Штурм останньої барикади
П'ятниця, 18 липня 2003, 17:01
Як стало відомо з добре обізнаних джерел студія 1+1 готує неприємні зміни для всієї інтелектуальної глядацької аудиторії України. Готується акт вандалізму над незаангажованим українським словом, – планується закриття "Останньої барикади".
Доволі символічне співпадіння, – "бєспредєл" у захопленні осередків незалежного слова розпочався без оголошення "війни", бо ж відомо, "барикади штурмують вночі". Підкилимові ігри влади з мас-медія на усьому постсовєцькому просторі давно набридли, починаючи від нищення незалежного телеканалу НТВ, аж до прямого закриття інтернет-ресурсу "Кавказ-центр".
Передача, яка була безперечним прихистком для некретинизованих громадян України, нехай і у незручний етерний час – опівночі і пізніше, виявилась "непотрібною".
Безперечно, це була гостра передача, яка не зазнавала цензури та "долгано-лапікурівського" навіювання. Теми визначались внутрішньо-редакційними рішеннями і спроби впливати на креативну політику творчого колективу зазнали би поразки, – колектив був інтелектуально зрілим, порядним та згуртованим.
Безперечно, основна небезпека була саме в цьому, бо "сьогодні запросять культуролога, чи-то політолога теоретика, а завтра може потрапити опозиційна група політологів практикуючих, наприклад з Верховної Ради".
Ведучий програми Михайло Бриних був часом небезпечний, позаяк не минав гострих кутів і не дозволяв перетворити програму у вечірні побрехеньки "хрюші зі стєпашкою".
Зрозуміло, етер має бути контрольованим, і той хто платить, той і замовляє музику для творчого стриптизу. Нехай канал є приватною власністю, проте часом варто не забувати і про совість.
Річ ясна, на генерального директора каналу Оселедчика почали тиснути, з вимогами перевести весь "ризикований" етер у ганебний формат ток-шов із чотиригодинним записом, і пізнішим редагуванням у вигідну змістову форму. Бо незалежне телебачення можливе лише у демократичному суспільстві.
Препарувати телебачення вирішили в старий добрий совєцько-український спосіб, "без шуму й пилу", себто спочатку дочекатись літніх відпусток, а як мине півтора місяці, то тихенько закрити програму, позаяк маловірогідним є, аби хтось почав піднімати скандал. Літо минуло, а програми вже нема.
Відомо, політика бізнесу в Україні дуже тісно пов’язана з політикою влади. Телебачення жодною мірою не є винятком, воно навіть вразливіше. Влада може наслати "податкову", Контрольно-ревізійне управління, не продовжити чи просто позбавити ліцензії на віщання.
Але зараз обробка стає дещо тоншою, прямий тиск на редакцію, чи на ведучих майже відсутній, домовляються із різного роду менеджерами, директорами і.т.д. На пряму відповідь "Чи була цензура та наїзди на передачу?" ми отримали однозначну відповідь "цього не було".
Проте, ми маємо розуміти, що працівники редакції все одно лишаються фінансово залежними від керівництва телеканалу, бо лишаються у той чи інший спосіб пов’язані з ним, тому до кінця зберігатимуть політкоректність.
З іншого боку, напевно окрім політичних чинників спрацювали економічні. Ніби програма не настільки рейтингова, щоб... Проте, постає зрозуміле питання "Яким чином програма може бути рейтинговою, якщо етер її припадає на глуху ніч і наскільки в цьому провина її творчого колективу?"
Щонайцікавіше, керівництво каналу справді сподівається, що переводом цього етерного часу в розважальний формат вдасться завоювати глядацькі симпатії і заробити гроші.
Замість "Останньої барикади" планується випускати чергове "велике прання", цього разу тематика якого буде пов’язана з життям нічних клубів. Планується чотири рази на тиждень остаточно засмічувати голови українському глядачеві, цього разу інтерв’юванням "зірок" нічних клубів.
Безперечно, нічне життя України має право на голос, проте, чому конче за рахунок української думки, чому за рахунок нас із вами? Безперечно, журнали розважального спрямування мають право на голос, проте чи варто закривати бібліотеки заради їх кращої реалізації і чи варто перетворювати університети на стадіони? На всіх каналах присутнє "велике прання", проте жоден з них не має цікавої програми для тих "хто закінчив університет".
