Метаморфози Ферхойгена: через 4 роки Україна перестала бути Мексикою
Понеділок, 15 вересня 2003, 15:15
Забувати про вбивчі фрази, які рано чи пізно відгукуються скандалами, вміє не тільки Кучма. Комісар з питань розширення ЄС Гюнтер Ферхойген відомий у Києві трохи принизливим висловом, де ставиться під сумнів існування України як європейської держави. У недослівному переказі фраза звучить так: говорити про Україну в Євросоюзі – те ж саме що говорити про вступ Мексики до США. Сказав це він у листопаді 1999, через два місяці після вступу на посаду єврокомісара.
Минуло чотири роки. Наприкінці минулого тижня сам Ферхойген приїжджав до України, і тепер його лексика значно потеплішала. Проблема лише в тому, що Ферхойген відмовився визнати, що він колись порівнював Україну й Мексику.
Але "у нас всі ходи записані". Повернути єврокомісару пам'ять допомагає Інтернет. Трохи посканувавши мережу, "Українська правда" дослівно відновила словесний шедевр Ферхойгена.
Було це на засіданні комітету Європейського парламенту у міжнародних справах 25 листопада 1999 року. Стенограм засідань на сайті цього органу немає. Зате в Інтернеті є ряд ресурсів, які дослівно переказують сюжет порівняння Ферхойгеном України й Мексики.
Так, наприклад, виступ місіс Шеріл Гіллан на дебатах європейського постійного комітету британської Палати громад. 9 лютого 2000 обговорювалося питання "Загальна стратегія відносно України", і шановна член комітету навела фразу Ферхойгена.
Ханс ван Зон, із Школи гуманітарних і соціальних досліджень британського Університету Сандерленда написав дослідження "Відношення ЄС з Україною. Дуже важке партнерство". Він також цитує фразу Ферхойгена – з посиланням на агентство "Рейтер".
Ця репліка також з посиланням на "Рейтер" є у дослідженні Теммі Лінч "Український парадокс", яке вийшло у публікаціях Інституту досліджень конфлікту, ідеології і політики Бостонського університету.
Якщо дослівно, то Ферхойген сказав два таких речення: "I think it is irresponsible to talk about Ukraine and Russia as if they are potential candidates for membership". "I think that anybody who thinks that Ukraine should be taken into the EU should perhaps come along with the argument that Mexico should be taken into the USA".
У перекладі це звучить так: "Я думаю, що це безвідповідально - говорити про Україну й Росію так, неначе вони є потенційними кандидатами в члени". "Я думаю, що кожний, хто думає, що Україну потрібно прийняти в ЄС, повинен, ймовірно, приєднатися і до думки, що Мексику потрібно прийняти у США".
І от минулої п'ятниці Ферхойген двічі спілкувався з українською пресою, двічі йому пригадували "котлету по-мексиканські", і двічі Ферхойген відмовлявся визнати своє авторство.
"Я знаю цей вислів і цю концепцію, що Мексиці буде легше приєднатися до США, ніж деяким країнам приєднатися до ЄС. Однак ми не повинні забувати, що США – це одна держава, а ЄС – об'єднання суверенних держав. І тому не можна використати для порівняння ці моменти", - сказав він в Інституті міжнародних відносин.
Ще більш категоричним Ферхойген був на спільній прес-конференції з Грищенком: "Я вже звик до цієї дезинформації. Я ніколи не говорив цього і це не мій стиль – так говорити. Європейський союз – це не США, і Україна – це не Мексика. Це повний нонсенс. Але я вже звик до цього".
Ось така історія трапилася з пам'яттю Гюнтера Ферхойгена.
Однак гіршим варіантом для української дипломатії було б нагадувати єврокомісару помилки часів його дебюту на посаді. Зараз, потрібно визнати, Ферхойген більше привітний щодо України. І загострювати діалог з ним – собі на шкоду, оскільки Ферхойген є куратором вироблення відносин ЄС з новими сусідами, у тому числі з Україною.
Та й після закінчення повноважень нинішньої Єврокомісії у 2005 Ферхойген не зникне з міжнародної політики. Він може залишитися на другий термін, може навіть посісти місце Йошкі Фішера на чолі німецького МЗС, може знову отримати посаду у Соцінтерні або піти на підвищення в соціал-демократичній партії Шредера.
Крім того, навіть злий Ферхойген зразка 1999 року заслуговує на поблажливість. Тоді, перебуваючи на чолі несприйняття перспективи отримання Україною членства у ЄС, він все ж... був не такий категоричний.
Пригадаємо його першу репліку: "I think it is irresponsible to talk about Ukraine and Russia as if they are potential candidates for membership".
Тут можна звернути увагу на граматичний нюанс: зазвичай англійська конструкція as if використовується разом з дієсловами у минулому часі. Ця граматична форма вказує на високий ступінь нереальності, неможливості твердження, яке йде за as if. (У нашому випадку після as if говориться про нереальність потенційної можливості України стати кандидатом в ЄС.)
Однак Ферхойген використовує після as if дієслово to be не в минулому, а у нинішньому часі. Що, відповідно, вказує на більш м'яку форму нереальності членства України в ЄС. Хоч і суперечить, здавалося б, загальному значенню його висловлювання.
Проте, треба враховувати, що єврокомісар з Німеччини, тобто не є природним носієм англійської мови. І цей двозначний момент може бути всього лише побічним ефектом багатомовності Об'єднаної Європи.
