Журналіст має право на помилку. Якщо польський...
П'ятниця, 30 травня 2003, 12:18
Безпрецедентне рішення Верховного Суду Польщі у справі публікації газети "Życie" "Канікули з агентом", яке надзвичайно важливе для польських ЗМІ, заслуговує на особливу увагу в сусідній Україні, вважає співавтор резонансної статті Яцек Ленський.
Польське правосуддя фактично благословило журналістів на ретельне виконання контролюючої функції щодо високих посадових осіб. Включно з президентом. Навіть якщо існує ризик не довести правдивість інформації у суді...
У серпні 1997 року варшавська газета "Życie" надрукувала журналістське розслідування, в якому стверджувалося, що наприкінці липня - на початку серпня 1994-го Олександр Кваснєвський, тоді ще голова парламентського клубу Союзу Лівих Демократів (правляча нині у Польщі партія) провів відпустку у тому ж пансіонаті, що й агент російського КДБ Владімір Алганов. Фотографії Кваснєвського та Алганова газета вмістила під спільним заголовком – "Колеги з пляжу".
У відповідь президент Польщі звернувся з позовом до суду про завдання йому моральної шкоди й зажадав відшкодування на рекордну суму - 2,5 мільйони злотих. Ці гроші Кваснєвський обіцяв перерахувати потерпілим від повені.
Суди двох інстанцій (окружний та апеляційний) не взяли до уваги аргументи редакції, котра твердила, що публікуючи статтю, стояла на варті інтересів суспільства. Правосуддя визнало, що докази газети (документи, свідки) не доводять одночасного перебування політика та шпигуна в одному місці, а тим більше їх приятельських стосунків.
Журналісти були ретельні у збиранні матеріалів, та неретельні в їх оцінці, зробили висновок судді, й присудили газеті вибачитися перед президентом.
Про скасування такого вироку звинувачена у знеславленні президента газета звернулася до Верховного Суду. Минулого тижня ця справа, яка тягнеться шостий рік (тим часом "Życie" з осені 2002-го перестала виходити) знову прикувала до себе увагу польських медіа.
По-новому, після судів нижчих інстанцій розглянувши "бородату" справу, Верховний Суд визнав, що журналіст має право на помилку й скасував попереднє рішення, що вимагало від газети вибачення.
Навіть якщо факти наведені журналістом виявляться неправдивими, але збираючи і публікуючи їх він був ретельним і старанним, - прийшов до висновку польський суд, - то не повинен відповідати за знеславлення чийогось доброго імені.
Рішення Верховного Суду заскочило як одну, так і другу сторону. Повноважний представник президента у суді Анджей Сандомєрський, пише "Gazeta Wyborcza", не приховував здивування з приводу програшу: "Цим вироком Верховний Суд змінив свою дотеперішню лінію про те, що нема журналістських ретельності й старанності без правди".
Не приховував подиву і Яцек Ленський, котрий, до речі, уже через два дні після судового засідання брав участь у конференції, присвяченій регіональним медіа у Тернополі, де розповідав про свій досвід українським колегам: "Вирок показав, що Польща, котра переживає болісний перехідний період, все-таки рухається в напрямку демократизації суспільства".
"Мені відомо, - зазначив зокрема Ленський в коментарі для УП, - з яким труднощами стикаються польські, а особливо українські журналісти, коли потрібно розкрити якусь дуже складну заплутану справу. Добути необхідну інформацію, документи, пробитися крізь хитросплетіння зв’язків, кругової поруки вельми-вельми складно.
Завжди є ризик, що готуючи якийсь матеріал до друку, бракуватиме того чи того документа. Зібрати геть усе просто неможливо, журналіст не може виконувати функцій прокуратури, хоч дехто вимагаючи від нас професійності, саме такий підхід має на увазі. Коли б ми, журналісти, мусили дотримуватися у своїй праці прокурорських засад, то багатьох важливих для суспільства тем узагалі не могли би порушити. А власне про це сигналізується колам, котрі прикриваються вимогою гіперскрупулятності журналіста".
"Вирок Верховного Суду наочно продемонстрував, що судова система в Польщі йде в напрямку порядності, - коментує для УП почесний голова Асоціації польських журналістів Стефан Братковський.
