Дмитро Видрін: "Литвин - це "кіндер-сюрприз" цього сезону"
Вівторок, 12 серпня 2003, 10:40
Першу частину інтерв'ю читайте тут:
Дмитро Видрін: "Медведчук - український Берлусконі, який повільно збирається в опозицію"
Восени у парламенті зміниться конфігурація фракцій. З 13 їх залишиться дві - ющенківська і донецька. В оточенні Ющенка з'являться несподівані люди, а влада спробує ввести у гру нові обличчя. Ось що чекає на нас у новому політичному сезоні, прогнозує політолог Дмитро Видрін.
- Дмитре, давати перейдемо до уряду. Як ви вважаєте, чи вдалося Януковичу за 9 місяців роботи перетворити Україну на Донецьку область?
- Я думаю, він не ставив такої мети. Навпаки, він хотів Донецьку область зробити Україною...
- А що йому вдалося зробити за цей час?
- З головного, я думаю, що він знайшов вірний дискурс діалогу з Росією. Одна з бід українського менеджменту у тому, що в Україні не було людей, які рівною мірою володіють діалогом з Росією і з Заходом. Ця проблема залишається, і її, очевидно, можна вирішити певним двіумвіратом. Ідеальний варіант – прозахідний президент і просхідний прем'єр.
У нас не було людей, які могли б говорити з Росією, яка вимагає певного формату діалогу – певні умовчання, двозначності, "підморгування". Такий формат Росії - коли використовується той набір термінів, умовчань, меседжів і знаків, за допомогою яких вирішується проблема.
Коли наш прем'єр говорить з російським прем'єром, то останній чекає, що ми скажемо: "Давайте при будівництві газотранспортного консорціуму "кинемо" німців. Зробимо вигляд, що вони наші партнери, а потім викинемо їх з проекту, використаємо їх гроші, а решту поділимо". Я перебільшую, але це зрозуміє російська сторона.
Західна сторона цього не зрозуміє, якщо запропонувати Німеччині "кинути" Росію: "Як! Це ж наші партнери, ми ж домовлялися!". Але, з іншого боку, Росії незрозумілий західний дискурс, якщо сказати їм: "Давайте зробимо все прозоро, будемо все підписувати й діяти за протоколом". Ось тому потрібні люди, які вміють говорити візантійською мовою Росії і високим стилем Заходу.
Достоїнство Януковича у тому, що він блискуче володіє візантійською мовою Москви і налагодив хороший контакт з тим же російським Касьяновим. Коли вони, як солов'ї, заливаються вдвох, я розумію, що вони розуміють один одного абсолютно адекватно, і не потрібно перекладати їм понятійні ряди. І ось у цьому заслуга Януковича - налагоджено оперативний контакт з російською владою, і внаслідок цього ми отримуємо певні преференції.
Мені страшенно соромно, коли я чую, що Росія буде нам постачати 200 тисяч тонн зерна, тому що ми завжди вважали себе житницею СНДівського краю. Але певне полегшення у мене виникає, коли я дізнаюся, що це зерно продають нам за цінами, які нижче ринкових, нижче російських внутрішніх цін. Отже, на рівні діалогу були знайдені точки, були зроблені підморгування, за допомогою яких ціну вдалося збити на 20-30 доларів. Це заслуга Януковича.
Іншою заслугою є те, що він знайшов досить нейтральний тон з опозицією. Це тон не хамський, не менторський, він сприймається опозицією.
І я не відчуваю особливої ідіосинкразії (хвороблива реакція - УП) стосовно Януковича з боку Ющенка, Тимошенко, ні тим більше з боку більш дрібних фігур.
Кожний субрегіон в Україні має свою стратегію: для київської стратегії є назва "англійський легавий", а донецьку стратегію я називаю "бурською". Коли англійці воювали з бурами, останні застосували таку стратегію: для досягнення мети кидаються всі резерви, незалежно від того, якої величини ця мета. І бури тоді перемогли, хоча це надто витратна і не тонка стратегія.
Янукович за вдачею "бур". Для досягнення своїх цілей у парламенті, навіть якщо були потрібні два-три зайвих голоси, викочувалися всі ресурси Донецької області. Проте, ця стратегія досі працювала. І з її допомогою останні два тижні парламент працював як "штампувальна машина", як монетний двір України.
