Відставка Марчука – початок великих кадрових змін
Середа, 25 червня 2003, 16:26
Незважаючи на те, що призначення Марчука на посаду міністра оборони прогнозували – його постійно називали в списку з двох претендентів – уявити його в цьому кріслі не просто.
Все-таки другий раз в історії України міністром оборони стала начебто цивільна особа. Начебто. Оскільки генерала армії, та ще й колишнього керівника СБУ, назвати "цивільним" можна з великою натяжкою.
Так само складно і міліціонерам з контрольно-пропускного пункту біля в'їзду на Банкову. У середу вони щиросердно зізналися кореспонденту "Української правди", що не знають, хто такий Марчук, а тим більше їм не відомо його обличчя. А їм ще і честь доведеться віддавати новому міністру оборони!
Але це скоріше виняток, ніж правило. Від часів свого прем'єрства Марчук не зникав з вищої ліги української політики. Після відставки з легендарним формулюванням "за створення власного іміджу" Марчук був радикальним антикучмістом. З цим прапором він пройшов усю президентську кампанію. Допоки не став секретарем Ради нацбезпеки. Цю посаду він проміняв на власну політичну честь у проміжку між першим і другим туром президентських виборів-99. І ось через три з половиною роки Марчук - головний військовий керівник України.
Багато спостерігачів відзначають, що більшість проблем в армії пов'язані з відсутністю грошей. При незмінному рівні фінансування радикально змінити ситуацію у військовій сфері Марчукові не під силу. А, значить, Марчук переходить на ще більш потенційно небезпечне з огляду на звільнення місце. Завжди знайдеться добра людина, яка вкаже куди заїхати президентові, щоб у черговий раз переконатися в тому, що його вводять в оману про стан справ в армії...
Уже стали відомі перші завдання, що їх поставив Кучма перед новим військовим командуванням.
Марчук має створити "цивільне міністерство, здатне втілювати в життя сучасні методи керівництва збройними силами".
Марчуку доручено імплементувати закон про демократичний цивільний контроль над ЗСУ й іншими військовими формуваннями.
Відставка Марчука потягне за собою цілий ряд кадрових змін. На його посаду активно пророкують Віктора Медведчука. Посаду голови адміністрації в цьому випадку, як стверджують джерела в АП, займе "донецький" Сергій Льовочкін.
Інший претендент на главу адміністрації президента – одеський губернатор Сергій Гриневецький. "Питання – чи зробить Кучма такий подарунок з нагоди народження своєї онуки її батьку Віктору Пінчуку". Саме він, за словами обізнаного депутата-соціаліста Юрія Луценка, лобіює Гриневецького.
Водночас Луценко вважає "високою" імовірність призначення Медведчука на секретаря Ради нацбезпеки. "Десь 30% за те, що призначать, і 70% - ні. І 30% у данній ситуації - це багато". Самого Медведчука відставка з АП не повинна радувати. "Можливий прихід в РНБО – це утилізація Медведчука", - вважає Луценко.
За даними інших джерел, указ про Медведчука було підписано ще вранці і всі його багаточисельні вороги вже давно заправили факси з указом на розсилку, тільки чекають на "добро" з головного кабінету. Проте, якщо призначення не відбудеться, це вже далеко не перший випадок, коли підписаний указ зникає під сукном.
Тим часом після 18 години у прес-службі президента "УП" повідомили, що поки не мають жодної інформації про нового секретаря РНБОУ.
А призначення Марчука викликає ще одне питання. Чим він такий цінний для Кучми? Знаючи, що Марчук ще у 1999 році був обізнаний, що перший кабінет в Україні прослуховують, президент все ж тримав його в кріслі секретаря РНБО три з половиною роки. І тепер призначає на іншу стратегічну посаду.
Відомо, що Марчуку пропонували посаду посла в Канаді, але він не захотів, і залишився в РНБО. І що такого знає Марчук про Кучму, що не дозволяє тому звільнити не надто вже й улюбленого чиновника раз і назавжди? Ці питання ще довго залишаться без офіційної відповіді.
Хто такий Марчук Євген Кирилович?
