"Кучма – вбивця". В США це не треба більше доводити?
П'ятниця, 29 серпня 2003, 12:57
На сторінках чи не найвпливовішої газети світу The New York Times президента України Кучму прямо названо "вбивцею". Це – найжорсткіша характеристика гаранта у західній пресі за всі роки правління. Сталося це, коли вже давно замовкли як вуличні протести навколо справи Гонгадзе, так і ноти протесту через санкцію на продаж "Кольчуг".
26 серпня The New York Times оприлюднила статтю свого штатного колумніста Ніколаса Крістофа "Радянські тіні, українські привиди". Американець розповідав про поїздку на батьківщину свого батька, в українське селище Карапчів, яке до війни було територією Румунії.
Змальовуючи жахи життя в українському селі, Крістоф перейшов на особистості.
"Зараз Україною править бандит Леонід Кучма, чиї противники стають жертвами загадкових автокатастроф. Чотири відомих журналісти загинули за невідомих обставин, серед них Георгій Гонгадзе, чиє обезголовлене тіло було знайдене після того, як президент Кучма сказав: "Викиньте його. Віддайте його чеченцям". Ці слова опинилися на таємно записаній касеті […] Україна потребує кращого лідера".
Так переклав уривок про Кучму російський сайт Інопреса.Ру. Насправді вони пом'якшили епітет американського журналіста на адресу українського президента.
В оригіналі Крістоф назвав Кучму словом "thug". ("Ukraine is now ruled by a thug, Leonid Kuchma…").
"Thug" – це набагато гірше, ніж просто "бандит". Це слово має яскраво виражене негативне забарвлення. "Thug" – це "убивця", "головоріз" (за "Великим англо-російським словником" Гальперіна та Меднікової).
Сайт перекладів Lingvo.Ru наводить такі значення слова "thug": "вбивця", "головоріз", "кіллер", "розбійник-душитель" (останнє значення є історичним – цим словом, запозиченим з хінді, називали членів релігійної секти в Індії, які вклонялися богині смерті Калі).
Ще гірше для гаранта, що "вбивцею" його назвав авторитетний журналіст. Ніколас Крістоф двічі на тиждень пише колонку для The New York Times з 2001 року. До цього він працював у The Times. У 1990 Крістоф та його дружина Шеріл ВуДунн здобули Пулітцерівську премію за висвітлення демократичного руху в Китаї. Це єдиний випадок, коли цю нагороду отримало подружжя. Вони також володіють журналістськими нагородами George Polk та Overseas Press Club.
У принципі, у The New York Times теж бувають проколи. Нещодавно газета пережила скандал, коли виявилося, що один із кореспондентів писав матеріали про "вашингтонського снайпера", не виходячи з квартири і переробляючи повідомлення з інших ЗМІ.
Але тут, вочевидь, інша історія. Так, відомо, що "вбивцею" прийнято називати після рішення суду. Однак це слово вжито щодо Кучми на сторінці редакційних коментарів, тобто мова іде про оціночне судження автора. Крім того, очевидно, що "thug" є словом не з юридичної лексики, а з художньої творчості (слово стилістично марковане, належить до історизмів).
"Українська правда" намагалася з'ясувати мотиви, чому Крістоф вжив щодо Кучми таке слово, але журналіст на питання, направлене по e-mail, не відповів.
Попри походження слова, очевидно, якась реакція на образу Кучми "вбивцею" з боку держави повинна бути.
Як виявилося, статтю американського журналіста прочитали опитані "Українською правдою" експерти. Можливо, тому, що її переклад був вміщений в Інтернеті.
Михайло Погребинський вважає, що "Україна нічого не повинна робити" в зв'язку з цією публікацією The New York Times. "Держава не повинна відповідати на некомпетентні хамські випади. У цьому матеріалі є моменти, які вказують, що автор є некомпетентним.
Ось, наприклад, інший випадок: нещодавно Financial Times написала, що після ухвалення узгодженого Медведчуком, Морозом і Симоненком законопроекту вибори президента України в 2004 відміняються. Але ж це не так! Оскільки читачі газети цим повідомленням вводяться в оману, то хтось з посольства повинен зателефонувати до газети й сказати, що це не відповідає дійсності".
Погребинський також додав, що видання, які себе поважають, не повинні передруковувати подібні статті.
Дмитро Видрін навпаки, вважає, що з боку України повинна бути "дипломатична реакція". "Ідеальний варіант – подати на газету до суду. І в суді довести, хто є правим. До речі, це була б чудова нагода зняти з президента усі підозри щодо його ролі в справі Гонгадзе".
