Кола пекла найбагатшого українця
Вівторок, 4 березня 2003, 16:05
Український прем'єр Павло Лазаренко, який втік в Америку, тримається молодецьки. Купив садибу Едді Мерфі. 5 басейнів, 41 кімната, 2 вертолітні майданчики... Для порівняння, у жовтні 1999-го досить заможне сімейство Клінтонів придбало будинок у містечку Чаппакуа під Нью-Йорком усього за 1,7 мільйонів доларів. У березні Лазаренко чекає суду над собою. З благополучним результатом.
Скандал у тихому місті Новато
Якщо десь півгодини їхати із Сан-Франциско у північному напрямі по 101-му шосе, проїхати Сан Рафаель і, не доїжджаючи Рафаель Віллідж, двічі повернути ліворуч спочатку на Ігнаціо Булевард, а потім на Фейруей Драйв, то опинишся у невеликому містечку Новато (округ Мерін). Щорічні прибутки більшості жителів цього міста, судячи з їх будинків і доглянутих тенісних кортів, обчислюються шести- і семизначними цифрами.
Місцевою визначною пам'яткою Новато протягом декількох років був талановитий комедійний актор Едді Мерфі, відомий російським глядачам за такими фільмами, як "Поліцейський з Беверлі-Хіллз", "Чокнутий професор", "Доктор Дуліттл" та ін. Звістка про продаж розкішного особняка засмутила жителів Новато, які щиро жалкують про втрату іменитого сусіда. Але вони і подумати не могли, чиє сімейство вселиться у колишній особняк Мерфі та якого роду кримінальна історія надовго приверне увагу не тільки американських, але й зарубіжних спостерігачів до їх містечка.
У лютому 1999 року при в'їзді до США у нью-йоркському міжнародному аеропорту імені Дж.Ф. Кеннеді був затриманий сановитий чоловік 46 років, який прибув за задавненою візою у дипломатичному паспорті громадянина України. Чоловік заявив, що прибув для возз'єднання зі своєю сім'єю, яка проживає у Каліфорнії, і тут же попросив про політичний притулок, стверджуючи, що йому загрожує смертельна небезпека з боку української влади й особисто президента Кучми.
Про заяву було повідомлено по інстанції до Служби імміграції й натуралізації і Федеральне бюро розслідувань, а заявник був тимчасово поміщений до місцевого "обезьянника". Тільки після цього до американської влади дійшло, що на нари разом із сомалійцями та албанцями, які намагалися незаконно потрапити до США, був кинутий не хто інший, як колишній прем'єр-міністр України, лідер великої опозиційної партії, нещодавній кандидат у президенти країни Павло Іванович Лазаренко.
Громадянин дев'яти країн
При огляді у Лазаренка були знайдені правосильні паспорти, видані ще дев'ятьма країнами світу, жоден із яких, однак, не можна було використати для в'їзду до США. А при прогоні його імені по міжнародній кримінальній картотеці було встановлено, що у грудні 1998 року він уже затримувався владою Швейцарії при в'їзді до країни за паспортом громадянина Панами.
Звинувачувався Лазаренко у відмиванні мільйонів доларів через рахунки у швейцарських банках. На свободу вийшов під заставу у 2,6 мільйонів доларів і тут же залишив негостинну альпійську республіку.
Дещо забігаючи наперед, зазначимо, що у кінці червня 2000 року Лазаренко був визнаний Женевським судом винним у відмиванні грошей і заочно засуджений до 18 місяців утримання у в'язниці й штрафу у 5,9 мільйонів доларів. Уряд Швейцарії також конфіскував 6,6 мільйонів доларів, які знаходяться на двадцяти швейцарських рахунках Лазаренка, і повернув їх Україні.
Знайшовся у правоохоронних органах США і запит на видачу громадянина П.І. Лазаренка у разі його появи у США. Запит надійшов не тільки зі Швейцарії, але і з України, де кримінальна справа проти колишнього прем'єра була порушена ще у лютому 1998-го. Як правило, американську юстицію мало хвилюють правопорушення, скоєні за межами США. Але, справедливо вважаючи, що немає диму без вогню, влада вирішила всерйоз розібратися, чи все чисто у цій справі у контексті самого американського права. А коли їм стало відомо, що сім'я Лазаренка проживає не де-небудь у Каліфорнії, а в колишній садибі Едді Мерфі і що при купівлі за нього через підставну фірму Sausalito, Dugsbery, Inc. було викладено 6,75 мільйонів доларів готівкою, то до розслідування, крім ФБР, підключили і податкове відомство США (Internal Revenue Service).
