Медведчук хоче пережити Ющенка та Януковича
Четвер, 22 травня 2003, 11:49
"Львівська газета" володіє документами, які свідчать, що найближчим часом СДПУ(о) має намір серйозно змінити стратегію розвитку. Судячи з внутрішньопартійних аналітичних розробок, соціал-демократи будуть до кінця воювати не лише з "Нашою Україною", але й з Партією регіонів Віктора Януковича. Боротьба буде підкилимною, проте в разі загострення політичної ситуації в Україні СДПУ(о) готова відкрито перейти в опозицію і навіть очолити масові заворушення.
Наразі, як стверджують джерела "Львівської газети" в СДПУ(о), остаточний стратегічний план дій партії ще не затверджено. Але партійні аналітики пропонують досить радикальні кроки. Чи схвалить їх керівництво партії, ми не беремося прогнозувати. Лідер СДПУ(о) Віктор Медведчук відзначається особливим політичним чуттям і цілком може запропонувати власний оригінальний план.
А втім, отримані нами документи можуть стати доброю ілюстрацією настроїв, які нині панують у лавах СДПУ(о), і того, наскільки серйозно ця партія працює над своїм майбутнім.
Варіант 1. Провідна політична сила
"Партію готові підтримати чимало людей, які не симпатизують як ортодоксальним комуністичним силами, так і націоналістичній псевдодемократії "Нашої України", – стверджують автори документів. – Особливо такі очікування даються взнаки на Півдні та Сході країни. Все це дає підстави для висновку, що СДПУ(о) спроможна консолідувати навколо себе вагому частку лівоцентристського та центристського електорату".
Варіант передбачає закріплення СДПУ(о) як головної лівоцентристської сили, що дасть змогу на парламентських виборах 2006 р. здобути 10-12%. У стратегічній перспективі СДПУ(о) претендує на роль своєрідного "містка" між лівими виборцями, які дистанціюються від ортодоксального комунізму, та виборцями-центристами, негативно налаштованими щодо правої ідеології. Для цього СДПУ(о) потрібно, на думку авторів стратегії, працювати в лівому середовищі, щоб перетягувати молодих симпатиків КПУ та СПУ з одного боку, з іншого – усіма можливими засобами ідеологічно "розмивати" і робити непривабливими для виборців центристські партії: НДП, "Трудову Україну", Партію регіонів.
Варіант 2. Лівоцентризм
Цей варіант, який є похідним від попереднього, передбачає "поступову абсорбцію СДПУ(о) більшої частини соціалістів і поміркованих комуністів і водночас поглинання найбільш активних і перспективних елементів серед політиків-центристів". Першим кроком до цього може стати серія міжпартійних консультацій і "круглих столів".
"Щодо соціалістів та поміркованих комуністів, – пишуть стратеги партії, – такі консультації можуть подаватись сьогодні у форматі діалогу між провладними та опозиційними силами". Таке позиціонування відносин між СДПУ(о) та лівими, на їх думку, "дасть змогу перехопити гасло "діалогу між владою та опозицією", яке обстоюють проамериканські сили, представлені "Нашою Україною" та Блоком Юлії Тимошенко.
Водночас у межах цього діалогу запропоновано сформувати компромісну позицію між СДПУ(о), соціалістами та поміркованими комуністами щодо законодавчих змін, які потрібні, аби запровадити парламентсько-президентську форму правління.
Ще одна форма діалогу – дискусії між "правильними", "соціально орієнтованими" підприємцями з кола бізнесменів-прибічників СДПУ(о) та представниками лівих сил "на таку тему, як "Соціальні зобов'язання бізнесу у лівоцентристській перспективі України", як основа для пошуку компромісу між СДПУ(о) та СПУ у земельному питанні". Для покращання співпраці з КПУ та СПУ пропонується створити з членів СДПУ(о) "Товариство прибічників демократичного соціалізму".
"В умовах реструктуризації партійної системи головними опонентом СДПУ(о) лишатимуться ортодоксально-догматична частина комуністів та праві сили, які сьогодні здебільшого представлені у "Нашій України", – зазначено в документах. – Більшість центристів, соціалісти та помірковані комуністи становлять сили, із якими соціал-демократи готові до діалогу та навіть абсорбції. Щодо центристів, ми зацікавлені не стільки у співробітництві зі структурами, скільки переході на бік соціал-демократії окремих найбільш перспективних їх прибічників".
При цьому автори документів пропонують уникати "перевербування" діючих членів КПУ та СПУ і безпосереднього залучення їх до лав СДПУ(о), сприяючи натомість створенню своєрідних соціал-демократичних осередків всередині КПУ та СПУ.
