Про літні вакації, шпурляння мобілок, минулорічний врожай та "совковий" синдром
Вівторок, 15 липня 2003, 18:46
"Ніщо так не знімає сонливість, як філіжанка міцної, солодкої, гарячої кави, виплеснута на живіт" – кажуть у місті N, якщо хочуть підкреслити непередбачуваність буття. Так званий "продовольчий вибух" став саме такою філіжанкою кави.
Наобіцявши розібратися, парламент та й президент роз'їхалися по різних, із точки зору розуміння патріотизму, курортах, залишивши уряд на одинці з розлюченим електоратом. Мовляв, хірург, який загнав до моргу 200 хворих, 201-го можливо вилікує. Але ж, як давно підмічено в країні "У", урядове вирішення проблеми часом гірше самої проблеми.
Сержант ДАІ пан Василь родом з передмістя пересічного українського міста N, був таким йолопом, що не міг навіть одночасно йти й жувати жуйку. На його обличчі, обтяженому надзвичайною відповідальністю служби, ніколи не ночувала демократія. Але він різав ковбасу з холоднокровністю досвідченого рабина, бо ж тільки наша людина знає різницю між їжею та закускою.
Ми купуємо продукти, ідентичні натуральним, бо отримуємо зарплату, ідентичну натуральній. Тому, а не через недоречну в нас європейську моду на якість життя, кинулися усі, як білогвардійці до останнього пароплаву на Стамбул, на заготівлю найнеобхідніших продуктів харчування. "За ЄдУ!", як кажуть.
Реакція людей на продовольчі афери – є їх реакція на існуючу владу, це міра довіри до неї. Отож - ніякої. Владі не довіряють так само, як і наперсточникам, яких тепер цураються навіть жителі гір, що спускаються в місто N двічі на рік: купити цукру, солі та сірників.
Запізнілі вояжі найвищих посадовців провінційними продовольчими базарами та їх "громи і блискавки" перед телекамерами на адресу потойбічних сил, що спричинили паніку з продовольством – або лицемірство найвищого ґатунку або повна безпорадність. А скоріше всього – і те, і інше.
Реформи в країні "У" знаходяться на такому етапі, що їх не видно. За справді ринкової економіки уряд не повинен втручатися в будь-яку регуляцію будь-яких цін. Розібратися з недобросовісними бізнесменами це цілком справа органів, які в народі за несподіваність їх появи, нарекли компетентними.
Ті самі добре відомі "придворні", старанно пролобійовані депутатами бізнесмени, що сховали зерно та збрехали при підрахунку минулорічного врожаю, тепер будуть патріотично і безакцизно "ввозити" його в країну "У".
Як би підтримати вітчизняного виробника, щоб при цьому нічого в нього не купляти? Посуха наштовхнула їх на думку перевірити на міцність уряд Януковича. Економічна проблема набула жорстокого політичного сенсу.
Хоча уряд "недоторканний" до виборів, шанси прем'єра як кандидата в президенти, як то кажуть, бажають бути кращими. Помиляється шанований в місті N помірно бородатий столичний політолог пан Погребинський – не чекатиме початок бійки за найвище крісло до весни, дуже кортить.
Проте найкумедніше відбувається на місцях. Місцеві чиновники, звісно, отримали зі столиці вказівку будь-яким чином заспокоїти людей. Бо як каже той же провінційний даїшник пан Василь, який насправді не такий вже й телепень, - автоаварія потребує абсолютно синхронних дій двох або більше водіїв.
Але це виглядає просто смішно. Особливо коли облдержадміністрації не придумали нічого розумнішого як публічно звинувачувати в "продовольчому вибуху" центральні засоби масової інформації, які нібито штучно роздмухали цю проблему в провінції. Невже не можна було чиновний люд гнучкіше проінструктувати?
Більшість опитаних працівників торгівлі в місті N вважають, що влада вкотре намагається відповідальність за свої прорахунки перекинути на плечі підприємців та споживачів середнього та нижче достатку. Лише на підвищенні цін на хліб, борошно й крупи в громадян забрали, за деякими розрахунками, 5 мільярдів гривень.
Дії уряду щодо стабілізації ситуації кваліфікуються навіть бабусями – пенсіонерками, яких місцева влада звинуватила в "совкового" синдромі, популістськими - у нас країна величезних можливостей не тільки для злодіїв, але й для держави. Що значить стабілізація цін? Це ж їх фактична фіксація на сьогодні!
Симптоматично, що більшість опитаних працівників торгівлі міста N, остерігаючись наслідків з боку тих же компетентних органів, просили подати їх, думку анонімно.
Прогноз від передбачення, як відомо, відрізняється тим, що помилки в ньому науково обґрунтовані. Не вдаючись таким чином до прогнозу, не важко все ж передбачити, що ситуація відкине і без того, м'яко кажучи, не дуже успішний аграрний сектор країни "У" на декілька років назад. Пройдуть зразково-показові перевірки, в кожному регіоні визначать по "стрілочнику" або по два, може знайдуть частину минулорічного врожаю, та й годі.
Коли в місті N чути скарги на важке життя, то того, що скаржиться, питають: "Порівняно з чим?".