Відзначимо також, що навряд чи якийсь інший правоохоронний орган США викликає такий жах у середнього американця, як податкове відомство (або "Служба внутрішніх розслідувань", Internal Revenue Service). За нестиковку між отриманими прибутками і сплаченими податками в Америці за грати запроторять і без штанів залишать. Зрештою, знаменитий мафіозі Аль Капоне отримав свій термін не за численні вбивства (мертві, як відомо, не базікають), а саме за злочини, які проходили по податковому відомству.
Прокуратура Північного округу штату Каліфорнія (відділення Сан-Франциско) не поспішала з висуненням звинувачення колишньому прем'єр-міністру незалежної України. У ході попереднього слідства американські юристи активно співробітничали з правоохоронними органами Швейцарії, Росії, України. Зі слів заступника прокурора Північного округу штату Каліфорнія Марти Борщ, "всі вони продемонстрували бажання й готовність відповісти на питання, які виникали у ході слідства".
Судовий процес по "українській справі" неодноразово відкладався й переносився. Тепер уже на березень цього року. Але немає ніякої упевненості, що він і цього разу дійсно відбудеться.
Звинувачується Лазаренко Міністерством юстиції США у здійсненні ряду федеральних (тобто найбільш серйозних за американським законодавством) злочинів, а саме у "змові з метою здійснення відмивання грошей (money-laundering)", "відмиванні грошей", "махінаціях з переказом коштів (wire fraud)" і "переміщенні вкраденої власності й капіталів" (ст. 1956, 1343, 2314 Кодекси США).
Звинувачувальний роман. Проти Лазаренка свідчить помічник
Звинувачувальний висновок у справі CR-00-0284 "Сполучені Штати Америки проти Павла Івановича Лазаренка (він же "Павло Іванович Лазаренко") читається як роман.
Вступна частина обвинувачення виглядає як виписка з біографії нашого героя: із березня 1992 по червень 1994 р. Лазаренко був представником першого президента України Леоніда Кравчука у Дніпропетровській області; у червні 1994-го обраний головою Дніпропетровської обласної ради і народним депутатом України; з липня по вересень 1995-го - голова уряду Дніпропетровської області; з вересня 1995 по травень 1996-го - перший віце-прем'єр, а з 28 травня 1996 по 1 липня 1997 р. - голова уряду України.
Вже у вступній частині обвинувачення з'являється ще один персонаж справи – дехто Петро Миколайович Кириченко, радник Лазаренка у період обіймання ним посад віце-прем'єра і голови уряду України. Згідно з матеріалами справи, за місяць до підписання 12 липня 1996 р. урядового Розпорядження № 596 про призначення Кириченка на посаду радника прем'єр-міністра, Кириченко отримав статус "постійного легального резидента" США. Іншими словами, отримав "грін кард".
У червні 2000 року Кириченко був арештований у містечку Тібурон у Каліфорнії і почав активно свідчити проти свого недавнього патрона. Саме через Петра Кириченка, по версії обвинувачення, у період із січня 1994 р. по червень 1999 р. Лазаренко прокачав через американські банки та інвестиційні фонди значні фінансові кошти.
Скільки саме - сказати складно. За даними Генпрокуратури України, Лазаренко незаконно перевів в Америку з України більше 320 мільйонів доларів США через рахунки підставних фірм, зареєстрованих у Швейцарії, в острівній державі Антигуа й Барбуда, в Естонії, Латвії, Польщі і т.д. Американська юстиція, однак, змогла документально підтвердити перерахунок "всього" 114 мільйонів доларів через Commercial Bank of San Francisco, Pacific Bank, Merrill, Lynch, Fenner & Smith, WestAmerica Bank, Bank of America, Fleet Boston Robertson & Stephens та Hambrecht & Quist. До моменту арешту Лазаренка двадцять мільйонів із переведених ним коштів були формально "відмиті" (п.23).
У загальній складності, якщо первинний варіант звинувального висновку містив 31 епізод обвинувачення, то в остаточному варіанті їх число виросло до 53. За кожний з них Лазаренкові світить від 5 до 20 років утримання у в'язниці й штраф розміром від 250 тисяч доларів до півмільйона. У разі згоди суду присяжних із висунутими обвинуваченнями - а присяжним доведеться голосувати по кожному з них - Павлу Івановичу загрожує більше 500 років в'язниці. Не слабо!
