Про що вже домовилися Медведчук, Мороз і Симоненко?
П'ятниця, 29 серпня 2003, 20:35
Триває узгодження змін до Конституції між Медведчуком, комуністами та соціалістами. Остаточного тексту законопроекту, попри заяву Кравчука, ще немає.
"Українська правда" з джерел, наближених до учасників переговорів, отримала документ, останні правки до якого були внесені у четвер. Але і його теж не можна називати фінальним акордом творчості Медведчука, Мороза й Симоненка. Однак він дає чітке уявлення, що буде у варіанті змін до Конституції, який дехто називає "компромісним", а дехто – "зрадницьким".
Наріжне питання – формування уряду. Відповідно до попередньо узгодженого законопроекту, це звучить так:
у Верховній Раді "за результатами виборів і на основі узгодження та поєднання політичних позицій" формується коаліція фракцій і груп, яка має нараховувати 226 депутатів. Вона вносить президенту кандидатуру прем'єра та формує Кабмін.
Строки, відведені на створення такої коаліції – місяць від першого засідання парламенту чи місяць від розпаду попередньої коаліції.
Парламент затверджує за поданням президента чотирьох провідних чиновників – прем'єра, міністра оборони, міністра закордонних справ і главу СБУ. За поданням глави уряду Верховна Рада дає путівку в життя всім іншим членам Кабміну, главі Антимонопольного комітету, Держтелерадіо, Фонду держмайна. Парламент також може всіх їх звільнити.
Кабінет міністрів за поданням прем'єра призначає та звільняє губернаторів та керівників органів виконавчої влади, які не є членами уряду. Від президента до уряду переходить право призначати половину Ради НБУ.
Відставка Кабміну або члена уряду повинна затверджуватися Верховною Радою.
Як і раніше, Верховна Рада за поданням президента голосує за генпрокурора. Але тут є нововведення: відставка генпрокурора можлива лише коли на неї погодиться парламент.
Верховна Рада розпускається президентом у чотирьох випадках:
- якщо за місяць не сформовано коаліцію;
- якщо протягом трьох місяців не обрано президента – для цього треба 3/4 голосів депутатів;
- якщо протягом 60 днів після відставки Кабміну не сформований новий уряд;
- якщо протягом 30 днів сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.
Рішення про розпуск парламенту "ухвалюється президентом після консультацій з головою Верховної Ради, його заступниками та керівниками фракцій і груп".
Достроково можуть бути припинені повноваження і окремих депутатів. Нові напрацювання передбачають для цього такі передумови:
- якщо протягом 20 днів не виконано вимоги щодо несумісності депутатського мандата;
- якщо депутат відсутній на пленарних засіданнях без поважних причин 60 днів;
- якщо депутат вийшов чи його було виключено із фракції тієї сили, за списком якої він був обраний; в даному випадку рішення про виключення депутата ухвалює "вищий керівний орган партії або блоку".
Депутати можуть суміщати свій мандат з посадою міністрів та "керівників інших центральних органів виконавчої влади". Водночас обранці не можуть займатися "оплачуваною або підприємницькою" діяльністю – крім викладання, наукової або творчої роботи.
Також депутати не мають права входити до складу "керівного або наглядового органу підприємства чи організації, що має на меті одержання прибутку".
Серед інших пропозицій – Верховна Рада призначає суддів не безстроково, а на 10 років. Також парламент голосує не за третину, а за половину складу Конституційного суду.
Президент із значно скороченими повноваженнями все ж має право зупиняти дію актів Кабміну – "з мотивів їх невідповідності Конституції, законам та актам президента". Водночас президент подає до Конституційного суду звернення з проханням розібратися у конституційності таких актів уряду.
Процедура імпічменту президента залишається незмінною. Якщо ж глава держави все ж достроково піде зі своєї посади, то його повноваження тимчасово виконувати буде спікер Верховної Ради.
Прокуратура отримує нові повноваження, які закріплюються у Конституції строком на 5 років: "догляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими й службовими особами".
Ця норма була і раніше у законодавстві, але Україна від неї давно уже повинна була відмовитися – згідно з обіцянками, наданими офіційним Києвом Раді Європи.
І, нарешті, перехідні положення Конституції. Тут записано той запобіжник, якого вимагає опозиція: "Верховна Рада у 2006 обирається у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від партій та блоків".
Ця нова Верховна Рада у 2006 через місяць після початку роботи повинна обрати президента. При цьому там зазначена дивна норма: цей прогресивний парламент набуває повноважень з обранням не менше від 3/4 депутатів. Як таке можливо, коли вибори відбуваються за списками – не зрозуміло.
