Віктор Ющенко: "Я - один із небагатьох, хто може сказати президентові про реальний стан справ…"

Лідер "Нашої України" Віктор Ющенко зізнався, що головна проблема Кучми – це його оточення, із яким він, Ющенко, так і не зміг досі порозумітися. Проте, спільну мову з генеральним прокурором Піскуном головному "нашоукраїнцю" знайти вдалось. Ющенко навіть пообіцяв йому не розголошувати імена тих, хто замовив серію фальшивих листівок від його імені. Про це та про інші подробиці розповів Ющенко в інтерв'ю "Львівській газеті".

- Ви особисто і блок загалом зазнаєте атак із використанням брудних технологій. Перехоплено друк уже третьої фальшивки в друкарнях Києва. Чому ви не оприлюднюєте імен авторів і замовників, які відомі "Нашій Україні"?

- Минулого тижня фракція мала зустріч із генеральним прокурором. Обставини більш обнадійливі, ми перехопили фальшивки та зупинили процес на ранньому етапі. Це прохання прокурора, оскільки триває слідство. Але ми досягли домовленості із прокуратурою, що троє людей від фракції матимуть право доступу до матеріалів слідства на всіх його етапах та інформуватимуть про його перебіг. Зустріч фракції з генпрокурором наступного тижня має дати конкретні висновки слідства. Така домовленість.

- Ваші зустрічі із президентом Кучмою напередодні знакових політичних подій у країні дехто пояснює сепаратними переговорами. Чи плануєте відмовитися від таких зустрічей у майбутньому?

- Мабуть, ніхто не сумнівається, що я добре вивчив діючого президента під час роботи в Нацбанку та уряді і не плекаю ілюзій. Довкола президента ще є і проблема оточення.

Ні мене, ні представників блоку посади від чинної влади не цікавлять, тому розмову вести легко. Я знаю ціну стосункам, коли сотні людей репресують за приналежність до "Нашої України" за штучними звинуваченнями. Я не очікую радикальних змін, але переконую президента займати позицію демократичних рухів у суспільстві.

Я - один із небагатьох, хто може сказати президентові про реальний стан справ довкола чи про дії його оточення, хоч якими неприємними для нього ці речі не були б. Гадаю, було б неправильно позбавляти здорові сили хоча б такого мінімального впливу на президента. Якщо на основі обговореного формуватимуться здорові для країни висновки, я лише радітиму. Мова не про якісь бартерні домовленості. Це принизило б мене і моїх колег.

- Якщо "Наша Україна" і її союзники здобудуть владу, то якою ви бачите свою опозицію. У чому будуть головні її відмінності від нинішньої?

- Опозиція матиме право на таке ж політичне життя, як і провладні сили. Сьогодні ж на опозицію дивляться, як на вигнанця. Найважливіше в майбутньому - це юридичні гарантії впливу опозиції на законодавчий та політичний процеси. Нині мене вражає, що вже саме слово "опозиція" дає владі можливість ігнорувати будь-яку політичну силу, що стоїть за ним. У нинішніх обставинах опозиція - це 3/4 суспільства.

У здоровому суспільстві це недопустимо. Опозиція є одним із партнерів політичного процесу. Це обов'язок влади рахуватися з думкою опозиції та вибудовувати систему противаг саме на активності опозиційних сил, особливо у питаннях конфлікту інтересів влади. Перефразовуючи генерала де Ґоля, складне спілкування з опозицією, але ж це також Україна.

- Хабарі стали нормою повсякденного життя на всіх рівнях. Як можна провести реформу суспільства, яке пронизане корупцією та хабарництвом?

- Це принцип великої політики - виробити інструменти, що унеможливлюють негативну поведінку. Корупція є наслідком ведення непрозорої, авторитарно-кланової і тіньової політики. Останній приклад непрозорих рішень - відсутність суспільної дискусії щодо української позиції довкола іракського військового конфлікту. Влада не підготувала свою позицію, не вислухала суспільної думки. Хто обговорив український інтерес у цьому?

Є достатньо прикладів, як-от несплата податків із господарської діяльності ДУС (Державне управління справами, що напряму підпорядковане президентові). Достатньо згадати патологічну приватизацію на безконкурсній основі, наприклад, обленерго. Мій уряд першим кроком скасував 257 постанов попереднього, що надавав приховані преференції певним суб'єктам господарської діяльності. Безумовно, це було для них полем хабарництва.

Ланцюжок корупції завжди тягнеться згори й донизу, до ланок на місцях. Мій уряд боровся з бартером, а нас критикували і ЗМІ, і найвищі посадовці, що Ющенко паралізує господарську діяльність.

А я казав, що бартер - це корупція та хабарництво. Це ж стосується приватизації, бюджетних взаємозаліків. Усе, що робиться непублічно або спеціальними механізмами, або в тіні, завжди супроводжується хабарництвом і корупцією. Ми ж говоримо про публічні рішення, систему контролю влад від рівня до рівня та публічного висвітлення. Дурні менше буде. Демократія завжди приносить публічну, прозору політику й свободу слова, бо це і є механізм, щоб оприлюднити те, що було прихованим.

