Чергові сенсації від Піскуна
Вівторок, 25 березня 2003, 11:16
Встановлені вбивці Гонгадзе
"...У ході слідства вдалося приблизитись до з'ясування у повному обсязі обставин зникнення Гонгадзе 16.09.2000, а також встановлення осіб, безпосередньо причетних до його зникнення та вбивства". Таку сенсаційну новину Генпрокурор Святослав Піскун повідомляє в інформації на ім'я глави парламенту Володимира Литвина. І це не єдина новина в його посланні.
Сам документ за підсумками парламентських слухань про свободу слова й цензуру, які відбувалися у грудні минулого року, у понеділок поширив глава профільного комітету Микола Томенко. Вітаючи відкритість наглядового органу, він і звернув увагу журналістів на сміливі заяви генпрокурора. Тепер з'явився чудовий привід запитати – кого саме пан Піскун мав на увазі, хто саме є серед "безпосередньо причетних" до убивства Георгія. Якщо, звичайно, ці слова не виявляться черговим наслідком "утоми" генпрокурора від журналістів.
Нагадаємо, що останнім часом прокуратура наполегливо називає серед найголовніших версій вбивства Георгія причетність міліції. Цю позицію поки ніяк не коментує Юрій Кравченко, який на той час керував міністерством внутрішніх справ. Його позиція така – генпрокуратура висунула версію – нехай вона її і доводить.
Отже, у своєму листі Піскун спочатку зауважує, що незважаючи на великий обсяг роботи, розслідування справи так і не закінчено. А потім скромно пояснює, чому саме вдалося досягти таких успіхів.
"Після зміни керівництва Генеральної прокуратури України в липні 2002 року створено нову слідчо-оперативну групу у кримінальній справі. У тому ж місяці із залученням як спеціалістів експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України проведений додатковий огляд місця, де 2 листопада 2000 року знайдено обезголовлене тіло. Виявлено та вилучено ряд об'єктів, які в подальшому досліджені експертами.
Крім того, проведено додатковий огляд останків тіла та відібрано зразки, необхідні для проведення комплексної судово-медичної, генотипоскопічної та криміналістичної експертизи".
За даними Піскуна, призначені 15 нових судових експертиз, які тепер точно встановили "приналежність знайденого у Таращанському районі Київської області обезголовленого трупа саме Гонгадзе, а також вдалося вперше установити приблизний час настання його смерті".
У кількох абзацах Піскун розповідає про свій успішний зовнішньополітичний піар – про зустрічі із шановними міжнародними гістьми. Робер Менар, представники Ради Європи, спеціальний представник РЄ Ганс-Крістіан Крюгер – всі отримали запевнення про "максимально прозоре" розслідування, і про те, наскільки широко висвітлюються в пресі результати розслідування на регулярних прес-конференціях у ГПУ.
Тут Піскун випадково забув згадати про відмову в акредитації журналістам "Української правди" у зв'язку з неправильною тональністю наших матеріалів.
"Генеральна прокуратура України вважає, що розслідування проводиться абсолютно не заангажовано, передусім з політичної точки зору. Хоча слідство не відкидає можливості перевірки будь-якої версії цього злочину", говориться на завершення про справу Гонгадзе в листі Піскуна.
Сам Гонгадзе у довідці Генпрокурора чомусь названий "керівником аналітичного відділу інтернет-видання газети "Українська правда". По-перше, ніякого аналітичного відділу в Правді не було і немає. По-друге, Гія завжди був керівником проекту "Українська правда".
Утім, після того, як Піскун у бесіді з Генеральним секретарем Міжнародної федерації журналістів Айденом Уайтом не моргнувши оком видав неперевірену інформацію про те, що похорон Георгія Гонгадзе вже відбувся, немає сенсу дивуватися таким неточностям. Нагадаємо, що нинішньої суботи одне з агентств повідомило про те, що поховання Георгія відбулося у Львові напередодні, у п'ятницю. Журналістам про це повідомив сам Айден Уайт із посиланням на бесіду, що відбулася, з Піскуном.
