Київ, липень, інтерв'ю президента
Вівторок, 8 липня 2003, 15:53
В понеділок, 7 липня, глава держави дав інтерв'ю Національній телекомпанії. Головні, як на нашу думку, тези цього виступу зводилися до наступного (цитуємо за "УП").
Перше. Опозиція подала "виразний приклад абсолютної політичної безвідповідальності".
Друге. "Більшість ...також була не на висоті".
Третє. Президент (на цьому голова держави наголосив двічі) готовий "відкликати свій проект", але не зробить цього, оскільки цей проект є "позицією більшості громадян України".
Четверте. Президенту повинно належати право розпуску парламенту.
П'яте. Опозиція та особисто Віктор Ющенко виступають "проти домінуючої у суспільстві думки", висловленої під час "всенародного обговорення" та підтвердженої соціологічними опитуваннями.
Пригадаємо, що Кучма оголосив про необхідність конституційної реформи 24 серпня 2002 р. Тоді "реформаторський" пакет глави держави включав у себе низку пропозицій, спрямованих на посилення ролі Верховної Ради в політичній системі країни.
7 липня 2003 р. від цих пропозицій залишилося тільки бажання права дострокового припинення парламентських повноважень. Таким чином, президент підвів риску під дискусією, покликаною дати відповідь на запитання "а в чому, власне, полягає справжня мета отієї реформи?".
Мало того. 4 липня посол Сполучених Штатів Карлос Паскуаль повідомив, що в розмові з ним та його попередником на цій посаді Стівеном Пайфером, Кучма підкреслив, що він пропонував і пропонує провести "об'єднані вибори" лише в 2014 р.
Практично це ставить парламентську більшість у вкрай незручне становище. Адже саме ця більшість саме на вимогу президента затято обстоювала необхідність "об'єднання" головних виборів у країні в найближчі роки, наприклад, в 2006 р.
Отже, можна констатувати, що заздалегідь розроблена і, можливо навіть хоч якоюсь мірою заздалегідь продумана хода політичної операції "Конституційна реформа" наштовхнулася на непередбачені перешкоди.
По-перше, радники голови держави, які довго переконували громадян в тому, що "Наша Україна" в цілому та Ющенко персонально ні на що не здатні, нарешті, переконали в цьому і самих себе, і свого шефа.
Наслідок: доволі організований спротив НУ та його союзників у парламенті 3 липня виявився для президентської сторони абсолютно несподіваним. Як нам здається, про це свідчить безпрецедентний особистий "наїзд" президента на Ющенка. Ми, автори цих рядків – громадяни України, цілком дезорієнтовані.
Ще вчора загальнонаціональні телеканали та газети барвисто говорили про безхарактерність лідера "нашоукраїнців". Сьогодні ж нам устами глави держави розповіли, що саме Віктор Андрійович особисто не дає ефективно працювати ані главі держави, ані парламенту, ані держапарату і взагалі, страшніше за нього в країні нікого і не має.
Перше риторичне запитання: чому і кому нам, українським громадянам, вірити? Тому, що глава виконавчої влади та його політичні прибічники говорили вчора, чи тому, що вони говорять сьогодні?
Друге риторичне запитання: кому і чому повинні вірити члени парламентської більшості та керівники держадміністрацій всіх рівнів звітності?
Висновок: парламентська більшість тому і вела себе пасивно в ключовий для її подальшої політичної будуччини четвер, що абсолютно заплуталась в хитромудрих планах та діях своїх керманичів. Видима й непростима політична пасивність меншості невідворотно формує у більшості схильність до манії величі. Це, у свою чергу, має наслідком критичне збільшення кількості помилок, яких вона, більшість, припускається.
Однією з таких помилок є безперестанні заяви й голови держави, і парламентської більшості, що саме вони і репрезентують волю народу. Перевірити цю тезу можна і не вдаючись до проведення як дорогих "загальнонародних" обговорень, так і дешевих соціологічних опитувань.
Достатньо лише оголосити дату проведення дострокових президентських виборів. Вони і дадуть неспростовну відповідь на просте запитання: а хто, власне, репрезентує сьогодні волю цього самого народу?
P.S. Детально проаналізувавши інтерв'ю президента Національній телекомпанії, Вчена рада Інституту політичного моделювання здогадалася, якими можуть бути результати цих виборів. Адже саме в цьому інтерв'ю глава держави, нарешті, заговорив про головне для себе – про Віктора Ющенка.
