Життя після Кривенка

Шок поступово минає... Поступово повертається працездатність... Поступово чіткішою стає свідомість – таке враження, що виходиш із якогось туману, який не дає дихати і відбиває бажання жити... Стоячи у церкві, коли відспівували Сашка, раптом усвідомив, що насправді Він – серед нас. Нехай без тілесної оболонки, нехай незримий, але серед нас... І у нього все добре – але там, у тому житті, у наступних кармічних процесах...

Все це – метафізика, і цей матеріал не хотілося б робити своєрідним некрологом по Сашкові...

Хочеться вказати на одну деталь, усвідомивши яку ми зможемо вийти із заціпеніння й шоку і продовжити життя так, ніби Сашко є поруч.

В чому феномен Олександра Кривенка для сучасного суспільного життя в Україні? Завдяки чому його ім'я назавжди залишиться в історії України? Зводити роль Кривенка до редагування засобів масової інформації та до ініціювання ряду медіальних проектів – це надто мало і надто поверхово. Говорити про Кривенка як просто про геніального журналіста – це також применшити його роль.

Він не був політиком у звичному розумінні цього слова. Він не був письменником – також у звичному розумінні. Хоча реально він був більше ніж політик, ніж письменник, ніж журналіст. Сашко однаково вважав "мудаками" і "підерасами" (саме у такій транскрипції) і владу, і опозицію. Але водночас він був у опозиції – в опозиції до рагулів, яких у нас десятки мільйонів – не залежно від політичних переконань та таборів. В опозиції до бездуховності.

Головна заслуга Сашка в тому, що він став своєрідним інтегруючим центром для всіх передових людей в Україні. Саме довкола нього збиралися митці, журналісти, політики, політологи, представники різних сфер людської діяльності. Довкола нього сформувався центр генерування передової, європейської, ліберальної, гуманістичної думки в Україні.

Кривенко був мостом, який з'єднував, здавалося б, непоєднуваних людей. Довкола Кривенка творилося культурне життя цілого покоління. Кривенко поєднував Схід і Захід, Південь і Північ, Україну і Європу, Минуле й Майбутнє... І саме ця інтегральність Сашка була значно небезпечнішою для консервативних, вихованих на засадах "совка" кіл, для нинішнього режиму, аніж те, коли б він офіційно увійшов до опозиційних структур або поліз на барикади. Кривенко вказав третій шлях – шлях інтелектуальної опозиції до антиінтелектуального режиму. І антиінтелектуального суспільства. І в цьому – його основна роль і основне значення.

Повторюю: ця стаття – це не некролог і не реквієм. Це – звернення до тих, хто залишився жити. До тих, хто знав Сашка і любив його. Кілька днів жалоби по Сашкові і ті сльози, які у всіх нас стояли в очах – це насамперед сльози розпачу й нерозуміння: "Як жити далі? Як же без Сашка?"

Хочеться звернутися до всіх тих, хто прийшов попрощатися з Сашком і хто перебував у орбіті його впливу. Брати (Сашко всіх нас називав братами – чи випадково?), ми мусимо продовжувати жити так, ніби він є, ніби він живий. Мусимо зберегти це середовище спілкування, яке витворив Кривенко. Мусимо його примножити й розвити. Ми не маємо права йти кожен у свою нору і перетворюватися на "інтелектуалів-одноосібників". Бо поодинці нас легко переможуть. Бо поодинці ми вимремо, як динозаври, залишивши цю землю рагулям (на заході) і жлобам (на сході). І головне – мусимо триматися купи, пам'ятаючи, що цементуючим началом для нашої спільноти був Сашко Кривенко.

Будьмо вищими за політичні чи релігійні відмінності, що існують між нами. Зрештою, кожен заробляє на хліб, як може – головне не продавати своїх близьких і не зраджувати їх. Будьмо вищими від дріб'язкових образ і чвар. Будьмо вищими від заздрощів та несприйняття один одного. Просто – продовжуймо справу Сашка Кривенка. Культивуймо принципи, які були притаманні Кривенкові. Спілкуймося один з одним так, як це вмів робити Кривенко – з іронією, з розумінням, зі сприйняттям, з толеруванням позицій один одного, пам'ятаючи, що Дружба й Життя є основними цінностями, а решта – минуще і від лукавого. Творімо велике інтелектуальне братство, освячене ім'ям Кривенка. І використовуймо ім'я Кривенка лише у величних цілях, не даймо його замацати брудними пальцями політиканів і звести до ювілейно-побутового рівня, як це сталося з іменами інших українських геніїв.

Ви всі були друзями Кривенка – станьте ж друзями між собою і витворіть потужну інтелектуальну силу, яка могла би і розвиватися, і протистояти ударам, і стати пам'ятником Сашкові.

Пам'ятаймо, що Ісус не став би Ісусом, якби апостоли перестали проповідувати Його Слово або пересварилися між собою.

Сашко буде жити доти, доки ми сповідуватимемо ці принципи і доки будемо разом. Я вірю, що так і буде, бо – "яка розумная цьому альтернатива?"