Розуміння Миколи Мельниченка
Середа, 7 травня 2003, 16:33
У віці 18 років Микола Мельниченко пішов до лав Радянської Армії, потім пройшов офіцерські курси, які з успіхом закінчив. Він вступил в КДБ, і був відправлений на роботу у Дев'яте управління у Москві та Києві – управління, яке відповідає за безпеку вищих посадових осіб, аналогічне Секретній службі США (U.S. Secret Service).
У 1992 Дев'яте управління було переведено з-під юрисдикції Служби безпеки України і перейменовано в Управління державної охорони. Мельниченко продовжував працювати в Держохороні, піднявшись до рангу старшого офіцера у званні майора запасу СБУ.
У 1999-2000 роках Мельниченко таємно записав сотні годин розмов в кабінеті президента Кучми. Деякі з цих записів, які пізніше були розшифровані та опубліковані в Інтернеті, наводять на думку, що Кучма та інші високі посадовці могли бути причетні до викрадення та убивства журналіста Георгія Гонгадзе та до нелегальних поставок зброї до Іраку.
У листопаді 2000 року Мельниченко залишив Україну і у квітні наступного року отримав притулок у США, де зараз і живе у Вашингтоні.
Несприйнятливість владою Мельниченка висока. Для української влади Мельниченко – "зрадник". Президент Кучма звинувачує його – не свою власну політику – у відмові Україні щодо членства в Європейському Союзі. "Це ж треба було не любити так Україну, щоби піти на такі кроки", - сказав Кучма в інтерв'ю ВВС від 18 квітня.
Два питання постійно виникають щодо Мельниченка – хто стоїть за ним (більшість людей не вірить у те, що він діяв один) та чи справжні його записи? Не дивно, що ті, хто знаходиться в опозиції до влади, вірять у справжність плівок (Мельниченко намагався стати кандидатом у депутати від Соціалістичної партії на виборах 2002 року, але йому було відмовлено у реєстрації).
Юлія Мостова написала у впливовій щотижневій газеті "Дзеркало тижня" від 28 вересня – 5 жовтня 2002 року, що плівки реальні, і "тепер люди не тільки знають про них, вони їм вірять". Невпевнений опозиціонер Віктор Ющенко зазначив "Українській правді" 10 вересня, що він вірить в автентичність більшості записів.
Сам Мельниченко пройшов тестування на детекторі брехні та запропонував, щоб його пройшов і президент Кучма. Деякі уривки записів також пройшли експертизу колишніх ФБРівців, що працюють у фірмі BEK TEK, а також у найкращій дослідницькій лабораторії ФБР у світі.
Не дивно, що влада ставить під сумнів справжність плівок. У іншому випадку, вона повинна була би провести розслідування та прийняти рішення, як це трапилося у Перу, під час скандалу з плівками у 2000 року, коли президент Альберто Фухіморі втік до Японії.
Дії влади з того моменту, коли лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз оприлюднив плівки у парламенті у листопаді 2000 року, суперечать її заявам про невинність. Спочатку вони заперечували, що Мельниченко працював в Управлінні державної охорони (заява, датована 31 березня у відповідь на статтю у "RFE/RL Newsline", і у той же день СБУ заперечила, що Мельниченко коли-небудь працював на них). Влада також спочатку заперечувала, що плівки існували, а потім змінила аргументи, мовляв, плівки були змонтовані, щоб підставити Кучму.
Мельниченко тричі попереджався ФБР, що його життю існує загроза. Вона виходила від невідомих осіб, які слідкували за ним. Поява таких повідомлень була б дивною, якби він був обманщиком.
Мельниченку пропонувалися суми від 3 до 7 мільйонів доларів за записи від посланників СДПУ(О), які бажали наблизитися до Кучми. Їх лідер Віктор Медведчук може бути обраний наступником Кучми на виборах у 2004.
Знову, навіщо непокоїтися, якщо записи є фальсифікованими.
Дніпропетровський клан "Трудова Україна" заплатив Kroll Associates 1,5 мільйона доларів за підготовку звіту, метою якого було лише дискредитувати Мельниченка.
Мельниченко викликає велику суміш емоцій серед всіх, хто оточує його, залучені, або пишуть про сучасну Україну. У кінці минулого року канадський уряд відмовив йому у візі, підозрюючи, що він може залишитися. Але це є неправдоподібним, оскільки Мельниченко має статус біженця в США.