Зараз порівнювати немає з чим, бо в 1913 році було краще. Ось коли замість змагань зі жбурляння мобілок по всій вдячній країні "У" на честь 10-річчя UMC, ми будемо весело жбурлятися дешевим цукром – рафінадом чи макаронами, тоді буде з чим порівнювати.
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, українське місто "N"
Наобіцявши розібратися, парламент та й президент роз'їхалися по різних, із точки зору розуміння патріотизму, курортах, залишивши уряд на одинці з розлюченим електоратом. Мовляв, хірург, який загнав до моргу 200 хворих, 201-го можливо вилікує. Але ж, як давно підмічено в країні "У", урядове вирішення проблеми часом гірше самої проблеми.
Сержант ДАІ пан Василь родом з передмістя пересічного українського міста N, був таким йолопом, що не міг навіть одночасно йти й жувати жуйку. На його обличчі, обтяженому надзвичайною відповідальністю служби, ніколи не ночувала демократія. Але він різав ковбасу з холоднокровністю досвідченого рабина, бо ж тільки наша людина знає різницю між їжею та закускою.
Ми купуємо продукти, ідентичні натуральним, бо отримуємо зарплату, ідентичну натуральній. Тому, а не через недоречну в нас європейську моду на якість життя, кинулися усі, як білогвардійці до останнього пароплаву на Стамбул, на заготівлю найнеобхідніших продуктів харчування. "За ЄдУ!", як кажуть.
Реакція людей на продовольчі афери – є їх реакція на існуючу владу, це міра довіри до неї. Отож - ніякої. Владі не довіряють так само, як і наперсточникам, яких тепер цураються навіть жителі гір, що спускаються в місто N двічі на рік: купити цукру, солі та сірників.
Запізнілі вояжі найвищих посадовців провінційними продовольчими базарами та їх "громи і блискавки" перед телекамерами на адресу потойбічних сил, що спричинили паніку з продовольством – або лицемірство найвищого ґатунку або повна безпорадність. А скоріше всього – і те, і інше.
Реформи в країні "У" знаходяться на такому етапі, що їх не видно. За справді ринкової економіки уряд не повинен втручатися в будь-яку регуляцію будь-яких цін. Розібратися з недобросовісними бізнесменами це цілком справа органів, які в народі за несподіваність їх появи, нарекли компетентними.
Ті самі добре відомі "придворні", старанно пролобійовані депутатами бізнесмени, що сховали зерно та збрехали при підрахунку минулорічного врожаю, тепер будуть патріотично і безакцизно "ввозити" його в країну "У".
Як би підтримати вітчизняного виробника, щоб при цьому нічого в нього не купляти? Посуха наштовхнула їх на думку перевірити на міцність уряд Януковича. Економічна проблема набула жорстокого політичного сенсу.
Хоча уряд "недоторканний" до виборів, шанси прем'єра як кандидата в президенти, як то кажуть, бажають бути кращими. Помиляється шанований в місті N помірно бородатий столичний політолог пан Погребинський – не чекатиме початок бійки за найвище крісло до весни, дуже кортить.
Проте найкумедніше відбувається на місцях. Місцеві чиновники, звісно, отримали зі столиці вказівку будь-яким чином заспокоїти людей. Бо як каже той же провінційний даїшник пан Василь, який насправді не такий вже й телепень, - автоаварія потребує абсолютно синхронних дій двох або більше водіїв.
Але це виглядає просто смішно. Особливо коли облдержадміністрації не придумали нічого розумнішого як публічно звинувачувати в "продовольчому вибуху" центральні засоби масової інформації, які нібито штучно роздмухали цю проблему в провінції. Невже не можна було чиновний люд гнучкіше проінструктувати?
Більшість опитаних працівників торгівлі в місті N вважають, що влада вкотре намагається відповідальність за свої прорахунки перекинути на плечі підприємців та споживачів середнього та нижче достатку. Лише на підвищенні цін на хліб, борошно й крупи в громадян забрали, за деякими розрахунками, 5 мільярдів гривень.
Дії уряду щодо стабілізації ситуації кваліфікуються навіть бабусями – пенсіонерками, яких місцева влада звинуватила в "совкового" синдромі, популістськими - у нас країна величезних можливостей не тільки для злодіїв, але й для держави. Що значить стабілізація цін? Це ж їх фактична фіксація на сьогодні!
Симптоматично, що більшість опитаних працівників торгівлі міста N, остерігаючись наслідків з боку тих же компетентних органів, просили подати їх, думку анонімно.
Прогноз від передбачення, як відомо, відрізняється тим, що помилки в ньому науково обґрунтовані. Не вдаючись таким чином до прогнозу, не важко все ж передбачити, що ситуація відкине і без того, м'яко кажучи, не дуже успішний аграрний сектор країни "У" на декілька років назад. Пройдуть зразково-показові перевірки, в кожному регіоні визначать по "стрілочнику" або по два, може знайдуть частину минулорічного врожаю, та й годі.
Коли в місті N чути скарги на важке життя, то того, що скаржиться, питають: "Порівняно з чим?".
Зараз порівнювати немає з чим, бо в 1913 році було краще. Ось коли замість змагань зі жбурляння мобілок по всій вдячній країні "У" на честь 10-річчя UMC, ми будемо весело жбурлятися дешевим цукром – рафінадом чи макаронами, тоді буде з чим порівнювати.
Володимир Килинич, Інститут політичного моделювання, українське місто "N"
