Чи задушить Кучма власне політичне дитя?
Вівторок, 1 квітня 2003, 16:05
У четвер український парламент в чергове спробує скласти іспит з політичної повноцінності – на здатність діяти самостійно. Згідно з розкладом засідань, Верховна Рада має розглянути законопроект про вибори народних депутатів. Якраз вчасним свіжачком до проголошеної Кучмою зміни системи влади.
Документ передбачає, що вибори до парламенту відбуваються за чисто пропорційною схемою. Це те, чого два роки вимагає опозиція і що місяць тому "гарант" обіцяв втілити у своєму реформістському запалі.
Але є один нюанс, який погано вплине на долю цього законопроекту. Нова ініціатива – це законопроект не Кучми, а народних депутатів. Він уже розглядався в сесійній залі. І був направлений на доопрацювання, а, відтак, зараз виноситься на повторне перше читання.
Тоді це був законопроект соціаліста Рудьковського і есдека Мельничука (який тепер працює губернатором Чернігівщини). Зараз до цього дуету в співавтори прийшли ще троє депутатів – комуніст Пономаренко, Ключковський з "Нашої України" та навіть член НДП – депутат Олуйко.
Наявність у авторському колективі двох членів більшості ставить їх фракції у непросту ситуацію. З одного боку, своїх треба підтримувати. І це значно підвищує теоретичні шанси на проходження закону: двісті голосів опозиції плюс можливі півсотні з СДПУ(О) і НДП.
Але, з іншого боку, дуже велике питання, чи наважаться пропрезидентські сили голосувати за закон, виплеканий опозицією. При тому, що тільки почалося "всенародне обговорення" реформ Кучми. Раптом там буде винайдено іншу форму пропорційних виборів. Гавриш із Йоффе вже пропонували оригінальну модель.
Банковій є до чого присікатися у проекті Рудьковського й Ко. Наприклад, тут ні словом не говориться ні про який двопалатний парламент. Строк повноважень – чотири роки. Тобто порушена Кучмина логіка про обрання Ради, президента і місцевих органів в один рік на п'ять років.
Норми, викладені на 96 сторінках, багато в чому суголосні з чинним законом про вибори. За винятком, зрозуміло, головної відмінності – ніяких мажоритарників.
Межа проходження до парламенту – 4%. Депутатом за списком партії або блоку може стати або член партії, або позапартійний громадянин.
Серед нововведень:
У новому законі зменшили ряди ЗМІ, яким заборонено агітувати за або проти партій, оцінювати передвиборчі програми. Пропонується, щоб це стосувалося не всіх, а тільки державних і комунальних медіа, які можуть це робити тільки на рекламних засадах.
Автори законопроекту вважають, що не слід робити секретів із розміру доходів кандидата в депутати. Декларація має розміщуватися на офіційному сайті ЦВК.
Збільшено розмір застави, яку партія або блок мають внести за участь у виборах. Це має бути півмільйона гривень. Зараз це – 15 000 неоподатковуваних мінімумів, тобто 255 тисяч гривень. Переможцям гроші повертають, внески аутсайдерів перераховуються в бюджет.
В проекті закону також пропонується, щоб партії без обмежень витрачали гроші на агітацію за себе – немає граничної межі передвиборчого фонду. Змінено також механізм використання цих ресурсів – пропонується, що гроші з рахунку матимуть змогу знімати не тільки центральний штаб партії чи блоку, але і 225 окружних штабів.
По-іншому пропонується формувати і виборчі комісії. В чинному законі мати свого представника можуть лише переможці попередніх виборів чи члени партій, які мають фракцію в парламенті. У проекті ж передбачено, що це право отримають всі партії та блоки, які беруть участь у виборах.
Ще у законопроекті зустрічається дивна норма: не можна відмовляти у відпустці на передвиборчу агітацію будь-яким кандидатам, окрім тих, які є президентом України або народним депутатом. Тобто припускається, що глава держави теж може засідати в парламенті. Водночас Конституція забороняє президенту обіймати ще якусь представницьку посаду.
І останнє. Одним із аргументів "проти" пропорційного закону у пропрезидентських було припущення, що, мовляв, опозиція ухвалить закон, а потім вимагатиме розпуску цієї Верховної Ради. Так ось, у проекті закону записано, що він набирає чинності з 1 червня 2005 року.