Не обходить звинувальний висновок увагою і деяких інших видних політичних діячів України. Згідно з пунктом 15 висновку, співучасником Лазаренка у "змові з метою здійснення відмивання грошей" була "українська бізнес-вумен Юлія Тимошенко". Американське слідство встановило, що "Лазаренко отримував гроші з фірм, які знаходяться в її з власності або контролювалися" нею, і компаній, у тому числі з корпорації "Єдині енергетичні системи України", яку очолювала Тимошенко у 1995-1997 рр.
Українська прокуратура також не дрімає. Ордер на арешт Лазаренка був виписаний 18 лютого 1998 року. 17 лютого наступного року Верховна Рада дала згоду на притягнення Павла Лазаренка до кримінальної відповідальності, знявши з нього депутатську недоторканність.
Вбивав чи не вбивав?
У лютому 2002 року справа Лазаренка отримала новий несподіваний розвиток. Крім раніше пред'явлених Лазаренкові обвинувачень у зловживанні владою, корупції, розкраданні державного майна в особливо великих розмірах, крадіжці бюджетних коштів, фінансових махінаціях, відмиванні грошей на суму не менше 880 млн. доларів США, Генеральна прокуратура звинуватила його у замовленні й фінансуванні вбивств народних депутатів Вадима Гетьмана та Євгена Щербаня. Нагадаємо, що голова біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ) Вадим Гетьман був убитий у 1998 році у під'їзді власного будинку. Великий підприємець Євген Щербань, вельми впливовий у фінансових колах України, разом із дружиною був розстріляний в аеропорту Донецька у 1996 році.
Виконавцями вбивств, за даними Генпрокуратури, були люди із злочинного угруповання колишнього жителя Донецька Євгена Кушніра. А ось замовник довгий час був невідомий. У травні 2002 року колишній генпрокурор Михайло Потебенько і його заступник Микола Обиход знову підтвердили, що "зібрано досить доказів для обвинувачення екс-прем'єра Павла Лазаренка в організації вбивств членами цього угруповання (угруповання Євгена Кушніра - А.Д.) Вадима Гетьмана і Євгена Щербаня".
За версією слідства, Щербань був убитий, оскільки перешкоджав проникненню у Донецьку область підконтрольної Лазаренкові - через Юлію Тимошенко - корпорації "Єдині енергетичні системи України". Гетьман же був убитий для усунення перешкод Лазаренку у фінансовій сфері. Генпрокуратура України стверджує, що на особистий рахунок ватажка банди Євгена Кушніра з рахунків, підконтрольних Лазаренку, було перераховано 850 тисяч доларів за вбивство Гетьмана. На рахунок іншого члена банди, що організував вбивство Щербаня, з рахунків Лазаренка надійшло 2 млн. доларів.
Київські адвокати Лазаренка Марина Долгопола і Віктор Ніказаков із такою постановкою питання не згодні і справедливо вказують на неприпустимість у порушенні принципу презумпції невинності, норм Конституції і чинного законодавства України.
За твердженням захисту, "все, що відбувається навколо Луганського судового процесу (над угрупованням Євгена Кушніра - А.Д.), - спланована і добре організована протизаконна акція, направлена передусім проти однієї особи - Павла Лазаренка, якому досі не пред'явили жодного офіційного обвинувачення".
Тим часом у жовтні 2002 року у ході візиту нового генерального прокурора України Святослава Піскуна до США і на острови Карибського басейну була досягнута принципова домовленість про повернення на Україну з Антигуа близько 100 мільйонів доларів екс-прем'єра Лазаренка. Реальне повернення коштів стане можливим тільки після того, як стосовно Лазаренка буде винесений і набере чинності звинувальний судовий вирок.
Та інші особи
Справа відносно колишніх керівників ЄЕСУ згадана не випадково, оскільки вона була об'єднана зі справою Павла Лазаренка. Сама Юлія Тимошенко, яку зовсім недавно президент американської правозахисної організації "Freedom House" ("Будинок свободи") Адріан Каратницький називав не інакше як "істинний реформатор", звинувачується у контрабанді газу, фальсифікації документів, ухилянні від сплати податків в особливо великих розмірах, розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах, приховуванні й організації приховування валютної виручки, дачі хабара екс-прем'єру Павлові Лазаренку у період керівництва Тимошенко корпорацією ЄЕСУ.
