СДПУ(О) – в кризі, визнає керівництво партії
Субота, 22 березня 2003, 16:45
СДПУ(О) перебуває в стані кризи. До того ж уже не місяць і не два. Про це УП писала ще у квітні минулого року. Потім питання зійшло з порядку денного у зв'язку з новими посадами, завойованими партією – Медведчук став мізками Кучми, а Зінченко сів ліворуч від Литвина. Однак криза тліла. Про це детально писало в минулому номері "Дзеркало тижня". І це визнав у свіжому випуску газети заступник глави партії Олександр Зінченко, лідер опонуючого до Медведчука середпартійного угруповання.
"Криза в партії є, але, на щастя, в партії немає розколу", - заявив він в інтерв'ю "Дзеркалу", яке напевно не сподобається лідеру есдеків.
При цьому Зінченко вважає, що не варто драматизувати ситуацію: "Періодичні кризи — природний стан для будь-якої партії. Якщо в людини нічого не болить, це означає, що вона померла. Якщо партія не проходить через кризи, це означає припинення її існування".
"Ми завжди були горді з того, що СДПУ(О) – сучасна партія. Але зараз відчувається, що ми багато в чому запізнюємося, не встигаємо оперативно реагувати на виклик часу", - відзначив Зінченко.
Друга людина в партії не сформулювала чітко по пунктах, в чому проявляється криза. Однак проблеми розсипані по всій бесіді. У цілому інтерв'ю справляє враження спроби винесення сміття з хати. При цьому хто займається збиранням цього сміття, здогадатися не складно.
Конфлікт Зінченка і Медведчука
"Моя точка зору не завжди співпадає з точкою зору Віктора Володимировича", - заявив Зінченко.
"Монотонна підтримка позиції однієї людини — незаперечна ознака виродження партії. У мене є своє бачення принципів партійного будівництва, методики прийняття рішень, тактичних прийомів, використовуваних партією".
"Ми з Медведчуком регулярно обмінюємося думками, відверто обговорюємо конфліктні питання, намагаємося переконати один одного. Зрештою, вміння заперечувати — одна з найкорисніших форм справжнього товаришування". Щоправда, до яких результатів приводять такі переговори, Зінченко не говорить.
"У чому у нас ніколи не було розходжень, то це в питанні про єдність партії", - додав він.
У чому криза?
Зі слів Зінченка, напередодні виборів СДПУ(О) стала модною партією. "Напередодні виборів-2002 нас і комуністів усі записували в потенційні переможці. А охочих опинитися серед переможців — ніколи не бракувало. Надмірне захоплення виконавчих структур партії цифровими показниками тільки погіршило ситуацію". Тепер прийшов час "очищення". Випадкові люди підуть самі, думає він – "якщо підвищити вимоги, якщо підняти рівень задач" перед членами партії.
На питання, чи пішов на шкоду партії перехід Медведчука до адміністрації президента, Зінченко відзначив: "Це питання обговорювалося, проте рішення приймав, природно, сам Віктор. І хоча в СДПУ(о) до цього рішення поставилися з розумінням, багато партійців справді вважають, що, з погляду інтересів організації, воно не було оптимальним".
Зінченко також зазначив, що "відхід частини партійної еліти у виконавчі структури оголив проблему підготовки кадрів". Тут камінь у город Медведчука: "У партії виросла ціла плеяда талановитих політиків, які мають досвід двох парламентських кампаній і які заслуговують, на мій погляд, більшої довіри з боку керівництва".
Ще одне питання – гроші на СДПУ(О). "Фінанси ніколи не були для нашої партії проблемою. Проблема в іншому — у відсутності чіткої виконавчої дисципліни. Втім, на те є також об’єктивні причини: сьогодні в керівництва партії, у зв’язку з зайнятістю, на прийняття необхідних рішень іде значно більше часу, ніж раніше".
На питання про негативний імідж СДПУ(О) Зінченко назвав проблему інакше – "нечіткість образу СДПУ(О) у громадській свідомості".
"Уявлення про партію поверхневе, упереджене, багато в чому нав'язане. І в тому, що не змогли максимально використати позитив, - є наша провина. Ми недостатньо інтегрувалися із суспільним середовищем, із реальним життям".
Вибори-2002
6,27% за підсумками кампанії "особисто" Зінченко "не вважає "пограшем".
"Особисто я не вважаю такий результат програшем. Але питання відповідності зайнятого СДПУ(о) місця середпартійним очікуванням, безумовно, виправдане".
З його слів, в 2002 році "необхідно було навалитися на вибори всією потужністю трьохсоттисячної партійної організації". "Адже такого потенціалу, такої розгалуженої мережі філій, як на мене, у жодного з наших суперників не було. Однак ми віддали перевагу легшим, "кабінетним" методам — телебачення, модні технології, ефектні PR-ходи. І в результаті не змогли достукатися до сердець конкретних доярок, столярів, шахтарів, які поділяють наші цінності й потенційно готові віддати за нас свої голоси".
