Головна хитрість законопроекту Кучми
П'ятниця, 20 червня 2003, 17:40
Якби нинішній варіант президентського законопроекту з'явився три – чотири місяці назад, його цілком можна було б обговорювати. Не на "народних зборах", організованих президентською адміністрацією, зрозуміло, а за "круглим столом" політиків і експертів.
Обговорювати, але не ухвалювати! Тому що й у цьому законопроекті є ще багато чого непотрібного й суперечливого. А головне: він націлений на те, щоб обійти вимоги чинної Конституції і все ж таки продовжити термін президентських повноважень Кучми.
Добре, що в новому варіанті законопроекту є пункт, хоча і нечітко прописаний, про конструктивний вотум недовіри урядові. Безумовно позитивним є те, що Кучма, нарешті, відмовився від двопалатного парламенту й референдуму прямої дії. Останнє особливо важливо - адже на такому референдумі методом "масованого використання адмінресурсу" можна було б провести рішення про третій президентський термін для Леоніда Даниловича.
Відмовившись від референдуму Кучма, здавалося б, міг позбавитися навіть теоретичного шансу продовжити (на законній підставі) свій термін перебування в президентському кріслі. Міг би, але поки не позбавився.
Від бажання продовжити свої повноваження Кучма зовсім не відмовився, хоча і заявив, що готовий піти на президентські вибори в жовтні 2004 року. А інтригани з президентської адміністрації посприяли йому, вигадавши дуже хитрий (як їм, мабуть, здається) хід.
Насправді все шито білими нитками. З початку конституційною більшістю в 300 голосів ухвалюються поправки до Конституції, які передбачають обрання всіх органів влади (включаючи президента й парламент) протягом одного року. Абсурдна ситуація. Адже у випадку дострокового розпуску парламенту, нових депутатів (відповідно до законопроекту) потрібно буде обирати лише до кінця того п'ятирічного терміну, на який були обрані їхні попередники.
Тобто, якщо парламент буде достроково розпущений за рік з невеликим до закінчення терміну його повноважень, то обирати весь новий склад Верховної Ради ми будемо тільки на цей рік. Депутати і збагнути суть справи не встигнуть. Маячня якась.
Але це з погляду інтересів країни. З особистої ж позиції Леоніда Кучми все, напевно, уявляється зовсім інакше. Через два місяці після внесення змін до Конституції має бути ухвалений закон про терміни чергових виборів президента і народних депутатів.
Зверніть увагу: у своєму виступі Кучма говорить про президентські вибори в жовтні 2004 року, хоча добре знає, на відміну від своїх слухачів, що в законопроекті термін цих виборів ще тільки має бути визначений. Тобто цей термін ще можна перенести – на півроку, рік, півтора, - настільки, наскільки захочуть депутати, що, природньо, не поспішають залишати насиджені місця.
А там передбачається ще рік на перехід до нової системи, від якого Кучма, напевно, не відмовиться. І що особливо важливо: нові терміни будуть записані не в перехідних статтях Конституції, для затвердження яких потрібно 300 голосів, а у звичайному законі, прийнятому простою більшістю в 226 голосів, яким пропрезидентська більшість поки володіє!
От і весь секрет Полішинеля: не референдумом, а простою більшістю представників пропрезидентських фракцій збирається продовжити свої повноваження Леонід Кучма.
Розгадавши цей секрет, ми зрозуміємо, чому Кучма так тримається за право президента призначати "силовиків", "податківців", митників і губернаторів, а також за президентське право вето. Адже все це ще може знадобитися не тільки його "наступнику", але і йому особисто.
Хочу вірити, парламент не погодиться ухвалити без змін поданий президентський законопроект про конституційні зміни і, що особливо важливо, закон про перехідний період.
І Леоніду Даниловичу не варто ображатися на те, що він-бо йде назустріч вимогам опозиції, а ті, начебто, поступатися не хочуть. Занадто високу ціну, що в десятки разів перевищує реальну вартість, призначив він за явно неякісний продукт (я маю на увазі первинний – березневий – президентський законопроект).
Якщо Кучма все ж таки хоче його продати, якість товару потрібно поліпшувати, а ціну - знижувати. Причому ще не раз і не два.
От тільки часу для цього вже немає – цейтнот: до кінця нинішньої, вирішальної для узгодження позицій усіх сторін, сесії залишилися лічені дні. Та й чи треба цей залежаний товар продавати?
Чи не краще взяти за основу вже погоджений із фракціями парламентський проект і внести в нього кілька доповнень, необхідних для нормальної роботи Кабінету міністрів, сформованого партіями, що перемогли на виборах. Внести туди, зокрема, пункт про конструктивний вотум недовіри прем'єр-міністрові, що позбавило б нас небезпеки частої зміни урядів.
Зробити все це було б зовсім не складно, якщо б Кучма перестав рішення питання про майбутнє України ставити в залежність від вирішення своїх особистих проблем. Зрештою, він має зрозуміти: ініційована ним ідея політичної реформи вже пустила глибокі корені і буде реалізована в будь-якому випадку – з ним, або без нього.
