Компроміс-2004
Четвер, 21 серпня 2003, 14:56
Нездатність об'єднатися змушує політикум ставити або на Ющенка або ж на політреформу
В останні тижні літа робота штабів влади опозиційних політичних сил, по досягненню домовленостей, стосовно подальших спільних дій, вийшла на публічний рівень. У досить короткий проміжок часу своє бачення майбутніх альянсів представили другі особи Блоку Юлії Тимошенко та Соцпартії. Самі ж лідери цих і інших антивладних сил, за винятком комуністів, поки що утримуються від прямих заяв, що дозволяє вважати виступи їхніх найближчих соратників свого роду "пробними кулями".
Єдність у незгоді
Минулого тижня відразу два представники СПУ - Юрій Луценко й Йосип Вінський - в інтерв'ю інтернет-виданню "Українська правда" кожен по-своєму висловили сумнів щодо здатності опозиційної "четвірки" висунути погодженого кандидата на президентських виборах-2004.
Раніше з заявою подібного змісту виступив заступник голови БЮТ Олександр Турчинов. Виступ Турчинова, який заявив, що для його політичної сили альянс у форматі "трійки" КПУ-СПУ-БЮТ виглядає більш привабливим, ніж союз з Віктором Ющенком, спостерігачі розцінили як продовження "торгу" Юлії Тимошенко з лідером "Нашої України". Заяви ж Луценка й Вінського оголили протиріччя усередині політради СПУ, частина якої де-факто виступає за співпрацю з Ющенком як з найбільш перспективним непровладним кандидатом, у той час як інша частина з різних причин не підтримує цей сценарій.
Інтерв'ю відомих політиків дозволяють окреслити деякі контури "проміжних" політичних союзів у рядах фронди, що стануть стартовими майданчиками для кандидатів у президенти від опозиції - а можливо, і від "опозицій". Адже ще з початком політреформи була очевидною різниця інтересів, зокрема, лівих сил, "НУ" і Юлії Тимошенко.
Сьогодні низка ЗМІ називають розкол опозиції наслідком і чи не основною метою ініційованої рік тому президентом Кучмою політреформи. Як вважає президент Центру О. Разумкова Анатолій Гриценко, "внесення сум'яття" у ряди опозиціонерів дійсно передбачалось авторами реформи, тим більше, що сама ідея розширення повноважень парламенту й уряду була вперше оголошена саме СПУ й КПУ. У зв'язку з цим, вважає пан Гриценко, у рамках у цілому потрібної державі реформи "із кожною стороною ведеться гра", метою якої є не допустити об'єднання опозиції в ім'я президентських виборів.
У свою чергу, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, якого неодноразово називали одним із головних натхненників реформи, вважає, що головне в реформаторській ініціативі президента - її стратегічна складова. "У влади не було ініціативи, і, звичайно, розпочавши реформу, вона отримала рік перепочинку, - відзначає політолог - але первинно те, що склалася придатна для реформи ситуація". Що ж до об'єднання опозиції, то експерт назвав "дивним" будь-яке об'єднання опозиціонерів - чи то у форматі "четвірки", "трійки" чи "двійок". Усі лідери опозиційних сил підуть на вибори окремо, прогнозує пан Погребинський, а розмови про єдиного кандидата варто вважати не більш ніж "грою штабів".
З іншого боку, експерти не бачать перспектив і для об'єднання провладних сил. Як відзначає Анатолій Гриценко, будь-який кандидат від влади змушений буде прийняти на себе весь негатив, що з цією владою асоціюється. Михайло Погребинський також не упевнений у здатності пропрезидентських сил висунути єдиного кандидата. А відсутність такого може, на думку політолога, призвести ці сили до програшу виборів.
Інша "родина"?
Що стосується перспектив власне політреформи, то тут експерти обережні у висловах. Пан Погребинський "на 80"% упевнений, що реформа відбудеться, тому що це - в інтересах "політиків, які представляють реальні партії, зокрема, КПУ, СПУ, СДПУ (о)". Не заперечує можливості проходження реформи через парламент і пан Гриценко - у випадку підтримки її проекту лівими силами.
