Буш гордий за Україну. Нового ворога Хусейна
Середа, 26 березня 2003, 23:05
У середу ввечері за Київським часом Україна увійшла до антихусейнівського альянсу. Тобто стала союзником США. Сталося це несподівано – для української влади, яка хрипла за останні тижні, розповідаючи про нейтральний статус, гуманітарну місію і пацифістські переконання.
Записав Україну до себе в союзники сам Буш. У принципі, те, що ми з ним, а не з Саддамом, було зрозуміло відразу – досить пересвідчитися, що саме США фінансують відправку РХБ-батальйону до Кувейту. Сперечатися про правильність вибору також складно – зрозуміло, хто в цій війні рано чи пізно переможе, на чиєму боці цивілізований світ і що Україну треба якось рятувати від сповзання в євразійське провалля. Багатьом раціоналістам участь українського РХБ-батальйону здавалася оптимальним рішенням. Тим більше, що такі ж підрозділи до країн Затоки вирішили спрямувати навіть противники війни – Німеччина і Франція.
Питання в іншому – те, що українські чиновники боялися визнавати, за них зробив сам американський президент. При цьому він настільки захопився, що взяв на себе ключові повноваження української влади.
Уперше за багато місяців Буш на людях вимовив слово "Україна". І не сварячи за "Кольчуги", а зі щасливим обличчям вітаючи рішення Києва. Задумка української влади задобрити американського лідера РХБ-батальйоном вцілила в "яблучко".
У середу зранку Буш виступив на базі американських ВПС МакДіл у Тампі. Всупереч явно непростому ходу війни, промова була бравадною і весь час переривалася оплесками.
Буш хвалився щільними рядами альянсу, який об'єднався проти Хусейна: "Наші друзі і союзники, які представляють 48 країн по всьому світу, приєдналися до Америки в операції "Свобода Іраку".
Цікаво, що на сайті Білого дому антиіракська коаліція має чисельність в 40 країн. Щоправда, станом на вівторок. Незрозуміло: що, Україна виявилася серед восьми нових держав, яким за останню добу пов'язали зірково-смугасту краватку? Ані Кучма, ані Зленко, ані Шкідченко нічого подібного не заявляли. Чи то Буш щось переплутав, чи то наші приховують.
Однак, в будь-якому випадку, про присутність України в антихусейнівській родині Буш сказав прямо. Ближче до кінця промови, в такому абзаці:
"Всі країни нашої коаліції роблять внесок в безповоротний прогрес. Британські наземні сили взяли стратегічні міста і порти. Королівські ВПС вражають цілі по всьому Іраку. Королівський флот бере під контроль прибережні води.
Австралійські військові надають вогневу підтримку з моря, сили спеціального призначення і бойова авіація виконують завдання в глибині Іраку. Польські військові захищали іракські нафтові платформи у Перській затоці. Датський підводний човен веде спостереження за іракською розвідкою з метою раннього сповіщення.
До сил Чехії, Словаччини, Польщі і Румунії скоро приєднаються сили України і Болгарії; вони розмістилися в регіоні і готові прореагувати у разі використання зброї масового знищення в будь-якій частині регіону.
Іспанія здійснює важливу логістичну і гуманітарну допомогу. Сили коаліції добре навчені і хоробрі, і для нас честь, що вони – на нашому боці".
Сказано зовсім не двозначно. І в цьому є "невеликі" протиріччя з обіцянками, які лунали в момент, коли вирішувалася доля українського батальйону.
У записці до законопроекту про відправку батальйону, який Кучма подавав до парламенту, говорилося: "Враховуючи характер місії і відповідно до міжнародного права, Україна не буде відноситися до жодної зі сторін конфлікту".
Цікава і така фраза Буша: Україна разом зі ще 5 східноєвропейськими країнами "готова прореагувати у разі використання зброї масового знищення в будь-якій частині регіону". Однак РХБ-батальйон відправлявся (і зараз все ще відправляється!) до Кувейту, і про жодну "будь-яку частину регіону" мова не йшла!
Так говориться в законі, прийнятому парламентом. "Схвалити" рішення Кучми про направлення РХБ-батальйону "до Держави Кувейт для надання допомоги в захисті цивільного населення цієї держави від наслідків можливого застосування зброї масового ураження та у ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт".
При цьому обіцялося, що батальйон буде "знаходитися під загальним командуванням Генштабу Збройних сил України". І буде діяти в рамках мандата, "визначеного українською стороною".
Після всього цього в голову лізуть різні висновки – чи то за тиждень щось змінилося в головах рідного керівництва, чи то Україну просто поінформувати "забули" (або на неї "забили"). І Америка самоправно змінила статус українських військових – може, для них це дрібниці.
Можливо, ці всі підозри не варті й виїденого яйця – Бушу просто не ту країну підсунули в текст промови. Чи хтось їхній схибив, дуже стараючись якось підбадьорити Україну.