При всіх інтелектуальних естетичних негарностях (мені ця стратегія не імпонує), вона виявилася ефективною.
- А як би ви охарактеризували спікерство Литвина, людини, яка перший рік провела у публічній політиці, вийшовши з тіні?
- Литвин - це "кіндер-сюрприз" цього сезону. Тому що ніхто не очікував такого швидкого росту Литвина. І передусім росту його самосвідомості і певної внутрішньої гордості. Таке враження, що із забитого чиновника, який забув, що таке честь, гідність, за рік раптом виріс політик з яскраво вираженим почуттям власної гідності, з великим умінням вести політичну інтригу, з умінням прораховувати на один-два ходи наперед.
Адже в Україні не прораховують навіть на один хід уперед, всі діють за реакцією. Це пов'язано з тим, що президент - інтуїтивіст, і на інтуїтивні дії президента багато хто з політиків відповідає наступним чином - вони або копіюють, або опонують йому за такою ж схемою.
І вперше трапився гравець, який працює із запасом наперед і продумує певні стратегії. При всьому моєму негативно-скептичному ставленні до Литвина рік тому, я не можу не визнати, що він дуже сильно виріс.
У мене є пояснення цьому. Колись я займався філософією вибору, й існує гіпотеза, що людина духовно, інтелектуально і навіть фізично росте тільки у момент вибору. Ви можете рік жити у хороших умовах, читати багато книжок, розмовляти з розумними людьми, але ні на йоту не стати розумнішим, благороднішим, поряднішим, якщо ви не робите жодного вибору.
Але якщо ви за цей рік пройшли через болісний вибір професії, близького партнера, через безсонні ночі, то ви росли саме у ці ночі, коли ви мучилися вибираючи. Я думаю, що у Литвина набереться за цей рік більше безсонних ночей, ніж у всіх інших політиків. І можливо він швидше виріс, ніж всі інші.
- А які, на ваш погляд, причини розпаду опозиції?
- Коли була Канівська четвірка, я подзвонив одному з її учасників, і сказав, що у мене є трохи грошей, і якщо вони збережуться до виборів вчотирьох, то я за свої гроші зроблю квадригу, як у Москві, у Большому театрі, тільки замість коней ми створимо чотирьох учасників Канівської четвірки.
Я був упевнений, що мої гроші не знадобляться. Очевидно, все це закладено у глибинних рисах нашого характеру, ментальності. Поки у нас жоден колективний проект неможливий, не було жодного прецеденту. Поки ця оцтова властивість роз'їдати будь-які альянси й союзи честолюбством, неадекватною власною оцінкою, неповагою партнера, переважає.
Поки в Україні відсутній досвід і прецеденти успішних колективних проектів, на які можна було б спиратися. Я сподівався, що це буде перший прецедент, але він також не відбувся.
Я не думаю, що розбіжності між опозицією були зумовлені розбіжностями політичного, фінансового або соціального характеру і несхожістю Ющенка й Симоненка. Головні проблеми взаємовідносин - це проблеми психології. Очевидно, ми психологічно просто не готові до красивих, ефектних, естетичних колективних проектів. І не створена в Україні культура корпоративного мислення ні у бізнесі, ні у політиці.
Зараз в Україні почнеться розпад не тільки політичних, але й фінансових корпорацій. Оскільки раніше вони були скріплені проблемами, то залежно від того, як ці проблеми будуть або зникати, або видозмінюватися, буде відбуватися розпад олігархій. І за рік-два буде не 4-5 олігархій, а 10-15. І колективні олігархії будуть перетворюватися на сімейні.
- Дмитре, як би ви охарактеризували стратегію поведінки Ющенка, з урахуванням того, що на даний момент це найбільш вірогідний переможець президентських виборів?
- Стратегія Ющенка повністю підписується під стратегію Авіцени, творця медицини, - "Не зашкодь". Його стратегія - ця відсутність зайвих рухів. Ющенко - єдиний карміст в Україні, людина, яка свято вірить у свою карму. Тому він вважає, що будь-який рух може вплинути на його кармічне начало.
Якщо ти пливеш за течією ріки, і у потрібному напрямі, то будь-який рух не пришвидшує, а тільки уповільнює твої дії. Ющенко повністю довірився своїй кармі. Ручки-ніжки у нього притиснуті до тіла, жодних зайвих рухів, обтічна конфігурація тіла, і він стрімко мчить до президентства, і його, очевидно, ніщо не зупинить.