Тобто гіпотетичні підступні плани унеможливлюються. І кучмістам терміново треба формувати нові причини. Або сваритися з Кучмою. За словами Олександра Мороза, він заборонив голосувати за цей закон, коли зустрічався з більшістю щодо відправки РХБ-батальйону до Кувейту.
Документ передбачає, що вибори до парламенту відбуваються за чисто пропорційною схемою. Це те, чого два роки вимагає опозиція і що місяць тому "гарант" обіцяв втілити у своєму реформістському запалі.
Але є один нюанс, який погано вплине на долю цього законопроекту. Нова ініціатива – це законопроект не Кучми, а народних депутатів. Він уже розглядався в сесійній залі. І був направлений на доопрацювання, а, відтак, зараз виноситься на повторне перше читання.
Тоді це був законопроект соціаліста Рудьковського і есдека Мельничука (який тепер працює губернатором Чернігівщини). Зараз до цього дуету в співавтори прийшли ще троє депутатів – комуніст Пономаренко, Ключковський з "Нашої України" та навіть член НДП – депутат Олуйко.
Наявність у авторському колективі двох членів більшості ставить їх фракції у непросту ситуацію. З одного боку, своїх треба підтримувати. І це значно підвищує теоретичні шанси на проходження закону: двісті голосів опозиції плюс можливі півсотні з СДПУ(О) і НДП.
Але, з іншого боку, дуже велике питання, чи наважаться пропрезидентські сили голосувати за закон, виплеканий опозицією. При тому, що тільки почалося "всенародне обговорення" реформ Кучми. Раптом там буде винайдено іншу форму пропорційних виборів. Гавриш із Йоффе вже пропонували оригінальну модель.
Банковій є до чого присікатися у проекті Рудьковського й Ко. Наприклад, тут ні словом не говориться ні про який двопалатний парламент. Строк повноважень – чотири роки. Тобто порушена Кучмина логіка про обрання Ради, президента і місцевих органів в один рік на п'ять років.
Норми, викладені на 96 сторінках, багато в чому суголосні з чинним законом про вибори. За винятком, зрозуміло, головної відмінності – ніяких мажоритарників.
Межа проходження до парламенту – 4%. Депутатом за списком партії або блоку може стати або член партії, або позапартійний громадянин.
Серед нововведень:
У новому законі зменшили ряди ЗМІ, яким заборонено агітувати за або проти партій, оцінювати передвиборчі програми. Пропонується, щоб це стосувалося не всіх, а тільки державних і комунальних медіа, які можуть це робити тільки на рекламних засадах.
Автори законопроекту вважають, що не слід робити секретів із розміру доходів кандидата в депутати. Декларація має розміщуватися на офіційному сайті ЦВК.
Збільшено розмір застави, яку партія або блок мають внести за участь у виборах. Це має бути півмільйона гривень. Зараз це – 15 000 неоподатковуваних мінімумів, тобто 255 тисяч гривень. Переможцям гроші повертають, внески аутсайдерів перераховуються в бюджет.
В проекті закону також пропонується, щоб партії без обмежень витрачали гроші на агітацію за себе – немає граничної межі передвиборчого фонду. Змінено також механізм використання цих ресурсів – пропонується, що гроші з рахунку матимуть змогу знімати не тільки центральний штаб партії чи блоку, але і 225 окружних штабів.
По-іншому пропонується формувати і виборчі комісії. В чинному законі мати свого представника можуть лише переможці попередніх виборів чи члени партій, які мають фракцію в парламенті. У проекті ж передбачено, що це право отримають всі партії та блоки, які беруть участь у виборах.
Ще у законопроекті зустрічається дивна норма: не можна відмовляти у відпустці на передвиборчу агітацію будь-яким кандидатам, окрім тих, які є президентом України або народним депутатом. Тобто припускається, що глава держави теж може засідати в парламенті. Водночас Конституція забороняє президенту обіймати ще якусь представницьку посаду.
І останнє. Одним із аргументів "проти" пропорційного закону у пропрезидентських було припущення, що, мовляв, опозиція ухвалить закон, а потім вимагатиме розпуску цієї Верховної Ради. Так ось, у проекті закону записано, що він набирає чинності з 1 червня 2005 року.
Тобто гіпотетичні підступні плани унеможливлюються. І кучмістам терміново треба формувати нові причини. Або сваритися з Кучмою. За словами Олександра Мороза, він заборонив голосувати за цей закон, коли зустрічався з більшістю щодо відправки РХБ-батальйону до Кувейту.
