Тактичні перемоги Кірпи
Середа, 11 червня 2003, 12:40
Минулого тижня Міністр транспорту України Георгій Кірпа знову змусив говорити про себе. Два місяці тривало затишшя довкола його імені і в колах, близьких до політичного Олімпу, почали гуляти версії про причини цього затишшя.
Одні говорили, що у Міністра транспорту проблеми зі здоров'ям. Інші стверджували, що у Кірпи конфлікт з президентом. Треті говорили про те, що конфлікт існує, але насправді це конфлікт Кірпи і прем'єр-міністра. Були й ті, хто поквапилися скинути Кірпу з політичних рахунків – мовляв, навряд чи Міністр транспорту буде балотуватися у президенти.
Насправді ж скидається на те, що Кірпа вичекав час і підготувався до вирішального "стрибка", аби посісти місце на добре обладнаному стартовому майданчику в надії стати імовірним кандидатом в президенти. Кірпа не хоче чекати, коли Кучма назве свого спадкоємця – він хоче поставити Кучму перед фактом: я – найкращий кандидат!
Отже, минулого тижня Георгій Кірпа здобув як мінімум три тактичні перемоги, які згодом можуть бути конвертовані у стратегічні досягнення.
Перемога перша. Зміна влади на Львівщині
Коли з'явилася інформація про відставку голови Львівської обласної адміністрації Мирона Янківа, аналітики одразу ж побачили у цьому діянні "руку СДПУ (о)". Мовляв, все це – справи рук Медведчука. Звісно, хто ж іще окрім глави адміністрації президента може розпоряджатися долями губернаторів?
При цьому якось було забуто, що Медведчук нині – не такий вже й всесильний. Останнім часом він отримав ряд стратегічно небезпечних для нього поразок з боку прем'єр-міністра Віктора Януковича, вінцем яких стала ліквідація інституту державних секретарів при Кабінеті Міністрів.
Мирон Янків був людиною, яка влаштовувала багатьох. Практично всіх. Він вмів, образно кажучи, розкладати яйця в різні кошики. За чотирнадцять місяців перебування при владі на Львівщині Янків навчився знаходити спільну мову і з "Нашою Україною", і з СДПУ (о), і з Партією регіонів. Проте останнім часом паритет було порушено.
До Львова наприкінці травня прибув Віктор Янукович. Львівський губернатор виявив йому справді президентські почесті. На фоні прихованого суперництва з народним депутатом Петром Димінським, який напередодні візиту прем'єра заявив про вступ у Партію регіонів, Янків намагався також максимально наблизитися до Віктора Федоровича. Це не могло не насторожити тих політиків, хто вирішив, що Львівщина може невдовзі стати ще одним плацдармом для ПР. Насамперед – Міністра транспорту.
Операцію по кадровій заміні було проведено просто віртуозно: прем'єр дав Главі обладміністрації карт-бланш до жовтня. Янків дещо розслабився й взявся виконувати ті завдання, які перед ним було поставлено. Відставка прийшла несподівано.
Далі – кількаденне утримування загалу в напрузі: а хто ж стане новим губернатором? Спеціально відбувається нагнітання чуток: мовляв, на затвердження Президенту подано чотири кандидатури – Олега Дьоміна, Василя Базіва, Сергія Медведчука та Олексія Радзієвського.
Ситуація виглядала таким чином, що журналістській братії дали можливість насперечатися, хто ж переможе у цьому протистоянні – есдеки чи донеччани, а також насолодитися примарою перемоги самим есдекам, які вже увірували у те, що на Львівщині вони перемогли.
На суботній футбольний матч Україна – Вірменія до Львова прибув чи не увесь есдеківський бомонд – вони відчували себе тріумфаторами та переможцями. Підозрюю, що Віктора Володимировича також поінформували, що його молодший брат є найімовірнішим кандидатом на пост губернатора.
