Кілька обережних зауважень про чесне слово з трьох літер та життєлюбів, що керують польотами
Понеділок, 11 серпня 2003, 16:19
Літо – пора відпусток, а половина народу в країні "У", за розвідками центру Разумкова, не бачила навіть автономного Криму, не говорячи вже про чужі пляжі, де дефілює пристойно роздіта публіка. Тому відпочиваємо вдома, в місті N. Роздягаємося та одягаємось так, як нам забагнеться, де забагнеться й у що забагнеться. Літня колекція одягу "від купюр" – хіт сезону. Але послухаємо про що подейкують засмагаючі.
"Якщо присвербіло тобі прославитися, стати знаним та популярним, як, скажімо, Ілля Ноябрьов (прізвище змінено), - розмірковує на міському "майдані для засмаження" (бо це не пляж) пан Сергій – в минулому класний авіадиспетчер, а тепер продавець рідини, що колись називалася квасом, - винайди радіо, напиши "Yesterday", купи "Челсі" чи, врешті-решт, стань президентом".
Пересічний громадянин не проти діючого президента особисто. Ні! Він просто хоче змін, змін кардинальних і незворотних, він жадає нових облич та в інший спосіб зав'язаних краваток на екранах своїх "ящиків" і на шпальтах тих газет, які читає. Хоча читаємо наразі мало. Скільки відірвемо...
На жаль, ім'я діючого президента, попри нагородження його найвищим орденом братньої республіки Молдова, для пересічного громадянина тісно пов'язано з гучними скандалами останніх років, як на теренах зовнішніх, так і всередині країни. Причому міру особистої його вини в них і не доведено до народу, й не спростовано незаперечно, що схиляє думку неупередженого жителя країни "У" все ж до найвищої провини.
Ці скандали то вщухають, а то знову оживають, буцім якийсь невидимий дирижерський патичок скеровує процес. Це мабуть від приховування всієї правди із стратегічних міркувань. А вона, правда, рідко буває з людським обличчям. Здається, що все йде як по маслу і тільки потім з'ясовується, що це був вазелін.
Але президент за визначенням винен у країні "У" в усьому, навіть, якщо в нього стовідсоткове алібі. Така вже ця посада в країні, де всі мухи - бляхи, а макарони їдять із хлібом, якщо він є. І такий її термін, розтягнутий, як "Санта – Барбара".
12 років незалежності – це довго. На спомин та порівняння з країною "У" (не на користь, на жаль, останньої) приходять, скажімо, Японія чи ФРН після другої світової або ж Сполучені Штати після "великої депресії". Їм знадобилося для перелому значно менше. І якщо інший Леонід - хочемо ми того чи ні, вже залишиться в історії просто як перший ( пам'ятаєте - "маємо те, що маємо..."), то для увіковічення його наступника потрібні, здається, декілька негайних та мужніх кроків. І, бажано, "на коня".
Тільки за цих умов він має шанс отримати й найвищу нагороду країни "У". Мляві від літньої спеки дійства тих народних керманичів, яких залишили "на телефонах" на час відпусток, по створенню нового іміджу правлячих інституцій, що здійснюються останнім часом, сподіваємося, не є ознакою продовження спроб насильницької пролонгації повноважень діючого гаранта. Хоча, об'єктивно кажучи, й таке можливо.
Основний вектор цих дій, вочевидь, планується спрямувати на те, аби підсумковий колективний образ влади виглядав не гірше, ніж опозиції. Уже тепер. А через рік, десь на осінь, щоб став кращим. Іншими словами, треба зробити так, аби єдиний і узгоджений кандидат від влади, - якийсь Я. став популярніший, рейтинговіший і привабливіший за Віктора Ющенка.
А для цього плекати чи роздмухувати особисті позитивні якості спадкоємного Я. мало. Слід покращити вигляд усієї влади, бо ж він, Я. узгоджений, а народ через тимчасовий, але важкий політичний дальтонізм, владу на гілки поки що не ділить, - небезпідставно вважає надія N – ської політичної аналітики і провідний журналіст краю пан Василь.
Головним здобутком теперішньої влади є те, що вона навчилася перехоплювати прогресивні ініціативи опозиційних та альтернативних політиків і не лише видавати їх за свої, а й, як уміє, їх реалізовувати. Щедрість наслідування чужих думок прямо пропорційна убогості власних.
Не спроможний подолати помилку – створи умови, за яких вона стане єдиним вірним рішенням. І пішли за графіком кораблі в порти країни "У" з заморським зерном, бо не спромоглись вберегти своє. І попливли хлопчаки до спекотного Сходу, бо так вирішили всім парламентом. І набирають нових обертів похапцем присипані брехнею гучні справи. Бо деякі брешуть так, що не дають жодного шансу їм вірити.
А коли народ на справедливих, але вже досить нервових мітингах вимагає (ліва рука при цьому лежить на згині правої, передпліччя якої скинуто догори, - демократія ж!), м'яко кажучи, змін у столиці, то у відставку йдуть лише губернатори, про яких прем'єр, презентуючи нового та виряджаючи старого, говорить декілька слів як в некрологах, що пишуть в місті N про п'яниць та гуляк: "Покійний був великий життєлюб"...
На безкрайніх просторах країни "У" крайніх знаходять дуже швидко. Бо все в нас тримається на чесному слові. Складається воно з трьох літер.
