Україна шукає шлях до НАТО через Ірак
Середа, 16 липня 2003, 12:22
У Перській затоці буде передислокація
Київ у надії на нове зближення з США
Україна відправить до Іраку 1800 солдатів, щоб разом з поляками контролювати їхню окупаційну зону. Тим самим Київ розміщує в Перській затоці четвертий за чисельністю військовий контингент після США, Великобританії та Польщі.
Україна сподівається, що подібний шлях наблизить термін її вступу до НАТО. Однак виснажена армія ще довго не буде відповідати вимогам альянсу.
На початку серпня перші військові підрозділи України мають прибути до Іраку, до вересня перекидання військових у регіон повинно бути завершено. Тоді друга за площею держава Європи ввійде до числа найважливіших військових сил у Перській затоці.
Уряд у Києві від своєї військової участі очікує не тільки нового зближення з Вашингтоном, але й додаткового імпульсу до найшвидшого вступу до НАТО. Своїм проамериканським іракським курсом президентові Леоніду Кучмі протягом декількох місяців вдалося вивести країну з ізоляції.
Ще на Празькому саміті НАТО в листопаді 2002 року Кучма не був бажаним гостем. Тоді Вашингтон скритикував так і не доведені постачання радіолокаційних установок з Києва до Багдада. Бажання країни якнайшвидше вступити до НАТО здавалося в той момент необґрунтованим.
Однак після нападу США на Ірак удача повернулася до Кучми лицем. В той час як парламент у Києві намагався сформулювати антивоєнну резолюцію, Україна, єдина держава на території колишнього Радянського Союзу, за наказом свого президента відправила до Перської затоки солдатів.
Проте надія на швидкий прийом у НАТО нереалістична. Розбиті збройні сили України жодним чином не відповідають високим стандартам альянсу. З моменту здобуття Україною незалежності в 1991 році чисельність її збройних сил скоротилася з 780 до 295 тисяч, до 2010 року очікується подальше скорочення ще на 150 тисяч чоловік. Цивільний контроль над збройними силами все ще є недостатнім, жодному київському міністрові оборони в останні роки не вдавалося підкорити собі Генеральний штаб.
До того ж армія відчуває хронічний фінансовий дефіцит. Лише третина оборонних нестатків забезпечується з держбюджету; залишок покривається за рахунок продажу нерухомого майна і доходів від інтернаціональних миротворчих місій. Крім того, армійському керівництву доводиться мати справу з деморалізованим військом і цілком застарілим військовим устаткуванням. Чорноморський флот, що мав колись добру репутацію, іржавіє в порту Севастополя, очікуючи відправлення на металобрухт.
Списанню підлягає також величезна кількість бронетехніки, що стала непотрібною. А військова авіація після обстрілу над Чорним морем ізраїльського рейсового літака, катастрофи на авіашоу у Львові й обстрілу житлового кварталу в Києві забезпечила собі всесвітню популярність, але ніяк не славу.
Крім того, західні дипломати в Києві звертають увагу на те, що пропозиції НАТО з підвищення кваліфікації військових, внесені в рамках програми "Партнерство заради миру", досі не знайшли очікуваної підтримки в українських офіцерських колах. Наприкінці червня Кучма нарешті призначив на посаду міністра оборони "цивільну особу" – Євгена Марчука, виконавши тим самим давню вимогу НАТО.
Однак колишній генерал КДБ і прем'єр-міністр Марчук не має ілюзій щодо швидкого вступу до НАТО. До цього моменту пройде не менше 8-10 років, вважає він, а оборонний бюджет повинен бути подвоєний.
Оригінал статті читайте тут
Переклад Інопреса.Ру
Київ у надії на нове зближення з США
Україна відправить до Іраку 1800 солдатів, щоб разом з поляками контролювати їхню окупаційну зону. Тим самим Київ розміщує в Перській затоці четвертий за чисельністю військовий контингент після США, Великобританії та Польщі.
Україна сподівається, що подібний шлях наблизить термін її вступу до НАТО. Однак виснажена армія ще довго не буде відповідати вимогам альянсу.
На початку серпня перші військові підрозділи України мають прибути до Іраку, до вересня перекидання військових у регіон повинно бути завершено. Тоді друга за площею держава Європи ввійде до числа найважливіших військових сил у Перській затоці.
Уряд у Києві від своєї військової участі очікує не тільки нового зближення з Вашингтоном, але й додаткового імпульсу до найшвидшого вступу до НАТО. Своїм проамериканським іракським курсом президентові Леоніду Кучмі протягом декількох місяців вдалося вивести країну з ізоляції.
Ще на Празькому саміті НАТО в листопаді 2002 року Кучма не був бажаним гостем. Тоді Вашингтон скритикував так і не доведені постачання радіолокаційних установок з Києва до Багдада. Бажання країни якнайшвидше вступити до НАТО здавалося в той момент необґрунтованим.
Однак після нападу США на Ірак удача повернулася до Кучми лицем. В той час як парламент у Києві намагався сформулювати антивоєнну резолюцію, Україна, єдина держава на території колишнього Радянського Союзу, за наказом свого президента відправила до Перської затоки солдатів.
Проте надія на швидкий прийом у НАТО нереалістична. Розбиті збройні сили України жодним чином не відповідають високим стандартам альянсу. З моменту здобуття Україною незалежності в 1991 році чисельність її збройних сил скоротилася з 780 до 295 тисяч, до 2010 року очікується подальше скорочення ще на 150 тисяч чоловік. Цивільний контроль над збройними силами все ще є недостатнім, жодному київському міністрові оборони в останні роки не вдавалося підкорити собі Генеральний штаб.
До того ж армія відчуває хронічний фінансовий дефіцит. Лише третина оборонних нестатків забезпечується з держбюджету; залишок покривається за рахунок продажу нерухомого майна і доходів від інтернаціональних миротворчих місій. Крім того, армійському керівництву доводиться мати справу з деморалізованим військом і цілком застарілим військовим устаткуванням. Чорноморський флот, що мав колись добру репутацію, іржавіє в порту Севастополя, очікуючи відправлення на металобрухт.
Списанню підлягає також величезна кількість бронетехніки, що стала непотрібною. А військова авіація після обстрілу над Чорним морем ізраїльського рейсового літака, катастрофи на авіашоу у Львові й обстрілу житлового кварталу в Києві забезпечила собі всесвітню популярність, але ніяк не славу.
Крім того, західні дипломати в Києві звертають увагу на те, що пропозиції НАТО з підвищення кваліфікації військових, внесені в рамках програми "Партнерство заради миру", досі не знайшли очікуваної підтримки в українських офіцерських колах. Наприкінці червня Кучма нарешті призначив на посаду міністра оборони "цивільну особу" – Євгена Марчука, виконавши тим самим давню вимогу НАТО.
Однак колишній генерал КДБ і прем'єр-міністр Марчук не має ілюзій щодо швидкого вступу до НАТО. До цього моменту пройде не менше 8-10 років, вважає він, а оборонний бюджет повинен бути подвоєний.
Оригінал статті читайте тут
Переклад Інопреса.Ру
