Київ, серпень та "свята трійця"
П'ятниця, 22 серпня 2003, 13:25
Вишукана політтехнологічна комбінація, проведена главою президентської адміністрації, дістала високу оцінку у вузьких професійних колах. Зустріч Віктора Медведчука з його непримиренними опонентами Олександром Морозом та Петром Симоненком, про яку було оголошено 21 серпня, неодмінно стане предметом специфічного зацікавлення як з боку, власне, фахівців, так і відомих політологів.
Принципово неможлива ще декілька тижнів тому зустріч між затятими борцями з "антинародним режимом" та його, "режиму", чи не найактивнішого оборонця, закінчилася хіба що не тріумфом. Цитуємо. "Виступаючи на прес-конференції, лідери опозиційних партій також повідомили, що ДЕЯКИЙ ЧАС ТОМУ вони провели консультацію з приводу конституційної реформи з главою адміністрації президента Віктором Медведчуком (на його запрошення), під час чого висловили свої думки щодо цієї реформи, які, за їх словами, знайшли РОЗУМІННЯ з боку опонента" (виділено нами.- К.М., Д.Я.). Ще одна цитата: Лідер комуністів звинуватив лідера "НУ" "у відсутності з його боку "конкретних кроків" для реалізації конституційної реформи" (обидві цитати - за агенцією УНІАН).
Останнє твердження вірогідного кандидата на посаду глави держави є неправдою. Адже лише 5 тижнів тому саме завдяки рішучим фізичним та інтелектуальним діям фракції "НУ" (а також соціалістів та бютівців) до Конституційного Суду було спрямовано і депутатський законопроект щодо славної конституційної рехворми. САМЕ ЦЯ ОБСТАВИНА, крім всього іншого, СТВОРИЛА ОБ"ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ДІАЛОГУ КЕРІВНИКА АДМІНІСТРАЦІЇ З ЛІДЕРАМИ КПУ ТА СПУ.
Спеціально для комуністів пояснюємо: у випадку, якщо до КС потрапив би лише президентський законопроект, всі зусилля адміністрації та її голови було би спрямовано на затвердження парламентом саме його і говорити з Петром Миколайовичем не було би про що.
Пан Симоненко вступив в переговорний процес, метою якого нібито є розробка ТРЕТЬОГО варіанта рехворми. Об'єктивно узгодження нового документа призведе лише до подальшого затягування процесу рехвормування української політичної системи, а не до прискорення її – а саме це декларували за головну мету учасники дійства.
Складається враження, що головним пунктом взаєморозуміння між панами Симоненком і Медведчуком стала не рехворма як така, а страх. Ім'я страху – Віктор Ющенко як майбутній можливий президент країни.
З боку обох шановних політиків така поведінка є цілком логічною. Але навіщо це все третьому учаснику – Олександру Морозу? Мабуть, мало хто з числа керівників та активістів СПУ може дати несуперечливу відповідь на це запитання.
А вона могла би бути, наприклад, такою: гра в політичні цяцьки з комуністами дозволяє шановному лідеру СПУ ще деякий час зберігати ілюзію по те, що у випадку блокування з КПУ та БЮТ саме він стане узгодженим кандидатом на виборах. А цього не може бути, тому що не може бути ніколи. Попіл "канівської четвірки", побудованої на тих самих ілюзіях, до сьогодні стукає в наші серця.
Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання
Принципово неможлива ще декілька тижнів тому зустріч між затятими борцями з "антинародним режимом" та його, "режиму", чи не найактивнішого оборонця, закінчилася хіба що не тріумфом. Цитуємо. "Виступаючи на прес-конференції, лідери опозиційних партій також повідомили, що ДЕЯКИЙ ЧАС ТОМУ вони провели консультацію з приводу конституційної реформи з главою адміністрації президента Віктором Медведчуком (на його запрошення), під час чого висловили свої думки щодо цієї реформи, які, за їх словами, знайшли РОЗУМІННЯ з боку опонента" (виділено нами.- К.М., Д.Я.). Ще одна цитата: Лідер комуністів звинуватив лідера "НУ" "у відсутності з його боку "конкретних кроків" для реалізації конституційної реформи" (обидві цитати - за агенцією УНІАН).
Останнє твердження вірогідного кандидата на посаду глави держави є неправдою. Адже лише 5 тижнів тому саме завдяки рішучим фізичним та інтелектуальним діям фракції "НУ" (а також соціалістів та бютівців) до Конституційного Суду було спрямовано і депутатський законопроект щодо славної конституційної рехворми. САМЕ ЦЯ ОБСТАВИНА, крім всього іншого, СТВОРИЛА ОБ"ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ ДІАЛОГУ КЕРІВНИКА АДМІНІСТРАЦІЇ З ЛІДЕРАМИ КПУ ТА СПУ.
Спеціально для комуністів пояснюємо: у випадку, якщо до КС потрапив би лише президентський законопроект, всі зусилля адміністрації та її голови було би спрямовано на затвердження парламентом саме його і говорити з Петром Миколайовичем не було би про що.
Пан Симоненко вступив в переговорний процес, метою якого нібито є розробка ТРЕТЬОГО варіанта рехворми. Об'єктивно узгодження нового документа призведе лише до подальшого затягування процесу рехвормування української політичної системи, а не до прискорення її – а саме це декларували за головну мету учасники дійства.
Складається враження, що головним пунктом взаєморозуміння між панами Симоненком і Медведчуком стала не рехворма як така, а страх. Ім'я страху – Віктор Ющенко як майбутній можливий президент країни.
З боку обох шановних політиків така поведінка є цілком логічною. Але навіщо це все третьому учаснику – Олександру Морозу? Мабуть, мало хто з числа керівників та активістів СПУ може дати несуперечливу відповідь на це запитання.
А вона могла би бути, наприклад, такою: гра в політичні цяцьки з комуністами дозволяє шановному лідеру СПУ ще деякий час зберігати ілюзію по те, що у випадку блокування з КПУ та БЮТ саме він стане узгодженим кандидатом на виборах. А цього не може бути, тому що не може бути ніколи. Попіл "канівської четвірки", побудованої на тих самих ілюзіях, до сьогодні стукає в наші серця.
Костянтин Малєєв, Данило Яневський, Інститут політичного моделювання
