Ющенко і Тимошенко у Польщі. Одночасно, але окремо
П'ятниця, 9 травня 2003, 17:47
"Наша мета – об’їхати центри любові до України", - такими словами Юлія Тимошенко мотивувала у четвер під час зустрічі зі студентами Варшавського університету свій візит до Польщі.
Лідери БЮТ Юлія Тимошенко та Анатолій Матвієнко прибули до Польщі на запрошення правоцентристської фракції Сейму "Громадянська платформа". У польській столиці вони були наступного дня після одноденних відвідин Варшави Віктором Ющенком.
Характерно, що зустріч Віктора Ющенка із спікером Сейму Мареком Боровським замість запланованих півгодини тривала утричі довше. Під час цієї зустрічі лідер "Нашої України" мав нагоду поліпшити образ української опозиції, якій польська інтелектуальна еліта закидала відсутність позиції у ставленні до подій на Волині, 60-річчя котрих широко відзначається цьогоріч.
До теми волинської трагедії Ющенко повертався й під час зустрічей із фракцією "Громадянська платформа" та редактором "Газети Виборчої" Адамом Міхніком. Лідер "Нашої України" вважає, що парламенти обидвох країн повинні прийняти спільну заяву, яка була би "формулою взаємного прощення".
Як і Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко зустрічається з лідерами правоцентристських фракцій польського парламенту ("Громадянська Платформа", "Право й справедливість"). Польські правоцентристи ведуть послідовний діалог з українською опозицією, і, судячи з усього, чим ближче до президентських виборів в Україні, тим він буде інтенсивнішим та предметнішим.
8 травня, коли Віктор Ющенко вирушив у меморіальний музей на місці концтабору "Освєнцім", де утримувався його батько, Юлія Тимошенко та Анатолій Матвієнко провели ряд зустрічей у столиці.
Оплесками їх вітали студенти та викладачі найбільшого за межами України центру україністики – у Варшавському університеті. Професор Степан Козак представив лідерів БЮТ як "живих класиків" прозахідного вектора українського політикуму.
"Те, що відбувається в Україні, - розповідала в університеті Тимошенко, - справжня війна, війна на знищення". Роз’яснюючи українську ситуацію, вона підкреслила, що для опозиції дуже важливі розуміння та підтримка демократичного світу.
Варшавських українознавців цікавили причини триваючої русифікації України, адже польські студенти приїжджаючи на мовну практику до Києва, нерідко вельми збентежені російськомовністю української столиці. На думку Матвієнка, інтерес у цій ситуації має Росія (ментально прив’язати українців до себе), та вина за нинішній стан справ на українській владі, котра не спромоглася за 12 років незалежності майже нічого змінити.
Професор Козак при нагоді наголосив на тому, що Україна, маючи таких "послів", як варшавська україністика (за 50 років існування – сотні випускників), фактично нічого не робить для того, аби її підтримати. Роками сюди не надходять українські періодичні видання, книги. "Україна вже пройшла більшу частину дороги свого блуду, - запевнив студентів Матвієнко. -На все, що пов’язане з Україною, її 48-мільйонним народом, буде великий попит".
Тривала розмова з лідерами БЮТ зав'язалася у Центрі східних досліджень – аналітичній інституції, котра консультує президентську адміністрацію, Кабінет міністрів, міністерства закордонних справ та економіки щодо східного вектора зовнішньої політики Польщі.
Керівник Центру Яцек Ціхоцькі вважає, що після війни в Іраку призабуті слова Збігнєва Бжезінського про виняткову роль України в геополітиці знову стали актуальними. Власне, у цій війні стало зрозуміло, що Росія не є настільки надійним партнером США, як це виглядало останніми роками.
Відтак, із боку Америки знову зросла зацікавленість Україною, а якщо такі сигнали йдуть з-за океану, то, відповідно, виникають вони й у Західній Європі. Саме зараз для України важливий момент, аби цю зацікавленість використати. Та для Заходу залишається відкритим питання про партнера в Україні.
Яцек Ціхоцькі не вважає, що в теперішній ситуації Україна може стати предметом якихось торгів між Америкою та Росією.