У той же час, під сумнівом залишається сама суть, а можливо - і форма змін політичної системи. В інтерв'ю "Контексту" Михайло Погребинський відмовився коментувати можливість появи нових пропозицій президента щодо політреформи, чутки про що циркулюють у навколополітичних колах, що будуть зводитися до встановлення парламентської республіки, у якій президенту відведені переважно представницькі функції. Можливо, главу держави буде обирати парламент. У той же час, політолог фактично не виключив такого варіанта, порекомендувавши "дочекатися, що скаже через декілька днів президент".
На думку багатьох спостерігачів, "презентації" чергових реформаторських ініціатив можна чекати в День Незалежності, і оприлюднені вони будуть під час звернення Леоніда Кучми до народу. Нагадаємо, рік тому в такий же спосіб був даний старт політреформі.
Протягом року опозиція неодноразово припускала, що метою "переформатування повноважень" у трикутнику президент-парламент-уряд є ослаблення глави держави на випадок приходу на цю посаду представника опозиції. Натхненником такого сценарію неодноразово називали голову адміністрації президента, лідера СДПУ (о) Віктора Медведчука: цей політик, на думку багатьох експертів, має невисокі шанси перемогти в президентській гонці, але очолює одну з найбільш численних і структурованих партій, що володіє значним фінансовим, адміністративним і медіа-ресурсами.
Ющенко vs реформа (о)
Таким чином, з осені можна чекати загострення політичної боротьби навколо можливості висування "єдиних кандидатів" із таборів, що опонують, а також навколо політреформи. Утім, директор Центру "Софія" Андрій Єрмолаєв бачить ще одну, дуже цікаву, тенденцію. Виражається вона в пошуку "компромісного варіанта" на 2004 рік і стосується особистості Віктора Ющенка. "Зараз спостерігаються кулуарні дії сил, близьких до Кабміну і парламентської більшості, - вважає експерт. - Їм байдужі відносини Віктора (Ющенка і Януковича - "Контекст"), із яких один може бути, умовно кажучи, "гарним" президентом, а інший - "сильним" прем'єром. Але саме ці сили виступають "замовниками компромісу".
На думку аналітика, інтереси більшості фінансово-політичних груп підштовхують їх до пошуку компромісного варіанта виборів-2004, що з погляду інтересів великого бізнесу не повинні перетворитися у "війну всіх проти всіх". Тому, вважає пан Єрмолаєв, саме Ющенко будуть пропонувати "переформатування", з одного боку, "Нашої України", а з іншого боку - парламентської більшості, у дусі "загального компромісу".
Результатом цих процесів, вважає експерт, і стала активізація БЮТ і СПУ, що залишаються на узбіччі великої політики, у той час як комуністи цілком комфортно почувають себе у своїй традиційній ролі. Не зацікавлені в розвитку подій у напрямку компромісу й в адміністрації президента. Очевидно, на це впливають і складні відносини Медведчука з Януковичем і Ющенком, і бажання таки реалізації політреформи за сценарієм АП.
Значення для голови президентської адміністрації обох цих моментів у сукупності важко переоцінити: сьогодні його вплив ґрунтується на близькості до президента Кучми, тому навряд чи Віктора Володимировича тішить перспектива приходу на президентську посаду не тільки Ющенка, але і будь-кого з "провладних" кандидатів, що представляють конкуруючі зі СДПУ (о) групи. Тим більше що з більшістю з останніх об'єднані есдеки, особливо після приходу Медведчука на Банкову, мали різного ступеню серйозності бізнес і політичні тертя.
Як вважає пан Єрмолаєв, в зв'язку з цим Банкова може розробляти сценарій, що передбачає домовленості нинішньої влади з "ідеологічною опозицією", тобто лівими силами, при мінімізації погроз із боку Ющенка, у той час як альтернативний варіант, "провайдерами" якого виступають навколопрем’єрські сили, припускає досягнення компромісу з Ющенком. При іншому сценарії, вказує аналітик, ліві залишаються важливим елементом політичного торгу, у той час як "радикальна неліва опозиція" фактично демонтується.
З цієї точки зору, стверджує аналітик, зараз відбувається лише фіксація тенденцій і пошук варіантів розвитку подій у першому турі президентських виборів. Другий же тур повинен привести до перемоги не якоїсь однієї сили, а до перемоги компромісу.
Таким чином, вимальовується сценарій, що може стати зручною альтернативою для тих ФПГ, що не бажають "війни", але і не хочуть миру ціною посилення однієї з них (тобто через політреформу). До початку нового політичного сезону прихильники й супротивники кожного сценарію, схоже, уже визначилися зі своїми позиціями. Тепер нелегкий вибір має зробити лідер "Нашої України".
