Подробиці того, як поділили кордон Кучма і Путін, не розголошуються
Понеділок, 23 червня 2003, 14:03
Президент України Леонід Кучма направив в Верховну Раду проект закону про ратифікацію Договору між Україною і Російською Федерацією про україно-російський державний кордон.
Проект закону зареєстрований в секретаріаті Верховної Ради 20 червня. У той же час, подробиці законопроекту не розголошуються.
Як повідомлялося, 28 січня цього року під час візиту президента РФ Володимира Путіна в Київ був підписаний договір про держкордон між двома країнами, що зафіксував сухопутну її частину і що підтвердив що Азовське море і Керченська протока є внутрішніми водами кожної з країн. Договір повинен бути ратифікований парламентами обох держав.
У середині лютого офіційний представник МЗС України заявив, що Договір між Україною і Росією про українсько-російський державний кордон може бути опублікований лише після його набирання чинності. Цей документ підлягає ратифікації і, відповідно до українського законодавства, набирає чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами.
У середині травня Україна і Росія підписали всі необхідні додатки до двостороннього договору про російсько-український державний кордон. Ці документи були підписані за підсумками засідання колегій МЗС, що проходило у Києві України і Росії.
Сам договір складається з 6 статей.
Стаття 1 договору свідчить, що "під терміном "російсько-український державний кордон", далі - "державний кордон" або "кордон", розуміється лінія і вертикальна поверхня, яка проходить по цій лінії, і розділяє державну територію (сушу, води, надра і повітряний простір) Сторін, які домовляються, від точки стику державних кордонів Російської Федерації, України і Республіки Білорусь до точки, розташованої на березі Таганрозької затоки".
Стаття 2 визначає, що російсько-український державний кордон проходить так, як це вказано в Описі проходження державного кордону між Російською Федерацією й Україною (додаток 1) і зображений суцільною лінією червоного кольору на картах державного кордону між Російською Федерацією й Україною (додаток 2).
Опис і карти державного кордону, доданий до цього Договору, становлять його невід'ємну частину (у той же час, на сервері Верховної Ради, де розміщені міжнародні документи, згаданих додатків немає).
У Статті 3 зазначається, що будь-які природні зміни, які можуть відбуватися на місцевості, не змінюють положення російсько-українського державного кордону, визначеного цим Договором, якщо не буде досягнуто домовленості про інше.
У Статті 4 Договору сказано, що стик державних кордонів Російської Федерації, України і Республіки Білорусь визначається відповідним міжнародним договором.
Стаття 5 визначає, що урегулювання питань, що відносяться до суміжних морських просторів, здійснюється за угодою між Сторонами, які домовляються відповідно до міжнародного права.
При цьому ніщо у цьому Договорі не завдає збитків позиціям Російської Федерації й України відносно статусу Азовського моря і Керченської протоки як внутрішніх вод двох держав.
Стаття 6 визначає, що цей Договір підлягає ратифікації і набере чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами.
У ході переговорів Україна прагнула провести делімітацію не тільки дна Азовського моря і Керченської протоки, але і водної поверхні, підписати відповідний договір, який давав би можливість на взаємовигідній основі експлуатувати басейни Азовського моря і Керченської протоки. Росія виступала за розділення дна Азовського моря і Керченської протоки, але не водної поверхні.
Інтерфакс-Україна
Проект закону зареєстрований в секретаріаті Верховної Ради 20 червня. У той же час, подробиці законопроекту не розголошуються.
Як повідомлялося, 28 січня цього року під час візиту президента РФ Володимира Путіна в Київ був підписаний договір про держкордон між двома країнами, що зафіксував сухопутну її частину і що підтвердив що Азовське море і Керченська протока є внутрішніми водами кожної з країн. Договір повинен бути ратифікований парламентами обох держав.
У середині лютого офіційний представник МЗС України заявив, що Договір між Україною і Росією про українсько-російський державний кордон може бути опублікований лише після його набирання чинності. Цей документ підлягає ратифікації і, відповідно до українського законодавства, набирає чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами.
У середині травня Україна і Росія підписали всі необхідні додатки до двостороннього договору про російсько-український державний кордон. Ці документи були підписані за підсумками засідання колегій МЗС, що проходило у Києві України і Росії.
Сам договір складається з 6 статей.
Стаття 1 договору свідчить, що "під терміном "російсько-український державний кордон", далі - "державний кордон" або "кордон", розуміється лінія і вертикальна поверхня, яка проходить по цій лінії, і розділяє державну територію (сушу, води, надра і повітряний простір) Сторін, які домовляються, від точки стику державних кордонів Російської Федерації, України і Республіки Білорусь до точки, розташованої на березі Таганрозької затоки".
Стаття 2 визначає, що російсько-український державний кордон проходить так, як це вказано в Описі проходження державного кордону між Російською Федерацією й Україною (додаток 1) і зображений суцільною лінією червоного кольору на картах державного кордону між Російською Федерацією й Україною (додаток 2).
Опис і карти державного кордону, доданий до цього Договору, становлять його невід'ємну частину (у той же час, на сервері Верховної Ради, де розміщені міжнародні документи, згаданих додатків немає).
У Статті 3 зазначається, що будь-які природні зміни, які можуть відбуватися на місцевості, не змінюють положення російсько-українського державного кордону, визначеного цим Договором, якщо не буде досягнуто домовленості про інше.
У Статті 4 Договору сказано, що стик державних кордонів Російської Федерації, України і Республіки Білорусь визначається відповідним міжнародним договором.
Стаття 5 визначає, що урегулювання питань, що відносяться до суміжних морських просторів, здійснюється за угодою між Сторонами, які домовляються відповідно до міжнародного права.
При цьому ніщо у цьому Договорі не завдає збитків позиціям Російської Федерації й України відносно статусу Азовського моря і Керченської протоки як внутрішніх вод двох держав.
Стаття 6 визначає, що цей Договір підлягає ратифікації і набере чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами.
У ході переговорів Україна прагнула провести делімітацію не тільки дна Азовського моря і Керченської протоки, але і водної поверхні, підписати відповідний договір, який давав би можливість на взаємовигідній основі експлуатувати басейни Азовського моря і Керченської протоки. Росія виступала за розділення дна Азовського моря і Керченської протоки, але не водної поверхні.
Інтерфакс-Україна