- Вікторе Андрійовичу, чи послабшала політична цензура стосовно "Нашої України"?

- Політична цензура вже стає нормою, що не викликає різкої суспільної реакції на те, коли журналісту з адміністрації президента вказують перстом, у кого потрібно брати коментар навіть з приводу подій в Іраку. Чому у мене ніхто не бере інтерв'ю щодо бюджетного скандалу? Чому лишень Нестор Шуфрич, мов есдеківська кінозірка, коментує?

Парламентська комісія минулого тижня підписами народних депутатів засвідчує, що немає фальсифікацій. Треба доопрацювати бюджетне законодавство. Хто це висвітлив? Але є півтора місяця політичних спекуляцій довкола. Це і є система тінізації тих процесів, що мають бути публічними.

- Опоненти постійно звинувачують вас у політичній нерішучості. Частина виборців блоку, що ототожнюють "Нашу Україну" з опозицією, також вимагають радикальніших кроків. Чи відбудеться радикалізація вашої позиції та блоку загалом?

- Коли політична сила отримує довіру широкого спектру політичних симпатій, і позиції людей щодо однієї проблеми є різні, ви ставите складне надзавдання. Ким треба бути, щоб мати порозуміння з однією частиною спектру, але одночасно за тих же обставин, щодо того ж питання порозумітися з іншою частиною? У чому ж радикалізм - вибрати одну з багатьох позицій, проігнорувавши інші?

Щоб досягти політичної перемоги в обставинах, що сьогодні склалися в Україні, необхідне порозуміння сил, які раніше не мали спільних інтересів. Треба шукати спільні аргументи для всіх. Кожній політичній силі дати шанс бути завтра далекогляднішою та мудрішою у тому питанні, яке ще вчора було проблемним.

Найлегше вибрати одну позицію. Відповідальний політик має враховувати суспільні настрої. Радикалізм як інструмент потрібний, але не для того, щоб нехтувати чиєюсь політичною позицією. Консолідація ж політичних сил сьогодні є найактуальнішою для перемоги.

Подивіться на логіку чинної влади і десять років розділення. Або нав'язують традиційні теми двомовності, східно-західної інтеграції, або конфесійний розділ, або певні історичні сторінки (Переяславська рада, УПА, Щербицький). Навіть географія у нас політично розділена. Куди подівся виборчий лозунг діючої влади про єдину Україну?

Ми повинні дуже відповідально сьогодні читати соціальний портрет суспільства. Сумний урок "канівської четвірки" - також урок. Я дуже шаную думку й позицію радикально налаштованої частини суспільства. Це той авангард, що визначає майбутні кроки всього народу. Але є різні групи, цілі регіони, де треба дуже уважно втілювати політичні моделі візії майбутнього. Якщо ми дбаємо про перемогу, то своєю позицією не треба формувати чергову серію розколів.

А ця влада крити буде одним - "Наша Україна" є розкольницькою організацією, Ющенко-"західник" і т. д. Бо ж у влади немає аргументів, крім підштовхувати до радикалізму, а потім звинувачувати у неможливості віднайти компроміс. За таких обставин не можна девальвувати нашу політичну силу і звужувати сферу діяльності та впливів. Це серйозно мінімізує можливості перемоги.

- Зараз влада нав'язує вам правила гри та політичні обставини, і блок змушений реагувати у відповідь. Коли плануєте перехопити політичну ініціативу?

- Чинна влада на те і є такою владою, що, маючи наявний ресурс інструментів та засобів впливу, адміністративних інституцій не очікуватиме, коли впаде той авторитарний палац, який вона вибудувала. Зараз вигідно подати опозицію як невеличку купку опортуністів, яким ненависна влада. Це логіка цієї влади. Для сил антивладної спрямованості є один спосіб протидії. От ми є опозиційною парламентською фракцією.

За стінами парламенту, окрім політичних, є ще й громадські організації та сили, які не опозиційні, але антивладні. Вони також хочуть змінити режим. Тому не можна робити старт за якимось вузьким визначенням, хто є справжнім антиподом влади.

Виробляємо формулу порозуміння всіх і виступаємо єдиною антивладною силою, де всі рівні задіяні у зміні влади та баченні політичного майбутнього. Ця дискусія у блоці "Наша Україна" вже завершується, і формат переможної консолідації ми оприлюднимо на форумі 29 березня. Це тактика. Незмінним залишається проукраїнська позиція блоку та український інтерес. Це фундамент. Влада міняється, але український інтерес завжди буде. В усіх інших питаннях завжди зможемо знайти порозуміння через діалог.

А що стосується діючої влади, то її хтось обирав. Кожен мав право у кабіні для голосування зробити свідомий вибір чотири роки тому. Можливо, нині кається, але це правда сьогодення. Якщо демократичні сили позбавлять себе задоволення впливу на владу, щоденного, щосекундного, отримають нові подарунки від режиму.

Якщо думають, що ця влада зробила все погане для України, на що була спроможна, - то це велика помилка. А оточення президента має лишень один шанс вижити - узурпувати владу. Демократичні сили повинні розуміти це і чинити тиск постійно, щоб не закласти великий майбутній розкол суспільства та злам у політичному житті.