Але ситуація була такою, що у понеділок зранку президент підписав інший Указ. Враховуючи факт напружених стосунків прес-секретаря президента Олени Громницької та есдеків, можна думати, що для Віктора Медведчука цей Указ став ранковою несподіванкою. Можна припустити, що вихідні (принаймні неділю) Леонід Данилович провів у компанії Георгія Миколайовича... Отже, новим губернатором Львівщини став Олександр Сендега.
Сам Сендега є людиною, відомою і авторитетною в області. Свого часу він був першим заступником міського голови Львова (Василя Куйбіди). Подейкують, що саме завдяки Сендезі відбулися всі позитивні зрушення в області, які пов'язуються з іменем Куйбіди. Сендега – добрий господарник, чудово вміє вирішувати кадрові питання.
Тарас Стецьків у інтерв'ю "ГлавРеду" назвав Сендегу кваліфікованим, дисциплінованим чиновником. "Він – розумна людина, і, я думаю, просто зосередиться на соціально-економічних процесах у області". Проте він – аж ніяк не публічний лідер. Він звик діяти в тіні і на других ролях. У квітні 2002 року Сендега став першим заступником Мирона Янківа.
Але всі пам'ятали, що вся трудова діяльність Сендеги – аж до 1996 року – була більшою чи меншою мірою пов'язана з Львівською залізницею. Свого часу він навіть очолював комсомольську організацію Львівської залізниці, а згодом – партком. Подейкують, що стрімкий злет Кірпи у Львові та його утвердження в ролі "господаря Львівщини" відбулося теж не без сприяння Сендеги, коли той був головою Залізничного райвиконкому, а відтак – заступником мера Львова.
Ситуація довкола львівського губернатора проявила деякі риси в політичному портреті Кірпи: Георгій Миколайович ніколи не буде покладатися на "добрих" союзників у тих випадках, коли відчуватиме в собі сили повністю встановлювати свій контроль над тим чи іншим об'єктом – у даному випадку над Львівською областю.
Якби Кірпа лежав у цілковитому фарватері есдеків, то він би погодився на призначення на пост губернатора саме представника СДПУ (о). Однак він вказав Медведчукові на його місце у суспільній ієрархії. Кірпа став достатньо сильним, аби есдеки лягали у його фарватер, а не він – у фарватер СДПУ (о).
Перемога друга. Призначення Базіва на посаду заступника глави адміністрації президента
Друга перемога Георгія Кірпи стосувалася змін у адміністрації президента України. У п'ятницю, 6 червня, стало відомо, що Базіва Василя Андрійовича призначено керівником аналітичного управління та заступником глави адміністрації президента. Варто зауважити, що досі Аналітичного управління в Адміністрації не існувало. Фактично було створено посаду під Василя Базіва.
Досі Базів, який залишив недобру славу на Львівщині, займав посаду консультанта президента з наукових питань. Ця посада була більш ніж номінальною: у довіднику "Офіційна Україна сьогодні" за 2003 рік Василь Базів не фігурує жодним чином, хоча штатні посади в адміністрації у цьому довіднику розписані доволі детально. Складається враження, що Базів відсиджувався у резерві і аж на початку червня був видобутий для якоїсь справи. Для якої?
На це питання можна спробувати дати відповідь, враховуючи кілька моментів.
Перше. Василь Базів перебирає на себе ряд функцій управління інформації та управління внутрішньої політики. Саме до нього тепер буде стікатися вся інформація і аналітично опрацьовуватися. Знаючи "аналітичні здібності" Базіва, можна припустити, що насправді саме він буде фільтрувати ту інформацію, яка має надходити до президента. Він же зможе препарувати її у вигідному для нього (і для Георгія Кірпи) світлі.
Друге. Василь Базів прийшов у Адміністрацію в той час, коли загострилися суперечності між Сергієм Васильєвим та Оленою Громницькою за інформаційні потоки, і саме він може спробувати стати тим "третейським суддею", який миритиме двох антагоністів, при цьому реально відбираючи все більше й більше важелів у свої руки.
Третє. Як заступник глави адміністрації, Базів, скоріш за все, намагатиметься контролювати кожен крок Віктора Медведчука і вчасно інформуватиме Георгія Кірпу про найсвіжіші віяння на Банковій, а також анонсуватиме зміни політичних настроїв.