Варіант 3. Протидія правоцентристській коаліції
Варіант розглядає стратегію партії за умов створення коаліції між партіями-членами блоку "За єдину Україну" та блоку "Наша Україна". За таких умов партія має перейти до такої коаліції у жорстку опозицію і посилено готуватися до виборів 2006 року. "Більш жорстка політична лінія партії, розширення електорального поля за рахунок протестних настроїв, зберігаючи при цьому основний кістяк як в організаційно-партійній, так й в інформаційній та бізнесовій сферах.
Правоцентристська коаліція буде не в змозі вирішити низку соціальних питань, а тому тут важлива підготовка відповідних програм та проектів партії. Створення лівоцентристського блоку для майбутніх президентських виборів". На думку експертів "Газети", останнє твердження опосередковано може свідчити про те, що в середовищі СДПУ(о) вже змирилися з думкою, що вибори президента у 2004 році "не їхня гра", і партія буде серйозно виступати аж на виборах президента 2009 року.
Як запобіжний засіб пропонують "всебічно сприяти зближенню В.Ющенка та В.Януковича та всіляко підкреслювати це зближення". У такому разі вдасться домогтися, на думку авторів стратегії, як дискредитації "донецького клану", так і падіння рейтингу Ющенка.
Варіант 4. Надзвичайний стан
Варіант передбачає діяльність партії в екстремальних умовах – загострення політичної й економічної кризи, які супроводжують акції "Повстань, Україно!", обвал національної валюти та міжнародна ізоляція, проголошення надзвичайного стану, обмеження діяльності політичних партій, можливий розпуск парламенту.
За таких умов, припускають автори стратегії, керівництво державою "де-факто здійснює Рада національної безпеки та оборони". Відповідно, "є сенс у підсиленні апарату РНБО представниками СДПУ(о)".
У критичних умовах СДПУ(о) прагне взяти на себе роль "захисника конституційних прав громадян", активно співпрацюючи із профспілками. Більше того, СДПУ(о) у такій ситуації сама виводитиме людей на вулицю з протестами, пропонуючи "громадський контроль за владою, самоорганізацію населення".
Кадровий потенціал СДПУ(о)
Глава АП і два його заступники, 3 губернатори, 2 міністри, 1 голова держкомітету, 1 держсекретар, 2 начальники головних управлінь міністерств, 2 посли, 166 глав районних райадміністрацій і їх заступники (загалом в Україні є 490 районів – "Газета"). Мерів міст і їх заступників – 81.
У представницьких органах влади – віце-спікер парламенту й фракція чисельністю 38 осіб, голів облрад – 3, їхніх заступників – 12. 107 депутатів облрад, понад тисячу депутатів міських рад і понад дві тисячі – районних. Серед голів сільрад, а також депутатів сільських і селищних рад членів СДПУ(о) – понад шість із половиною тисяч.
Джерело: інтерв'ю Віктора Медведчука газеті "2000", лютий 2003р.
Олег Базар, Сергій Смірнов, Львівська газета
Наразі, як стверджують джерела "Львівської газети" в СДПУ(о), остаточний стратегічний план дій партії ще не затверджено. Але партійні аналітики пропонують досить радикальні кроки. Чи схвалить їх керівництво партії, ми не беремося прогнозувати. Лідер СДПУ(о) Віктор Медведчук відзначається особливим політичним чуттям і цілком може запропонувати власний оригінальний план.
А втім, отримані нами документи можуть стати доброю ілюстрацією настроїв, які нині панують у лавах СДПУ(о), і того, наскільки серйозно ця партія працює над своїм майбутнім.
Варіант 1. Провідна політична сила
"Партію готові підтримати чимало людей, які не симпатизують як ортодоксальним комуністичним силами, так і націоналістичній псевдодемократії "Нашої України", – стверджують автори документів. – Особливо такі очікування даються взнаки на Півдні та Сході країни. Все це дає підстави для висновку, що СДПУ(о) спроможна консолідувати навколо себе вагому частку лівоцентристського та центристського електорату".
Варіант передбачає закріплення СДПУ(о) як головної лівоцентристської сили, що дасть змогу на парламентських виборах 2006 р. здобути 10-12%. У стратегічній перспективі СДПУ(о) претендує на роль своєрідного "містка" між лівими виборцями, які дистанціюються від ортодоксального комунізму, та виборцями-центристами, негативно налаштованими щодо правої ідеології. Для цього СДПУ(о) потрібно, на думку авторів стратегії, працювати в лівому середовищі, щоб перетягувати молодих симпатиків КПУ та СПУ з одного боку, з іншого – усіма можливими засобами ідеологічно "розмивати" і робити непривабливими для виборців центристські партії: НДП, "Трудову Україну", Партію регіонів.
Варіант 2. Лівоцентризм
Цей варіант, який є похідним від попереднього, передбачає "поступову абсорбцію СДПУ(о) більшої частини соціалістів і поміркованих комуністів і водночас поглинання найбільш активних і перспективних елементів серед політиків-центристів". Першим кроком до цього може стати серія міжпартійних консультацій і "круглих столів".