Скільки б не вкрав Лазаренко, США його не видадуть
Лазаренко продовжує стверджувати, що він не винний і що став жертвою
"вендети", "полювання на відьом" та "політичних інтриг" нинішньої шкідливої влади України. Сам же він, нещасний, тільки і робив, як він пише в офіційному прес-релізі, що "боровся за здійснення поступових реформ, покликаних поліпшити економічний клімат у рідній країні".
Неодноразові звертання Генпрокуратури України до влади США з проханням про екстрадицію Лазаренка залишаються без уваги.
По-перше, між Україною і США немає договору про взаємну екстрадицію злочинців. Лазаренко знав, куди бігти. У принципі, навіть при відсутності такого договору екстрадиція можлива як демонстрація доброї волі з боку адміністрації Буша. Але у цей час чекати її відносно режиму Кучми, обвинуваченого урядом США у всіх мислимих і немислимих гріхах, може тільки наївний.
По-друге, федеральний суддя Мартін Дженкінс, який розглядає справу проти екс-прем'єра, незмінно підкреслює, що ініційований урядом США процес не стосується можливих злочинів, скоєних Лазаренком на території України. Основне обвинувачення пов'язане з відмиванням грошей у США, з переправленням до Нового Світу (а потім з переміщенням вже на території США) незаконно придбаної ним власності і капіталів.
Не маючи можливості підтвердити легальне джерело отримання величезних коштів при загальній бідності держави Україна, чий ВВП становить всього 3% від ВВП США, захист колишнього прем'єра зосередився на суто правовій казуїстиці і на обґрунтуванні необхідності його звільнення на підставі того, що в англо-американській юридичній практиці називається "текнікалітиз" (technicalities), тобто на нестиковках і протиріччях самого законодавства. А таких нестиковок немало не тільки в українському, але й в американському законодавстві.
Можлива судова операція
Адвокатами Лазаренка була зроблена спроба досягнення досудової домовленості зі стороною обвинувачення. В американській юридичній практиці це називається судовою операцією, коли відповідач добровільно визнає менше обвинувачення замість зняття більш серйозного і, відповідно, згода прокуратури не переслідувати його за більш серйозні правопорушення.
Так, наш клієнт грішний, кажуть вони, і він готовий визнати факт незаконного отримання своїх капіталів і подальшого їх часткового відмивання в Америці. Але отримані вони були не внаслідок здирства, а як хабарі і тільки. А оскільки відмивання капіталу, отриманого шляхом хабарництва, на момент арешту Лазаренка не підпадало під визнане у той час американським правом поняття "злочинної діяльності", то й справу його необхідно закрити за відсутністю у діях екс-прем'єра складу злочину і за відсутністю юрисдикції над Лазаренком у прокуратури США.
Дійсно, до прийняття після терактів 11 вересня конгресом і підписання 26 жовтня того ж року президентом Бушем нового антитерористичного закону (так званого "U.S.A. Patriot Act") відмивання грошей могло інкримінуватися іноземцям у США як кримінальний злочин тільки у тому випадку, якщо гроші були отримані, скажімо, шляхом торгівлі наркотиками або шляхом здирства, але аж ніяк не хабарництва.
Прокуратура Північної Каліфорнії з такою інтерпретацією справи явно не згодна. У новому, значно допрацьованому і схваленому в липні минулого року "Великим федеральним судом присяжних Сан-Франциско", дії Лазаренка, державного службовця і високопоставленого урядового чиновника, характеризуються не інакше, як "пограбування українського народу", "нелегальне привласнення і приховування грошей у великих розмірах, отриманих унаслідок здирства". Саме здирства, а не більш "нешкідливого" хабарництва.
В'язниця "Дублінська федеральна виправна установа" у передмісті Сан-Франциско, де знаходиться Лазаренко, це, звичайно, не Бутирка і не Хрести. Як російський юрист, який часто викладає юридичні дисципліни в університетах США, я під приводом кращого знайомства з американською системою правосуддя декілька разів умовляв місцеві власті то дозволити мені вийти у нічне чергування з поліцейським нарядом Детройта, то ознайомитися з умовами утримання ув'язнених в американських пенітенціарних установах. У голодному для радянського народу 1991 році я виніс з в'язниці округи Джонсон в Айові в'язничне меню і після повернення на батьківщину показував колегам, якими разносолами, соками й фруктами годують американських ув'язнених.