Корисність Базіва як супераналітика є доволі сумнівною. Корисність Базіва як агента впливу є більш ніж очевидною.
Перемога третя. Відставка Міністра екології та природних ресурсів Шевчука
У п'ятницю, 6 червня, стало також відомо про засідання Ради Національної безпеки і оборони України, на якому президент звільнив від виконання обов'язків міністра екології та природних ресурсів Василя Шевчука. Водночас висловлено догану віце-прем'єру Віталієві Гайдуку, якого ще півроку тому президент ставив у приклад іншим міністрам і називав "найкращим міністром ПЕК за всю історію незалежності".
У вину Гайдукові поставили ситуацію зі справою освоєння надр, що лише дотично стосується основної діяльності Віталія Анатолійовича. Увага: друга догана призводить до автоматичної відставки. Тобто, над Гайдуком тепер постійно висітиме своєрідний "дамоклів меч".
Справа відставки тепер буде не лише особистою справою Гайдука: адже він пройшов в уряд по квоті СДПУ (о), і його відставка автоматично приведе на пост віце-прем'єра людину з соціал-демократичного середовища.
Але наразі йдеться не про Гайдука. Справа в тому, що Василь Шевчук був одним з тих небагатьох міністрів, які могли перечити Кірпі. Минулого року розгорнулася дискусія довкола будівництва каналу через територію Дунайського заповідника – одного з унікальних природних заповідників на території України.
Позиція Мінекоресурсів була чіткою і зрозумілою: будувати канал на території заповідника не можна, оскільки порушиться екологічний баланс у самому заповіднику. Більше того – проект завдасть непоправної шкоди флорі та фауні регіону. Позиція Мінтрансу була також чіткою та зрозумілою: Україні потрібен широкий вихід до Дунаю, аби більш ефективно використовувати найбільшу європейську водну артерію.
Президент став на сторону Міністра транспорту і віддав розпорядження Шевчукові сприяти Кірпі у будівництві каналу. Шевчук продовжував переконувати у шкідливості проекту. У результаті – поплатився посадою.
Злі язики стверджують, що проект буде мати й інше значення. Структура ґрунтів у цьому районі є такою, що канал буде постійно замулюватися, і на його очищення доведеться щороку виділяти чималі бюджетні кошти.
Більше того: ці кошти буде важко об'єктивно порахувати. Ніхто точно не зможе сказати, скільки коштів буде потрібно на очищення каналу від мулу того чи іншого року – 2 мільйони чи 20 мільйонів? Цей момент багато що прояснює.
Кірпа наразі переміг. Ця перемога може розглядатися і під іншим кутом. НДП, по квоті якої пройшов у Кабмін Шевчук, наразі навряд чи знайде для нього гідну заміну у своїх лавах. На цьому фоні Кірпа може піти на переговори зі своїм давнім опонентом Валерієм Пустовойтенком і виторгувати пост Міністра екоресурсів для своєї людини.
Отже, отримано три суттєві перемоги протягом кількох днів. До цього варто додати інші, здобуті раніше перемоги.
1. Георгій Кірпа максимально наблизився до президента;
2. начальником особистої охорони президента є генерал Валерій Строгий, який раніше працював начальником транспортної міліції на Львівській залізниці і розглядається як "людина Кірпи";
3. Георгієві Кірпі приписують будівництво резиденцій президента – зокрема, резиденції у Гуті на Франківщині та підмосковної резиденції, що, за повідомленнями преси, нині будується;
4. Президент постійно ставить у приклад іншим міністрам та керівникам державних підприємств успіхи "Укрзалізниці", очолюваної Кірпою;
5. Кірпа добився передачі на баланс Міністерства транспорту залізничних військ;
6. у проекті бюджету на 2003 рік передбачено проведення часткової приватизації об'єктів, що перебувають у віданні "Укрзалізниці";
7. до безсумнівних перемог Кірпи можна віднести контроль, який він встановив над українськими портами;
8. відверто популярним кроком Кірпи стало зниження цін на внутрішні авіарейси та постійні акції "Укрзалізниці" по безкоштовному перевезенню дітей; в заслугу Кірпі можна записати наведення часткового ладу на залізниці;
9. підняття тарифів на залізничні перевезення (товарні) вдарило по металургах, шахтарях, виробниках сільгосппродукції – тобто, по бізнес-союзниках можливих конкурентів Кірпи;
10. нарешті, важливим моментом є повідомлення російських ЗМІ про те, що 4 червня цього року у Ризі відбулася нарада російських політтехнологів та іміджмейкерів з Георгієм Кірпою, на якій нібито розглядалося питання про підтримку Кірпи на виборах Президента України у 2004 році.