Зміни до Конституції, тобто обмеження повноважень президента, набувають сили через 4 місяці після їх ухвалення Верховною Радою. Невже, якщо це відбудеться на початку зимово-весняної сесії 2004 року, то і Кучма поправить малою владою?
"Українська правда" з джерел, наближених до учасників переговорів, отримала документ, останні правки до якого були внесені у четвер. Але і його теж не можна називати фінальним акордом творчості Медведчука, Мороза й Симоненка. Однак він дає чітке уявлення, що буде у варіанті змін до Конституції, який дехто називає "компромісним", а дехто – "зрадницьким".
Наріжне питання – формування уряду. Відповідно до попередньо узгодженого законопроекту, це звучить так:
у Верховній Раді "за результатами виборів і на основі узгодження та поєднання політичних позицій" формується коаліція фракцій і груп, яка має нараховувати 226 депутатів. Вона вносить президенту кандидатуру прем'єра та формує Кабмін.
Строки, відведені на створення такої коаліції – місяць від першого засідання парламенту чи місяць від розпаду попередньої коаліції.
Парламент затверджує за поданням президента чотирьох провідних чиновників – прем'єра, міністра оборони, міністра закордонних справ і главу СБУ. За поданням глави уряду Верховна Рада дає путівку в життя всім іншим членам Кабміну, главі Антимонопольного комітету, Держтелерадіо, Фонду держмайна. Парламент також може всіх їх звільнити.
Кабінет міністрів за поданням прем'єра призначає та звільняє губернаторів та керівників органів виконавчої влади, які не є членами уряду. Від президента до уряду переходить право призначати половину Ради НБУ.
Відставка Кабміну або члена уряду повинна затверджуватися Верховною Радою.
Як і раніше, Верховна Рада за поданням президента голосує за генпрокурора. Але тут є нововведення: відставка генпрокурора можлива лише коли на неї погодиться парламент.
Верховна Рада розпускається президентом у чотирьох випадках:
- якщо за місяць не сформовано коаліцію;
- якщо протягом трьох місяців не обрано президента – для цього треба 3/4 голосів депутатів;
- якщо протягом 60 днів після відставки Кабміну не сформований новий уряд;
- якщо протягом 30 днів сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.
Рішення про розпуск парламенту "ухвалюється президентом після консультацій з головою Верховної Ради, його заступниками та керівниками фракцій і груп".
Достроково можуть бути припинені повноваження і окремих депутатів. Нові напрацювання передбачають для цього такі передумови:
- якщо протягом 20 днів не виконано вимоги щодо несумісності депутатського мандата;
- якщо депутат відсутній на пленарних засіданнях без поважних причин 60 днів;
- якщо депутат вийшов чи його було виключено із фракції тієї сили, за списком якої він був обраний; в даному випадку рішення про виключення депутата ухвалює "вищий керівний орган партії або блоку".
Депутати можуть суміщати свій мандат з посадою міністрів та "керівників інших центральних органів виконавчої влади". Водночас обранці не можуть займатися "оплачуваною або підприємницькою" діяльністю – крім викладання, наукової або творчої роботи.
Також депутати не мають права входити до складу "керівного або наглядового органу підприємства чи організації, що має на меті одержання прибутку".
Серед інших пропозицій – Верховна Рада призначає суддів не безстроково, а на 10 років. Також парламент голосує не за третину, а за половину складу Конституційного суду.
Президент із значно скороченими повноваженнями все ж має право зупиняти дію актів Кабміну – "з мотивів їх невідповідності Конституції, законам та актам президента". Водночас президент подає до Конституційного суду звернення з проханням розібратися у конституційності таких актів уряду.
Процедура імпічменту президента залишається незмінною. Якщо ж глава держави все ж достроково піде зі своєї посади, то його повноваження тимчасово виконувати буде спікер Верховної Ради.
Прокуратура отримує нові повноваження, які закріплюються у Конституції строком на 5 років: "догляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими й службовими особами".
Ця норма була і раніше у законодавстві, але Україна від неї давно уже повинна була відмовитися – згідно з обіцянками, наданими офіційним Києвом Раді Європи.
І, нарешті, перехідні положення Конституції. Тут записано той запобіжник, якого вимагає опозиція: "Верховна Рада у 2006 обирається у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від партій та блоків".
Ця нова Верховна Рада у 2006 через місяць після початку роботи повинна обрати президента. При цьому там зазначена дивна норма: цей прогресивний парламент набуває повноважень з обранням не менше від 3/4 депутатів. Як таке можливо, коли вибори відбуваються за списками – не зрозуміло.
Зміни до Конституції, тобто обмеження повноважень президента, набувають сили через 4 місяці після їх ухвалення Верховною Радою. Невже, якщо це відбудеться на початку зимово-весняної сесії 2004 року, то і Кучма поправить малою владою?