І все ж в'язниця - вона і в Америці в'язниця.
Айова-Сіті, США
Скандал у тихому місті Новато
Якщо десь півгодини їхати із Сан-Франциско у північному напрямі по 101-му шосе, проїхати Сан Рафаель і, не доїжджаючи Рафаель Віллідж, двічі повернути ліворуч спочатку на Ігнаціо Булевард, а потім на Фейруей Драйв, то опинишся у невеликому містечку Новато (округ Мерін). Щорічні прибутки більшості жителів цього міста, судячи з їх будинків і доглянутих тенісних кортів, обчислюються шести- і семизначними цифрами.
Місцевою визначною пам'яткою Новато протягом декількох років був талановитий комедійний актор Едді Мерфі, відомий російським глядачам за такими фільмами, як "Поліцейський з Беверлі-Хіллз", "Чокнутий професор", "Доктор Дуліттл" та ін. Звістка про продаж розкішного особняка засмутила жителів Новато, які щиро жалкують про втрату іменитого сусіда. Але вони і подумати не могли, чиє сімейство вселиться у колишній особняк Мерфі та якого роду кримінальна історія надовго приверне увагу не тільки американських, але й зарубіжних спостерігачів до їх містечка.
У лютому 1999 року при в'їзді до США у нью-йоркському міжнародному аеропорту імені Дж.Ф. Кеннеді був затриманий сановитий чоловік 46 років, який прибув за задавненою візою у дипломатичному паспорті громадянина України. Чоловік заявив, що прибув для возз'єднання зі своєю сім'єю, яка проживає у Каліфорнії, і тут же попросив про політичний притулок, стверджуючи, що йому загрожує смертельна небезпека з боку української влади й особисто президента Кучми.
Про заяву було повідомлено по інстанції до Служби імміграції й натуралізації і Федеральне бюро розслідувань, а заявник був тимчасово поміщений до місцевого "обезьянника". Тільки після цього до американської влади дійшло, що на нари разом із сомалійцями та албанцями, які намагалися незаконно потрапити до США, був кинутий не хто інший, як колишній прем'єр-міністр України, лідер великої опозиційної партії, нещодавній кандидат у президенти країни Павло Іванович Лазаренко.
Громадянин дев'яти країн
При огляді у Лазаренка були знайдені правосильні паспорти, видані ще дев'ятьма країнами світу, жоден із яких, однак, не можна було використати для в'їзду до США. А при прогоні його імені по міжнародній кримінальній картотеці було встановлено, що у грудні 1998 року він уже затримувався владою Швейцарії при в'їзді до країни за паспортом громадянина Панами.
Звинувачувався Лазаренко у відмиванні мільйонів доларів через рахунки у швейцарських банках. На свободу вийшов під заставу у 2,6 мільйонів доларів і тут же залишив негостинну альпійську республіку.
Дещо забігаючи наперед, зазначимо, що у кінці червня 2000 року Лазаренко був визнаний Женевським судом винним у відмиванні грошей і заочно засуджений до 18 місяців утримання у в'язниці й штрафу у 5,9 мільйонів доларів. Уряд Швейцарії також конфіскував 6,6 мільйонів доларів, які знаходяться на двадцяти швейцарських рахунках Лазаренка, і повернув їх Україні.
Знайшовся у правоохоронних органах США і запит на видачу громадянина П.І. Лазаренка у разі його появи у США. Запит надійшов не тільки зі Швейцарії, але і з України, де кримінальна справа проти колишнього прем'єра була порушена ще у лютому 1998-го. Як правило, американську юстицію мало хвилюють правопорушення, скоєні за межами США. Але, справедливо вважаючи, що немає диму без вогню, влада вирішила всерйоз розібратися, чи все чисто у цій справі у контексті самого американського права. А коли їм стало відомо, що сім'я Лазаренка проживає не де-небудь у Каліфорнії, а в колишній садибі Едді Мерфі і що при купівлі за нього через підставну фірму Sausalito, Dugsbery, Inc. було викладено 6,75 мільйонів доларів готівкою, то до розслідування, крім ФБР, підключили і податкове відомство США (Internal Revenue Service).