Це рішення також суперечить рішенню Британії та Бельгії, які надали йому візи.
Недавні переселенці з України на Захід часто не вірять, що будь-хто, такі як Мельниченко, могли б бути патріотами в СБУ або схожих структурах. Це відображення кризових рівнів недовіри державним інституціям. Згідно з квітневим опитуванням, 31,4 українців не вірять ні владі, ні опозиції. Але Мельниченко стверджує, що інші люди, як він сам, існують в СБУ або Управлінні державної охорони.
Серед української діаспори також змішані почуття щодо Мельниченка. Дехто віддає перевагу тримати дистанцію, оскільки вони підозрюють, що Мельниченко є частиною російської змови для підриву української незалежності. (Кучма і його союзники стверджують протилежне – що Мельниченко є частиною американської змови, щоб замінити Кучму на Ющенка.)
Інші діаспоряни більше цікавляться інтригою, хто стоїть за Мельниченко, ніж тим, що є на записах.
Зрештою, головна проблема для багатьох у діаспорі в іншому: що імідж України, виявлений плівками, дуже далекий від прийнятного – після багатьох десятиріч очікування і агітації за українську незалежність.
Те ж саме стосується і їх неготовності повірити, що "автомобільна аварія" лідера Руху Вячеслава Чорновіла не була аварією (Мельниченко на 99% упевнений, що це не була аварія).
Для молодшого покоління діаспори, пов'язаного з медіа, дослідницькими і політичними установами, Мельниченко довів те, що вони довго підозрювали відносно України. У дійсності, дехто з них міг навіть допомогти Мельниченку залишити Україну.
Хоча Мельниченка критикували за поширення лише фрагментів сотень годин записів, він розшифровує їх на грант російського олігарха Бориса Березовського, який перебуває на засланні у Лондоні. Зараз він також працює з іншим перебіжчиком із України, Олександром Єльяшкевичем, щоб перешкодити можливості властей фальсифікувати вибори 2004 року.
Як записи Мельниченка, так і Єльяшкевич, котрий очолював парламентську комісію по контролю за чесністю на виборах 1999 та референдумі 2000, показали, що в обох випадках вони були фальсифіковані.
Автор: Тарас Кузьо, штатний співробітник, Центр російських та східноєвропейских досліджень, Університет Торонто
У 1992 Дев'яте управління було переведено з-під юрисдикції Служби безпеки України і перейменовано в Управління державної охорони. Мельниченко продовжував працювати в Держохороні, піднявшись до рангу старшого офіцера у званні майора запасу СБУ.
У 1999-2000 роках Мельниченко таємно записав сотні годин розмов в кабінеті президента Кучми. Деякі з цих записів, які пізніше були розшифровані та опубліковані в Інтернеті, наводять на думку, що Кучма та інші високі посадовці могли бути причетні до викрадення та убивства журналіста Георгія Гонгадзе та до нелегальних поставок зброї до Іраку.
У листопаді 2000 року Мельниченко залишив Україну і у квітні наступного року отримав притулок у США, де зараз і живе у Вашингтоні.
Несприйнятливість владою Мельниченка висока. Для української влади Мельниченко – "зрадник". Президент Кучма звинувачує його – не свою власну політику – у відмові Україні щодо членства в Європейському Союзі. "Це ж треба було не любити так Україну, щоби піти на такі кроки", - сказав Кучма в інтерв'ю ВВС від 18 квітня.
Два питання постійно виникають щодо Мельниченка – хто стоїть за ним (більшість людей не вірить у те, що він діяв один) та чи справжні його записи? Не дивно, що ті, хто знаходиться в опозиції до влади, вірять у справжність плівок (Мельниченко намагався стати кандидатом у депутати від Соціалістичної партії на виборах 2002 року, але йому було відмовлено у реєстрації).
Юлія Мостова написала у впливовій щотижневій газеті "Дзеркало тижня" від 28 вересня – 5 жовтня 2002 року, що плівки реальні, і "тепер люди не тільки знають про них, вони їм вірять". Невпевнений опозиціонер Віктор Ющенко зазначив "Українській правді" 10 вересня, що він вірить в автентичність більшості записів.
