Проблема 65 років
Середа, 4 червня 2003, 00:05
80-річний Гейдар Алієв знову збирається балотуватися на посаду президента Азербайджану. І не важливо, що вся країна в прямому ефірі вже була свідком його непритомності. Для деяких посад в окремих країнах не буває граничного віку.
2 червня міністру закордонних справ Анатолію Зленку виповнилося 65 років. До ювілею готувалися, але сама подія захопила працівників МЗС зненацька. Там забули, що 65 - вік, граничний для українських дипломатів.
Швидше за все, не особливо переймався щодо свого майбутнього і сам міністр.
На Банковій про його вік пам'ятали, але раптових рішень не готували. Про це свідчить відповідь Кучми на питання УП про те, що буде з Анатолієм Зленком й Олександром Омельченком після 65. Судячи з виразу обличчя і небагатослівності, президент такого питання не очікував. Тому і навів у відповідь тільки норму закону. Закон про дипломатичну службу каже, що президент може продовжувати термін служби дипломатів, але не більше, ніж до 65 років. Тобто дав зрозуміти, що вік – величина в даному випадку абсолютна.
Безпомилкове цитування закону свідчить про те, що якісь добрі люди пам'ятають про можливу вакансію у зовнішньополітичному відомстві. І не дають про це забути президентові.
У МЗС не очікували настільки однозначної заяви Кучми, але не припиняють готувати для Зленка програму. Уже зараз відомо, що 9 червня міністр відправляється до Брюсселя для участі у представницькій конференції "Розширена Європа". Готуються його візити до Тунісу, Таїланду, Індії.
Офіційну реакцію від імені МЗС оголосив керівник прес-служби міністерства Маркіян Лубківський. Він насамперед нагадав про те, що призначення й звільнення з посади міністра - виняткова компетенція президента Кучми.
"Назвіть мені хоча б одну європейську країну, де б міністрів закордонних справ, які, як відомо, є політичними фігурами, звільняли б лише тому, що вони досягли певного віку", - журився Лубківський.
Висловлюючи особисту думку Лубківський заявив, що "такі дипломати як Зленко граничного віку не мають".
Але не варто, мабуть, звертати уваги на утішні заяви підлеглого. Дипломатів точніше оцінюють їхні колеги з інших країн, і про це нижче.
У МЗС уникають говорити про майбутню відставку. Розповідають, що Анатолій Максимович із гідністю сприйняв неприємну для нього новину. "Якщо я піду, то без скандалів і з високо піднятою головою", - такою була реакція Зленка у вузькому колі.
Про можливого спадкоємця також говорять неохоче. Дуже сподіваються, що це буде "своя" МЗСівська людина. "Тут, як ніколи, важливий професіонал, міністрові доведеться працювати з дуже висококваліфікованими людьми з іншого боку столу переговорів. Тому так важливий досвід і знання.... Людині із сторони буде на цій посаді вкрай складно", - кажуть працівники зовнішньополітичного відомства.
У МЗС дають зрозуміти, що не все однозначно з законом про дипломатичну службу. Той же Лубківський натякнув, що проблему віку міністра закордонних справ варто розглядати з огляду на такий аспект – спочатку визначити, ким є міністр – політичною фігурою (а, значить, як Алієв, може працювати стільки, скільки потрібно), або все ж таки дипломатичним працівником. І тоді на нього поширюється "норма-65".
Закон визначає, що "дипломатичний працівник – це державний службовець, що виконує дипломатичні або консульські функції в Україні або за кордоном і має відповідний дипломатичний ранг".
Швидше за все, Зленко пропрацює на своїй посаді певний час, поки Кучма не визначиться з майбутнім міністром. Рішення може бути ухвалено в будь-який момент, з огляду на гласність проблеми. Однак, не виключено, що, попри все, Зленко утримається на своїй посаді досить довго.