Буквально за пару годин з Генпрокуратури надійшли спростування. Але факт залишається фактом - готуючись до зустрічі з важливим міжнародним журналістським функціонером, Генпрокурор навіть не подбав довідатися – чи дійсно Георгій уже похований? Інформаційним агентствам навіть у вихідний на перевірку "качки" Піскуна знадобилося 25 хвилин. Генпрокурору досить було 3-х - підняти "сотку" або "десятку", й уточнити.
Справу Александрова розкрито
Піскуну і його команді вдалося розкрити і справу Александрова. Після того, як до прокуратури Донецької області "з метою практичної допомоги в організації розкриття цього злочину" був відряджений працівник Генеральної прокуратури України. "Злочин фактично розкрито. На теперішній час органами слідства вживаються заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження обвинувачуваного Благова І. М., а також свідка Верховода В.Д., показання якого мають важливе значення у справі", говориться у листі.
Тут же Генпрокурор докладно звітує про розслідування обставин самогубства директора "українських новин" Михайла Коломійця.
"Для з'ясування мотивів самогубства Коломійця, у справі призначена посмертна психолого-психіатрична експертиза. Для дослідження експертам надано необхідну медичну документацію і матеріали кримінальної справи. У справі виконуються інші необхідні слідчі дії, після проведення яких і аналізу зібраних доказів буде прийнято рішення згідно з вимогами чинного законодавства".
Сотні фактів на підтвердження активності Генпрокуратури
Піскун обіцяє, що Генпрокуратура і надалі буде особливо звертати увагу на розкриття злочинів проти журналістів. Але даний лист Литвину чомусь наштовхує на думку, що для прокуратури в інформаційному просторі є більш важливі проблеми. Наприклад, нагляд за дотриманням законодавства про інформацію.
Саме з цієї теми починається лист Піскуна Литвину і саме цій темі приділяється добра половина звіту Генпрокуратури.
Починає Піскун "за здоров'я". "Результати перевірок свідчать, що права громадян, державних і інших органів на безперешкодне оприлюднення та отримання інформації, необхідної для реалізації ними передбачених чинним законодавством прав і свобод, повною мірою не забезпечуються".
Навіть подумалося – невже Генпрокуратура дійсно зацікавилася "темниками", обмеженням права громадян на отримання повної і достовірної інформації, на діяльність деяких державних органів, що відмовляють журналістам в одержанні інформації під різними приводами? Аж ні!
Мова в цьому розділі йде майже винятково про порушення з боку журналістів або власників ЗМІ. Наприклад, звіт про "неналежний контроль з боку обласних управлінь у справах преси та інформації за порядком створення засобів масової інформації". (Далі йде довгий перелік).
"Реєстрація газет, які тривалий час не видавалися, своєчасно не скасовувалась", ремствує Генпрокурор і знову надає великий список.
"В окремих випадках друковані засоби масової інформації допускали поширення недостовірних даних". "Деякі видання пропагували жорстокість, насильство, сексуальну розбещеність і порнографію, але управління на такі факти належним чином не реагували".
"Не дивлячись на вимоги Закону України "Про телебачення і радіомовлення" про дотримання ліцензійних умов, здійснювали свою діяльність ряд ЗМІ". (Перелік).
Далі йде перерахування окремих фактів, за якими порушені кримінальні справи – "за порушення авторського і суміжного права", за фактом поширення в мережах кабельного телебачення програм телевізійних каналів "Росія" (РТР), за фактом публікації статті.
"Разом з тим, за наявності підстав, прокурорами вживались заходи і щодо захисту інтересів редакцій газет та професійної діяльності журналістів", запевняє Піскун і згадує рівно 4 випадки.
3 1990 року у провадженні органів прокуратури перебувало 8 кримінальних справ, пов'язаних із зникненням або вбивствами журналістів. З них розкрито 3 убивства.
Крім того, правоохоронними органами України протягом 2001-2002 років порушено близько 130 кримінальних справ про інші злочини, вчинені стосовно журналістів. У переважній більшості випадків немає підстав пов'язувати їх вчинення із журналістською діяльністю потерпілих. В основному це крадіжки особистого майна (48), грабунок (32), хуліганські дії (19) і крадіжки майна з приміщень редакцій ( 13). На данний час вже близько 60 кримінальних справ надіслано до суду та постановлені обвинувальні вироки.