Полемізуючи з ним, Анатолій Матвієнко повернувся до теми, порушеної під час зустрічі з лідерами БЮТ у Варшавському університеті. У 2002 в університеті відбулася велика наукова конференція "Галичина – край багатьох народів і культур", учасники якої серед іншого досить гаряче дискутували питання галицького сепаратизму. Не дивно, що один із викладачів університету запитав українських політиків, чи є підстави до таких розмов. І на зустрічі в університеті, і в Центрі східних досліджень Тимошенко та Матвієнко наголошували, що є противниками федералізації України і що її територіальний розподіл був би трагедією для нації.
Утім, вважає Матвієнко, якщо можна говорити про якийсь предмет торгу між Заходом та Росією, то ним у разі перемоги на виборах 2004-го проросійського президента й подальшого курсу на зближення країни з Росією могла би стати саме Галичина (яка "не витримала б серцем" такого зближення). Мовляв, Західна Європа потребує "санітарної зони" на своїх східних кордонах. Відтак, драматичний для України сценарій міг би бути реалізований у цілком "демократичний" спосіб – за згодою населення різних частин України.
Юлія Тимошенко та експерт Центру з українських питань Анна Гурська спробували зробити спільний прогноз-обчислення можливих результатів виборів-2004.
Вирішальну роль у другому турі, прийшли вони до спільного висновку, розглядаючи один із найбільш можливих варіантів, може мати різниця всього у кілька відсотків між кандидатом від об’єднаної опозиції (говорилося про Віктора Ющенка) та влади. І цю різницю становитимуть голоси комуністичного електорату.
Відтак, наголошувала Тимошенко, саме від того, чи підуть уже в першому турі Ющенко, Тимошенко та Мороз в одному блоці з Симоненком, залежатиме хто в кінцевому результаті переможе – блок кланів чи об’єднана опозиція.
"Зараз в Україні ведуться дискусії щодо формату виборів, як об’єднуватися, з ким, - підсумувала розмову у польському аналітичному центрі Юлія Тимошенко. – Потрібно докласти максимуму зусиль, аби опозиція не пішла врозбрід, аби амбіції політиків не загубили велику справу. Інформації, аналітика, імпульси, які надходять із Польщі, це те, на що в Україні звертають велику увагу".
"У Польщі впродовж останніх 13 років, - відповів їй Яцек Ціхоцькі, - усі без винятку правлячі команди так часто й так багато говорили про те, що без сильної, незалежної України не буде сильної, незалежної Польщі, що усі поляки, навіть діти, у цьому переконані".
Лідери БЮТ Юлія Тимошенко та Анатолій Матвієнко прибули до Польщі на запрошення правоцентристської фракції Сейму "Громадянська платформа". У польській столиці вони були наступного дня після одноденних відвідин Варшави Віктором Ющенком.
Характерно, що зустріч Віктора Ющенка із спікером Сейму Мареком Боровським замість запланованих півгодини тривала утричі довше. Під час цієї зустрічі лідер "Нашої України" мав нагоду поліпшити образ української опозиції, якій польська інтелектуальна еліта закидала відсутність позиції у ставленні до подій на Волині, 60-річчя котрих широко відзначається цьогоріч.
До теми волинської трагедії Ющенко повертався й під час зустрічей із фракцією "Громадянська платформа" та редактором "Газети Виборчої" Адамом Міхніком. Лідер "Нашої України" вважає, що парламенти обидвох країн повинні прийняти спільну заяву, яка була би "формулою взаємного прощення".
Як і Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко зустрічається з лідерами правоцентристських фракцій польського парламенту ("Громадянська Платформа", "Право й справедливість"). Польські правоцентристи ведуть послідовний діалог з українською опозицією, і, судячи з усього, чим ближче до президентських виборів в Україні, тим він буде інтенсивнішим та предметнішим.
8 травня, коли Віктор Ющенко вирушив у меморіальний музей на місці концтабору "Освєнцім", де утримувався його батько, Юлія Тимошенко та Анатолій Матвієнко провели ряд зустрічей у столиці.
Оплесками їх вітали студенти та викладачі найбільшого за межами України центру україністики – у Варшавському університеті. Професор Степан Козак представив лідерів БЮТ як "живих класиків" прозахідного вектора українського політикуму.
"Те, що відбувається в Україні, - розповідала в університеті Тимошенко, - справжня війна, війна на знищення". Роз’яснюючи українську ситуацію, вона підкреслила, що для опозиції дуже важливі розуміння та підтримка демократичного світу.