Сказати, що в Україні як на Біблію моляться на норму про звільнення чиновників відразу після 65 років, було б перебільшенням. Але, як зауважив один високопоставлений дипломат, було б добре, якби це був єдиний закон, положень якого в Україні не дотримуються.
І випадок із Зленком – не перший в історії України. Ось, наприклад, такий собі Василь Дурдинець. 65 років йому виповнилося у вересні 2002. Усупереч законові про держслужбу, він працював міністром з надзвичайних ситуацій до листопаду 2002. І невідомо скільки б ще знаходився на цій посаді, якби не перерозподіл посад після твердження Януковича прем'єром.
А після звільнення 65-річний Дурдинець став... дипломатом. Послом України в Угорщині і Словенії. Це при тому, що закон про дипслужбу вимагає відправляти на пенсію всіх 65-річних.
Далі. До останнього часу послом України в Канаді був Юрій Щербак. Його звільнили 7 квітня 2003 з формулюванням в указі Кучми "у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на дипломатичній службі". При тому, що Щербаку вже було 68 років. І встановлену законом межу він перевищив на три роки.
Але повернемося до питання про майбутнього міністра. У МЗС кажуть, що існує якийсь "довгий" і "короткий" список претендентів. Подробицями не діляться. Найчастіше повторюються такі імена, як Дмитро Табачник, Анатолій Орел, Костянтин Грищенко, Олександр Чалий. Але не виключено, що в списку з'являться нові люди з числа чинних послів, які ще не засвітилися.
Дещо про можливих претендентів
Табачник Дмитро Володимирович – зараз віце-прем'єр із питань гуманітарної політики.
Народився 26 листопада 1963, закінчив Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка.
1990-1994 - депутат Київради, в 1994- керівник виборчої кампанії кандидата в президенти Кучми, в 1999 - заступник керівника виборчого штабу Кучми на виборах президента України.
З 1994 по 1996 - глава адміністрації президента України, член Конституційної Комісії від президента України. З 1997-05.1998 - радник президента України. Член Ради національної безпеки.
Доктор історичних наук, В 1991- захистив докторську дисертацію на тему "Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні в 20-х - наприкінці 50-х рр.", професор.
Як стверджують, саме Табачник є автором поправки про 65 років. Його опоненти вважають, що пан Табачник спить і бачить себе міністром закордонних справ, причому вже давно.
Чалий Олександр Олександрович. Донедавна - державний секретар із питань європейської інтеграції МЗС. Народився 3 квітня 1954, закінчив факультет міжнародних відносин і міжнародного права Київський університет імені Тараса Шевченка.
Кандидат юридичних наук, кандидатська дисертація -"Представництво держави при укладанні міжнародних договорів".
У 2001 році працював представником України при Раді Європи, член української частини Стратегічної групи з питань україно-російських взаємовідносин, член Митно-тарифної ради України, очолював делегацію України на переговорах із Росією та Румунією щодо укладання базових політичних договорів.
З 1995 по 98 рік – надзвичайний і Повноважний посол України у Румунії, з 1998 по 2001 – 1-й заступник міністра закордонних справ.
Дипломатичний ранг – Надзвичайний і Повноважний посол України. Володіє англійською та португальською мовами.
За оцінкою експертів – висококваліфікований та досвідчений дипломат. "Дзеркало тижня" називало Чалого одним з небагатьох "генераторів ідей" в оточенні Бориса Тарасюка. В травні цього року публічно посварився з російським послом Чорномирдіним, заявивши про неможливість одночасної інтеграції України до ЄС та ЄврАзЕС.
Грищенко Костянтин Іванович. Надзвичайний і Повноважний посол України в США. За сумісництвом посол України в Антигуа та Барбуда.
Народився 29 жовтня 1953 року, закінчив факультет міжнародного права Московського інституту міжнародних відносин.
У 1976-81 був співробітником Секретаріату ООН у Нью-Йорку, з 1985 по 90 працював віце-консулом у Генеральному консульстві СРСР у Монреалі.
