Українські ракети могли потрапити до рук терористів, щоб збивати літаки у США
Середа, 20 серпня 2003, 14:22
Україна – один із лідерів нелегального продажу зброї у світі. Цей висновок фігурує у cтатті "New York Times Magazine", присвяченій одному з найбільших у світі нелегальних торговців зброєю Віктору Буту.
У останньому номері "New York Times Magazine" вийшов великий матеріал про Бута, де серед іншого, ідеться і про його українські зв'язки. Переклад цих уривків поширила на своєму сайті радіо "Свобода".
Українське місто Одеса є своєрідним контрабандистським тунелем у торгівлі зброєю між Європою та рештою світу, зазначає "New York Times Magazine".
Автор статті Пітер Ландесман зустрівся в Одесі з українським пілотом, який на замовлення Віктора Бута, відомого торговця зброєю, возив нелегальну зброю до Ліберії. Воєнні дії там не припинялися навіть на час прильоту літака з новою партією амуніції, тому пілотові інколи доводилося сідати та злітати під кулеметними чергами. Проте за ризик і винагорода була відповідна – за один рейс пілот отримував 10 тисяч доларів.
Крім зброї, через Одесу нелегально перевозяться цигарки, ліки, компакт-диски, зазначає "New York Times Magazine". "Сотні разів людей ловили на спробі вивезти радіоактивні матеріали", - говорить американський радник.
Одеський порт, що лише у кількох годинах їзди від Придністров’я, є такою собі "дорогою життя" і для тамтешніх контрабандистів. "Придністров’я контролюється одеською мафією", - говорить колишній мер міста Едуард Гурвіц.
До розвалу Радянського Союзу в Придністров’ї було 40 тисяч тонн зброї, яку 14 армія мала забрати із собою, але місцеві їй не дали. В усякому разі, таке пояснення дає Москва.
Західні аналітики говорять, що це лише відмовка, а насправді, усе керівництво сепаратистської республіки є "маріонетками в руках російських спецслужб". Те, що більшість із них має російський паспорт, є доконаним фактом.
Навіть те, що всі компоненти ядерної зброї були вивезені звідти, росіяни не можуть гарантувати. Британська розвідка вважає, що деякі ракети з радіоактивними матеріалами і досі є у Придністров'ї, якщо їх, звичайно, не вивезли підприємливі ділки.
"Зрозуміло, що зброя, яку вивозив Віктор Бут з України, йшла через Придністров'я", - говорить британський експерт Марк Ґалеотті.
Причому, не йдеться про автомати, торговці зброєю вивозять ракети земля-повітря, артилерійські системи, бронемашини.
Чому ж цей успішний бізнес і досі процвітає, чому торговці, такі, як Віктор Бут, продовжують подорожувати світом? На думку одного зі співрозмовників американського журналіста, тому, що вони мають прикриття держав, які користуються його послугами.
Вміння маневрувати між інтересами різних держав та відсутність міжнародного законодавства, що карало б за перемитництво зброї, дає можливість ділкам вільно займатися своїм бізнесом. З середини 90-х жодного перемитника не було суджено за порушення ембарго ООН, - нагадує кореспондент "New York Times Magazine".
Ще один епізод контрабанди зброї за участю України у викладі "New York Times Magazine" відбувся у вересні 2001 року. Тоді маловідома угорська компанія подала заявку на перевезення вантажу української фірми "ЕRI Trading and Investment Company". Коли угорський чиновник випадково вирішив перевірити вантаж, виявилося, що везуть до Сполучених Штатів 300 українських ракет типу земля-повітря та 100 пускових установок.
Як побоюються американські спецслужби, ці мобільні та легкі ракети могли використовувати терористи для того, щоб збивати літаки неподалік американських летовищ.
Окрім Росії на території колишнього Радянського Союзу найбільші арсенали зброї були в Україні. Свою ядерну зброю Україна передала Росії у 1992 році, а от залишків звичайних озброєнь, за підрахунками експертів, було стільки, що їх би вистачило на озброєння мільйонної армії.
Між 1992 та 1998 роком, за повідомленнями, на які посилається американський журналіст, з України "зникло" зброї на фантастичну суму – 32 мільярди доларів. Це майже стільки, скільки ціла економіка країни виробляє за рік та у 6 разів більше, ніж закордонні інвестиції в Україну від часу незалежності.
Українські політики використовували не лише наявну зброю, вони ще і виробляли зброю на заводах, що залишилися від Радянського Союзу і продавали її всім, хто міг її купити, говорить американський експерт Джонатан Вінер. Він був заступником помічника держсекретаря США з міжнародної злочинності у адміністрації Клінтона.
Покупці приїжджали з усього світу – Іран, Ірак, Ємен, Сомалі, Пакистан, а через Пакистан, можливо, і Північна Корея, навіть афганські таліби, та можливо, їхні соратники з "Аль Каїди", розповідає Джонатан Вінер.
Всюди, де продавав зброю Радянський Союз у 80-х, потім посіла його місце Україна.
Американський експерт характеризує її як унікальне місце для нелегальної закупівлі зброї: "концентрація влади у руках кількох впливових осіб, жодного нагляду, жодної незалежної судової системи, величезний прозорий кордон і велетенський потенціал зброї", яку власні ж літаки можуть доставити, куди потрібно.
"Україна – це епіцентр світових негараздів. Вона гірша за Пакистан", - вважає американський експерт.
