, яка є головним двигуном цього проекту, тема ЄЕП абсолютно ритуальна, оскільки росіянам необхідний не зміст угоди і навіть не виконання її пунктів. Вони знають, що Україна все одно їх не виконає, як не виконала повністю жодну угоду, підписану в рамках СНД.
Для Росії ЄЕП – це частина передвиборної програми президента Путіна. Таким чином він демонструє себе інтегратором земель, патріотом тощо. І як тільки його переоберуть на другий термін, Росія втратить зацікавлення цим проектом.
З боку України вступ до ЄЕП також є певним ритуалом. За допомогою цього проекту наш президент хоче подати певний сигнал російському президенту про те, що він залишається його великим другом, стратегічним партнером тощо. А парламент в особі опозиції, звісно, намагається завадити президенту України подати себе великим другом Росії.
Навколо цього і відбувається гра. Всі розуміють, що угода не має жодного реального стосунку до життя. І всі усвідомлюють, що ЄЕП – це певна віртуальна боротьба, за допомогою якої одні сили можуть зміцнити позиції президента України, а заодно – і президента Росії, а інші сили – зламати гру президента України. Все це разом і є інтригою та рушійною силою ЄЕП.
– Як вступ у ЄЕП може вплинути на євроінтеграцію України?
– А як на зовнішнє просування України на Захід впливає її членство в СНД? Жодним чином. По-перше, ми не виконуємо повністю всі документи, які підписали в СНД. По-друге, Захід із великою іронією ставиться до так званих "союзів жебраків" – так називають об’єднання країн зі слабкою економікою.
Я уважно стежу за реакцією Заходу, тож можу сказати, що він є абсолютно індиферентним до цих внутрішніх ігор навколо ЄЕП. Йому байдуже, підпишуть цю угоду, чи ні, – Захід висуватиме власні вимоги, які не стосуватимуться членства чи нечленства України в цьому ЄЕП. Існують жорсткі вимоги ЄС, які необхідно виконати. І якщо ми їх виконаємо, то будемо членами ЄС. Незалежно від того, чи входитимемо в ЄЕП, чи ні.
Якщо ж ми не виконаємо цих вимог, жодне членство в жодних союзах нам не допоможе.
– Російська преса, зокрема, впливове видання "Ведомости" вже звинуватила українського прем’єр-міністра Віктора Януковича в тому, що він підриває угоду про ЄЕП. Як пишуть росіяни, це пов’язано з тим, що Янукович як представник донецької фінансово-промислової групи не бажає відкривати український ринок для російського капіталу. Як ви ставитеся до таких припущень?
– Ще раз повторюся: чи буде підписаний ЄЕП, чи ні – це жодним чином не вплине на реальність. Російський капітал ще до підписання ЄЕП придбав 60% крупних українських промислових підприємств. І ЄЕП ніяк не вплине на участь російських грошей у решті 40%.
І Янукович як розумна людина це розуміє. Йдеться про те, впустити чи ні російський капітал. Просто вже виникло певне кліше – хто "проти" ЄЕП – той патріот України. Хто "за" – той зрадник. Напевно, ніхто не хоче отримати таке неприємне тавро.
– "Ведомости" пишуть, що "між лідерами націоналістичних сил і донецьким бізнесом завжди існував певний зв’язок, а тому не дивно, що саме націоналістів донецький клан використовує для нагнітання ситуації". Чи можна вірити цим словам російського видання?
– Це – абсолютна нісенітниця. Хоча я й дуже поважаю цю російську газету і сам часто виступаю в ній із політичними статтями. Це – нісенітниця, оскільки Донецьк ніколи не використовує такі терміни, як "націоналіст" чи "ненаціоналіст".
Донецьк використовує інші терміни – "партнер" або "партнер по бізнесу". А те, що "донецькі" встановили нормальні стосунки з львівськими бізнесменами... Вони мають такі ж стосунки і з бізнесменами Києва, Дніпропетровська чи Запоріжжя.
– В одному зі своїх інтерв’ю ви казали, що восени можемо очікувати появи в парламенті тандему "Нашої України" Ющенка та "Партії регіонів" Януковича. Чи підтверджується цей прогноз?
– Думаю, що це – один зі сценаріїв. Їх у політиці завжди кілька – два-три, або й більше. Не виключаю, що зближення цих політичних сил невдовзі відбудеться. Йдеться не лише про партії, блоки чи групи впливу. Річ у тому, що в "донецьких" є сильний лідер.
Умовно кажучи, "західники" також мають сильного лідера. І ці люди розуміють, що, співпрацюючи між собою або принаймні не заважаючи один одному, можуть досягнути значно більшого, ніж якщо вплутаються у ворожнечу. З прагматичних міркувань "донецьким" вигідно мати нормальні стосунки з західними, "львівськими", якщо можна так висловитися.
Так само і "західникам" вигідно мати таких потужних і багатих фінансових партнерів, як "донецькі".
– Якою може бути взаємовигідна співпраця цих двох сил?
- Нова система України, до якої ми неминуче прийдемо, хоч я і не вважаю її оптимальною, передбачає перехід від моноцентризму до поліцентризму. Вже зараз в Україні виникають кілька центрів сили. Якщо раніше був один, то за рік-півтора утвориться щонайменше чотири.
Тому виникає ситуація, коли політики можуть не конкурувати за єдине місце ухвалення рішень, а домовлятися про те, як розподілять ці три-чотири, а може, й п’ять центрів сили. Тобто вакансій вистачатиме на всіх сильних людей України. А якщо вистачатиме вакансій, то немає приводу для смертельної ворожнечі.