Може, Ющенко не зовсім розуміє, що є карма становлення президентства, а є карма свого президентства. І головні проблеми в Ющенка почнуться не до президентських виборів - він буде президентом - а після виборів. Тоді будуть особливі проблеми, але це предмет особливої розмови (хитро всміхається)...
- А яка подія вас, як політолога, здивувала протягом цього політичного сезону?
- .... (думає) Зараз не можу згадати... Здивувало те, що все йде за планом. Колись мене приголомшила фраза Паскаля про те, що "жах ситуації полягає не у тому, що всі люди різні, а у тому, що всі вони однакові".
У нас же жах полягає не в тому, що все йде спонтанно, випадково, а все йде за певною запрограмованістю. Рік тому я писав, що політична реформа потрібна як імітаційна ракета для відвернення від справжніх цілей. І всі на це попадуться. І всі попалися.
Пару місяців тому я писав, що політична реформа закінчиться нічим, і вона закінчилася нічим. Ще місяць тому я писав, що до Конституційного суду потраплять два законопроекти, що є повною нісенітницею, але всі цьому будуть радіти... Неприємно відчувати себе піщинкою у цьому потоці. Таке враження, що нами управляють звідкись ззовні, мається на увазі не з сусідніх країн, а значно вище. Мене здивувало те, що все запрограмовано.
- Кого ви можете назвати найбільш успішним політиком, а кого найбільшим невдахою?
- Кучма - на першому місці, потім Литвин і Янукович.
- А невдахи?
- Невдахи.... (задумався). Навіть не пригадаю... Найбільш яскравий невдаха... Напевно, віце-прем'єр Козаченко, оскільки людина постраждала за чужі гріхи. І я думаю, що готується ціла когорта невдах, наприклад, такі добродії, як Рижук, Кириленко і Хорошковський. Але це вже буде у наступному сезоні, щоправда, підвалини їх невдач були закладені у цьому.
- Ваш прогноз на осінь 2003 року?
- ... (задумався). Банальності не хочеться говорити, але майбутнє банальне. З кінця вересня почнеться перекомутування парламенту, почнеться плавне перетікання людей у фракцію Ющенка і у фракцію "Регіони України". Ці дві фракції будуть нарощувати потенціал, і, можливо, у майбутньому вони будуть прообразом більшості при майбутньому президентові.
Почнеться зближення донецьких із західним регіоном, виникне прообраз альянсу "Вест-Ост". Конфігурацію цього утворення ми побачимо вже восени цього року.
Буде зроблена спроба ввести нових гравців у гру, одного або двох.
- Чия спроба?
- Вищої влади. І, швидше за все, ця спроба буде невдалою. Буде прорив взаємовідносин із Заходом. І думаю, що в цьому році ми отримаємо дуже сильні імпульси від Заходу, не виключено, що повністю зміняться можливості в європейських альянсах. Може, нам скажуть, що вступ до ЄС можливий на 5-6 років раніше, ніж передбачався. Зі вступом України в ЄС Європа отримала б повністю естетично красиве географічне оформлення.
Будуть великі геополітичні зміни. Я думаю, буде прорив не тільки з Європою, а з цілим рядом країн, зокрема з Німеччиною. Особливо це виявиться, якщо достроково піде Шредер і замість нього прийде Штойбер, лідер опозиції. Представник Мюнхена та Баварії, яка найбільш ментально споріднена з Україною.
Ну що ще... Зміниться оточення Ющенка, з'являться нові фігури біля нього, несподівані.
- Відомі нам? Хто?
- Відомі. Але я поки не хочу ламати інтригу. Що ще... З'являться нові бізнес-альянси, але також несподіваних конфігурацій. Це будуть люди, які вважалися опонентами, навіть ледь чи не ворогами. І відбудеться розпад політичних альянсів, і економічних, які вже стали колективними брендами.
- На кого ви будете працювати на президентських виборах?
- (усміхається) На того, хто запропонує!
- А хто вже пропонував?
- Ну... поки ще немає виборів. Є консультації з деякими фігурами. Але я не хочу про них говорити. Я - маленький приватний підприємець. Так і зареєстрований. Я розглядаю пропозиції з комерційної точки зору. Буде сформульована хороша комерційна пропозиція, і якщо вона співпаде з моїми політичними симпатіями, хоча б часткова, то я із задоволенням візьму участь.