В останні тижні літа робота штабів влади опозиційних політичних сил, по досягненню домовленостей, стосовно подальших спільних дій, вийшла на публічний рівень. У досить короткий проміжок часу своє бачення майбутніх альянсів представили другі особи Блоку Юлії Тимошенко та Соцпартії. Самі ж лідери цих і інших антивладних сил, за винятком комуністів, поки що утримуються від прямих заяв, що дозволяє вважати виступи їхніх найближчих соратників свого роду "пробними кулями".
Єдність у незгоді
Минулого тижня відразу два представники СПУ - Юрій Луценко й Йосип Вінський - в інтерв'ю інтернет-виданню "Українська правда" кожен по-своєму висловили сумнів щодо здатності опозиційної "четвірки" висунути погодженого кандидата на президентських виборах-2004.
Раніше з заявою подібного змісту виступив заступник голови БЮТ Олександр Турчинов. Виступ Турчинова, який заявив, що для його політичної сили альянс у форматі "трійки" КПУ-СПУ-БЮТ виглядає більш привабливим, ніж союз з Віктором Ющенком, спостерігачі розцінили як продовження "торгу" Юлії Тимошенко з лідером "Нашої України". Заяви ж Луценка й Вінського оголили протиріччя усередині політради СПУ, частина якої де-факто виступає за співпрацю з Ющенком як з найбільш перспективним непровладним кандидатом, у той час як інша частина з різних причин не підтримує цей сценарій.
Інтерв'ю відомих політиків дозволяють окреслити деякі контури "проміжних" політичних союзів у рядах фронди, що стануть стартовими майданчиками для кандидатів у президенти від опозиції - а можливо, і від "опозицій". Адже ще з початком політреформи була очевидною різниця інтересів, зокрема, лівих сил, "НУ" і Юлії Тимошенко.
Сьогодні низка ЗМІ називають розкол опозиції наслідком і чи не основною метою ініційованої рік тому президентом Кучмою політреформи. Як вважає президент Центру О. Разумкова Анатолій Гриценко, "внесення сум'яття" у ряди опозиціонерів дійсно передбачалось авторами реформи, тим більше, що сама ідея розширення повноважень парламенту й уряду була вперше оголошена саме СПУ й КПУ. У зв'язку з цим, вважає пан Гриценко, у рамках у цілому потрібної державі реформи "із кожною стороною ведеться гра", метою якої є не допустити об'єднання опозиції в ім'я президентських виборів.
У свою чергу, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, якого неодноразово називали одним із головних натхненників реформи, вважає, що головне в реформаторській ініціативі президента - її стратегічна складова. "У влади не було ініціативи, і, звичайно, розпочавши реформу, вона отримала рік перепочинку, - відзначає політолог - але первинно те, що склалася придатна для реформи ситуація". Що ж до об'єднання опозиції, то експерт назвав "дивним" будь-яке об'єднання опозиціонерів - чи то у форматі "четвірки", "трійки" чи "двійок". Усі лідери опозиційних сил підуть на вибори окремо, прогнозує пан Погребинський, а розмови про єдиного кандидата варто вважати не більш ніж "грою штабів".
З іншого боку, експерти не бачать перспектив і для об'єднання провладних сил. Як відзначає Анатолій Гриценко, будь-який кандидат від влади змушений буде прийняти на себе весь негатив, що з цією владою асоціюється. Михайло Погребинський також не упевнений у здатності пропрезидентських сил висунути єдиного кандидата. А відсутність такого може, на думку політолога, призвести ці сили до програшу виборів.
Інша "родина"?
Що стосується перспектив власне політреформи, то тут експерти обережні у висловах. Пан Погребинський "на 80"% упевнений, що реформа відбудеться, тому що це - в інтересах "політиків, які представляють реальні партії, зокрема, КПУ, СПУ, СДПУ (о)". Не заперечує можливості проходження реформи через парламент і пан Гриценко - у випадку підтримки її проекту лівими силами.
У той же час, під сумнівом залишається сама суть, а можливо - і форма змін політичної системи. В інтерв'ю "Контексту" Михайло Погребинський відмовився коментувати можливість появи нових пропозицій президента щодо політреформи, чутки про що циркулюють у навколополітичних колах, що будуть зводитися до встановлення парламентської республіки, у якій президенту відведені переважно представницькі функції. Можливо, главу держави буде обирати парламент. У той же час, політолог фактично не виключив такого варіанта, порекомендувавши "дочекатися, що скаже через декілька днів президент".