Відзначимо також, що навряд чи якийсь інший правоохоронний орган США викликає такий жах у середнього американця, як податкове відомство (або "Служба внутрішніх розслідувань", Internal Revenue Service). За нестиковку між отриманими прибутками і сплаченими податками в Америці за грати запроторять і без штанів залишать. Зрештою, знаменитий мафіозі Аль Капоне отримав свій термін не за численні вбивства (мертві, як відомо, не базікають), а саме за злочини, які проходили по податковому відомству.
Прокуратура Північного округу штату Каліфорнія (відділення Сан-Франциско) не поспішала з висуненням звинувачення колишньому прем'єр-міністру незалежної України. У ході попереднього слідства американські юристи активно співробітничали з правоохоронними органами Швейцарії, Росії, України. Зі слів заступника прокурора Північного округу штату Каліфорнія Марти Борщ, "всі вони продемонстрували бажання й готовність відповісти на питання, які виникали у ході слідства".
Судовий процес по "українській справі" неодноразово відкладався й переносився. Тепер уже на березень цього року. Але немає ніякої упевненості, що він і цього разу дійсно відбудеться.
Звинувачується Лазаренко Міністерством юстиції США у здійсненні ряду федеральних (тобто найбільш серйозних за американським законодавством) злочинів, а саме у "змові з метою здійснення відмивання грошей (money-laundering)", "відмиванні грошей", "махінаціях з переказом коштів (wire fraud)" і "переміщенні вкраденої власності й капіталів" (ст. 1956, 1343, 2314 Кодекси США).
Звинувачувальний роман. Проти Лазаренка свідчить помічник
Звинувачувальний висновок у справі CR-00-0284 "Сполучені Штати Америки проти Павла Івановича Лазаренка (він же "Павло Іванович Лазаренко") читається як роман.
Вступна частина обвинувачення виглядає як виписка з біографії нашого героя: із березня 1992 по червень 1994 р. Лазаренко був представником першого президента України Леоніда Кравчука у Дніпропетровській області; у червні 1994-го обраний головою Дніпропетровської обласної ради і народним депутатом України; з липня по вересень 1995-го - голова уряду Дніпропетровської області; з вересня 1995 по травень 1996-го - перший віце-прем'єр, а з 28 травня 1996 по 1 липня 1997 р. - голова уряду України.
Вже у вступній частині обвинувачення з'являється ще один персонаж справи – дехто Петро Миколайович Кириченко, радник Лазаренка у період обіймання ним посад віце-прем'єра і голови уряду України. Згідно з матеріалами справи, за місяць до підписання 12 липня 1996 р. урядового Розпорядження № 596 про призначення Кириченка на посаду радника прем'єр-міністра, Кириченко отримав статус "постійного легального резидента" США. Іншими словами, отримав "грін кард".
У червні 2000 року Кириченко був арештований у містечку Тібурон у Каліфорнії і почав активно свідчити проти свого недавнього патрона. Саме через Петра Кириченка, по версії обвинувачення, у період із січня 1994 р. по червень 1999 р. Лазаренко прокачав через американські банки та інвестиційні фонди значні фінансові кошти.
Скільки саме - сказати складно. За даними Генпрокуратури України, Лазаренко незаконно перевів в Америку з України більше 320 мільйонів доларів США через рахунки підставних фірм, зареєстрованих у Швейцарії, в острівній державі Антигуа й Барбуда, в Естонії, Латвії, Польщі і т.д. Американська юстиція, однак, змогла документально підтвердити перерахунок "всього" 114 мільйонів доларів через Commercial Bank of San Francisco, Pacific Bank, Merrill, Lynch, Fenner & Smith, WestAmerica Bank, Bank of America, Fleet Boston Robertson & Stephens та Hambrecht & Quist. До моменту арешту Лазаренка двадцять мільйонів із переведених ним коштів були формально "відмиті" (п.23).
У загальній складності, якщо первинний варіант звинувального висновку містив 31 епізод обвинувачення, то в остаточному варіанті їх число виросло до 53. За кожний з них Лазаренкові світить від 5 до 20 років утримання у в'язниці й штраф розміром від 250 тисяч доларів до півмільйона. У разі згоди суду присяжних із висунутими обвинуваченнями - а присяжним доведеться голосувати по кожному з них - Павлу Івановичу загрожує більше 500 років в'язниці. Не слабо!