Дмитро Видрін: "Медведчук - український Берлусконі, який повільно збирається в опозицію"
Восени у парламенті зміниться конфігурація фракцій. З 13 їх залишиться дві - ющенківська і донецька. В оточенні Ющенка з'являться несподівані люди, а влада спробує ввести у гру нові обличчя. Ось що чекає на нас у новому політичному сезоні, прогнозує політолог Дмитро Видрін.
- Дмитре, давати перейдемо до уряду. Як ви вважаєте, чи вдалося Януковичу за 9 місяців роботи перетворити Україну на Донецьку область?
- Я думаю, він не ставив такої мети. Навпаки, він хотів Донецьку область зробити Україною...
- А що йому вдалося зробити за цей час?
- З головного, я думаю, що він знайшов вірний дискурс діалогу з Росією. Одна з бід українського менеджменту у тому, що в Україні не було людей, які рівною мірою володіють діалогом з Росією і з Заходом. Ця проблема залишається, і її, очевидно, можна вирішити певним двіумвіратом. Ідеальний варіант – прозахідний президент і просхідний прем'єр.
У нас не було людей, які могли б говорити з Росією, яка вимагає певного формату діалогу – певні умовчання, двозначності, "підморгування". Такий формат Росії - коли використовується той набір термінів, умовчань, меседжів і знаків, за допомогою яких вирішується проблема.
Коли наш прем'єр говорить з російським прем'єром, то останній чекає, що ми скажемо: "Давайте при будівництві газотранспортного консорціуму "кинемо" німців. Зробимо вигляд, що вони наші партнери, а потім викинемо їх з проекту, використаємо їх гроші, а решту поділимо". Я перебільшую, але це зрозуміє російська сторона.
Західна сторона цього не зрозуміє, якщо запропонувати Німеччині "кинути" Росію: "Як! Це ж наші партнери, ми ж домовлялися!". Але, з іншого боку, Росії незрозумілий західний дискурс, якщо сказати їм: "Давайте зробимо все прозоро, будемо все підписувати й діяти за протоколом". Ось тому потрібні люди, які вміють говорити візантійською мовою Росії і високим стилем Заходу.
Достоїнство Януковича у тому, що він блискуче володіє візантійською мовою Москви і налагодив хороший контакт з тим же російським Касьяновим. Коли вони, як солов'ї, заливаються вдвох, я розумію, що вони розуміють один одного абсолютно адекватно, і не потрібно перекладати їм понятійні ряди. І ось у цьому заслуга Януковича - налагоджено оперативний контакт з російською владою, і внаслідок цього ми отримуємо певні преференції.
Мені страшенно соромно, коли я чую, що Росія буде нам постачати 200 тисяч тонн зерна, тому що ми завжди вважали себе житницею СНДівського краю. Але певне полегшення у мене виникає, коли я дізнаюся, що це зерно продають нам за цінами, які нижче ринкових, нижче російських внутрішніх цін. Отже, на рівні діалогу були знайдені точки, були зроблені підморгування, за допомогою яких ціну вдалося збити на 20-30 доларів. Це заслуга Януковича.
Іншою заслугою є те, що він знайшов досить нейтральний тон з опозицією. Це тон не хамський, не менторський, він сприймається опозицією.
І я не відчуваю особливої ідіосинкразії (хвороблива реакція - УП) стосовно Януковича з боку Ющенка, Тимошенко, ні тим більше з боку більш дрібних фігур.
Кожний субрегіон в Україні має свою стратегію: для київської стратегії є назва "англійський легавий", а донецьку стратегію я називаю "бурською". Коли англійці воювали з бурами, останні застосували таку стратегію: для досягнення мети кидаються всі резерви, незалежно від того, якої величини ця мета. І бури тоді перемогли, хоча це надто витратна і не тонка стратегія.
Янукович за вдачею "бур". Для досягнення своїх цілей у парламенті, навіть якщо були потрібні два-три зайвих голоси, викочувалися всі ресурси Донецької області. Проте, ця стратегія досі працювала. І з її допомогою останні два тижні парламент працював як "штампувальна машина", як монетний двір України.
При всіх інтелектуальних естетичних негарностях (мені ця стратегія не імпонує), вона виявилася ефективною.
