Червень, Україна, електоральна торгівля
Вівторок, 3 червня 2003, 13:53
Рівно тиждень тому – у вівторок, 28 травня ми, нарешті, дізналися, Юлія Володимирівна Тимошенко виступить кандидатом на майбутніх президентських виборах. Про це на шпальтах газети "Поступ" повідомив керівник новонародженої львівської громадської приймальні кандидатки пан Микола Бойко.
Принагідно він оприлюднив і фінальний результат: у другому турі Ющенко збере 27% голосів. Можна зробити висновок: результат переможця складе 100% голосів виборців мінус 27% = 73%. Перемогу буде досягнуто за рахунок стратегічного резерву - всі виборці Мороза та Симоненка віддадуть голоси за лідерку БЮТ.
Ця заява пролунала невдовзі після повернення ОМ, ЮТ та ВЮ з Німеччини. Святкуючи 140-ліття СДПН, шановні політики так і не поговорили там, говорячи словами Юлії Володимирівни, "про елементарне взаєморозуміння" та "елементарну взаємодію".
На цьому фоні заява п. Бойка – попри переконливі спростування Тимошенко в останньому за часом інтерв"ю "Дзеркалу тижня", має вигляд спроби "стимуляції" Ющенка до активізації міжфракційних переговорів. Мета - досягнення "жорстких" домовленостей напередодні жовтня 2004 р. Сам ВЮ, судячи з того таки ж інтерв'ю, "активізовуватися" явно не бажає.
Політикум, засоби масової інформації та всюдисущі експерти однозначно трактують таку позицію ВЮ як прояв слабкості та невпевненості. Насправді це не зовсім так, або зовсім не так. Дозволимо собі крамольне припущення. ВЮ, так само як і кожний п'ятий громадянин України, добре знає, що виходить у другий тур.
Так само як і половина українських виборців, він знає, що перемагає тут будь-якого іншого кандидата у співвідношенні принаймні 2 до 1. От і результати опитувань, проведені відразу чотирма поважними соціологічними конторами, оприлюднені в останньому числі "ДТ", засвідчили: і ВЮ, і кандидат від КПУ недосяжні для інших учасників перегонів.
Отже, єдино доцільною та ефективною політичною лінією в таких умовах є прагнення укласти угоду з потенційним переможцем якнайраніше. На чому, власне, цілком логічно і наполягає шановна ЮВ.
Інтрига тут в іншому. Так званий "рейтинг" ВЮ є не є субстанцією, незалежною від лінії його поведінки. Якби не хотіли довести це як його політичні партнери, так і вороги, які з різних міркувань свідомо позиціонували себе в цих іпостасях.
Висновок перший. Так званий "феномен ВЮ" є прямим результатом його власної політичної діяльності, в тому числі і його здатності не рубати з плеча там, де це непотрібно і не шити в дурні того, кого непотрібно.
В конкретних українських умовах здатність політика відповідати надіям однієї частини строкатого населення країни і не лякати при цьому іншу частину цього населення вже саме по собі є неабияким досягненням, повторити яке іншим кандидатам поки що не вдалося.
Іншими словами, такий результат Ющенка є свідченням не його слабкості як політика, колишнього голови уряду та Нацбанку, а свідченням його сили.
Висновок другий: значна частина українського суспільства усвідомила і продовжує усвідомлювати – сила політика полягає не в ефектності, а в доцільності. Навіть якщо ця доцільність подеколи видається чи то непоказовою, чи то незрозумілою.
Данило Яневський, Костянтин Малєєв, Інститут політичного моделювання
Принагідно він оприлюднив і фінальний результат: у другому турі Ющенко збере 27% голосів. Можна зробити висновок: результат переможця складе 100% голосів виборців мінус 27% = 73%. Перемогу буде досягнуто за рахунок стратегічного резерву - всі виборці Мороза та Симоненка віддадуть голоси за лідерку БЮТ.
Ця заява пролунала невдовзі після повернення ОМ, ЮТ та ВЮ з Німеччини. Святкуючи 140-ліття СДПН, шановні політики так і не поговорили там, говорячи словами Юлії Володимирівни, "про елементарне взаєморозуміння" та "елементарну взаємодію".
На цьому фоні заява п. Бойка – попри переконливі спростування Тимошенко в останньому за часом інтерв"ю "Дзеркалу тижня", має вигляд спроби "стимуляції" Ющенка до активізації міжфракційних переговорів. Мета - досягнення "жорстких" домовленостей напередодні жовтня 2004 р. Сам ВЮ, судячи з того таки ж інтерв'ю, "активізовуватися" явно не бажає.
Політикум, засоби масової інформації та всюдисущі експерти однозначно трактують таку позицію ВЮ як прояв слабкості та невпевненості. Насправді це не зовсім так, або зовсім не так. Дозволимо собі крамольне припущення. ВЮ, так само як і кожний п'ятий громадянин України, добре знає, що виходить у другий тур.
Так само як і половина українських виборців, він знає, що перемагає тут будь-якого іншого кандидата у співвідношенні принаймні 2 до 1. От і результати опитувань, проведені відразу чотирма поважними соціологічними конторами, оприлюднені в останньому числі "ДТ", засвідчили: і ВЮ, і кандидат від КПУ недосяжні для інших учасників перегонів.
Отже, єдино доцільною та ефективною політичною лінією в таких умовах є прагнення укласти угоду з потенційним переможцем якнайраніше. На чому, власне, цілком логічно і наполягає шановна ЮВ.
Інтрига тут в іншому. Так званий "рейтинг" ВЮ є не є субстанцією, незалежною від лінії його поведінки. Якби не хотіли довести це як його політичні партнери, так і вороги, які з різних міркувань свідомо позиціонували себе в цих іпостасях.
Висновок перший. Так званий "феномен ВЮ" є прямим результатом його власної політичної діяльності, в тому числі і його здатності не рубати з плеча там, де це непотрібно і не шити в дурні того, кого непотрібно.
В конкретних українських умовах здатність політика відповідати надіям однієї частини строкатого населення країни і не лякати при цьому іншу частину цього населення вже саме по собі є неабияким досягненням, повторити яке іншим кандидатам поки що не вдалося.
Іншими словами, такий результат Ющенка є свідченням не його слабкості як політика, колишнього голови уряду та Нацбанку, а свідченням його сили.
Висновок другий: значна частина українського суспільства усвідомила і продовжує усвідомлювати – сила політика полягає не в ефектності, а в доцільності. Навіть якщо ця доцільність подеколи видається чи то непоказовою, чи то незрозумілою.
Данило Яневський, Костянтин Малєєв, Інститут політичного моделювання