Народився 28 січня 1941 року в селі Долинівка Гайворонського району Кіровоградської області в селянській сім'ї. Одружений, має синів Вадима й Тараса. Отримав освіту вчителя української мови й літератури та німецької мови в Кіровоградському педагогічному інституті (закінчив у 1963 році).
З 1963 року оперуповноважений управління КДБ в Кіровоградській області, а з 1965-го був молодшим оперуповноваженим, заступником начальника, начальником відділу, заступником начальника управління, начальник інспекції КДБ УРСР.
З 1988 – начальник управління КДБ в Полтавській області.
Закінчив курси при Вищій Червонопрапорній школі КДБ СРСР (1989 р.).
З 1990 – перший заступник голови КДБ УРСР.
З червня по листопад 1991 – державний міністр з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій в Україні.
З листопада 1991 по липень 1994 року голова Служби національної безпеки України, СБУ.
З липня 1994 – віце-прем'єр-міністр України.
З вересня 1994 – тимчасовий спеціальний уповноважений президента України в Автономній республіці Крим.
З 31 жовтня 1994 – 1-й віце-прем'єр-міністр України, голова координаційного комітету при президентові України з боротьби з корупцією й організованою злочинністю.
Отримав іменну вогнепальну зброю в січні 1994 р.
З 8 червня 1995 по 27 травня 1996 – прем'єр-міністр України.
Народний депутат 3 скликання від СДПУ(О), №2 у списку. Був керівником фракції СДПУ(О) (квітень-грудень 1998 р.).
Написав кандидатську дисертацію на тему "Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій" в Університеті внутрішніх справ (1998 р.).
Балотувався в президенти України на виборах 1999 року, зайняв 5 місце серед 13 претендентів.
Секретар Ради національної безпеки й оборони України (з 10.11.1999)
Державний службовець 1 рангу з квітня 2000 року.
Володар семи медалей, ордена Трудового Червоного Прапора та Ордена Князя Ярослава Мудрого V ступеня (січень 2001 року). Кандидат юридичних наук. Володіє німецькою та англійською мовами.
Джерело - "Хто є хто в Україні"
Читайте також:
Марчука відправили в почесну відставку – Мороз
Марчук готовий забезпечити якісну безпеку Кучми
Марчук – це "цивільний міністр", і це добре
Все-таки другий раз в історії України міністром оборони стала начебто цивільна особа. Начебто. Оскільки генерала армії, та ще й колишнього керівника СБУ, назвати "цивільним" можна з великою натяжкою.
Так само складно і міліціонерам з контрольно-пропускного пункту біля в'їзду на Банкову. У середу вони щиросердно зізналися кореспонденту "Української правди", що не знають, хто такий Марчук, а тим більше їм не відомо його обличчя. А їм ще і честь доведеться віддавати новому міністру оборони!
Але це скоріше виняток, ніж правило. Від часів свого прем'єрства Марчук не зникав з вищої ліги української політики. Після відставки з легендарним формулюванням "за створення власного іміджу" Марчук був радикальним антикучмістом. З цим прапором він пройшов усю президентську кампанію. Допоки не став секретарем Ради нацбезпеки. Цю посаду він проміняв на власну політичну честь у проміжку між першим і другим туром президентських виборів-99. І ось через три з половиною роки Марчук - головний військовий керівник України.
Багато спостерігачів відзначають, що більшість проблем в армії пов'язані з відсутністю грошей. При незмінному рівні фінансування радикально змінити ситуацію у військовій сфері Марчукові не під силу. А, значить, Марчук переходить на ще більш потенційно небезпечне з огляду на звільнення місце. Завжди знайдеться добра людина, яка вкаже куди заїхати президентові, щоб у черговий раз переконатися в тому, що його вводять в оману про стан справ в армії...
Уже стали відомі перші завдання, що їх поставив Кучма перед новим військовим командуванням.
Марчук має створити "цивільне міністерство, здатне втілювати в життя сучасні методи керівництва збройними силами".
Марчуку доручено імплементувати закон про демократичний цивільний контроль над ЗСУ й іншими військовими формуваннями.
Відставка Марчука потягне за собою цілий ряд кадрових змін. На його посаду активно пророкують Віктора Медведчука. Посаду голови адміністрації в цьому випадку, як стверджують джерела в АП, займе "донецький" Сергій Льовочкін.