З лютого 1993 до березня 1995 років - начальник Управління контролю над озброєнням та роззброєнням України, член колегії.
З 1995 по 1998 рік – перший заступник міністра закордонних справ України.
З 1998 по 2000 рік - Надзвичайний і Повноважний посол України у Королівстві Бельгія та Глава Місії при НАТО. За сумісництвом - посол України у Великому Герцогстві Люксембург та у Королівстві Нідерланди.
Дипломатичний ранг – Надзвичайний і Повноважний посол України, володіє англійською та французькою мовами.
Провідний український дипломат. Пережив найтяжчі моменти на посаді посла України в США – "льодовий період" між двома країнами під час касетного, кольчужного скандалу. Давно працює на дипломатичній службі. Вважається одним із головних претендентів. Коли його кандидатуру розглядали серед претендентів на посаду міністра оборони після відставки Кузьмука, то називали близьким до СДПУ(О).
Орел Анатолій Костянтинович. Зараз працює заступником глави адміністрації, керівником головного управління з питань зовнішньої політики.
Народився 16 лютого 1943 р., закінчив Московський військовий інститут іноземних мов.
У 1966-1969 рр. працював перекладачем у посольстві СРСР в Індонезії, м. Джакарта.
1988-1990 - референт Міжнародного відділу ЦК КПРС, м. Москва.
1991-1992 рр. - радник Посольства СРСР в Італії, м. Рим.
1992-1997 рр. - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італії та в Республіці Мальта.
1998-1999 - заступник Міністра закордонних справ України.
Дипломатичний ранг - Надзвичайний і Повноважний Посол України
Володіє англійською, італійською та індонезійською мовами.
За оцінкою експертів, проросійськи налаштований. Стверджують, що саме він переконував Кучму змінити "прозахідного" Тарасюка на Анатолія Зленка. Його називають "тіньовим" міністром закордонних справ, який має реальний вплив на зовнішню політику країни.
Одночасно очолює українську частину Стратегічної групи з питань україно-російських взаємин, а також є секретарем Державної ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
На початку цього року були чутки про відправку Орла знову послом України до Італії.
Один західний дипломат коментуючи можливість призначення Орла новим міністром, сказав приблизно таке: "У вас і так був ненайкращій міністр в Європі, а після призначення Орла буде найгірший".
2 червня міністру закордонних справ Анатолію Зленку виповнилося 65 років. До ювілею готувалися, але сама подія захопила працівників МЗС зненацька. Там забули, що 65 - вік, граничний для українських дипломатів.
Швидше за все, не особливо переймався щодо свого майбутнього і сам міністр.
На Банковій про його вік пам'ятали, але раптових рішень не готували. Про це свідчить відповідь Кучми на питання УП про те, що буде з Анатолієм Зленком й Олександром Омельченком після 65. Судячи з виразу обличчя і небагатослівності, президент такого питання не очікував. Тому і навів у відповідь тільки норму закону. Закон про дипломатичну службу каже, що президент може продовжувати термін служби дипломатів, але не більше, ніж до 65 років. Тобто дав зрозуміти, що вік – величина в даному випадку абсолютна.
Безпомилкове цитування закону свідчить про те, що якісь добрі люди пам'ятають про можливу вакансію у зовнішньополітичному відомстві. І не дають про це забути президентові.
|
У МЗС не очікували настільки однозначної заяви Кучми, але не припиняють готувати для Зленка програму. Уже зараз відомо, що 9 червня міністр відправляється до Брюсселя для участі у представницькій конференції "Розширена Європа". Готуються його візити до Тунісу, Таїланду, Індії.
Офіційну реакцію від імені МЗС оголосив керівник прес-служби міністерства Маркіян Лубківський. Він насамперед нагадав про те, що призначення й звільнення з посади міністра - виняткова компетенція президента Кучми.