На підтвердження цих слів журналіст з "New York Times Magazine" розповів історію про санкцію президента Леоніда Кучми на продаж зброї до Іраку.
У останньому номері "New York Times Magazine" вийшов великий матеріал про Бута, де серед іншого, ідеться і про його українські зв'язки. Переклад цих уривків поширила на своєму сайті радіо "Свобода".
Українське місто Одеса є своєрідним контрабандистським тунелем у торгівлі зброєю між Європою та рештою світу, зазначає "New York Times Magazine".
Автор статті Пітер Ландесман зустрівся в Одесі з українським пілотом, який на замовлення Віктора Бута, відомого торговця зброєю, возив нелегальну зброю до Ліберії. Воєнні дії там не припинялися навіть на час прильоту літака з новою партією амуніції, тому пілотові інколи доводилося сідати та злітати під кулеметними чергами. Проте за ризик і винагорода була відповідна – за один рейс пілот отримував 10 тисяч доларів.
Крім зброї, через Одесу нелегально перевозяться цигарки, ліки, компакт-диски, зазначає "New York Times Magazine". "Сотні разів людей ловили на спробі вивезти радіоактивні матеріали", - говорить американський радник.
Одеський порт, що лише у кількох годинах їзди від Придністров’я, є такою собі "дорогою життя" і для тамтешніх контрабандистів. "Придністров’я контролюється одеською мафією", - говорить колишній мер міста Едуард Гурвіц.
До розвалу Радянського Союзу в Придністров’ї було 40 тисяч тонн зброї, яку 14 армія мала забрати із собою, але місцеві їй не дали. В усякому разі, таке пояснення дає Москва.
Західні аналітики говорять, що це лише відмовка, а насправді, усе керівництво сепаратистської республіки є "маріонетками в руках російських спецслужб". Те, що більшість із них має російський паспорт, є доконаним фактом.
Навіть те, що всі компоненти ядерної зброї були вивезені звідти, росіяни не можуть гарантувати. Британська розвідка вважає, що деякі ракети з радіоактивними матеріалами і досі є у Придністров'ї, якщо їх, звичайно, не вивезли підприємливі ділки.
"Зрозуміло, що зброя, яку вивозив Віктор Бут з України, йшла через Придністров'я", - говорить британський експерт Марк Ґалеотті.
Причому, не йдеться про автомати, торговці зброєю вивозять ракети земля-повітря, артилерійські системи, бронемашини.
Чому ж цей успішний бізнес і досі процвітає, чому торговці, такі, як Віктор Бут, продовжують подорожувати світом? На думку одного зі співрозмовників американського журналіста, тому, що вони мають прикриття держав, які користуються його послугами.
Вміння маневрувати між інтересами різних держав та відсутність міжнародного законодавства, що карало б за перемитництво зброї, дає можливість ділкам вільно займатися своїм бізнесом. З середини 90-х жодного перемитника не було суджено за порушення ембарго ООН, - нагадує кореспондент "New York Times Magazine".
Ще один епізод контрабанди зброї за участю України у викладі "New York Times Magazine" відбувся у вересні 2001 року. Тоді маловідома угорська компанія подала заявку на перевезення вантажу української фірми "ЕRI Trading and Investment Company". Коли угорський чиновник випадково вирішив перевірити вантаж, виявилося, що везуть до Сполучених Штатів 300 українських ракет типу земля-повітря та 100 пускових установок.
Як побоюються американські спецслужби, ці мобільні та легкі ракети могли використовувати терористи для того, щоб збивати літаки неподалік американських летовищ.
Окрім Росії на території колишнього Радянського Союзу найбільші арсенали зброї були в Україні. Свою ядерну зброю Україна передала Росії у 1992 році, а от залишків звичайних озброєнь, за підрахунками експертів, було стільки, що їх би вистачило на озброєння мільйонної армії.
Між 1992 та 1998 роком, за повідомленнями, на які посилається американський журналіст, з України "зникло" зброї на фантастичну суму – 32 мільярди доларів. Це майже стільки, скільки ціла економіка країни виробляє за рік та у 6 разів більше, ніж закордонні інвестиції в Україну від часу незалежності.
Українські політики використовували не лише наявну зброю, вони ще і виробляли зброю на заводах, що залишилися від Радянського Союзу і продавали її всім, хто міг її купити, говорить американський експерт Джонатан Вінер. Він був заступником помічника держсекретаря США з міжнародної злочинності у адміністрації Клінтона.
Покупці приїжджали з усього світу – Іран, Ірак, Ємен, Сомалі, Пакистан, а через Пакистан, можливо, і Північна Корея, навіть афганські таліби, та можливо, їхні соратники з "Аль Каїди", розповідає Джонатан Вінер.
Всюди, де продавав зброю Радянський Союз у 80-х, потім посіла його місце Україна.
Американський експерт характеризує її як унікальне місце для нелегальної закупівлі зброї: "концентрація влади у руках кількох впливових осіб, жодного нагляду, жодної незалежної судової системи, величезний прозорий кордон і велетенський потенціал зброї", яку власні ж літаки можуть доставити, куди потрібно.
"Україна – це епіцентр світових негараздів. Вона гірша за Пакистан", - вважає американський експерт.
На підтвердження цих слів журналіст з "New York Times Magazine" розповів історію про санкцію президента Леоніда Кучми на продаж зброї до Іраку.