Сам Мельниченко пройшов тестування на детекторі брехні та запропонував, щоб його пройшов і президент Кучма. Деякі уривки записів також пройшли експертизу колишніх ФБРівців, що працюють у фірмі BEK TEK, а також у найкращій дослідницькій лабораторії ФБР у світі.
Не дивно, що влада ставить під сумнів справжність плівок. У іншому випадку, вона повинна була би провести розслідування та прийняти рішення, як це трапилося у Перу, під час скандалу з плівками у 2000 року, коли президент Альберто Фухіморі втік до Японії.
Дії влади з того моменту, коли лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз оприлюднив плівки у парламенті у листопаді 2000 року, суперечать її заявам про невинність. Спочатку вони заперечували, що Мельниченко працював в Управлінні державної охорони (заява, датована 31 березня у відповідь на статтю у "RFE/RL Newsline", і у той же день СБУ заперечила, що Мельниченко коли-небудь працював на них). Влада також спочатку заперечувала, що плівки існували, а потім змінила аргументи, мовляв, плівки були змонтовані, щоб підставити Кучму.
Мельниченко тричі попереджався ФБР, що його життю існує загроза. Вона виходила від невідомих осіб, які слідкували за ним. Поява таких повідомлень була б дивною, якби він був обманщиком.
Мельниченку пропонувалися суми від 3 до 7 мільйонів доларів за записи від посланників СДПУ(О), які бажали наблизитися до Кучми. Їх лідер Віктор Медведчук може бути обраний наступником Кучми на виборах у 2004.
Знову, навіщо непокоїтися, якщо записи є фальсифікованими.
Дніпропетровський клан "Трудова Україна" заплатив Kroll Associates 1,5 мільйона доларів за підготовку звіту, метою якого було лише дискредитувати Мельниченка.
Мельниченко викликає велику суміш емоцій серед всіх, хто оточує його, залучені, або пишуть про сучасну Україну. У кінці минулого року канадський уряд відмовив йому у візі, підозрюючи, що він може залишитися. Але це є неправдоподібним, оскільки Мельниченко має статус біженця в США.
Це рішення також суперечить рішенню Британії та Бельгії, які надали йому візи.
Недавні переселенці з України на Захід часто не вірять, що будь-хто, такі як Мельниченко, могли б бути патріотами в СБУ або схожих структурах. Це відображення кризових рівнів недовіри державним інституціям. Згідно з квітневим опитуванням, 31,4 українців не вірять ні владі, ні опозиції. Але Мельниченко стверджує, що інші люди, як він сам, існують в СБУ або Управлінні державної охорони.
Серед української діаспори також змішані почуття щодо Мельниченка. Дехто віддає перевагу тримати дистанцію, оскільки вони підозрюють, що Мельниченко є частиною російської змови для підриву української незалежності. (Кучма і його союзники стверджують протилежне – що Мельниченко є частиною американської змови, щоб замінити Кучму на Ющенка.)
Інші діаспоряни більше цікавляться інтригою, хто стоїть за Мельниченко, ніж тим, що є на записах.
Зрештою, головна проблема для багатьох у діаспорі в іншому: що імідж України, виявлений плівками, дуже далекий від прийнятного – після багатьох десятиріч очікування і агітації за українську незалежність.
Те ж саме стосується і їх неготовності повірити, що "автомобільна аварія" лідера Руху Вячеслава Чорновіла не була аварією (Мельниченко на 99% упевнений, що це не була аварія).
Для молодшого покоління діаспори, пов'язаного з медіа, дослідницькими і політичними установами, Мельниченко довів те, що вони довго підозрювали відносно України. У дійсності, дехто з них міг навіть допомогти Мельниченку залишити Україну.
Хоча Мельниченка критикували за поширення лише фрагментів сотень годин записів, він розшифровує їх на грант російського олігарха Бориса Березовського, який перебуває на засланні у Лондоні. Зараз він також працює з іншим перебіжчиком із України, Олександром Єльяшкевичем, щоб перешкодити можливості властей фальсифікувати вибори 2004 року.
Як записи Мельниченка, так і Єльяшкевич, котрий очолював парламентську комісію по контролю за чесністю на виборах 1999 та референдумі 2000, показали, що в обох випадках вони були фальсифіковані.
Автор: Тарас Кузьо, штатний співробітник, Центр російських та східноєвропейских досліджень, Університет Торонто