"Назвіть мені хоча б одну європейську країну, де б міністрів закордонних справ, які, як відомо, є політичними фігурами, звільняли б лише тому, що вони досягли певного віку", - журився Лубківський.
Висловлюючи особисту думку Лубківський заявив, що "такі дипломати як Зленко граничного віку не мають".
Але не варто, мабуть, звертати уваги на утішні заяви підлеглого. Дипломатів точніше оцінюють їхні колеги з інших країн, і про це нижче.
У МЗС уникають говорити про майбутню відставку. Розповідають, що Анатолій Максимович із гідністю сприйняв неприємну для нього новину. "Якщо я піду, то без скандалів і з високо піднятою головою", - такою була реакція Зленка у вузькому колі.
Про можливого спадкоємця також говорять неохоче. Дуже сподіваються, що це буде "своя" МЗСівська людина. "Тут, як ніколи, важливий професіонал, міністрові доведеться працювати з дуже висококваліфікованими людьми з іншого боку столу переговорів. Тому так важливий досвід і знання.... Людині із сторони буде на цій посаді вкрай складно", - кажуть працівники зовнішньополітичного відомства.
У МЗС дають зрозуміти, що не все однозначно з законом про дипломатичну службу. Той же Лубківський натякнув, що проблему віку міністра закордонних справ варто розглядати з огляду на такий аспект – спочатку визначити, ким є міністр – політичною фігурою (а, значить, як Алієв, може працювати стільки, скільки потрібно), або все ж таки дипломатичним працівником. І тоді на нього поширюється "норма-65".
Закон визначає, що "дипломатичний працівник – це державний службовець, що виконує дипломатичні або консульські функції в Україні або за кордоном і має відповідний дипломатичний ранг".
Швидше за все, Зленко пропрацює на своїй посаді певний час, поки Кучма не визначиться з майбутнім міністром. Рішення може бути ухвалено в будь-який момент, з огляду на гласність проблеми. Однак, не виключено, що, попри все, Зленко утримається на своїй посаді досить довго.
Сказати, що в Україні як на Біблію моляться на норму про звільнення чиновників відразу після 65 років, було б перебільшенням. Але, як зауважив один високопоставлений дипломат, було б добре, якби це був єдиний закон, положень якого в Україні не дотримуються.
І випадок із Зленком – не перший в історії України. Ось, наприклад, такий собі Василь Дурдинець. 65 років йому виповнилося у вересні 2002. Усупереч законові про держслужбу, він працював міністром з надзвичайних ситуацій до листопаду 2002. І невідомо скільки б ще знаходився на цій посаді, якби не перерозподіл посад після твердження Януковича прем'єром.
А після звільнення 65-річний Дурдинець став... дипломатом. Послом України в Угорщині і Словенії. Це при тому, що закон про дипслужбу вимагає відправляти на пенсію всіх 65-річних.
Далі. До останнього часу послом України в Канаді був Юрій Щербак. Його звільнили 7 квітня 2003 з формулюванням в указі Кучми "у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на дипломатичній службі". При тому, що Щербаку вже було 68 років. І встановлену законом межу він перевищив на три роки.
Але повернемося до питання про майбутнього міністра. У МЗС кажуть, що існує якийсь "довгий" і "короткий" список претендентів. Подробицями не діляться. Найчастіше повторюються такі імена, як Дмитро Табачник, Анатолій Орел, Костянтин Грищенко, Олександр Чалий. Але не виключено, що в списку з'являться нові люди з числа чинних послів, які ще не засвітилися.
Дещо про можливих претендентів
 |
Народився 26 листопада 1963, закінчив Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка.
1990-1994 - депутат Київради, в 1994- керівник виборчої кампанії кандидата в президенти Кучми, в 1999 - заступник керівника виборчого штабу Кучми на виборах президента України.
З 1994 по 1996 - глава адміністрації президента України, член Конституційної Комісії від президента України. З 1997-05.1998 - радник президента України. Член Ради національної безпеки.