І головна його особиста проблема: яким нинішній президент залишиться в пам'яті народній.
Обговорювати, але не ухвалювати! Тому що й у цьому законопроекті є ще багато чого непотрібного й суперечливого. А головне: він націлений на те, щоб обійти вимоги чинної Конституції і все ж таки продовжити термін президентських повноважень Кучми.
Добре, що в новому варіанті законопроекту є пункт, хоча і нечітко прописаний, про конструктивний вотум недовіри урядові. Безумовно позитивним є те, що Кучма, нарешті, відмовився від двопалатного парламенту й референдуму прямої дії. Останнє особливо важливо - адже на такому референдумі методом "масованого використання адмінресурсу" можна було б провести рішення про третій президентський термін для Леоніда Даниловича.
Відмовившись від референдуму Кучма, здавалося б, міг позбавитися навіть теоретичного шансу продовжити (на законній підставі) свій термін перебування в президентському кріслі. Міг би, але поки не позбавився.
Від бажання продовжити свої повноваження Кучма зовсім не відмовився, хоча і заявив, що готовий піти на президентські вибори в жовтні 2004 року. А інтригани з президентської адміністрації посприяли йому, вигадавши дуже хитрий (як їм, мабуть, здається) хід.
Насправді все шито білими нитками. З початку конституційною більшістю в 300 голосів ухвалюються поправки до Конституції, які передбачають обрання всіх органів влади (включаючи президента й парламент) протягом одного року. Абсурдна ситуація. Адже у випадку дострокового розпуску парламенту, нових депутатів (відповідно до законопроекту) потрібно буде обирати лише до кінця того п'ятирічного терміну, на який були обрані їхні попередники.
Тобто, якщо парламент буде достроково розпущений за рік з невеликим до закінчення терміну його повноважень, то обирати весь новий склад Верховної Ради ми будемо тільки на цей рік. Депутати і збагнути суть справи не встигнуть. Маячня якась.
Але це з погляду інтересів країни. З особистої ж позиції Леоніда Кучми все, напевно, уявляється зовсім інакше. Через два місяці після внесення змін до Конституції має бути ухвалений закон про терміни чергових виборів президента і народних депутатів.
Зверніть увагу: у своєму виступі Кучма говорить про президентські вибори в жовтні 2004 року, хоча добре знає, на відміну від своїх слухачів, що в законопроекті термін цих виборів ще тільки має бути визначений. Тобто цей термін ще можна перенести – на півроку, рік, півтора, - настільки, наскільки захочуть депутати, що, природньо, не поспішають залишати насиджені місця.
А там передбачається ще рік на перехід до нової системи, від якого Кучма, напевно, не відмовиться. І що особливо важливо: нові терміни будуть записані не в перехідних статтях Конституції, для затвердження яких потрібно 300 голосів, а у звичайному законі, прийнятому простою більшістю в 226 голосів, яким пропрезидентська більшість поки володіє!
От і весь секрет Полішинеля: не референдумом, а простою більшістю представників пропрезидентських фракцій збирається продовжити свої повноваження Леонід Кучма.
Розгадавши цей секрет, ми зрозуміємо, чому Кучма так тримається за право президента призначати "силовиків", "податківців", митників і губернаторів, а також за президентське право вето. Адже все це ще може знадобитися не тільки його "наступнику", але і йому особисто.
Хочу вірити, парламент не погодиться ухвалити без змін поданий президентський законопроект про конституційні зміни і, що особливо важливо, закон про перехідний період.
І Леоніду Даниловичу не варто ображатися на те, що він-бо йде назустріч вимогам опозиції, а ті, начебто, поступатися не хочуть. Занадто високу ціну, що в десятки разів перевищує реальну вартість, призначив він за явно неякісний продукт (я маю на увазі первинний – березневий – президентський законопроект).
Якщо Кучма все ж таки хоче його продати, якість товару потрібно поліпшувати, а ціну - знижувати. Причому ще не раз і не два.
От тільки часу для цього вже немає – цейтнот: до кінця нинішньої, вирішальної для узгодження позицій усіх сторін, сесії залишилися лічені дні. Та й чи треба цей залежаний товар продавати?
Чи не краще взяти за основу вже погоджений із фракціями парламентський проект і внести в нього кілька доповнень, необхідних для нормальної роботи Кабінету міністрів, сформованого партіями, що перемогли на виборах. Внести туди, зокрема, пункт про конструктивний вотум недовіри прем'єр-міністрові, що позбавило б нас небезпеки частої зміни урядів.
Зробити все це було б зовсім не складно, якщо б Кучма перестав рішення питання про майбутнє України ставити в залежність від вирішення своїх особистих проблем. Зрештою, він має зрозуміти: ініційована ним ідея політичної реформи вже пустила глибокі корені і буде реалізована в будь-якому випадку – з ним, або без нього.
І головна його особиста проблема: яким нинішній президент залишиться в пам'яті народній.