"...У ході слідства вдалося приблизитись до з'ясування у повному обсязі обставин зникнення Гонгадзе 16.09.2000, а також встановлення осіб, безпосередньо причетних до його зникнення та вбивства". Таку сенсаційну новину Генпрокурор Святослав Піскун повідомляє в інформації на ім'я глави парламенту Володимира Литвина. І це не єдина новина в його посланні.
Сам документ за підсумками парламентських слухань про свободу слова й цензуру, які відбувалися у грудні минулого року, у понеділок поширив глава профільного комітету Микола Томенко. Вітаючи відкритість наглядового органу, він і звернув увагу журналістів на сміливі заяви генпрокурора. Тепер з'явився чудовий привід запитати – кого саме пан Піскун мав на увазі, хто саме є серед "безпосередньо причетних" до убивства Георгія. Якщо, звичайно, ці слова не виявляться черговим наслідком "утоми" генпрокурора від журналістів.
Нагадаємо, що останнім часом прокуратура наполегливо називає серед найголовніших версій вбивства Георгія причетність міліції. Цю позицію поки ніяк не коментує Юрій Кравченко, який на той час керував міністерством внутрішніх справ. Його позиція така – генпрокуратура висунула версію – нехай вона її і доводить.
Отже, у своєму листі Піскун спочатку зауважує, що незважаючи на великий обсяг роботи, розслідування справи так і не закінчено. А потім скромно пояснює, чому саме вдалося досягти таких успіхів.
"Після зміни керівництва Генеральної прокуратури України в липні 2002 року створено нову слідчо-оперативну групу у кримінальній справі. У тому ж місяці із залученням як спеціалістів експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України проведений додатковий огляд місця, де 2 листопада 2000 року знайдено обезголовлене тіло. Виявлено та вилучено ряд об'єктів, які в подальшому досліджені експертами.
Крім того, проведено додатковий огляд останків тіла та відібрано зразки, необхідні для проведення комплексної судово-медичної, генотипоскопічної та криміналістичної експертизи".
За даними Піскуна, призначені 15 нових судових експертиз, які тепер точно встановили "приналежність знайденого у Таращанському районі Київської області обезголовленого трупа саме Гонгадзе, а також вдалося вперше установити приблизний час настання його смерті".
У кількох абзацах Піскун розповідає про свій успішний зовнішньополітичний піар – про зустрічі із шановними міжнародними гістьми. Робер Менар, представники Ради Європи, спеціальний представник РЄ Ганс-Крістіан Крюгер – всі отримали запевнення про "максимально прозоре" розслідування, і про те, наскільки широко висвітлюються в пресі результати розслідування на регулярних прес-конференціях у ГПУ.
Тут Піскун випадково забув згадати про відмову в акредитації журналістам "Української правди" у зв'язку з неправильною тональністю наших матеріалів.
"Генеральна прокуратура України вважає, що розслідування проводиться абсолютно не заангажовано, передусім з політичної точки зору. Хоча слідство не відкидає можливості перевірки будь-якої версії цього злочину", говориться на завершення про справу Гонгадзе в листі Піскуна.
Сам Гонгадзе у довідці Генпрокурора чомусь названий "керівником аналітичного відділу інтернет-видання газети "Українська правда". По-перше, ніякого аналітичного відділу в Правді не було і немає. По-друге, Гія завжди був керівником проекту "Українська правда".
Утім, після того, як Піскун у бесіді з Генеральним секретарем Міжнародної федерації журналістів Айденом Уайтом не моргнувши оком видав неперевірену інформацію про те, що похорон Георгія Гонгадзе вже відбувся, немає сенсу дивуватися таким неточностям. Нагадаємо, що нинішньої суботи одне з агентств повідомило про те, що поховання Георгія відбулося у Львові напередодні, у п'ятницю. Журналістам про це повідомив сам Айден Уайт із посиланням на бесіду, що відбулася, з Піскуном.
