ЄС ПОСТАВИТЬ ХРЕСТ НА УКРАЇНІ ПІСЛЯ 18 ВЕРЕСНЯ?
Вівторок, 19 серпня 2003, 10:51
Європейський Союз сумнівається у щирості бажання України глибше інтегруватися в ЄС. Про це заявив в інтерв'ю радіо "Свобода" речник Європейської Комісії Майкл Манн.
Причиною такої недовіри стали плани Києва підписати 18 вересня договір про спільний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном.
Коли в Брюсселі стало відомо про проект договору, у ЄС виникла низка запитань до України.
Представник Європейської комісії Майкл Манн зазначив, що "між Євросоюзом і Україною вже існують досить добрі відносини. Україна неодноразово заявляла про свій "європейський вибір", тому ЄС хотів би одержати пояснення щодо участі України в союзі з Білоруссю, Казахстаном та Росією і роз’яснення про нове міжнародне утворення".
Щоб ознайомитись із документом "договору чотирьох", за тиждень до його підписання у Київ вирушить комісар Комісії ЄС у справах розширення Європейського Союзу Ґюнтер Ферхойґен.
Мета цього візиту, пояснив представник ЄС Майкл Манн, – "пересвідчитись у щирості проєвропейського курсу України та переконатись, чи участь України в союзі з Білоруссю, Казахстаном і Росією не суперечить угоді про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом".
Брюссельські фахівці вже знайшли несумісності між планами України щодо "договору чотирьох" і договором про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС.
Зокрема, це стосується статті 4 договору з ЄС щодо створення двосторонньої зони вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом та статті 51 цього договору про адаптацію українського законодавства до законодавства Європейського Союзу.
Експерти вважають, що достатньо вже цих двох прецедентів, щоб переглянути договір про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС та внести в нього відповідні корективи. А це, звісно, загальмує подальший розвиток стосунків між Європейським Союзом і Україною. Ці чинники можуть призвести до того, що українські інтереси представлятиме в Брюсселі саме "союз чотирьох".
В історії зовнішніх відносин Євросоюзу вже існують подібні приклади. Скажімо, Євросоюз має політико-економічні контакти не окремо з Бахрейном, Саудівською Аравією, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Кувейтом чи Оманом, а з "Радою співробітництва країн Перської затоки", куди входять ці п’ять країн.
Аналогічне становище з Бразилією, Аргентиною, Уругваєм і Парагваєм, які об’єднані нині в митний союз "МЕРКОСУР". Таким чином, є загроза, що, уклавши інтеграційні угоди з Білоруссю, Казахстаном і Росією, офіційний Київ може поставити хрест на можливості інтегруватись у ЄС, вести самостійні стосунки з Брюсселем.
Тут існують і ще деякі важливі моменти, а саме те, що між ЄС і Білоруссю відсутні дипломатичні відносини, Казахстан є азійською державою, а Росія не ставить перед собою мету вступити в Європейський Союз.
Причиною такої недовіри стали плани Києва підписати 18 вересня договір про спільний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном.
Коли в Брюсселі стало відомо про проект договору, у ЄС виникла низка запитань до України.
Представник Європейської комісії Майкл Манн зазначив, що "між Євросоюзом і Україною вже існують досить добрі відносини. Україна неодноразово заявляла про свій "європейський вибір", тому ЄС хотів би одержати пояснення щодо участі України в союзі з Білоруссю, Казахстаном та Росією і роз’яснення про нове міжнародне утворення".
Щоб ознайомитись із документом "договору чотирьох", за тиждень до його підписання у Київ вирушить комісар Комісії ЄС у справах розширення Європейського Союзу Ґюнтер Ферхойґен.
Мета цього візиту, пояснив представник ЄС Майкл Манн, – "пересвідчитись у щирості проєвропейського курсу України та переконатись, чи участь України в союзі з Білоруссю, Казахстаном і Росією не суперечить угоді про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом".
Брюссельські фахівці вже знайшли несумісності між планами України щодо "договору чотирьох" і договором про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС.
Зокрема, це стосується статті 4 договору з ЄС щодо створення двосторонньої зони вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом та статті 51 цього договору про адаптацію українського законодавства до законодавства Європейського Союзу.
Експерти вважають, що достатньо вже цих двох прецедентів, щоб переглянути договір про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС та внести в нього відповідні корективи. А це, звісно, загальмує подальший розвиток стосунків між Європейським Союзом і Україною. Ці чинники можуть призвести до того, що українські інтереси представлятиме в Брюсселі саме "союз чотирьох".
В історії зовнішніх відносин Євросоюзу вже існують подібні приклади. Скажімо, Євросоюз має політико-економічні контакти не окремо з Бахрейном, Саудівською Аравією, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Кувейтом чи Оманом, а з "Радою співробітництва країн Перської затоки", куди входять ці п’ять країн.
Аналогічне становище з Бразилією, Аргентиною, Уругваєм і Парагваєм, які об’єднані нині в митний союз "МЕРКОСУР". Таким чином, є загроза, що, уклавши інтеграційні угоди з Білоруссю, Казахстаном і Росією, офіційний Київ може поставити хрест на можливості інтегруватись у ЄС, вести самостійні стосунки з Брюсселем.
Тут існують і ще деякі важливі моменти, а саме те, що між ЄС і Білоруссю відсутні дипломатичні відносини, Казахстан є азійською державою, а Росія не ставить перед собою мету вступити в Європейський Союз.
