Краса по-українськи

Ех, красиво ти ввійшла в наше грішне життя... Це не цитата з Валерія Меладзе, а таки лемент душі середньостатистичного українського не хлопчика, але чоловіка, що вперше побачив стрункий профіль Юлії, її надто серйозні каштанові очі…Після багаторічного правління сірих з лупою піджаків і штанів з витягнутими колінами стукіт підборів а-ля Тимошенко став, без перебільшення, провісником епохальних змін у патріархальному до неподобства суспільстві.

Утім, сексуальна, у первозданному значенні – "статева", привабливість, на жаль, так і не стала публічним ресурсом української політики. Окремі спроби вітчизняних ньюсмейкерів подати себе в новому статусі (скажімо, не глави впливової партії, а щедрого Діда Мороза) є винятком із загального правила. Практично всі наші політики звертаються до виборців, громадян узагалі, але не як жінок або чоловіків. І вже точно - мало хто намагається осмислено надіслати визначений мессидж убік обраної за якоюсь ознакою суспільної групи – наприклад, за ознакою статі.

Як показує досвід останніх передвиборних місяців жінка в українській політиці – не більш ніж блокотворчий елемент. А "справжнім мужиком" називають того, хто не побоявся прийти на радіодебати з мисливицею за скальпами олігархів і голів правлінь шести приватизованих обленерго. Ну, а Ющенко, цей факір "Нашої України", – якщо виходити із зазначеної класифікації, "не мужик" зовсім, а хмара в штанях, молочні береги! Мовляв, стежте за рухом рук, на текст уваги не звертайте. У словах ніякого змісту, чиста звукоімітація: "моральність у політику", "невідкладні реформи", "об'єднання здорових сил", "не учіть яблуню родити яблука" й інша метафізика з макроекономікою. Але ж люблять його як і раніше. І рейтинг не обм'як, як прогнозували після відставки. Феномен. Прощаємо усе, що ніколи б не простили іншому - "Кравченко – людина офіцерської честі", щось нечленороздільне з приводу справи Гонгадзе, "лист трьох", походи до Кучми і под. І нічого – стрункими колонами українська інтелігенція йде голосувати за Віктора Андрійовича. І не тому що менше зло, а тому що просто закохане в нього окаянного...

Подібна ситуація і з пані Тимошенко. Жінка трагічної долі, що змінює переконання швидше, ніж інші предмети туалету. "Які у вас були відносини з Павлом Лазаренком" - запитує допитливий, але, як водиться, наївний журналіст. "Як і у всіх інших громадян України" - відповідає вона. Й усі задоволені, мовчки знімаючи інформаційну локшину з парних предметів, розташованих по обидві сторони того, що в хомо сапієнсів називається головою.

Суджу по колу своїх знайомих. Кількість людей, жваво співчуваючих Юлі в її "боротьбі з системою", росте пропорційно появі фактів, що переконливо ілюструють лазаренківський період її захопливого життя. Останній просто викреслюється з багатої фактами й епізодами біографії. Обговорюють інше – светрик грубої в'язки, у якому вона залишила СІЗО, її нову зачіску "прощай, молодість!". Коротше кажучи, хижа риба щука – дуже красива...

У президентській адміністрації, Верховній Раді й Кабінеті Міністрів, якщо хто не знає, відсутні кіоски з парфумерією й іншими аксесуарами дольче віта. А це робить нашу українську політику одноманітною й нудною. Адже, здавалося б, що простіше – використовувати в підкилимній і публічній політичній боротьбі найбільш очевидну з людських якостей – бажання подобатися. Адже сам зміст, наприклад, виборів полягає у звертанні до підсвідомості – я краще за інших, я не такий як усі, я зроблю тебе щасливим, "кожній бабі – по мужику" або чого ви там хочете...

Погляд на українську політику з ложі преси в інший день навіває повну тугу. Спробуйте закохатися у фарбовану парламентську статс-даму в шалених троєщинських шатах! Ретельне приховування жіночого й чоловічого начал дає свої результати. Прокруст був би щасливий – що може бути рівніше й звичайніше депутата Верховної Ради?!

Питання номер один: чому в нашій політиці так мало лисин – цієї найпершої ознаки сексуальності? Ми, звичайно, не претендуємо, щоб усі 24 парламентські діви, прагнучи викликати прихильність електорату й колег по сесійній залі, довели свої розумненькі й розважливі голівки до більярдного блиску, але... Одним словом, варто подумати. Поки ж тільки колишній американський професор Роман Зварич, хизується в парламенті без волосся. І чепурний лібертаріанець Сергій Петрович Головатий час від часу стрижеться майже під нуль, по останній страсбурзько-брюссельскій моді.

З політичних "великовагових поїздів", мабуть, тільки Леонід Кравчук використовує в повсякденному житті якісь пікантні заходи. З онуками, за його власним зізнанням, він дискутує про секс, із поетесою Антонією Цвіт – про Ерос і Танатос, а з Григорієм Суркісом – про футбол. Не говорячи вже про те, що решту часу він витрачає на пропаганду ідей об'єднаної соціал-демократії. Причому, у колі тих же осіб.

Шкода, що соціал-демократи (ті, що "О") в останній момент злякалися і не запросили на чільне місце свого партсписку представницю другої найдавнішої професії. Ту саму Оксану М., чия промениста посмішка не сходить з екранів Першого національного. Героїня України з черкаської глибинки Тамара П., що посіла місце поряд із Віктором М. при всіх її педагогічних талантах – атавізм, данина радянському минулому, коли на одній шостій планети "сексу не було".

Усерйоз вірити, що молоді, успішні і мужні, котрі могли б віддати вже "зрілому", "успішному" і "мужньому" пану Медведчуку найдорожче – свої голоси, зроблять це, вже не приходиться. Тим більше, що жінки (як електоральна група) віддають перевагу тим, хто більше за інших відповідає образові "чоловіка", а не суб'єкта, що несе маску скривдженого міма (куточки рота опущені вниз - ().

Так, і обдурювати кращу половину голосуючого і того, що балотується, населення недобре. Обіцяв, пам'ятається, віддати, як мінімум, половину списку Галям, Марійкам і Надійкам – вийми так полож! А Віктор Володимирович підійшов трохи легковажно, запросивши на прохідні місця хлопців з УНКМО. От і любіть свого Рябіку, пестіть і плекайте...

Проведені соцдослідження показують, що мовчазним жінкам, що працюють при світлі "Дня", подобається секретар Ради нацбезпеки Євген Марчук, акціонеркам "Київстару GSM" - Віктор Пінчук, скандалісткам і фаталісткам – Дмитро Корчинський, господарським хохлушкам – Іван Степанович Плющ. Комсомолки, активістки і, у минулому, просто красуні схильні вірити Петрові Симоненку, а одеські "рибачки Соні" – боцманові Української морської партії й голові Вищої ради юстиції Сергієві Ківалову.

На жаль, в українській політиці поки що піару більше, ніж сексу. Але весна прийшла, березень стукає в будинок дрібним капотінням...