Інший претендент на главу адміністрації президента – одеський губернатор Сергій Гриневецький. "Питання – чи зробить Кучма такий подарунок з нагоди народження своєї онуки її батьку Віктору Пінчуку". Саме він, за словами обізнаного депутата-соціаліста Юрія Луценка, лобіює Гриневецького.
Водночас Луценко вважає "високою" імовірність призначення Медведчука на секретаря Ради нацбезпеки. "Десь 30% за те, що призначать, і 70% - ні. І 30% у данній ситуації - це багато". Самого Медведчука відставка з АП не повинна радувати. "Можливий прихід в РНБО – це утилізація Медведчука", - вважає Луценко.
За даними інших джерел, указ про Медведчука було підписано ще вранці і всі його багаточисельні вороги вже давно заправили факси з указом на розсилку, тільки чекають на "добро" з головного кабінету. Проте, якщо призначення не відбудеться, це вже далеко не перший випадок, коли підписаний указ зникає під сукном.
Тим часом після 18 години у прес-службі президента "УП" повідомили, що поки не мають жодної інформації про нового секретаря РНБОУ.
А призначення Марчука викликає ще одне питання. Чим він такий цінний для Кучми? Знаючи, що Марчук ще у 1999 році був обізнаний, що перший кабінет в Україні прослуховують, президент все ж тримав його в кріслі секретаря РНБО три з половиною роки. І тепер призначає на іншу стратегічну посаду.
Відомо, що Марчуку пропонували посаду посла в Канаді, але він не захотів, і залишився в РНБО. І що такого знає Марчук про Кучму, що не дозволяє тому звільнити не надто вже й улюбленого чиновника раз і назавжди? Ці питання ще довго залишаться без офіційної відповіді.
Хто такий Марчук Євген Кирилович?
Народився 28 січня 1941 року в селі Долинівка Гайворонського району Кіровоградської області в селянській сім'ї. Одружений, має синів Вадима й Тараса. Отримав освіту вчителя української мови й літератури та німецької мови в Кіровоградському педагогічному інституті (закінчив у 1963 році).
З 1963 року оперуповноважений управління КДБ в Кіровоградській області, а з 1965-го був молодшим оперуповноваженим, заступником начальника, начальником відділу, заступником начальника управління, начальник інспекції КДБ УРСР.
З 1988 – начальник управління КДБ в Полтавській області.
Закінчив курси при Вищій Червонопрапорній школі КДБ СРСР (1989 р.).
З 1990 – перший заступник голови КДБ УРСР.
З червня по листопад 1991 – державний міністр з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій в Україні.
З листопада 1991 по липень 1994 року голова Служби національної безпеки України, СБУ.
З липня 1994 – віце-прем'єр-міністр України.
З вересня 1994 – тимчасовий спеціальний уповноважений президента України в Автономній республіці Крим.
З 31 жовтня 1994 – 1-й віце-прем'єр-міністр України, голова координаційного комітету при президентові України з боротьби з корупцією й організованою злочинністю.
Отримав іменну вогнепальну зброю в січні 1994 р.
З 8 червня 1995 по 27 травня 1996 – прем'єр-міністр України.
Народний депутат 3 скликання від СДПУ(О), №2 у списку. Був керівником фракції СДПУ(О) (квітень-грудень 1998 р.).
Написав кандидатську дисертацію на тему "Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій" в Університеті внутрішніх справ (1998 р.).
Балотувався в президенти України на виборах 1999 року, зайняв 5 місце серед 13 претендентів.
Секретар Ради національної безпеки й оборони України (з 10.11.1999)
Державний службовець 1 рангу з квітня 2000 року.
Володар семи медалей, ордена Трудового Червоного Прапора та Ордена Князя Ярослава Мудрого V ступеня (січень 2001 року). Кандидат юридичних наук. Володіє німецькою та англійською мовами.
Джерело - "Хто є хто в Україні"
Читайте також:
Марчука відправили в почесну відставку – Мороз
Марчук готовий забезпечити якісну безпеку Кучми
Марчук – це "цивільний міністр", і це добре