- А як би ви охарактеризували спікерство Литвина, людини, яка перший рік провела у публічній політиці, вийшовши з тіні?
- Литвин - це "кіндер-сюрприз" цього сезону. Тому що ніхто не очікував такого швидкого росту Литвина. І передусім росту його самосвідомості і певної внутрішньої гордості. Таке враження, що із забитого чиновника, який забув, що таке честь, гідність, за рік раптом виріс політик з яскраво вираженим почуттям власної гідності, з великим умінням вести політичну інтригу, з умінням прораховувати на один-два ходи наперед.
Адже в Україні не прораховують навіть на один хід уперед, всі діють за реакцією. Це пов'язано з тим, що президент - інтуїтивіст, і на інтуїтивні дії президента багато хто з політиків відповідає наступним чином - вони або копіюють, або опонують йому за такою ж схемою.
І вперше трапився гравець, який працює із запасом наперед і продумує певні стратегії. При всьому моєму негативно-скептичному ставленні до Литвина рік тому, я не можу не визнати, що він дуже сильно виріс.
У мене є пояснення цьому. Колись я займався філософією вибору, й існує гіпотеза, що людина духовно, інтелектуально і навіть фізично росте тільки у момент вибору. Ви можете рік жити у хороших умовах, читати багато книжок, розмовляти з розумними людьми, але ні на йоту не стати розумнішим, благороднішим, поряднішим, якщо ви не робите жодного вибору.
Але якщо ви за цей рік пройшли через болісний вибір професії, близького партнера, через безсонні ночі, то ви росли саме у ці ночі, коли ви мучилися вибираючи. Я думаю, що у Литвина набереться за цей рік більше безсонних ночей, ніж у всіх інших політиків. І можливо він швидше виріс, ніж всі інші.
- А які, на ваш погляд, причини розпаду опозиції?
- Коли була Канівська четвірка, я подзвонив одному з її учасників, і сказав, що у мене є трохи грошей, і якщо вони збережуться до виборів вчотирьох, то я за свої гроші зроблю квадригу, як у Москві, у Большому театрі, тільки замість коней ми створимо чотирьох учасників Канівської четвірки.
Я був упевнений, що мої гроші не знадобляться. Очевидно, все це закладено у глибинних рисах нашого характеру, ментальності. Поки у нас жоден колективний проект неможливий, не було жодного прецеденту. Поки ця оцтова властивість роз'їдати будь-які альянси й союзи честолюбством, неадекватною власною оцінкою, неповагою партнера, переважає.
Поки в Україні відсутній досвід і прецеденти успішних колективних проектів, на які можна було б спиратися. Я сподівався, що це буде перший прецедент, але він також не відбувся.
Я не думаю, що розбіжності між опозицією були зумовлені розбіжностями політичного, фінансового або соціального характеру і несхожістю Ющенка й Симоненка. Головні проблеми взаємовідносин - це проблеми психології. Очевидно, ми психологічно просто не готові до красивих, ефектних, естетичних колективних проектів. І не створена в Україні культура корпоративного мислення ні у бізнесі, ні у політиці.
Зараз в Україні почнеться розпад не тільки політичних, але й фінансових корпорацій. Оскільки раніше вони були скріплені проблемами, то залежно від того, як ці проблеми будуть або зникати, або видозмінюватися, буде відбуватися розпад олігархій. І за рік-два буде не 4-5 олігархій, а 10-15. І колективні олігархії будуть перетворюватися на сімейні.
- Дмитре, як би ви охарактеризували стратегію поведінки Ющенка, з урахуванням того, що на даний момент це найбільш вірогідний переможець президентських виборів?
- Стратегія Ющенка повністю підписується під стратегію Авіцени, творця медицини, - "Не зашкодь". Його стратегія - ця відсутність зайвих рухів. Ющенко - єдиний карміст в Україні, людина, яка свято вірить у свою карму. Тому він вважає, що будь-який рух може вплинути на його кармічне начало.
Якщо ти пливеш за течією ріки, і у потрібному напрямі, то будь-який рух не пришвидшує, а тільки уповільнює твої дії. Ющенко повністю довірився своїй кармі. Ручки-ніжки у нього притиснуті до тіла, жодних зайвих рухів, обтічна конфігурація тіла, і він стрімко мчить до президентства, і його, очевидно, ніщо не зупинить.
