На сході не переймаються проблемами опозиції
Понеділок, 2 червня 2003, 15:40
Як відомо, проблеми впровадження політичної реформи та окремі її положення по-різному висвітлюються державними та опозиційними засобами масової інформації. Під час останнього опитування з питань політичної реформ респондентам, зокрема, ставилося запитання, кому зі ЗМІ – опозиційним чи провладним - вони довіряють більше при висвітленні запропонованої президентом політичної реформи.
Найчастіше звучала відповідь "не довіряю ні тим, ні іншим" (35%), 15% однаково довіряють і державним, і опозиційним джерелам інформації, державним джерелам інформації - 23%, опозиційним - 10%.
Це запитання ставилося усім респондентам, незалежно від того, чи знайомі вони з позицією державних чи опозиційних засобів інформації, а також незалежно від того, якою мірою вони знайомі з пропозиціями президента щодо реформування політичної системи.
Частина респондентів, які взагалі не знайомі з пропозиціями щодо реформування політичної системи, і, як із цього випливає, не знайомі і з точкою зору державних і опозиційних засобів інформації стосовно цих реформ, все ж віддають перевагу тим чи іншим засобам інформації (20% серед них більше довіряють державним джерелам, 5% - опозиційним, 9% - і тим, і іншим). Тобто фактично вони дають відповідь не стосовно висвітлення цими джерелами положень політичної реформи (адже раніше вони відповіли, що не знайомі з ними), а щодо ставлення до державних і опозиційних джерел інформації взагалі.
Так само частина (5%) тих, хто не знайомий з точкою зору опозиції, все ж заявляє, що більше довіряє тому, як опозиція висвітлює положення пропонованої політичної реформи, а ще 13% з-поміж них заявляють, що однаковою мірою довіряють і державним, і опозиційним джерелам інформації. Це свідчить про наявність "превентивної установки" стосовно державних або опозиційних засобів інформації, яка залежить насамперед від ставлення респондентів до влади та опозиції.
Це підтверджується розподілом відповідей на це запитання залежно від електоральних симпатій респондентів. Так, ті хто має намір голосувати за Тимошенко, Симоненка, Мороза, Ющенка, довіру до опозиційних джерел інформації висловлюють помітно частіше, ніж ті, хто має намір голосувати за Януковича, Медведчука, Литвина чи Тігіпка. Однак лише представники електорату Тимошенко частіше висловлюють довіру опозиційним джерелам інформації, ніж державним.
Взагалі ж, виходячи з даних про рівень довіри представників електорату різних політиків до опозиційних джерел інформації, можна говорити про рівень "опозиційної налаштованості" їхнього електорату. Можна сказати, що найбільш "радикально-опозиційним" є електорат Тимошенко (серед тих, хто має намір голосувати за неї, довіряють опозиційним джерелам інформації 25%), рівень "опозиційного радикалізму" дещо нижчий серед представників електорату Мороза й Симоненка, а найменшою мірою серед опозиційних політиків він виражений серед симпатиків Ющенка (довіряють опозиційним джерелам інформації серед тих, хто мають намір голосувати за цього політика , 13%).
Також не дивно, що більшість "нігілістськи" налаштованих щодо українських політиків людей не довіряють ні державним, ні опозиційним джерелам інформації - серед тих, хто не збирається брати участі у наступних виборах або збирається голосувати проти всіх, не довіряють ні державним, ні опозиційним джерелам 54%.
Серед тих, хто знайомий з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, рівень довіри до державних та опозиційних джерел мало відрізняється (відповідно 26 і 23%).
Досить відрізняється ставлення до державних та опозиційних джерел інформації у регіонах (див. табл. 3). Відносно більшу перевагу державним джерелам інформації про політичну реформу, ніж опозиційним, висловлюють мешканці всіх регіонів, але у Південному й Східному регіоні перевага у рівні довіри державним джерелам порівняно з опозиційними особливо помітна. У Південному регіоні їм довіряють відповідно 26 і 6%, у Східному 30 і 3%.
Загалом відповіли, що знайомі з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, 28% респондентів. Частіше про те, що знайомі з точкою зору опозиції, заявляють респонденти з високим освітнім рівнем (cеред опитаних з повною вищою освітою - 47%, тоді як серед тих, хто має базову середню або початкову освіту - лише 15%), респонденти віком від 40 до 59 років (36%, найрідше - ті, кому менше 30 років - 21%). Серед мешканців різних регіонів - значно рідше знайомі з точкою зору опозиції жителі Південного й Східного регіонів (21%, в інших регіонах - від 30 до 34%) ).
Що ж до того, чи хочуть вони ознайомитися з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, то 39% тих, хто з цією точкою зору не знайомий, висловили таке бажання, а 52% відповіли, що такого бажання не мають.
Серед тих, хто не знайомий з точкою зору опозиції, найрідше наміри ознайомитися з нею висловлюють мешканці Східного регіону (27%, тоді як в інших регіонах - від 37 до 41%).
Наведено результати соціологічного дослідження "Думки й погляди в Україні щодо політичної реформи", яке проводилося Київським міжнародним інститутом соціології з 15 по 22 травня 2003 року. Методом інтерв'ю опитано 2018 респондентів у віком від 18 років, що мешкають у 118 селах, селищах міського типу та містах всіх областей та Криму, а також у Києві. Вибірка репрезентативна щодо дорослого населення України, багатоступенева, випадкова на кожному етапі. Похибка вибірки з ймовірністю 0,95 не перевищує 2,2% (без врахування дизайн-ефекту).