Останній момент, якщо його накласти на події 6 – 9 червня, може дати відповідь на питання: навіщо Кірпі Базів, Львівщина, канал та ряд інших проектів. Георгій Миколайович посилено готується до 2004 року. І з цією метою ретельно готує ґрунт для успішного старту.
А що президент? Вимальовується два варіанти: або він дійсно визначився зі своїм спадкоємцем, або через брак об'єктивної інформації він перебуває у частковому невіданні.
Хоча я схиляюся до третьої думки: президент черговий раз дозволить черговому фаворитові насолодитися впливами й владою, перетворить його на ще один серйозний фактор сучасної політики, а потім знову вкаже на належне місце. Як свого часу зробив це з Волковим, Бакаєм, Медведчуком, Суркісом та рядом інших політиків.
Хоча й недооцінювати Кірпу також не варто – він значно відрізняється від тих-таки Волкова, Бакая, Суркіса – хваткою, чуттям, інтуїцією, жорсткістю, прагматичністю, амбітністю. Нині ситуація на політичній шахівниці в Україні змінилася.
Поруч з королем (президентом) з'явився сильний ферзь. Проте король має добре зважувати всі нюанси гри, а надто – масть ферзя. Бо може виявитися, що помилково король сам створить ситуацію, коли він потрапляє під удар. Принаймні, останні перемоги та здобутки Георгія Кірпи дають підстави для таких думок.
Одні говорили, що у Міністра транспорту проблеми зі здоров'ям. Інші стверджували, що у Кірпи конфлікт з президентом. Треті говорили про те, що конфлікт існує, але насправді це конфлікт Кірпи і прем'єр-міністра. Були й ті, хто поквапилися скинути Кірпу з політичних рахунків – мовляв, навряд чи Міністр транспорту буде балотуватися у президенти.
Насправді ж скидається на те, що Кірпа вичекав час і підготувався до вирішального "стрибка", аби посісти місце на добре обладнаному стартовому майданчику в надії стати імовірним кандидатом в президенти. Кірпа не хоче чекати, коли Кучма назве свого спадкоємця – він хоче поставити Кучму перед фактом: я – найкращий кандидат!
Отже, минулого тижня Георгій Кірпа здобув як мінімум три тактичні перемоги, які згодом можуть бути конвертовані у стратегічні досягнення.
Перемога перша. Зміна влади на Львівщині
Коли з'явилася інформація про відставку голови Львівської обласної адміністрації Мирона Янківа, аналітики одразу ж побачили у цьому діянні "руку СДПУ (о)". Мовляв, все це – справи рук Медведчука. Звісно, хто ж іще окрім глави адміністрації президента може розпоряджатися долями губернаторів?
При цьому якось було забуто, що Медведчук нині – не такий вже й всесильний. Останнім часом він отримав ряд стратегічно небезпечних для нього поразок з боку прем'єр-міністра Віктора Януковича, вінцем яких стала ліквідація інституту державних секретарів при Кабінеті Міністрів.
Мирон Янків був людиною, яка влаштовувала багатьох. Практично всіх. Він вмів, образно кажучи, розкладати яйця в різні кошики. За чотирнадцять місяців перебування при владі на Львівщині Янків навчився знаходити спільну мову і з "Нашою Україною", і з СДПУ (о), і з Партією регіонів. Проте останнім часом паритет було порушено.