Не обходить звинувальний висновок увагою і деяких інших видних політичних діячів України. Згідно з пунктом 15 висновку, співучасником Лазаренка у "змові з метою здійснення відмивання грошей" була "українська бізнес-вумен Юлія Тимошенко". Американське слідство встановило, що "Лазаренко отримував гроші з фірм, які знаходяться в її з власності або контролювалися" нею, і компаній, у тому числі з корпорації "Єдині енергетичні системи України", яку очолювала Тимошенко у 1995-1997 рр.
Українська прокуратура також не дрімає. Ордер на арешт Лазаренка був виписаний 18 лютого 1998 року. 17 лютого наступного року Верховна Рада дала згоду на притягнення Павла Лазаренка до кримінальної відповідальності, знявши з нього депутатську недоторканність.
Вбивав чи не вбивав?
У лютому 2002 року справа Лазаренка отримала новий несподіваний розвиток. Крім раніше пред'явлених Лазаренкові обвинувачень у зловживанні владою, корупції, розкраданні державного майна в особливо великих розмірах, крадіжці бюджетних коштів, фінансових махінаціях, відмиванні грошей на суму не менше 880 млн. доларів США, Генеральна прокуратура звинуватила його у замовленні й фінансуванні вбивств народних депутатів Вадима Гетьмана та Євгена Щербаня. Нагадаємо, що голова біржового комітету Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ) Вадим Гетьман був убитий у 1998 році у під'їзді власного будинку. Великий підприємець Євген Щербань, вельми впливовий у фінансових колах України, разом із дружиною був розстріляний в аеропорту Донецька у 1996 році.
Виконавцями вбивств, за даними Генпрокуратури, були люди із злочинного угруповання колишнього жителя Донецька Євгена Кушніра. А ось замовник довгий час був невідомий. У травні 2002 року колишній генпрокурор Михайло Потебенько і його заступник Микола Обиход знову підтвердили, що "зібрано досить доказів для обвинувачення екс-прем'єра Павла Лазаренка в організації вбивств членами цього угруповання (угруповання Євгена Кушніра - А.Д.) Вадима Гетьмана і Євгена Щербаня".
За версією слідства, Щербань був убитий, оскільки перешкоджав проникненню у Донецьку область підконтрольної Лазаренкові - через Юлію Тимошенко - корпорації "Єдині енергетичні системи України". Гетьман же був убитий для усунення перешкод Лазаренку у фінансовій сфері. Генпрокуратура України стверджує, що на особистий рахунок ватажка банди Євгена Кушніра з рахунків, підконтрольних Лазаренку, було перераховано 850 тисяч доларів за вбивство Гетьмана. На рахунок іншого члена банди, що організував вбивство Щербаня, з рахунків Лазаренка надійшло 2 млн. доларів.
Київські адвокати Лазаренка Марина Долгопола і Віктор Ніказаков із такою постановкою питання не згодні і справедливо вказують на неприпустимість у порушенні принципу презумпції невинності, норм Конституції і чинного законодавства України.
За твердженням захисту, "все, що відбувається навколо Луганського судового процесу (над угрупованням Євгена Кушніра - А.Д.), - спланована і добре організована протизаконна акція, направлена передусім проти однієї особи - Павла Лазаренка, якому досі не пред'явили жодного офіційного обвинувачення".
Тим часом у жовтні 2002 року у ході візиту нового генерального прокурора України Святослава Піскуна до США і на острови Карибського басейну була досягнута принципова домовленість про повернення на Україну з Антигуа близько 100 мільйонів доларів екс-прем'єра Лазаренка. Реальне повернення коштів стане можливим тільки після того, як стосовно Лазаренка буде винесений і набере чинності звинувальний судовий вирок.
Та інші особи
Справа відносно колишніх керівників ЄЕСУ згадана не випадково, оскільки вона була об'єднана зі справою Павла Лазаренка. Сама Юлія Тимошенко, яку зовсім недавно президент американської правозахисної організації "Freedom House" ("Будинок свободи") Адріан Каратницький називав не інакше як "істинний реформатор", звинувачується у контрабанді газу, фальсифікації документів, ухилянні від сплати податків в особливо великих розмірах, розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах, приховуванні й організації приховування валютної виручки, дачі хабара екс-прем'єру Павлові Лазаренку у період керівництва Тимошенко корпорацією ЄЕСУ.