Внаслідок саме такого рішення суду польський журналіст утверджується в переконанні, що його обов’язок – дошукуватися правди, контролювати посадових осіб. Це дуже важливо для держави, де відбуваються трансформаційні процеси, і де чимало політиків вважають, що можуть приховати своє не вельми привабливе минуле від широких кіл громадськості".
Польське правосуддя фактично благословило журналістів на ретельне виконання контролюючої функції щодо високих посадових осіб. Включно з президентом. Навіть якщо існує ризик не довести правдивість інформації у суді...
У серпні 1997 року варшавська газета "Życie" надрукувала журналістське розслідування, в якому стверджувалося, що наприкінці липня - на початку серпня 1994-го Олександр Кваснєвський, тоді ще голова парламентського клубу Союзу Лівих Демократів (правляча нині у Польщі партія) провів відпустку у тому ж пансіонаті, що й агент російського КДБ Владімір Алганов. Фотографії Кваснєвського та Алганова газета вмістила під спільним заголовком – "Колеги з пляжу".
У відповідь президент Польщі звернувся з позовом до суду про завдання йому моральної шкоди й зажадав відшкодування на рекордну суму - 2,5 мільйони злотих. Ці гроші Кваснєвський обіцяв перерахувати потерпілим від повені.
Суди двох інстанцій (окружний та апеляційний) не взяли до уваги аргументи редакції, котра твердила, що публікуючи статтю, стояла на варті інтересів суспільства. Правосуддя визнало, що докази газети (документи, свідки) не доводять одночасного перебування політика та шпигуна в одному місці, а тим більше їх приятельських стосунків.
Журналісти були ретельні у збиранні матеріалів, та неретельні в їх оцінці, зробили висновок судді, й присудили газеті вибачитися перед президентом.
Про скасування такого вироку звинувачена у знеславленні президента газета звернулася до Верховного Суду. Минулого тижня ця справа, яка тягнеться шостий рік (тим часом "Życie" з осені 2002-го перестала виходити) знову прикувала до себе увагу польських медіа.
По-новому, після судів нижчих інстанцій розглянувши "бородату" справу, Верховний Суд визнав, що журналіст має право на помилку й скасував попереднє рішення, що вимагало від газети вибачення.
Навіть якщо факти наведені журналістом виявляться неправдивими, але збираючи і публікуючи їх він був ретельним і старанним, - прийшов до висновку польський суд, - то не повинен відповідати за знеславлення чийогось доброго імені.
Рішення Верховного Суду заскочило як одну, так і другу сторону. Повноважний представник президента у суді Анджей Сандомєрський, пише "Gazeta Wyborcza", не приховував здивування з приводу програшу: "Цим вироком Верховний Суд змінив свою дотеперішню лінію про те, що нема журналістських ретельності й старанності без правди".
Не приховував подиву і Яцек Ленський, котрий, до речі, уже через два дні після судового засідання брав участь у конференції, присвяченій регіональним медіа у Тернополі, де розповідав про свій досвід українським колегам: "Вирок показав, що Польща, котра переживає болісний перехідний період, все-таки рухається в напрямку демократизації суспільства".
"Мені відомо, - зазначив зокрема Ленський в коментарі для УП, - з яким труднощами стикаються польські, а особливо українські журналісти, коли потрібно розкрити якусь дуже складну заплутану справу. Добути необхідну інформацію, документи, пробитися крізь хитросплетіння зв’язків, кругової поруки вельми-вельми складно.
Завжди є ризик, що готуючи якийсь матеріал до друку, бракуватиме того чи того документа. Зібрати геть усе просто неможливо, журналіст не може виконувати функцій прокуратури, хоч дехто вимагаючи від нас професійності, саме такий підхід має на увазі. Коли б ми, журналісти, мусили дотримуватися у своїй праці прокурорських засад, то багатьох важливих для суспільства тем узагалі не могли би порушити. А власне про це сигналізується колам, котрі прикриваються вимогою гіперскрупулятності журналіста".
"Вирок Верховного Суду наочно продемонстрував, що судова система в Польщі йде в напрямку порядності, - коментує для УП почесний голова Асоціації польських журналістів Стефан Братковський.
Внаслідок саме такого рішення суду польський журналіст утверджується в переконанні, що його обов’язок – дошукуватися правди, контролювати посадових осіб. Це дуже важливо для держави, де відбуваються трансформаційні процеси, і де чимало політиків вважають, що можуть приховати своє не вельми привабливе минуле від широких кіл громадськості".