Необхідною умовою Видрін вважає, що це повинен бути "будь-який суд, який славний своєю об'єктивністю". Подавати ж позов повинен "той суб'єкт, який є об'єктом цих несправедливих, чи навпаки, справедливих звинувачень".
Микола Томенко вважає, що ситуація свідчить про прокол владних структур України. "З одного боку, українське законодавство не врегульовує, як спростовувати недостовірну інформацію в закордонній пресі. Тут мають діяти структури президента і МЗС. Це той приклад, коли команда президента й дипломатія повинні були оперативно або спростувати, або пояснити роль Леоніда Кучми у вбивстві Георгія Гонгадзе. Цього не сталося".
Водночас, за інформацією Томенка, АП знає про цю статтю в The New York Times. "У темнику за 27.08 написано, що в даній газеті вийшла ця стаття. І приписка: комментарии отсутствуют ко всей информации по данной теме".
Томенко також додав, що ця стаття особливо болюче ударила по Кучмі, враховуючи, що він відвідає Нью-Йорк у вересні цього року для участі в Генасамблеї ООН.
"Українська правда" подзвонила до адміністрації президента, щоб дізнатися, чи буде якась реакція на дефініцію Кучми "вбивцею" та "головорізом". Секретарка у приймальні Васильєва повідомила, що "якщо АП захоче це прокоментувати, то зробить це без участі "Української правди".
Намагаючись довідатися у цієї не зовсім чемної пані хоч якусь конструктивну інформацію, ми дізналися таке: "Група, яка відповідає за дану ділянку, зараз працює над питанням". Що це за дивна структура, вона не уточнила.
Але, схоже, паралельно з АП реакцією на образу Кучми займаються і ті люди, які мають для цього повноваження.
Заступник держсекретаря МЗС Наталія Зарудна повідомила "Українській правді", що є доручення генконсульству України в Нью-Йорку, щоб те підготувало пропозиції, як реагувати у цій ситуації.
"Як правило, єдиний шлях офіційного реагування – лист до редакції. Його, до речі, може надіслати будь-яка людина. Можете і ви. Зазвичай посольства цим користуються, і листи посольств нерідко публікують. Щодо позову до суду – це питання потребує додаткового вивчення".
Вживання слова "вбивця" щодо Кучми Зарудна назвали "обурливим фактом". "Вбивцею називають лише після рішення суду, і в тому числі в Америці. Я вже не говорю, що ідеться про главу держави".
А The New York Times тим часом продовжило публікацію роздумів свого різкого колумніста про подорож до України. Щоправда, у статті, яка вийшла в п'ятницю, Крістоф більше не чіпав "гаранта". Він узагалі не згадував прізвищ українських посадовців.
26 серпня The New York Times оприлюднила статтю свого штатного колумніста Ніколаса Крістофа "Радянські тіні, українські привиди". Американець розповідав про поїздку на батьківщину свого батька, в українське селище Карапчів, яке до війни було територією Румунії.
Змальовуючи жахи життя в українському селі, Крістоф перейшов на особистості.
"Зараз Україною править бандит Леонід Кучма, чиї противники стають жертвами загадкових автокатастроф. Чотири відомих журналісти загинули за невідомих обставин, серед них Георгій Гонгадзе, чиє обезголовлене тіло було знайдене після того, як президент Кучма сказав: "Викиньте його. Віддайте його чеченцям". Ці слова опинилися на таємно записаній касеті […] Україна потребує кращого лідера".
Так переклав уривок про Кучму російський сайт Інопреса.Ру. Насправді вони пом'якшили епітет американського журналіста на адресу українського президента.
В оригіналі Крістоф назвав Кучму словом "thug". ("Ukraine is now ruled by a thug, Leonid Kuchma…").
"Thug" – це набагато гірше, ніж просто "бандит". Це слово має яскраво виражене негативне забарвлення. "Thug" – це "убивця", "головоріз" (за "Великим англо-російським словником" Гальперіна та Меднікової).
Сайт перекладів Lingvo.Ru наводить такі значення слова "thug": "вбивця", "головоріз", "кіллер", "розбійник-душитель" (останнє значення є історичним – цим словом, запозиченим з хінді, називали членів релігійної секти в Індії, які вклонялися богині смерті Калі).
Ще гірше для гаранта, що "вбивцею" його назвав авторитетний журналіст. Ніколас Крістоф двічі на тиждень пише колонку для The New York Times з 2001 року. До цього він працював у The Times. У 1990 Крістоф та його дружина Шеріл ВуДунн здобули Пулітцерівську премію за висвітлення демократичного руху в Китаї. Це єдиний випадок, коли цю нагороду отримало подружжя. Вони також володіють журналістськими нагородами George Polk та Overseas Press Club.