Однак всі ці припущення – лише питання. Відповіді на які мають дати пани верховний головнокомандуючий України, а також надзвичайний і повноважний посол США.
Записав Україну до себе в союзники сам Буш. У принципі, те, що ми з ним, а не з Саддамом, було зрозуміло відразу – досить пересвідчитися, що саме США фінансують відправку РХБ-батальйону до Кувейту. Сперечатися про правильність вибору також складно – зрозуміло, хто в цій війні рано чи пізно переможе, на чиєму боці цивілізований світ і що Україну треба якось рятувати від сповзання в євразійське провалля. Багатьом раціоналістам участь українського РХБ-батальйону здавалася оптимальним рішенням. Тим більше, що такі ж підрозділи до країн Затоки вирішили спрямувати навіть противники війни – Німеччина і Франція.
Питання в іншому – те, що українські чиновники боялися визнавати, за них зробив сам американський президент. При цьому він настільки захопився, що взяв на себе ключові повноваження української влади.
Уперше за багато місяців Буш на людях вимовив слово "Україна". І не сварячи за "Кольчуги", а зі щасливим обличчям вітаючи рішення Києва. Задумка української влади задобрити американського лідера РХБ-батальйоном вцілила в "яблучко".
У середу зранку Буш виступив на базі американських ВПС МакДіл у Тампі. Всупереч явно непростому ходу війни, промова була бравадною і весь час переривалася оплесками.
Буш хвалився щільними рядами альянсу, який об'єднався проти Хусейна: "Наші друзі і союзники, які представляють 48 країн по всьому світу, приєдналися до Америки в операції "Свобода Іраку".
Цікаво, що на сайті Білого дому антиіракська коаліція має чисельність в 40 країн. Щоправда, станом на вівторок. Незрозуміло: що, Україна виявилася серед восьми нових держав, яким за останню добу пов'язали зірково-смугасту краватку? Ані Кучма, ані Зленко, ані Шкідченко нічого подібного не заявляли. Чи то Буш щось переплутав, чи то наші приховують.
Однак, в будь-якому випадку, про присутність України в антихусейнівській родині Буш сказав прямо. Ближче до кінця промови, в такому абзаці:
"Всі країни нашої коаліції роблять внесок в безповоротний прогрес. Британські наземні сили взяли стратегічні міста і порти. Королівські ВПС вражають цілі по всьому Іраку. Королівський флот бере під контроль прибережні води.
Австралійські військові надають вогневу підтримку з моря, сили спеціального призначення і бойова авіація виконують завдання в глибині Іраку. Польські військові захищали іракські нафтові платформи у Перській затоці. Датський підводний човен веде спостереження за іракською розвідкою з метою раннього сповіщення.
До сил Чехії, Словаччини, Польщі і Румунії скоро приєднаються сили України і Болгарії; вони розмістилися в регіоні і готові прореагувати у разі використання зброї масового знищення в будь-якій частині регіону.
Іспанія здійснює важливу логістичну і гуманітарну допомогу. Сили коаліції добре навчені і хоробрі, і для нас честь, що вони – на нашому боці".
Сказано зовсім не двозначно. І в цьому є "невеликі" протиріччя з обіцянками, які лунали в момент, коли вирішувалася доля українського батальйону.
У записці до законопроекту про відправку батальйону, який Кучма подавав до парламенту, говорилося: "Враховуючи характер місії і відповідно до міжнародного права, Україна не буде відноситися до жодної зі сторін конфлікту".
Цікава і така фраза Буша: Україна разом зі ще 5 східноєвропейськими країнами "готова прореагувати у разі використання зброї масового знищення в будь-якій частині регіону". Однак РХБ-батальйон відправлявся (і зараз все ще відправляється!) до Кувейту, і про жодну "будь-яку частину регіону" мова не йшла!
Так говориться в законі, прийнятому парламентом. "Схвалити" рішення Кучми про направлення РХБ-батальйону "до Держави Кувейт для надання допомоги в захисті цивільного населення цієї держави від наслідків можливого застосування зброї масового ураження та у ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт".
При цьому обіцялося, що батальйон буде "знаходитися під загальним командуванням Генштабу Збройних сил України". І буде діяти в рамках мандата, "визначеного українською стороною".
Після всього цього в голову лізуть різні висновки – чи то за тиждень щось змінилося в головах рідного керівництва, чи то Україну просто поінформувати "забули" (або на неї "забили"). І Америка самоправно змінила статус українських військових – може, для них це дрібниці.
Можливо, ці всі підозри не варті й виїденого яйця – Бушу просто не ту країну підсунули в текст промови. Чи хтось їхній схибив, дуже стараючись якось підбадьорити Україну.
Однак всі ці припущення – лише питання. Відповіді на які мають дати пани верховний головнокомандуючий України, а також надзвичайний і повноважний посол США.