На думку багатьох спостерігачів, "презентації" чергових реформаторських ініціатив можна чекати в День Незалежності, і оприлюднені вони будуть під час звернення Леоніда Кучми до народу. Нагадаємо, рік тому в такий же спосіб був даний старт політреформі.
Протягом року опозиція неодноразово припускала, що метою "переформатування повноважень" у трикутнику президент-парламент-уряд є ослаблення глави держави на випадок приходу на цю посаду представника опозиції. Натхненником такого сценарію неодноразово називали голову адміністрації президента, лідера СДПУ (о) Віктора Медведчука: цей політик, на думку багатьох експертів, має невисокі шанси перемогти в президентській гонці, але очолює одну з найбільш численних і структурованих партій, що володіє значним фінансовим, адміністративним і медіа-ресурсами.
Ющенко vs реформа (о)
Таким чином, з осені можна чекати загострення політичної боротьби навколо можливості висування "єдиних кандидатів" із таборів, що опонують, а також навколо політреформи. Утім, директор Центру "Софія" Андрій Єрмолаєв бачить ще одну, дуже цікаву, тенденцію. Виражається вона в пошуку "компромісного варіанта" на 2004 рік і стосується особистості Віктора Ющенка. "Зараз спостерігаються кулуарні дії сил, близьких до Кабміну і парламентської більшості, - вважає експерт. - Їм байдужі відносини Віктора (Ющенка і Януковича - "Контекст"), із яких один може бути, умовно кажучи, "гарним" президентом, а інший - "сильним" прем'єром. Але саме ці сили виступають "замовниками компромісу".
На думку аналітика, інтереси більшості фінансово-політичних груп підштовхують їх до пошуку компромісного варіанта виборів-2004, що з погляду інтересів великого бізнесу не повинні перетворитися у "війну всіх проти всіх". Тому, вважає пан Єрмолаєв, саме Ющенко будуть пропонувати "переформатування", з одного боку, "Нашої України", а з іншого боку - парламентської більшості, у дусі "загального компромісу".
Результатом цих процесів, вважає експерт, і стала активізація БЮТ і СПУ, що залишаються на узбіччі великої політики, у той час як комуністи цілком комфортно почувають себе у своїй традиційній ролі. Не зацікавлені в розвитку подій у напрямку компромісу й в адміністрації президента. Очевидно, на це впливають і складні відносини Медведчука з Януковичем і Ющенком, і бажання таки реалізації політреформи за сценарієм АП.
Значення для голови президентської адміністрації обох цих моментів у сукупності важко переоцінити: сьогодні його вплив ґрунтується на близькості до президента Кучми, тому навряд чи Віктора Володимировича тішить перспектива приходу на президентську посаду не тільки Ющенка, але і будь-кого з "провладних" кандидатів, що представляють конкуруючі зі СДПУ (о) групи. Тим більше що з більшістю з останніх об'єднані есдеки, особливо після приходу Медведчука на Банкову, мали різного ступеню серйозності бізнес і політичні тертя.
Як вважає пан Єрмолаєв, в зв'язку з цим Банкова може розробляти сценарій, що передбачає домовленості нинішньої влади з "ідеологічною опозицією", тобто лівими силами, при мінімізації погроз із боку Ющенка, у той час як альтернативний варіант, "провайдерами" якого виступають навколопрем’єрські сили, припускає досягнення компромісу з Ющенком. При іншому сценарії, вказує аналітик, ліві залишаються важливим елементом політичного торгу, у той час як "радикальна неліва опозиція" фактично демонтується.
З цієї точки зору, стверджує аналітик, зараз відбувається лише фіксація тенденцій і пошук варіантів розвитку подій у першому турі президентських виборів. Другий же тур повинен привести до перемоги не якоїсь однієї сили, а до перемоги компромісу.
Таким чином, вимальовується сценарій, що може стати зручною альтернативою для тих ФПГ, що не бажають "війни", але і не хочуть миру ціною посилення однієї з них (тобто через політреформу). До початку нового політичного сезону прихильники й супротивники кожного сценарію, схоже, уже визначилися зі своїми позиціями. Тепер нелегкий вибір має зробити лідер "Нашої України".