"Якщо ти на кінці злету, це означає, що ти все-таки літав", - любить підбити підсумок, набравшись простроченого пива "Miller", яке в місті N називається "Старий мельник", колишній авіадиспетчер пан Сергій.
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
"Якщо присвербіло тобі прославитися, стати знаним та популярним, як, скажімо, Ілля Ноябрьов (прізвище змінено), - розмірковує на міському "майдані для засмаження" (бо це не пляж) пан Сергій – в минулому класний авіадиспетчер, а тепер продавець рідини, що колись називалася квасом, - винайди радіо, напиши "Yesterday", купи "Челсі" чи, врешті-решт, стань президентом".
Пересічний громадянин не проти діючого президента особисто. Ні! Він просто хоче змін, змін кардинальних і незворотних, він жадає нових облич та в інший спосіб зав'язаних краваток на екранах своїх "ящиків" і на шпальтах тих газет, які читає. Хоча читаємо наразі мало. Скільки відірвемо...
На жаль, ім'я діючого президента, попри нагородження його найвищим орденом братньої республіки Молдова, для пересічного громадянина тісно пов'язано з гучними скандалами останніх років, як на теренах зовнішніх, так і всередині країни. Причому міру особистої його вини в них і не доведено до народу, й не спростовано незаперечно, що схиляє думку неупередженого жителя країни "У" все ж до найвищої провини.
Ці скандали то вщухають, а то знову оживають, буцім якийсь невидимий дирижерський патичок скеровує процес. Це мабуть від приховування всієї правди із стратегічних міркувань. А вона, правда, рідко буває з людським обличчям. Здається, що все йде як по маслу і тільки потім з'ясовується, що це був вазелін.
Але президент за визначенням винен у країні "У" в усьому, навіть, якщо в нього стовідсоткове алібі. Така вже ця посада в країні, де всі мухи - бляхи, а макарони їдять із хлібом, якщо він є. І такий її термін, розтягнутий, як "Санта – Барбара".
12 років незалежності – це довго. На спомин та порівняння з країною "У" (не на користь, на жаль, останньої) приходять, скажімо, Японія чи ФРН після другої світової або ж Сполучені Штати після "великої депресії". Їм знадобилося для перелому значно менше. І якщо інший Леонід - хочемо ми того чи ні, вже залишиться в історії просто як перший ( пам'ятаєте - "маємо те, що маємо..."), то для увіковічення його наступника потрібні, здається, декілька негайних та мужніх кроків. І, бажано, "на коня".
Тільки за цих умов він має шанс отримати й найвищу нагороду країни "У". Мляві від літньої спеки дійства тих народних керманичів, яких залишили "на телефонах" на час відпусток, по створенню нового іміджу правлячих інституцій, що здійснюються останнім часом, сподіваємося, не є ознакою продовження спроб насильницької пролонгації повноважень діючого гаранта. Хоча, об'єктивно кажучи, й таке можливо.
Основний вектор цих дій, вочевидь, планується спрямувати на те, аби підсумковий колективний образ влади виглядав не гірше, ніж опозиції. Уже тепер. А через рік, десь на осінь, щоб став кращим. Іншими словами, треба зробити так, аби єдиний і узгоджений кандидат від влади, - якийсь Я. став популярніший, рейтинговіший і привабливіший за Віктора Ющенка.
А для цього плекати чи роздмухувати особисті позитивні якості спадкоємного Я. мало. Слід покращити вигляд усієї влади, бо ж він, Я. узгоджений, а народ через тимчасовий, але важкий політичний дальтонізм, владу на гілки поки що не ділить, - небезпідставно вважає надія N – ської політичної аналітики і провідний журналіст краю пан Василь.
Головним здобутком теперішньої влади є те, що вона навчилася перехоплювати прогресивні ініціативи опозиційних та альтернативних політиків і не лише видавати їх за свої, а й, як уміє, їх реалізовувати. Щедрість наслідування чужих думок прямо пропорційна убогості власних.
Не спроможний подолати помилку – створи умови, за яких вона стане єдиним вірним рішенням. І пішли за графіком кораблі в порти країни "У" з заморським зерном, бо не спромоглись вберегти своє. І попливли хлопчаки до спекотного Сходу, бо так вирішили всім парламентом. І набирають нових обертів похапцем присипані брехнею гучні справи. Бо деякі брешуть так, що не дають жодного шансу їм вірити.
А коли народ на справедливих, але вже досить нервових мітингах вимагає (ліва рука при цьому лежить на згині правої, передпліччя якої скинуто догори, - демократія ж!), м'яко кажучи, змін у столиці, то у відставку йдуть лише губернатори, про яких прем'єр, презентуючи нового та виряджаючи старого, говорить декілька слів як в некрологах, що пишуть в місті N про п'яниць та гуляк: "Покійний був великий життєлюб"...
На безкрайніх просторах країни "У" крайніх знаходять дуже швидко. Бо все в нас тримається на чесному слові. Складається воно з трьох літер.
"Якщо ти на кінці злету, це означає, що ти все-таки літав", - любить підбити підсумок, набравшись простроченого пива "Miller", яке в місті N називається "Старий мельник", колишній авіадиспетчер пан Сергій.
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, місто N