У принципі, у The New York Times теж бувають проколи. Нещодавно газета пережила скандал, коли виявилося, що один із кореспондентів писав матеріали про "вашингтонського снайпера", не виходячи з квартири і переробляючи повідомлення з інших ЗМІ.
Але тут, вочевидь, інша історія. Так, відомо, що "вбивцею" прийнято називати після рішення суду. Однак це слово вжито щодо Кучми на сторінці редакційних коментарів, тобто мова іде про оціночне судження автора. Крім того, очевидно, що "thug" є словом не з юридичної лексики, а з художньої творчості (слово стилістично марковане, належить до історизмів).
"Українська правда" намагалася з'ясувати мотиви, чому Крістоф вжив щодо Кучми таке слово, але журналіст на питання, направлене по e-mail, не відповів.
Попри походження слова, очевидно, якась реакція на образу Кучми "вбивцею" з боку держави повинна бути.
Як виявилося, статтю американського журналіста прочитали опитані "Українською правдою" експерти. Можливо, тому, що її переклад був вміщений в Інтернеті.
Михайло Погребинський вважає, що "Україна нічого не повинна робити" в зв'язку з цією публікацією The New York Times. "Держава не повинна відповідати на некомпетентні хамські випади. У цьому матеріалі є моменти, які вказують, що автор є некомпетентним.
Ось, наприклад, інший випадок: нещодавно Financial Times написала, що після ухвалення узгодженого Медведчуком, Морозом і Симоненком законопроекту вибори президента України в 2004 відміняються. Але ж це не так! Оскільки читачі газети цим повідомленням вводяться в оману, то хтось з посольства повинен зателефонувати до газети й сказати, що це не відповідає дійсності".
Погребинський також додав, що видання, які себе поважають, не повинні передруковувати подібні статті.
Дмитро Видрін навпаки, вважає, що з боку України повинна бути "дипломатична реакція". "Ідеальний варіант – подати на газету до суду. І в суді довести, хто є правим. До речі, це була б чудова нагода зняти з президента усі підозри щодо його ролі в справі Гонгадзе".
Необхідною умовою Видрін вважає, що це повинен бути "будь-який суд, який славний своєю об'єктивністю". Подавати ж позов повинен "той суб'єкт, який є об'єктом цих несправедливих, чи навпаки, справедливих звинувачень".
Микола Томенко вважає, що ситуація свідчить про прокол владних структур України. "З одного боку, українське законодавство не врегульовує, як спростовувати недостовірну інформацію в закордонній пресі. Тут мають діяти структури президента і МЗС. Це той приклад, коли команда президента й дипломатія повинні були оперативно або спростувати, або пояснити роль Леоніда Кучми у вбивстві Георгія Гонгадзе. Цього не сталося".
Водночас, за інформацією Томенка, АП знає про цю статтю в The New York Times. "У темнику за 27.08 написано, що в даній газеті вийшла ця стаття. І приписка: комментарии отсутствуют ко всей информации по данной теме".
Томенко також додав, що ця стаття особливо болюче ударила по Кучмі, враховуючи, що він відвідає Нью-Йорк у вересні цього року для участі в Генасамблеї ООН.
"Українська правда" подзвонила до адміністрації президента, щоб дізнатися, чи буде якась реакція на дефініцію Кучми "вбивцею" та "головорізом". Секретарка у приймальні Васильєва повідомила, що "якщо АП захоче це прокоментувати, то зробить це без участі "Української правди".
Намагаючись довідатися у цієї не зовсім чемної пані хоч якусь конструктивну інформацію, ми дізналися таке: "Група, яка відповідає за дану ділянку, зараз працює над питанням". Що це за дивна структура, вона не уточнила.
Але, схоже, паралельно з АП реакцією на образу Кучми займаються і ті люди, які мають для цього повноваження.
Заступник держсекретаря МЗС Наталія Зарудна повідомила "Українській правді", що є доручення генконсульству України в Нью-Йорку, щоб те підготувало пропозиції, як реагувати у цій ситуації.
"Як правило, єдиний шлях офіційного реагування – лист до редакції. Його, до речі, може надіслати будь-яка людина. Можете і ви. Зазвичай посольства цим користуються, і листи посольств нерідко публікують. Щодо позову до суду – це питання потребує додаткового вивчення".
Вживання слова "вбивця" щодо Кучми Зарудна назвали "обурливим фактом". "Вбивцею називають лише після рішення суду, і в тому числі в Америці. Я вже не говорю, що ідеться про главу держави".
А The New York Times тим часом продовжило публікацію роздумів свого різкого колумніста про подорож до України. Щоправда, у статті, яка вийшла в п'ятницю, Крістоф більше не чіпав "гаранта". Він узагалі не згадував прізвищ українських посадовців.