Доктор історичних наук, В 1991- захистив докторську дисертацію на тему "Феномен тоталітарно-репресивного суспільства в Україні в 20-х - наприкінці 50-х рр.", професор.
Як стверджують, саме Табачник є автором поправки про 65 років. Його опоненти вважають, що пан Табачник спить і бачить себе міністром закордонних справ, причому вже давно.
 |
Кандидат юридичних наук, кандидатська дисертація -"Представництво держави при укладанні міжнародних договорів".
У 2001 році працював представником України при Раді Європи, член української частини Стратегічної групи з питань україно-російських взаємовідносин, член Митно-тарифної ради України, очолював делегацію України на переговорах із Росією та Румунією щодо укладання базових політичних договорів.
З 1995 по 98 рік – надзвичайний і Повноважний посол України у Румунії, з 1998 по 2001 – 1-й заступник міністра закордонних справ.
Дипломатичний ранг – Надзвичайний і Повноважний посол України. Володіє англійською та португальською мовами.
За оцінкою експертів – висококваліфікований та досвідчений дипломат. "Дзеркало тижня" називало Чалого одним з небагатьох "генераторів ідей" в оточенні Бориса Тарасюка. В травні цього року публічно посварився з російським послом Чорномирдіним, заявивши про неможливість одночасної інтеграції України до ЄС та ЄврАзЕС.
 |
Народився 29 жовтня 1953 року, закінчив факультет міжнародного права Московського інституту міжнародних відносин.
У 1976-81 був співробітником Секретаріату ООН у Нью-Йорку, з 1985 по 90 працював віце-консулом у Генеральному консульстві СРСР у Монреалі.
З лютого 1993 до березня 1995 років - начальник Управління контролю над озброєнням та роззброєнням України, член колегії.
З 1995 по 1998 рік – перший заступник міністра закордонних справ України.
З 1998 по 2000 рік - Надзвичайний і Повноважний посол України у Королівстві Бельгія та Глава Місії при НАТО. За сумісництвом - посол України у Великому Герцогстві Люксембург та у Королівстві Нідерланди.
Дипломатичний ранг – Надзвичайний і Повноважний посол України, володіє англійською та французькою мовами.
Провідний український дипломат. Пережив найтяжчі моменти на посаді посла України в США – "льодовий період" між двома країнами під час касетного, кольчужного скандалу. Давно працює на дипломатичній службі. Вважається одним із головних претендентів. Коли його кандидатуру розглядали серед претендентів на посаду міністра оборони після відставки Кузьмука, то називали близьким до СДПУ(О).
 |
Народився 16 лютого 1943 р., закінчив Московський військовий інститут іноземних мов.
У 1966-1969 рр. працював перекладачем у посольстві СРСР в Індонезії, м. Джакарта.
1988-1990 - референт Міжнародного відділу ЦК КПРС, м. Москва.
1991-1992 рр. - радник Посольства СРСР в Італії, м. Рим.
1992-1997 рр. - Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італії та в Республіці Мальта.
1998-1999 - заступник Міністра закордонних справ України.
Дипломатичний ранг - Надзвичайний і Повноважний Посол України
Володіє англійською, італійською та індонезійською мовами.
За оцінкою експертів, проросійськи налаштований. Стверджують, що саме він переконував Кучму змінити "прозахідного" Тарасюка на Анатолія Зленка. Його називають "тіньовим" міністром закордонних справ, який має реальний вплив на зовнішню політику країни.
Одночасно очолює українську частину Стратегічної групи з питань україно-російських взаємин, а також є секретарем Державної ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України.
На початку цього року були чутки про відправку Орла знову послом України до Італії.
Один західний дипломат коментуючи можливість призначення Орла новим міністром, сказав приблизно таке: "У вас і так був ненайкращій міністр в Європі, а після призначення Орла буде найгірший".