Аналогічні опитування у ці ж терміни проводилися також Центром політичних і електоральних досліджень "СОЦІС", Українським інститутом соціальних досліджень та Українським центром політичних і економічних досліджень ім. О.Разумкова.
Михайло Міщенко, зав. відділу політичного аналізу Київського міжнародного інституту соціології
Найчастіше звучала відповідь "не довіряю ні тим, ні іншим" (35%), 15% однаково довіряють і державним, і опозиційним джерелам інформації, державним джерелам інформації - 23%, опозиційним - 10%.
Це запитання ставилося усім респондентам, незалежно від того, чи знайомі вони з позицією державних чи опозиційних засобів інформації, а також незалежно від того, якою мірою вони знайомі з пропозиціями президента щодо реформування політичної системи.
Частина респондентів, які взагалі не знайомі з пропозиціями щодо реформування політичної системи, і, як із цього випливає, не знайомі і з точкою зору державних і опозиційних засобів інформації стосовно цих реформ, все ж віддають перевагу тим чи іншим засобам інформації (20% серед них більше довіряють державним джерелам, 5% - опозиційним, 9% - і тим, і іншим). Тобто фактично вони дають відповідь не стосовно висвітлення цими джерелами положень політичної реформи (адже раніше вони відповіли, що не знайомі з ними), а щодо ставлення до державних і опозиційних джерел інформації взагалі.
Так само частина (5%) тих, хто не знайомий з точкою зору опозиції, все ж заявляє, що більше довіряє тому, як опозиція висвітлює положення пропонованої політичної реформи, а ще 13% з-поміж них заявляють, що однаковою мірою довіряють і державним, і опозиційним джерелам інформації. Це свідчить про наявність "превентивної установки" стосовно державних або опозиційних засобів інформації, яка залежить насамперед від ставлення респондентів до влади та опозиції.
Це підтверджується розподілом відповідей на це запитання залежно від електоральних симпатій респондентів. Так, ті хто має намір голосувати за Тимошенко, Симоненка, Мороза, Ющенка, довіру до опозиційних джерел інформації висловлюють помітно частіше, ніж ті, хто має намір голосувати за Януковича, Медведчука, Литвина чи Тігіпка. Однак лише представники електорату Тимошенко частіше висловлюють довіру опозиційним джерелам інформації, ніж державним.
Взагалі ж, виходячи з даних про рівень довіри представників електорату різних політиків до опозиційних джерел інформації, можна говорити про рівень "опозиційної налаштованості" їхнього електорату. Можна сказати, що найбільш "радикально-опозиційним" є електорат Тимошенко (серед тих, хто має намір голосувати за неї, довіряють опозиційним джерелам інформації 25%), рівень "опозиційного радикалізму" дещо нижчий серед представників електорату Мороза й Симоненка, а найменшою мірою серед опозиційних політиків він виражений серед симпатиків Ющенка (довіряють опозиційним джерелам інформації серед тих, хто мають намір голосувати за цього політика , 13%).
Також не дивно, що більшість "нігілістськи" налаштованих щодо українських політиків людей не довіряють ні державним, ні опозиційним джерелам інформації - серед тих, хто не збирається брати участі у наступних виборах або збирається голосувати проти всіх, не довіряють ні державним, ні опозиційним джерелам 54%.
Серед тих, хто знайомий з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, рівень довіри до державних та опозиційних джерел мало відрізняється (відповідно 26 і 23%).
 Розподіл відповідей респондентів на запитання |
Досить відрізняється ставлення до державних та опозиційних джерел інформації у регіонах (див. табл. 3). Відносно більшу перевагу державним джерелам інформації про політичну реформу, ніж опозиційним, висловлюють мешканці всіх регіонів, але у Південному й Східному регіоні перевага у рівні довіри державним джерелам порівняно з опозиційними особливо помітна. У Південному регіоні їм довіряють відповідно 26 і 6%, у Східному 30 і 3%.
 Розподіл відповідей респондентів на запитання |
Що ж до того, чи хочуть вони ознайомитися з точкою зору опозиції стосовно політичної реформи, то 39% тих, хто з цією точкою зору не знайомий, висловили таке бажання, а 52% відповіли, що такого бажання не мають.
Серед тих, хто не знайомий з точкою зору опозиції, найрідше наміри ознайомитися з нею висловлюють мешканці Східного регіону (27%, тоді як в інших регіонах - від 37 до 41%).
Наведено результати соціологічного дослідження "Думки й погляди в Україні щодо політичної реформи", яке проводилося Київським міжнародним інститутом соціології з 15 по 22 травня 2003 року. Методом інтерв'ю опитано 2018 респондентів у віком від 18 років, що мешкають у 118 селах, селищах міського типу та містах всіх областей та Криму, а також у Києві. Вибірка репрезентативна щодо дорослого населення України, багатоступенева, випадкова на кожному етапі. Похибка вибірки з ймовірністю 0,95 не перевищує 2,2% (без врахування дизайн-ефекту).
Аналогічні опитування у ці ж терміни проводилися також Центром політичних і електоральних досліджень "СОЦІС", Українським інститутом соціальних досліджень та Українським центром політичних і економічних досліджень ім. О.Разумкова.
Михайло Міщенко, зав. відділу політичного аналізу Київського міжнародного інституту соціології