Буквально за пару годин з Генпрокуратури надійшли спростування. Але факт залишається фактом - готуючись до зустрічі з важливим міжнародним журналістським функціонером, Генпрокурор навіть не подбав довідатися – чи дійсно Георгій уже похований? Інформаційним агентствам навіть у вихідний на перевірку "качки" Піскуна знадобилося 25 хвилин. Генпрокурору досить було 3-х - підняти "сотку" або "десятку", й уточнити.
Справу Александрова розкрито
Піскуну і його команді вдалося розкрити і справу Александрова. Після того, як до прокуратури Донецької області "з метою практичної допомоги в організації розкриття цього злочину" був відряджений працівник Генеральної прокуратури України. "Злочин фактично розкрито. На теперішній час органами слідства вживаються заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження обвинувачуваного Благова І. М., а також свідка Верховода В.Д., показання якого мають важливе значення у справі", говориться у листі.
Тут же Генпрокурор докладно звітує про розслідування обставин самогубства директора "українських новин" Михайла Коломійця.
"Для з'ясування мотивів самогубства Коломійця, у справі призначена посмертна психолого-психіатрична експертиза. Для дослідження експертам надано необхідну медичну документацію і матеріали кримінальної справи. У справі виконуються інші необхідні слідчі дії, після проведення яких і аналізу зібраних доказів буде прийнято рішення згідно з вимогами чинного законодавства".
Сотні фактів на підтвердження активності Генпрокуратури
Піскун обіцяє, що Генпрокуратура і надалі буде особливо звертати увагу на розкриття злочинів проти журналістів. Але даний лист Литвину чомусь наштовхує на думку, що для прокуратури в інформаційному просторі є більш важливі проблеми. Наприклад, нагляд за дотриманням законодавства про інформацію.
Саме з цієї теми починається лист Піскуна Литвину і саме цій темі приділяється добра половина звіту Генпрокуратури.
Починає Піскун "за здоров'я". "Результати перевірок свідчать, що права громадян, державних і інших органів на безперешкодне оприлюднення та отримання інформації, необхідної для реалізації ними передбачених чинним законодавством прав і свобод, повною мірою не забезпечуються".
Навіть подумалося – невже Генпрокуратура дійсно зацікавилася "темниками", обмеженням права громадян на отримання повної і достовірної інформації, на діяльність деяких державних органів, що відмовляють журналістам в одержанні інформації під різними приводами? Аж ні!
Мова в цьому розділі йде майже винятково про порушення з боку журналістів або власників ЗМІ. Наприклад, звіт про "неналежний контроль з боку обласних управлінь у справах преси та інформації за порядком створення засобів масової інформації". (Далі йде довгий перелік).
"Реєстрація газет, які тривалий час не видавалися, своєчасно не скасовувалась", ремствує Генпрокурор і знову надає великий список.
"В окремих випадках друковані засоби масової інформації допускали поширення недостовірних даних". "Деякі видання пропагували жорстокість, насильство, сексуальну розбещеність і порнографію, але управління на такі факти належним чином не реагували".
"Не дивлячись на вимоги Закону України "Про телебачення і радіомовлення" про дотримання ліцензійних умов, здійснювали свою діяльність ряд ЗМІ". (Перелік).
Далі йде перерахування окремих фактів, за якими порушені кримінальні справи – "за порушення авторського і суміжного права", за фактом поширення в мережах кабельного телебачення програм телевізійних каналів "Росія" (РТР), за фактом публікації статті.
"Разом з тим, за наявності підстав, прокурорами вживались заходи і щодо захисту інтересів редакцій газет та професійної діяльності журналістів", запевняє Піскун і згадує рівно 4 випадки.
3 1990 року у провадженні органів прокуратури перебувало 8 кримінальних справ, пов'язаних із зникненням або вбивствами журналістів. З них розкрито 3 убивства.
Крім того, правоохоронними органами України протягом 2001-2002 років порушено близько 130 кримінальних справ про інші злочини, вчинені стосовно журналістів. У переважній більшості випадків немає підстав пов'язувати їх вчинення із журналістською діяльністю потерпілих. В основному це крадіжки особистого майна (48), грабунок (32), хуліганські дії (19) і крадіжки майна з приміщень редакцій ( 13). На данний час вже близько 60 кримінальних справ надіслано до суду та постановлені обвинувальні вироки.