Може, Ющенко не зовсім розуміє, що є карма становлення президентства, а є карма свого президентства. І головні проблеми в Ющенка почнуться не до президентських виборів - він буде президентом - а після виборів. Тоді будуть особливі проблеми, але це предмет особливої розмови (хитро всміхається)...
- А яка подія вас, як політолога, здивувала протягом цього політичного сезону?
- .... (думає) Зараз не можу згадати... Здивувало те, що все йде за планом. Колись мене приголомшила фраза Паскаля про те, що "жах ситуації полягає не у тому, що всі люди різні, а у тому, що всі вони однакові".
У нас же жах полягає не в тому, що все йде спонтанно, випадково, а все йде за певною запрограмованістю. Рік тому я писав, що політична реформа потрібна як імітаційна ракета для відвернення від справжніх цілей. І всі на це попадуться. І всі попалися.
Пару місяців тому я писав, що політична реформа закінчиться нічим, і вона закінчилася нічим. Ще місяць тому я писав, що до Конституційного суду потраплять два законопроекти, що є повною нісенітницею, але всі цьому будуть радіти... Неприємно відчувати себе піщинкою у цьому потоці. Таке враження, що нами управляють звідкись ззовні, мається на увазі не з сусідніх країн, а значно вище. Мене здивувало те, що все запрограмовано.
- Кого ви можете назвати найбільш успішним політиком, а кого найбільшим невдахою?
- Кучма - на першому місці, потім Литвин і Янукович.
- А невдахи?
- Невдахи.... (задумався). Навіть не пригадаю... Найбільш яскравий невдаха... Напевно, віце-прем'єр Козаченко, оскільки людина постраждала за чужі гріхи. І я думаю, що готується ціла когорта невдах, наприклад, такі добродії, як Рижук, Кириленко і Хорошковський. Але це вже буде у наступному сезоні, щоправда, підвалини їх невдач були закладені у цьому.
- Ваш прогноз на осінь 2003 року?
- ... (задумався). Банальності не хочеться говорити, але майбутнє банальне. З кінця вересня почнеться перекомутування парламенту, почнеться плавне перетікання людей у фракцію Ющенка і у фракцію "Регіони України". Ці дві фракції будуть нарощувати потенціал, і, можливо, у майбутньому вони будуть прообразом більшості при майбутньому президентові.
Почнеться зближення донецьких із західним регіоном, виникне прообраз альянсу "Вест-Ост". Конфігурацію цього утворення ми побачимо вже восени цього року.
Буде зроблена спроба ввести нових гравців у гру, одного або двох.
- Чия спроба?
- Вищої влади. І, швидше за все, ця спроба буде невдалою. Буде прорив взаємовідносин із Заходом. І думаю, що в цьому році ми отримаємо дуже сильні імпульси від Заходу, не виключено, що повністю зміняться можливості в європейських альянсах. Може, нам скажуть, що вступ до ЄС можливий на 5-6 років раніше, ніж передбачався. Зі вступом України в ЄС Європа отримала б повністю естетично красиве географічне оформлення.
Будуть великі геополітичні зміни. Я думаю, буде прорив не тільки з Європою, а з цілим рядом країн, зокрема з Німеччиною. Особливо це виявиться, якщо достроково піде Шредер і замість нього прийде Штойбер, лідер опозиції. Представник Мюнхена та Баварії, яка найбільш ментально споріднена з Україною.
Ну що ще... Зміниться оточення Ющенка, з'являться нові фігури біля нього, несподівані.
- Відомі нам? Хто?
- Відомі. Але я поки не хочу ламати інтригу. Що ще... З'являться нові бізнес-альянси, але також несподіваних конфігурацій. Це будуть люди, які вважалися опонентами, навіть ледь чи не ворогами. І відбудеться розпад політичних альянсів, і економічних, які вже стали колективними брендами.
- На кого ви будете працювати на президентських виборах?
- (усміхається) На того, хто запропонує!
- А хто вже пропонував?
- Ну... поки ще немає виборів. Є консультації з деякими фігурами. Але я не хочу про них говорити. Я - маленький приватний підприємець. Так і зареєстрований. Я розглядаю пропозиції з комерційної точки зору. Буде сформульована хороша комерційна пропозиція, і якщо вона співпаде з моїми політичними симпатіями, хоча б часткова, то я із задоволенням візьму участь.