До Львова наприкінці травня прибув Віктор Янукович. Львівський губернатор виявив йому справді президентські почесті. На фоні прихованого суперництва з народним депутатом Петром Димінським, який напередодні візиту прем'єра заявив про вступ у Партію регіонів, Янків намагався також максимально наблизитися до Віктора Федоровича. Це не могло не насторожити тих політиків, хто вирішив, що Львівщина може невдовзі стати ще одним плацдармом для ПР. Насамперед – Міністра транспорту.
Операцію по кадровій заміні було проведено просто віртуозно: прем'єр дав Главі обладміністрації карт-бланш до жовтня. Янків дещо розслабився й взявся виконувати ті завдання, які перед ним було поставлено. Відставка прийшла несподівано.
Далі – кількаденне утримування загалу в напрузі: а хто ж стане новим губернатором? Спеціально відбувається нагнітання чуток: мовляв, на затвердження Президенту подано чотири кандидатури – Олега Дьоміна, Василя Базіва, Сергія Медведчука та Олексія Радзієвського.
Ситуація виглядала таким чином, що журналістській братії дали можливість насперечатися, хто ж переможе у цьому протистоянні – есдеки чи донеччани, а також насолодитися примарою перемоги самим есдекам, які вже увірували у те, що на Львівщині вони перемогли.
На суботній футбольний матч Україна – Вірменія до Львова прибув чи не увесь есдеківський бомонд – вони відчували себе тріумфаторами та переможцями. Підозрюю, що Віктора Володимировича також поінформували, що його молодший брат є найімовірнішим кандидатом на пост губернатора.
Але ситуація була такою, що у понеділок зранку президент підписав інший Указ. Враховуючи факт напружених стосунків прес-секретаря президента Олени Громницької та есдеків, можна думати, що для Віктора Медведчука цей Указ став ранковою несподіванкою. Можна припустити, що вихідні (принаймні неділю) Леонід Данилович провів у компанії Георгія Миколайовича... Отже, новим губернатором Львівщини став Олександр Сендега.
Сам Сендега є людиною, відомою і авторитетною в області. Свого часу він був першим заступником міського голови Львова (Василя Куйбіди). Подейкують, що саме завдяки Сендезі відбулися всі позитивні зрушення в області, які пов'язуються з іменем Куйбіди. Сендега – добрий господарник, чудово вміє вирішувати кадрові питання.
Тарас Стецьків у інтерв'ю "ГлавРеду" назвав Сендегу кваліфікованим, дисциплінованим чиновником. "Він – розумна людина, і, я думаю, просто зосередиться на соціально-економічних процесах у області". Проте він – аж ніяк не публічний лідер. Він звик діяти в тіні і на других ролях. У квітні 2002 року Сендега став першим заступником Мирона Янківа.
Але всі пам'ятали, що вся трудова діяльність Сендеги – аж до 1996 року – була більшою чи меншою мірою пов'язана з Львівською залізницею. Свого часу він навіть очолював комсомольську організацію Львівської залізниці, а згодом – партком. Подейкують, що стрімкий злет Кірпи у Львові та його утвердження в ролі "господаря Львівщини" відбулося теж не без сприяння Сендеги, коли той був головою Залізничного райвиконкому, а відтак – заступником мера Львова.
Ситуація довкола львівського губернатора проявила деякі риси в політичному портреті Кірпи: Георгій Миколайович ніколи не буде покладатися на "добрих" союзників у тих випадках, коли відчуватиме в собі сили повністю встановлювати свій контроль над тим чи іншим об'єктом – у даному випадку над Львівською областю.
Якби Кірпа лежав у цілковитому фарватері есдеків, то він би погодився на призначення на пост губернатора саме представника СДПУ (о). Однак він вказав Медведчукові на його місце у суспільній ієрархії. Кірпа став достатньо сильним, аби есдеки лягали у його фарватер, а не він – у фарватер СДПУ (о).