І вже, звісно, Україні навряд чи варто будувати євроілюзії через інтонації і форми дієслова, вимовлені комісаром із питань розширення ЄС. Це ніяк не відбивається на досягненні офіційним Києвом далеких стандартів життя по-європейськи, як і не робить цю планку для України нижчою.
Минуло чотири роки. Наприкінці минулого тижня сам Ферхойген приїжджав до України, і тепер його лексика значно потеплішала. Проблема лише в тому, що Ферхойген відмовився визнати, що він колись порівнював Україну й Мексику.
Але "у нас всі ходи записані". Повернути єврокомісару пам'ять допомагає Інтернет. Трохи посканувавши мережу, "Українська правда" дослівно відновила словесний шедевр Ферхойгена.
Було це на засіданні комітету Європейського парламенту у міжнародних справах 25 листопада 1999 року. Стенограм засідань на сайті цього органу немає. Зате в Інтернеті є ряд ресурсів, які дослівно переказують сюжет порівняння Ферхойгеном України й Мексики.
Так, наприклад, виступ місіс Шеріл Гіллан на дебатах європейського постійного комітету британської Палати громад. 9 лютого 2000 обговорювалося питання "Загальна стратегія відносно України", і шановна член комітету навела фразу Ферхойгена.
Ханс ван Зон, із Школи гуманітарних і соціальних досліджень британського Університету Сандерленда написав дослідження "Відношення ЄС з Україною. Дуже важке партнерство". Він також цитує фразу Ферхойгена – з посиланням на агентство "Рейтер".
Ця репліка також з посиланням на "Рейтер" є у дослідженні Теммі Лінч "Український парадокс", яке вийшло у публікаціях Інституту досліджень конфлікту, ідеології і політики Бостонського університету.
Якщо дослівно, то Ферхойген сказав два таких речення: "I think it is irresponsible to talk about Ukraine and Russia as if they are potential candidates for membership". "I think that anybody who thinks that Ukraine should be taken into the EU should perhaps come along with the argument that Mexico should be taken into the USA".
У перекладі це звучить так: "Я думаю, що це безвідповідально - говорити про Україну й Росію так, неначе вони є потенційними кандидатами в члени". "Я думаю, що кожний, хто думає, що Україну потрібно прийняти в ЄС, повинен, ймовірно, приєднатися і до думки, що Мексику потрібно прийняти у США".
І от минулої п'ятниці Ферхойген двічі спілкувався з українською пресою, двічі йому пригадували "котлету по-мексиканські", і двічі Ферхойген відмовлявся визнати своє авторство.
"Я знаю цей вислів і цю концепцію, що Мексиці буде легше приєднатися до США, ніж деяким країнам приєднатися до ЄС. Однак ми не повинні забувати, що США – це одна держава, а ЄС – об'єднання суверенних держав. І тому не можна використати для порівняння ці моменти", - сказав він в Інституті міжнародних відносин.
Ще більш категоричним Ферхойген був на спільній прес-конференції з Грищенком: "Я вже звик до цієї дезинформації. Я ніколи не говорив цього і це не мій стиль – так говорити. Європейський союз – це не США, і Україна – це не Мексика. Це повний нонсенс. Але я вже звик до цього".
Ось така історія трапилася з пам'яттю Гюнтера Ферхойгена.
Однак гіршим варіантом для української дипломатії було б нагадувати єврокомісару помилки часів його дебюту на посаді. Зараз, потрібно визнати, Ферхойген більше привітний щодо України. І загострювати діалог з ним – собі на шкоду, оскільки Ферхойген є куратором вироблення відносин ЄС з новими сусідами, у тому числі з Україною.
Та й після закінчення повноважень нинішньої Єврокомісії у 2005 Ферхойген не зникне з міжнародної політики. Він може залишитися на другий термін, може навіть посісти місце Йошкі Фішера на чолі німецького МЗС, може знову отримати посаду у Соцінтерні або піти на підвищення в соціал-демократичній партії Шредера.
Крім того, навіть злий Ферхойген зразка 1999 року заслуговує на поблажливість. Тоді, перебуваючи на чолі несприйняття перспективи отримання Україною членства у ЄС, він все ж... був не такий категоричний.
Пригадаємо його першу репліку: "I think it is irresponsible to talk about Ukraine and Russia as if they are potential candidates for membership".
Тут можна звернути увагу на граматичний нюанс: зазвичай англійська конструкція as if використовується разом з дієсловами у минулому часі. Ця граматична форма вказує на високий ступінь нереальності, неможливості твердження, яке йде за as if. (У нашому випадку після as if говориться про нереальність потенційної можливості України стати кандидатом в ЄС.)
Однак Ферхойген використовує після as if дієслово to be не в минулому, а у нинішньому часі. Що, відповідно, вказує на більш м'яку форму нереальності членства України в ЄС. Хоч і суперечить, здавалося б, загальному значенню його висловлювання.
Проте, треба враховувати, що єврокомісар з Німеччини, тобто не є природним носієм англійської мови. І цей двозначний момент може бути всього лише побічним ефектом багатомовності Об'єднаної Європи.
І вже, звісно, Україні навряд чи варто будувати євроілюзії через інтонації і форми дієслова, вимовлені комісаром із питань розширення ЄС. Це ніяк не відбивається на досягненні офіційним Києвом далеких стандартів життя по-європейськи, як і не робить цю планку для України нижчою.