"Щодо соціалістів та поміркованих комуністів, – пишуть стратеги партії, – такі консультації можуть подаватись сьогодні у форматі діалогу між провладними та опозиційними силами". Таке позиціонування відносин між СДПУ(о) та лівими, на їх думку, "дасть змогу перехопити гасло "діалогу між владою та опозицією", яке обстоюють проамериканські сили, представлені "Нашою Україною" та Блоком Юлії Тимошенко.
Водночас у межах цього діалогу запропоновано сформувати компромісну позицію між СДПУ(о), соціалістами та поміркованими комуністами щодо законодавчих змін, які потрібні, аби запровадити парламентсько-президентську форму правління.
Ще одна форма діалогу – дискусії між "правильними", "соціально орієнтованими" підприємцями з кола бізнесменів-прибічників СДПУ(о) та представниками лівих сил "на таку тему, як "Соціальні зобов'язання бізнесу у лівоцентристській перспективі України", як основа для пошуку компромісу між СДПУ(о) та СПУ у земельному питанні". Для покращання співпраці з КПУ та СПУ пропонується створити з членів СДПУ(о) "Товариство прибічників демократичного соціалізму".
"В умовах реструктуризації партійної системи головними опонентом СДПУ(о) лишатимуться ортодоксально-догматична частина комуністів та праві сили, які сьогодні здебільшого представлені у "Нашій України", – зазначено в документах. – Більшість центристів, соціалісти та помірковані комуністи становлять сили, із якими соціал-демократи готові до діалогу та навіть абсорбції. Щодо центристів, ми зацікавлені не стільки у співробітництві зі структурами, скільки переході на бік соціал-демократії окремих найбільш перспективних їх прибічників".
При цьому автори документів пропонують уникати "перевербування" діючих членів КПУ та СПУ і безпосереднього залучення їх до лав СДПУ(о), сприяючи натомість створенню своєрідних соціал-демократичних осередків всередині КПУ та СПУ.
Варіант 3. Протидія правоцентристській коаліції
Варіант розглядає стратегію партії за умов створення коаліції між партіями-членами блоку "За єдину Україну" та блоку "Наша Україна". За таких умов партія має перейти до такої коаліції у жорстку опозицію і посилено готуватися до виборів 2006 року. "Більш жорстка політична лінія партії, розширення електорального поля за рахунок протестних настроїв, зберігаючи при цьому основний кістяк як в організаційно-партійній, так й в інформаційній та бізнесовій сферах.
Правоцентристська коаліція буде не в змозі вирішити низку соціальних питань, а тому тут важлива підготовка відповідних програм та проектів партії. Створення лівоцентристського блоку для майбутніх президентських виборів". На думку експертів "Газети", останнє твердження опосередковано може свідчити про те, що в середовищі СДПУ(о) вже змирилися з думкою, що вибори президента у 2004 році "не їхня гра", і партія буде серйозно виступати аж на виборах президента 2009 року.
Як запобіжний засіб пропонують "всебічно сприяти зближенню В.Ющенка та В.Януковича та всіляко підкреслювати це зближення". У такому разі вдасться домогтися, на думку авторів стратегії, як дискредитації "донецького клану", так і падіння рейтингу Ющенка.
Варіант 4. Надзвичайний стан
Варіант передбачає діяльність партії в екстремальних умовах – загострення політичної й економічної кризи, які супроводжують акції "Повстань, Україно!", обвал національної валюти та міжнародна ізоляція, проголошення надзвичайного стану, обмеження діяльності політичних партій, можливий розпуск парламенту.
За таких умов, припускають автори стратегії, керівництво державою "де-факто здійснює Рада національної безпеки та оборони". Відповідно, "є сенс у підсиленні апарату РНБО представниками СДПУ(о)".
У критичних умовах СДПУ(о) прагне взяти на себе роль "захисника конституційних прав громадян", активно співпрацюючи із профспілками. Більше того, СДПУ(о) у такій ситуації сама виводитиме людей на вулицю з протестами, пропонуючи "громадський контроль за владою, самоорганізацію населення".
Кадровий потенціал СДПУ(о)
Глава АП і два його заступники, 3 губернатори, 2 міністри, 1 голова держкомітету, 1 держсекретар, 2 начальники головних управлінь міністерств, 2 посли, 166 глав районних райадміністрацій і їх заступники (загалом в Україні є 490 районів – "Газета"). Мерів міст і їх заступників – 81.
У представницьких органах влади – віце-спікер парламенту й фракція чисельністю 38 осіб, голів облрад – 3, їхніх заступників – 12. 107 депутатів облрад, понад тисячу депутатів міських рад і понад дві тисячі – районних. Серед голів сільрад, а також депутатів сільських і селищних рад членів СДПУ(о) – понад шість із половиною тисяч.
Джерело: інтерв'ю Віктора Медведчука газеті "2000", лютий 2003р.
Олег Базар, Сергій Смірнов, Львівська газета