Перемога друга. Призначення Базіва на посаду заступника глави адміністрації президента
Друга перемога Георгія Кірпи стосувалася змін у адміністрації президента України. У п'ятницю, 6 червня, стало відомо, що Базіва Василя Андрійовича призначено керівником аналітичного управління та заступником глави адміністрації президента. Варто зауважити, що досі Аналітичного управління в Адміністрації не існувало. Фактично було створено посаду під Василя Базіва.
Досі Базів, який залишив недобру славу на Львівщині, займав посаду консультанта президента з наукових питань. Ця посада була більш ніж номінальною: у довіднику "Офіційна Україна сьогодні" за 2003 рік Василь Базів не фігурує жодним чином, хоча штатні посади в адміністрації у цьому довіднику розписані доволі детально. Складається враження, що Базів відсиджувався у резерві і аж на початку червня був видобутий для якоїсь справи. Для якої?
На це питання можна спробувати дати відповідь, враховуючи кілька моментів.
Перше. Василь Базів перебирає на себе ряд функцій управління інформації та управління внутрішньої політики. Саме до нього тепер буде стікатися вся інформація і аналітично опрацьовуватися. Знаючи "аналітичні здібності" Базіва, можна припустити, що насправді саме він буде фільтрувати ту інформацію, яка має надходити до президента. Він же зможе препарувати її у вигідному для нього (і для Георгія Кірпи) світлі.
Друге. Василь Базів прийшов у Адміністрацію в той час, коли загострилися суперечності між Сергієм Васильєвим та Оленою Громницькою за інформаційні потоки, і саме він може спробувати стати тим "третейським суддею", який миритиме двох антагоністів, при цьому реально відбираючи все більше й більше важелів у свої руки.
Третє. Як заступник глави адміністрації, Базів, скоріш за все, намагатиметься контролювати кожен крок Віктора Медведчука і вчасно інформуватиме Георгія Кірпу про найсвіжіші віяння на Банковій, а також анонсуватиме зміни політичних настроїв.
Корисність Базіва як супераналітика є доволі сумнівною. Корисність Базіва як агента впливу є більш ніж очевидною.
Перемога третя. Відставка Міністра екології та природних ресурсів Шевчука
У п'ятницю, 6 червня, стало також відомо про засідання Ради Національної безпеки і оборони України, на якому президент звільнив від виконання обов'язків міністра екології та природних ресурсів Василя Шевчука. Водночас висловлено догану віце-прем'єру Віталієві Гайдуку, якого ще півроку тому президент ставив у приклад іншим міністрам і називав "найкращим міністром ПЕК за всю історію незалежності".
У вину Гайдукові поставили ситуацію зі справою освоєння надр, що лише дотично стосується основної діяльності Віталія Анатолійовича. Увага: друга догана призводить до автоматичної відставки. Тобто, над Гайдуком тепер постійно висітиме своєрідний "дамоклів меч".
Справа відставки тепер буде не лише особистою справою Гайдука: адже він пройшов в уряд по квоті СДПУ (о), і його відставка автоматично приведе на пост віце-прем'єра людину з соціал-демократичного середовища.
Але наразі йдеться не про Гайдука. Справа в тому, що Василь Шевчук був одним з тих небагатьох міністрів, які могли перечити Кірпі. Минулого року розгорнулася дискусія довкола будівництва каналу через територію Дунайського заповідника – одного з унікальних природних заповідників на території України.
Позиція Мінекоресурсів була чіткою і зрозумілою: будувати канал на території заповідника не можна, оскільки порушиться екологічний баланс у самому заповіднику. Більше того – проект завдасть непоправної шкоди флорі та фауні регіону. Позиція Мінтрансу була також чіткою та зрозумілою: Україні потрібен широкий вихід до Дунаю, аби більш ефективно використовувати найбільшу європейську водну артерію.
Президент став на сторону Міністра транспорту і віддав розпорядження Шевчукові сприяти Кірпі у будівництві каналу. Шевчук продовжував переконувати у шкідливості проекту. У результаті – поплатився посадою.
