Одноголосний з'їзд

СДПУ(О) рішуче прямує до нових перемог. У п’ятницю відбулася довгоочікувана з'ява Медведчука народу. Під традиційним патронатом портретів Віллі Брандта і Лесі Українки СДПУ(О) провела свій з'їзд.

Від зборів очікували розбору польотів. Публіка була підігріта – за тиждень до з'їзду заступник лідера есдеків Олександр Зінченко дав відверте інтерв'ю "Дзеркалу тижня". "Партія в кризі", - заявив він тоді і додав: "Але, на щастя, в партії немає розколу".

Не дуже оптимістичний діагноз дозволяв сподіватися на емоційні бурі та критичні блискавки у залі. Але очікування жодним чином не справдилися – головний опонент Медведчука в СДПУ(О) Олександр Зінченко був відсутній на з'їзді. За даними УП, він звернувся до політбюро з проханням проводити збори за його відсутності. В цей день Зінченка не було в країні. Причини, які назвав співрозмовник УП – "не політичні, але поважні".

Медведчук відстріляв доповідь, час від часу збираючи оплески. Особливо есдекам подобалися наїзди на "Нашу Україну". Медведчук пройшовся по Ющенку принаймні двічі - спочатку закликав вибачитися перед "Нестором Івановичем Шуфричем" за оцінки лідером "Нашої України" витоків бюджетного скандалу.

Вдруге Ющенку дісталося непрямо – його прізвище не лунало, але всім було зрозуміло, про кого йдеться. Медведчук розповідав, що політичної реформи хочуть всі, окрім персон, які вже бачать себе на місці Кучми. "Єдина небезпека політичній реформі походить із боку найбільш ласої до влади та номенклатурних привілеїв частини представників окремих політичних сил. Ці люди не зацікавлені у будь-яких змінах. Адже вони, сподіваючись на прихід до влади свого лідера, вже сьогодні марять необмеженими можливостями. У мене є добра новина для цих честолюбних добродіїв. Їх амбітні плани ніколи не втіляться у життя [...] Саму ідею політичної реформи підтримують всі основні політичні сили України. Розбіжності у поглядах існують у питаннях, не пов'язаних із напрямком реформи".

Загалом же, за відсутності альтернативних точок зору на розвиток СДПУ(О), Медведчук сам себе посварив за надмірне використання політтехнологій під час виборів. Він зазначив, що не знімає із себе відповідальності за результат 2002 року.

Перераховуючи помилки передвиборчої кампанії, Медведчук почав із політтехнологів. "По-перше, ми явно переоцінили значення так званих PR-технологій та деяких PR-технологів. Магічний серпанок, за яким фахівці з політичної реклами часто-густо приховують намагання підмінити широку масову роботу демократичних партій тотальною комерціалізацією політики, не повинен вводити в оману. Інформаційні та рекламні технології, справді, є дуже потужним засобом політичної боротьби. Але вони мають насамперед суто службове, а не самостійне значення. Переоцінювати їх значення там само небезпечно, як і недооцінювати.

По-друге, дуже невдало спрацював ряд регіональних партійних організацій. По-третє, багатьох помилок припустились деякі виборчі штаби, у штаті яких часто бракувало досвідчених людей. По-четверте, не виправдав себе ряд агітаційних напрямів. По-п'яте, значної шкоди заподіяла часом відверта імпровізаційність в ідеологічному забезпеченні кампанії.

Цей перелік, на жаль, не є вичерпним. Однак повторюю: сьогодні партії потрібен не плач, а рішучі дії з метою відвернути від партії загрозу відтворення організаційних прорахунків у майбутньому".

Цинічність же ситуації в тому, що, публічно покаявшись, Медведчук продовжує живитися від російських мізків.

Виступ Медведчука запам'ятався ще двома тезами. По-перше, СДПУ(О) самопроголосила себе лобістом російсько-української дружби. Вісь Медведчук-Волошин лягла в основу офіційної лінії партії.

"Я б сказав навіть, що СДПУ(О) має стати форпостом захисту дружнього ставлення до росіян і Росії в українській політиці. Така позиція цілком збігається з думкою більшості наших співвітчизників. […] Вважаю також, що нещодавно підписані на вищому рівні між Україною та Росією домовленості відносно перспективного формування єдиного економічного простору цілком узгоджуються з національними інтересами нашої держави.

Що ж до російської мови, то ми вважаємо, що має бути законодавчо закріплений її правовий статус, оскільки вона є рідною або одною з двох рідних для більшості громадян України".

І друге – це готовність СДПУ(О) висувати єдиного кандидата на президентських виборах із політсилами більшості. Усе це супроводжується пафосом про наслідування влади.

"Одна з найважливіших сьогоднішніх проблем – зберегти громадський мир у країні, не допустити роздмухування проблем, які можуть розколоти суспільство. А разом із тим – зберегти досягнення останніх років, не допустити, щоб зміни на краще, на які так довго чекало суспільство і які вже розпочалися, було призупинено. Тому однією з найважливіших задач нашого з'їзду, як з'їзду відповідальної партії є прийняття рішень, що сприяють забезпеченню наступництва влади.

Зараз не час обговорювати можливих кандидатів на майбутніх президентських виборах або сперечатися про формат участі у них нашої партії.

Ми маємо більш важливу та невідкладну задачу: вирішити, як домогтися того, щоб країна не залишилася без компетентного керівництва, а люди не стали заручниками безвідповідальної зміни державного курсу. Нам потрібно, перш за все, забезпечити спадкоємність рішень. Необхідно, щоб продовжувалися процеси економічного зростання, щоб продовжувалися соціально-економічні перетворення, які відповідають інтересам суспільства. Нам необхідно, щоб при владі залишалися компетентні, досвідчені люди, завдяки діям яких і стали можливі позитивні зміни останніх років.

Це значить, що нам потрібне наступництво влади.

Певно, існує тільки один механізм забезпечення такого наступництва – це обрання на посаду президента кандидата, узгодженого політичними партіями, які сформували нинішню парламентську більшість.

Зрозуміло, що у цьому питанні нашими природними союзниками є саме ці партії. І я впевнений, що ми разом з ними зможемо висунути єдиного кандидата від партій центру на президентських виборах".

Тож дивна річ виходить. Спочатку СДПУ(О) оголошує про розпад більшості, потім заявляє, що треба змінювати систему влади і забрати повноваження від президента до парламенту, але в підсумку говорить про необхідність мати свого главу держави, який би гарантував незмінність курсу. Але ж за конституційною реформою це має робити не президент, а прем'єр.

Якщо ж говорити про зовнішні ознаки нового Медведчука, то багатомісячне життя при тілі №1 знову повернуло його у панцир бюрократа. Став більше затинатися й обмовлятися під час промови. Читає, не підіймаючи голови від папірців. Однак це ні на що не впливає за умови безальтернативності Медведчука в партії. В суботу його знову переобрали лідером СДПУ(О).

І ще один момент, який не можна оминути. Інколи складається враження, що в СДПУ(О) працюють вороги партії, які тільки й шукають привід, щоб підставити своїх. Принаймні, такі окопалися в прес-відділі есдеків. Спочатку тотальна відмова в акредитації, потім незрозумілі правила проходження журналістів на з'їзд за квитками, а не за списками акредитації. В сам день з'їзду вони закрили вхід журналістам до Жовтневого палацу після 11 години. Залагодити проблему вдалося лише шляхом втручання члена політбюро СДПУ(О), "інтерівця" Олексія Мустафіна, за що йому УП і вдячна.