Президент убиває реформу
Четвер, 17 квітня 2003, 15:36
Сьогодні, 17 квітня, - день, який, очевидно, визначив долю конституційної реформи. Пропрезидентські партії не підтримали пропорційний виборчий закон і тим самим, ймовірно, поховали реформу, про яку останнім часом так багато говорив наш президент.
Хтось говорить про те, що в усьому винен прем'єр-міністр Янукович, що вчинив не "по поняттях" і "кинув" соціалістів. Він-бо пообіцяв їм сорок голосів на підтримку закону про вибори, якщо ті спочатку проголосують за урядову програму, а потім обдурив їх. Звичайно, соціалісти самі винні: повірили тому, хто звик жити за законами "тіньового світу".
Але це не більш ніж епізод. Усього лише епізодом можна вважати і те, що соціал-демократи, один із яких є співавтором виборчого закону, за цей закон не голосували. Це все не головне. І Янукович, і Медведчук – люди без обличчя, а тому їм і втрачати, начебто, нічого. Головна діюча особа – президент Леонід Кучма, і саме він несе усю відповідальність за те, що проголошена ним політична реформа, скоріш за все, так і не буде здійснена. Адже тепер обговорення нового закону про вибори можливе тільки на наступній сесії, реально - не раніше жовтня. А там уже щосили будуть йти передвиборчі баталії.
Якісь шанси на проведення реформи, звичайно, ще залишаться, але вони будуть мінімальними. А проголосуй сьогодні за виборчий закон хоча б частина депутатів більшості, і реальність трансформації президентської республіки в парламентсько-президентську здавалася б цілком реальною. Адже навіть Ющенко, під тиском обставин, змушений був би голосувати за поправки до Конституції, як того вимагає від нього спільний меморандум опозиції.
Найцікавіше, що в результаті постраждають, насамперед, прихильники президента. Закон про партійно-пропорційну виборчу систему можна буде провести й у 2005 році – при новому президенті. Так що Віктору Ющенку поспішати нікуди. Більш того, нинішня ситуація його цілком влаштовує – з'явиться можливість покласти відповідальність за невдачу конституційної реформи (яка Ющенку абсолютно не потрібна) на Кучму.
Найбільше в якнайшвидшому проведенні реформи мав би бути зацікавлений сам Кучма, але він чи то цього не розуміє, чи то грає зовсім інший варіант, який нічого спільного з ідеєю парламентсько-президентської республіки не має. Усі сьогодні говорять про підготовку референдуму, що повинен продовжити повноваження чинного президента.
Хто вселяє Кучмі подібні думки, сказати важко, але в одному можна бути упевненим: ця людина – не Спіноза. Мало того, що він штовхає Кучму на антиконституційний переворот, він, до того ж, не здатний тверезо оцінити нинішню політичну ситуацію в країні. Жодні адміністративні зусилля не дозволять одержати сьогодні результати, подібні до тих, що були отримані на референдумі три роки тому. Часи не ті.
Нагадаю: на торішніх парламентських виборах дві третини виборців проголосували за відверто опозиційні партії, а за пропрезидентську "За єду", при найширшому використанні адмінресурсу, - тільки 12 %. Якщо Кучма хоче спокійної відставки, він має негайно припинити гальмування процесу реформ.
Інакше людей з найближчого оточення Леоніда Даниловича очікує політичний крах (контрольовані ними партії можуть не пройти 4%-бар'єр), а його самого - лаври "українського Лукашенка".
Час президентства Леоніда Кучми назавжди залишиться темною плямою в історії України. Сумнівні лаври Кучма одержить, а от президентським кріслом все одно треба буде поступитися. Причому в цьому випадку йому доведеться іти з ганьбою.
Хтось говорить про те, що в усьому винен прем'єр-міністр Янукович, що вчинив не "по поняттях" і "кинув" соціалістів. Він-бо пообіцяв їм сорок голосів на підтримку закону про вибори, якщо ті спочатку проголосують за урядову програму, а потім обдурив їх. Звичайно, соціалісти самі винні: повірили тому, хто звик жити за законами "тіньового світу".
Але це не більш ніж епізод. Усього лише епізодом можна вважати і те, що соціал-демократи, один із яких є співавтором виборчого закону, за цей закон не голосували. Це все не головне. І Янукович, і Медведчук – люди без обличчя, а тому їм і втрачати, начебто, нічого. Головна діюча особа – президент Леонід Кучма, і саме він несе усю відповідальність за те, що проголошена ним політична реформа, скоріш за все, так і не буде здійснена. Адже тепер обговорення нового закону про вибори можливе тільки на наступній сесії, реально - не раніше жовтня. А там уже щосили будуть йти передвиборчі баталії.
Якісь шанси на проведення реформи, звичайно, ще залишаться, але вони будуть мінімальними. А проголосуй сьогодні за виборчий закон хоча б частина депутатів більшості, і реальність трансформації президентської республіки в парламентсько-президентську здавалася б цілком реальною. Адже навіть Ющенко, під тиском обставин, змушений був би голосувати за поправки до Конституції, як того вимагає від нього спільний меморандум опозиції.
Найцікавіше, що в результаті постраждають, насамперед, прихильники президента. Закон про партійно-пропорційну виборчу систему можна буде провести й у 2005 році – при новому президенті. Так що Віктору Ющенку поспішати нікуди. Більш того, нинішня ситуація його цілком влаштовує – з'явиться можливість покласти відповідальність за невдачу конституційної реформи (яка Ющенку абсолютно не потрібна) на Кучму.
Найбільше в якнайшвидшому проведенні реформи мав би бути зацікавлений сам Кучма, але він чи то цього не розуміє, чи то грає зовсім інший варіант, який нічого спільного з ідеєю парламентсько-президентської республіки не має. Усі сьогодні говорять про підготовку референдуму, що повинен продовжити повноваження чинного президента.
Хто вселяє Кучмі подібні думки, сказати важко, але в одному можна бути упевненим: ця людина – не Спіноза. Мало того, що він штовхає Кучму на антиконституційний переворот, він, до того ж, не здатний тверезо оцінити нинішню політичну ситуацію в країні. Жодні адміністративні зусилля не дозволять одержати сьогодні результати, подібні до тих, що були отримані на референдумі три роки тому. Часи не ті.
Нагадаю: на торішніх парламентських виборах дві третини виборців проголосували за відверто опозиційні партії, а за пропрезидентську "За єду", при найширшому використанні адмінресурсу, - тільки 12 %. Якщо Кучма хоче спокійної відставки, він має негайно припинити гальмування процесу реформ.
Інакше людей з найближчого оточення Леоніда Даниловича очікує політичний крах (контрольовані ними партії можуть не пройти 4%-бар'єр), а його самого - лаври "українського Лукашенка".
Час президентства Леоніда Кучми назавжди залишиться темною плямою в історії України. Сумнівні лаври Кучма одержить, а от президентським кріслом все одно треба буде поступитися. Причому в цьому випадку йому доведеться іти з ганьбою.