Злі язики стверджують, що проект буде мати й інше значення. Структура ґрунтів у цьому районі є такою, що канал буде постійно замулюватися, і на його очищення доведеться щороку виділяти чималі бюджетні кошти.
Більше того: ці кошти буде важко об'єктивно порахувати. Ніхто точно не зможе сказати, скільки коштів буде потрібно на очищення каналу від мулу того чи іншого року – 2 мільйони чи 20 мільйонів? Цей момент багато що прояснює.
Кірпа наразі переміг. Ця перемога може розглядатися і під іншим кутом. НДП, по квоті якої пройшов у Кабмін Шевчук, наразі навряд чи знайде для нього гідну заміну у своїх лавах. На цьому фоні Кірпа може піти на переговори зі своїм давнім опонентом Валерієм Пустовойтенком і виторгувати пост Міністра екоресурсів для своєї людини.
Отже, отримано три суттєві перемоги протягом кількох днів. До цього варто додати інші, здобуті раніше перемоги.
1. Георгій Кірпа максимально наблизився до президента;
2. начальником особистої охорони президента є генерал Валерій Строгий, який раніше працював начальником транспортної міліції на Львівській залізниці і розглядається як "людина Кірпи";
3. Георгієві Кірпі приписують будівництво резиденцій президента – зокрема, резиденції у Гуті на Франківщині та підмосковної резиденції, що, за повідомленнями преси, нині будується;
4. Президент постійно ставить у приклад іншим міністрам та керівникам державних підприємств успіхи "Укрзалізниці", очолюваної Кірпою;
5. Кірпа добився передачі на баланс Міністерства транспорту залізничних військ;
6. у проекті бюджету на 2003 рік передбачено проведення часткової приватизації об'єктів, що перебувають у віданні "Укрзалізниці";
7. до безсумнівних перемог Кірпи можна віднести контроль, який він встановив над українськими портами;
8. відверто популярним кроком Кірпи стало зниження цін на внутрішні авіарейси та постійні акції "Укрзалізниці" по безкоштовному перевезенню дітей; в заслугу Кірпі можна записати наведення часткового ладу на залізниці;
9. підняття тарифів на залізничні перевезення (товарні) вдарило по металургах, шахтарях, виробниках сільгосппродукції – тобто, по бізнес-союзниках можливих конкурентів Кірпи;
10. нарешті, важливим моментом є повідомлення російських ЗМІ про те, що 4 червня цього року у Ризі відбулася нарада російських політтехнологів та іміджмейкерів з Георгієм Кірпою, на якій нібито розглядалося питання про підтримку Кірпи на виборах Президента України у 2004 році.
Останній момент, якщо його накласти на події 6 – 9 червня, може дати відповідь на питання: навіщо Кірпі Базів, Львівщина, канал та ряд інших проектів. Георгій Миколайович посилено готується до 2004 року. І з цією метою ретельно готує ґрунт для успішного старту.
А що президент? Вимальовується два варіанти: або він дійсно визначився зі своїм спадкоємцем, або через брак об'єктивної інформації він перебуває у частковому невіданні.
Хоча я схиляюся до третьої думки: президент черговий раз дозволить черговому фаворитові насолодитися впливами й владою, перетворить його на ще один серйозний фактор сучасної політики, а потім знову вкаже на належне місце. Як свого часу зробив це з Волковим, Бакаєм, Медведчуком, Суркісом та рядом інших політиків.
Хоча й недооцінювати Кірпу також не варто – він значно відрізняється від тих-таки Волкова, Бакая, Суркіса – хваткою, чуттям, інтуїцією, жорсткістю, прагматичністю, амбітністю. Нині ситуація на політичній шахівниці в Україні змінилася.
Поруч з королем (президентом) з'явився сильний ферзь. Проте король має добре зважувати всі нюанси гри, а надто – масть ферзя. Бо може виявитися, що помилково король сам створить ситуацію, коли він потрапляє під удар. Принаймні, останні перемоги та здобутки Георгія Кірпи дають підстави для таких думок.