Данило Яневський, Костянтин Малєєв, Інститут політичного моделювання
Перше. Опозиція подала "виразний приклад абсолютної політичної безвідповідальності".
Друге. "Більшість ...також була не на висоті".
Третє. Президент (на цьому голова держави наголосив двічі) готовий "відкликати свій проект", але не зробить цього, оскільки цей проект є "позицією більшості громадян України".
Четверте. Президенту повинно належати право розпуску парламенту.
П'яте. Опозиція та особисто Віктор Ющенко виступають "проти домінуючої у суспільстві думки", висловленої під час "всенародного обговорення" та підтвердженої соціологічними опитуваннями.
Пригадаємо, що Кучма оголосив про необхідність конституційної реформи 24 серпня 2002 р. Тоді "реформаторський" пакет глави держави включав у себе низку пропозицій, спрямованих на посилення ролі Верховної Ради в політичній системі країни.
7 липня 2003 р. від цих пропозицій залишилося тільки бажання права дострокового припинення парламентських повноважень. Таким чином, президент підвів риску під дискусією, покликаною дати відповідь на запитання "а в чому, власне, полягає справжня мета отієї реформи?".
Мало того. 4 липня посол Сполучених Штатів Карлос Паскуаль повідомив, що в розмові з ним та його попередником на цій посаді Стівеном Пайфером, Кучма підкреслив, що він пропонував і пропонує провести "об'єднані вибори" лише в 2014 р.
Практично це ставить парламентську більшість у вкрай незручне становище. Адже саме ця більшість саме на вимогу президента затято обстоювала необхідність "об'єднання" головних виборів у країні в найближчі роки, наприклад, в 2006 р.
Отже, можна констатувати, що заздалегідь розроблена і, можливо навіть хоч якоюсь мірою заздалегідь продумана хода політичної операції "Конституційна реформа" наштовхнулася на непередбачені перешкоди.
По-перше, радники голови держави, які довго переконували громадян в тому, що "Наша Україна" в цілому та Ющенко персонально ні на що не здатні, нарешті, переконали в цьому і самих себе, і свого шефа.
Наслідок: доволі організований спротив НУ та його союзників у парламенті 3 липня виявився для президентської сторони абсолютно несподіваним. Як нам здається, про це свідчить безпрецедентний особистий "наїзд" президента на Ющенка. Ми, автори цих рядків – громадяни України, цілком дезорієнтовані.
Ще вчора загальнонаціональні телеканали та газети барвисто говорили про безхарактерність лідера "нашоукраїнців". Сьогодні ж нам устами глави держави розповіли, що саме Віктор Андрійович особисто не дає ефективно працювати ані главі держави, ані парламенту, ані держапарату і взагалі, страшніше за нього в країні нікого і не має.
Перше риторичне запитання: чому і кому нам, українським громадянам, вірити? Тому, що глава виконавчої влади та його політичні прибічники говорили вчора, чи тому, що вони говорять сьогодні?
Друге риторичне запитання: кому і чому повинні вірити члени парламентської більшості та керівники держадміністрацій всіх рівнів звітності?
Висновок: парламентська більшість тому і вела себе пасивно в ключовий для її подальшої політичної будуччини четвер, що абсолютно заплуталась в хитромудрих планах та діях своїх керманичів. Видима й непростима політична пасивність меншості невідворотно формує у більшості схильність до манії величі. Це, у свою чергу, має наслідком критичне збільшення кількості помилок, яких вона, більшість, припускається.
Однією з таких помилок є безперестанні заяви й голови держави, і парламентської більшості, що саме вони і репрезентують волю народу. Перевірити цю тезу можна і не вдаючись до проведення як дорогих "загальнонародних" обговорень, так і дешевих соціологічних опитувань.
Достатньо лише оголосити дату проведення дострокових президентських виборів. Вони і дадуть неспростовну відповідь на просте запитання: а хто, власне, репрезентує сьогодні волю цього самого народу?
P.S. Детально проаналізувавши інтерв'ю президента Національній телекомпанії, Вчена рада Інституту політичного моделювання здогадалася, якими можуть бути результати цих виборів. Адже саме в цьому інтерв'ю глава держави, нарешті, заговорив про головне для себе – про Віктора Ющенка.
Данило Яневський, Костянтин Малєєв, Інститут політичного моделювання