Шкода, що керівництво, у гонитві за копійкою втрачає бачення перспективи: канал мало помалу може втратити необхідну довіру глядача. А перед виборами, до яких не так вже й багато часу, попит на українську глядацьку довіру, як відомо, різко зростає.
Доволі символічне співпадіння, – "бєспредєл" у захопленні осередків незалежного слова розпочався без оголошення "війни", бо ж відомо, "барикади штурмують вночі". Підкилимові ігри влади з мас-медія на усьому постсовєцькому просторі давно набридли, починаючи від нищення незалежного телеканалу НТВ, аж до прямого закриття інтернет-ресурсу "Кавказ-центр".
Передача, яка була безперечним прихистком для некретинизованих громадян України, нехай і у незручний етерний час – опівночі і пізніше, виявилась "непотрібною".
Безперечно, це була гостра передача, яка не зазнавала цензури та "долгано-лапікурівського" навіювання. Теми визначались внутрішньо-редакційними рішеннями і спроби впливати на креативну політику творчого колективу зазнали би поразки, – колектив був інтелектуально зрілим, порядним та згуртованим.
Безперечно, основна небезпека була саме в цьому, бо "сьогодні запросять культуролога, чи-то політолога теоретика, а завтра може потрапити опозиційна група політологів практикуючих, наприклад з Верховної Ради".
Ведучий програми Михайло Бриних був часом небезпечний, позаяк не минав гострих кутів і не дозволяв перетворити програму у вечірні побрехеньки "хрюші зі стєпашкою".
Зрозуміло, етер має бути контрольованим, і той хто платить, той і замовляє музику для творчого стриптизу. Нехай канал є приватною власністю, проте часом варто не забувати і про совість.
Річ ясна, на генерального директора каналу Оселедчика почали тиснути, з вимогами перевести весь "ризикований" етер у ганебний формат ток-шов із чотиригодинним записом, і пізнішим редагуванням у вигідну змістову форму. Бо незалежне телебачення можливе лише у демократичному суспільстві.
Препарувати телебачення вирішили в старий добрий совєцько-український спосіб, "без шуму й пилу", себто спочатку дочекатись літніх відпусток, а як мине півтора місяці, то тихенько закрити програму, позаяк маловірогідним є, аби хтось почав піднімати скандал. Літо минуло, а програми вже нема.
Відомо, політика бізнесу в Україні дуже тісно пов’язана з політикою влади. Телебачення жодною мірою не є винятком, воно навіть вразливіше. Влада може наслати "податкову", Контрольно-ревізійне управління, не продовжити чи просто позбавити ліцензії на віщання.
Але зараз обробка стає дещо тоншою, прямий тиск на редакцію, чи на ведучих майже відсутній, домовляються із різного роду менеджерами, директорами і.т.д. На пряму відповідь "Чи була цензура та наїзди на передачу?" ми отримали однозначну відповідь "цього не було".
Проте, ми маємо розуміти, що працівники редакції все одно лишаються фінансово залежними від керівництва телеканалу, бо лишаються у той чи інший спосіб пов’язані з ним, тому до кінця зберігатимуть політкоректність.
З іншого боку, напевно окрім політичних чинників спрацювали економічні. Ніби програма не настільки рейтингова, щоб... Проте, постає зрозуміле питання "Яким чином програма може бути рейтинговою, якщо етер її припадає на глуху ніч і наскільки в цьому провина її творчого колективу?"
Щонайцікавіше, керівництво каналу справді сподівається, що переводом цього етерного часу в розважальний формат вдасться завоювати глядацькі симпатії і заробити гроші.
Замість "Останньої барикади" планується випускати чергове "велике прання", цього разу тематика якого буде пов’язана з життям нічних клубів. Планується чотири рази на тиждень остаточно засмічувати голови українському глядачеві, цього разу інтерв’юванням "зірок" нічних клубів.
Безперечно, нічне життя України має право на голос, проте, чому конче за рахунок української думки, чому за рахунок нас із вами? Безперечно, журнали розважального спрямування мають право на голос, проте чи варто закривати бібліотеки заради їх кращої реалізації і чи варто перетворювати університети на стадіони? На всіх каналах присутнє "велике прання", проте жоден з них не має цікавої програми для тих "хто закінчив університет".
Шкода, що керівництво, у гонитві за копійкою втрачає бачення перспективи: канал мало помалу може втратити необхідну довіру глядача. А перед виборами, до яких не так вже й багато часу, попит на українську глядацьку довіру, як відомо, різко зростає.