Скільки б не вкрав Лазаренко, США його не видадуть
Лазаренко продовжує стверджувати, що він не винний і що став жертвою
"вендети", "полювання на відьом" та "політичних інтриг" нинішньої шкідливої влади України. Сам же він, нещасний, тільки і робив, як він пише в офіційному прес-релізі, що "боровся за здійснення поступових реформ, покликаних поліпшити економічний клімат у рідній країні".
Неодноразові звертання Генпрокуратури України до влади США з проханням про екстрадицію Лазаренка залишаються без уваги.
По-перше, між Україною і США немає договору про взаємну екстрадицію злочинців. Лазаренко знав, куди бігти. У принципі, навіть при відсутності такого договору екстрадиція можлива як демонстрація доброї волі з боку адміністрації Буша. Але у цей час чекати її відносно режиму Кучми, обвинуваченого урядом США у всіх мислимих і немислимих гріхах, може тільки наївний.
По-друге, федеральний суддя Мартін Дженкінс, який розглядає справу проти екс-прем'єра, незмінно підкреслює, що ініційований урядом США процес не стосується можливих злочинів, скоєних Лазаренком на території України. Основне обвинувачення пов'язане з відмиванням грошей у США, з переправленням до Нового Світу (а потім з переміщенням вже на території США) незаконно придбаної ним власності і капіталів.
Не маючи можливості підтвердити легальне джерело отримання величезних коштів при загальній бідності держави Україна, чий ВВП становить всього 3% від ВВП США, захист колишнього прем'єра зосередився на суто правовій казуїстиці і на обґрунтуванні необхідності його звільнення на підставі того, що в англо-американській юридичній практиці називається "текнікалітиз" (technicalities), тобто на нестиковках і протиріччях самого законодавства. А таких нестиковок немало не тільки в українському, але й в американському законодавстві.
Можлива судова операція
Адвокатами Лазаренка була зроблена спроба досягнення досудової домовленості зі стороною обвинувачення. В американській юридичній практиці це називається судовою операцією, коли відповідач добровільно визнає менше обвинувачення замість зняття більш серйозного і, відповідно, згода прокуратури не переслідувати його за більш серйозні правопорушення.
Так, наш клієнт грішний, кажуть вони, і він готовий визнати факт незаконного отримання своїх капіталів і подальшого їх часткового відмивання в Америці. Але отримані вони були не внаслідок здирства, а як хабарі і тільки. А оскільки відмивання капіталу, отриманого шляхом хабарництва, на момент арешту Лазаренка не підпадало під визнане у той час американським правом поняття "злочинної діяльності", то й справу його необхідно закрити за відсутністю у діях екс-прем'єра складу злочину і за відсутністю юрисдикції над Лазаренком у прокуратури США.
Дійсно, до прийняття після терактів 11 вересня конгресом і підписання 26 жовтня того ж року президентом Бушем нового антитерористичного закону (так званого "U.S.A. Patriot Act") відмивання грошей могло інкримінуватися іноземцям у США як кримінальний злочин тільки у тому випадку, якщо гроші були отримані, скажімо, шляхом торгівлі наркотиками або шляхом здирства, але аж ніяк не хабарництва.
Прокуратура Північної Каліфорнії з такою інтерпретацією справи явно не згодна. У новому, значно допрацьованому і схваленому в липні минулого року "Великим федеральним судом присяжних Сан-Франциско", дії Лазаренка, державного службовця і високопоставленого урядового чиновника, характеризуються не інакше, як "пограбування українського народу", "нелегальне привласнення і приховування грошей у великих розмірах, отриманих унаслідок здирства". Саме здирства, а не більш "нешкідливого" хабарництва.
В'язниця "Дублінська федеральна виправна установа" у передмісті Сан-Франциско, де знаходиться Лазаренко, це, звичайно, не Бутирка і не Хрести. Як російський юрист, який часто викладає юридичні дисципліни в університетах США, я під приводом кращого знайомства з американською системою правосуддя декілька разів умовляв місцеві власті то дозволити мені вийти у нічне чергування з поліцейським нарядом Детройта, то ознайомитися з умовами утримання ув'язнених в американських пенітенціарних установах. У голодному для радянського народу 1991 році я виніс з в'язниці округи Джонсон в Айові в'язничне меню і після повернення на батьківщину показував колегам, якими разносолами, соками й фруктами годують американських ув'язнених.
І все ж в'язниця - вона і в Америці в'язниця.
Айова-Сіті, США