Варшавських українознавців цікавили причини триваючої русифікації України, адже польські студенти приїжджаючи на мовну практику до Києва, нерідко вельми збентежені російськомовністю української столиці. На думку Матвієнка, інтерес у цій ситуації має Росія (ментально прив’язати українців до себе), та вина за нинішній стан справ на українській владі, котра не спромоглася за 12 років незалежності майже нічого змінити.
Професор Козак при нагоді наголосив на тому, що Україна, маючи таких "послів", як варшавська україністика (за 50 років існування – сотні випускників), фактично нічого не робить для того, аби її підтримати. Роками сюди не надходять українські періодичні видання, книги. "Україна вже пройшла більшу частину дороги свого блуду, - запевнив студентів Матвієнко. -На все, що пов’язане з Україною, її 48-мільйонним народом, буде великий попит".
Тривала розмова з лідерами БЮТ зав'язалася у Центрі східних досліджень – аналітичній інституції, котра консультує президентську адміністрацію, Кабінет міністрів, міністерства закордонних справ та економіки щодо східного вектора зовнішньої політики Польщі.
Керівник Центру Яцек Ціхоцькі вважає, що після війни в Іраку призабуті слова Збігнєва Бжезінського про виняткову роль України в геополітиці знову стали актуальними. Власне, у цій війні стало зрозуміло, що Росія не є настільки надійним партнером США, як це виглядало останніми роками.
Відтак, із боку Америки знову зросла зацікавленість Україною, а якщо такі сигнали йдуть з-за океану, то, відповідно, виникають вони й у Західній Європі. Саме зараз для України важливий момент, аби цю зацікавленість використати. Та для Заходу залишається відкритим питання про партнера в Україні.
Яцек Ціхоцькі не вважає, що в теперішній ситуації Україна може стати предметом якихось торгів між Америкою та Росією.
Полемізуючи з ним, Анатолій Матвієнко повернувся до теми, порушеної під час зустрічі з лідерами БЮТ у Варшавському університеті. У 2002 в університеті відбулася велика наукова конференція "Галичина – край багатьох народів і культур", учасники якої серед іншого досить гаряче дискутували питання галицького сепаратизму. Не дивно, що один із викладачів університету запитав українських політиків, чи є підстави до таких розмов. І на зустрічі в університеті, і в Центрі східних досліджень Тимошенко та Матвієнко наголошували, що є противниками федералізації України і що її територіальний розподіл був би трагедією для нації.
Утім, вважає Матвієнко, якщо можна говорити про якийсь предмет торгу між Заходом та Росією, то ним у разі перемоги на виборах 2004-го проросійського президента й подальшого курсу на зближення країни з Росією могла би стати саме Галичина (яка "не витримала б серцем" такого зближення). Мовляв, Західна Європа потребує "санітарної зони" на своїх східних кордонах. Відтак, драматичний для України сценарій міг би бути реалізований у цілком "демократичний" спосіб – за згодою населення різних частин України.
Юлія Тимошенко та експерт Центру з українських питань Анна Гурська спробували зробити спільний прогноз-обчислення можливих результатів виборів-2004.
Вирішальну роль у другому турі, прийшли вони до спільного висновку, розглядаючи один із найбільш можливих варіантів, може мати різниця всього у кілька відсотків між кандидатом від об’єднаної опозиції (говорилося про Віктора Ющенка) та влади. І цю різницю становитимуть голоси комуністичного електорату.
Відтак, наголошувала Тимошенко, саме від того, чи підуть уже в першому турі Ющенко, Тимошенко та Мороз в одному блоці з Симоненком, залежатиме хто в кінцевому результаті переможе – блок кланів чи об’єднана опозиція.
"Зараз в Україні ведуться дискусії щодо формату виборів, як об’єднуватися, з ким, - підсумувала розмову у польському аналітичному центрі Юлія Тимошенко. – Потрібно докласти максимуму зусиль, аби опозиція не пішла врозбрід, аби амбіції політиків не загубили велику справу. Інформації, аналітика, імпульси, які надходять із Польщі, це те, на що в Україні звертають велику увагу".
"У Польщі впродовж останніх 13 років, - відповів їй Яцек Ціхоцькі, - усі без винятку правлячі команди так часто й так багато говорили про те, що без сильної, незалежної України не буде сильної, незалежної Польщі, що усі поляки, навіть діти, у цьому переконані".