"На жаль, серед порадників керівництва СДПУ(о) тоді було забагато людей, поверхнево обізнаних із реаліями. Вони пропонували для вирішення конкретних завдань загальні формули. А загальні формули не спрацювали", - заявив Зінченко. Прізвища не називаються, але вгадати себе в цих формулюваннях напевно зможе один відомий московський галерист.
"У парламентських кампаніях вирішальним чинником є довіра виборця, а її виборюють роками систематичної праці. Її не здобути акціями-одноденками".
Зі слів Зінченка, на з'їзді партії буде обговорюватися тема підсумків виборів-2002.
Канал "Інтер"
Однак найпоказовіший момент в інтерв'ю – це каяття Зінченка за його ставлення до каналу "Інтер". Всупереч тому, що він пішов з посади почесного президента телекомпанії. Зінченко вибачається, що канал був кинутий у черево пропагандистської машини партії.
"У політиці каналу були допущені помилки. І я свідомо взяв значну частину відповідальності за ці помилки на себе… Телекомпанія не має права бути провідником точки зору тільки однієї політичної сили".
"І я відповідально заявляю, що цей час не повернеться ніколи", - заявив Зінченко. Ці слова було б добре золотими буквами викласти на вході до "н'юсруму" та монтажних апаратних телеканалу.
"На моє глибоке переконання, від того, що позиція каналу стане об’єктивнішою, зваженішою, адекватнішою суспільно-політичній ситуації в країні, СДПУ(о) тільки виграє", - розвіяв Зінченко сумніви читачів, хто міг би подумати, що все сказане перед цим – друкарська помилка або провокація.
Свою попередню поведінку Зінченко пояснює … незрозуміло чим. Тиском СДПУ(О), чи що… "Хотів я того чи ні, але протягом тривалого часу на формування моєї власної позиції впливала позиція фракції й партії. А це, у свою чергу, неминуче позначалося на всьому, чим я займався. Хоч-не-хоч це впливало й на діяльність "Інтеру".
Крім того, на переоцінку ролі "Інтера" Зінченком вплинула й зміна його місця в депутатській залі:
"Крім того, нова робота — це нові враження, нові люди, новий рівень спілкування. Як людина, що виконує функції одного з менеджерів парламенту, я активно залучений у міжнародну діяльність Верховної Ради. Тож коло моїх контактів природнім чином змінилося і кількісно, і якісно. Що викликало зміну навіть не точки, а, скажімо так, кута зору на предмет своєї діяльності.
Одне слово, я вимушено прийшов до переосмислення сформованих поглядів на поєднання інтересів суспільства і партійних інтересів. Змінилося ставлення до філософії й технології використання засобів масової інформації у політичній боротьбі.
Безумовно, таких висновків доходиш не за день, і вони, безумовно, даються у складній боротьбі з самим собою".
Однак і це не все:
"Була ще одна обставина, яка підштовхнула мене до зміни підходів в інформаційній політиці "Інтеру". Давно назріла дискусія: яким бути загальнонаціональному каналу, якщо він хоче розвиватися, якщо він хоче не просто зберегти своїх глядачів, а й примножити їх. За ці роки виросло нове покоління журналістів, котрі довели своє право на власну позицію в цій дискусії. Виросло покоління журналістів, що мають погляди, які не завжди збігаються з думкою керівництва каналу.
Повірте, мені ніколи не спадало на думку обговорювати з журналістами чи менеджерами каналу зміст того чи іншого сюжету, обмежувати коло осіб, залучених до коментування тієї чи іншої події. Останнім часом я взагалі нечасто буваю на каналі.
Мій вплив на тактику інформаційної політики "Інтеру" не слід перебільшувати. А ось до розробки стратегії я завжди був безпосередньо причетний. Тож, повторюю, я не ухиляюся від відповідальності за допущені помилки. Але мене особливо тішить, що мої погляди на розвиток стратегії каналу значною мірою змінилися під впливом журналістів, котрі працюють на "Інтері".
СДПУ(О) на виборах-2004
"Для будь-якої партії неучасть у будь-якій виборчій кампанії – помилка. Але набагато небезпечніше інша помилка – неадекватна оцінка власних сил. Потрібно співвідносити бажання й можливості", - говорить Зінченко.
А як же бути з обіцянкою Кучми, що Медведчук не піде в президенти? "Про це треба запитати передусім самого Медведчука. У кожному разі, остаточне рішення — за з’їздом партії. Існує дуже проста процедура, якою передбачено висування й голосування. А також можливість узяти самовідвід. Та й край, ніякої лірики".
"Готуватися до виборів слід у будь-якому разі, оскільки це можливість відпрацювати технології, відрегулювати командні дії, "обкатати" орговиків, агітаторів, перевірити в ділі молодь.
А в установлений законом термін, напередодні виборів, треба провести з’їзд і відповісти на запитання: "потягнемо" ми кандидата від партії чи ні. Потенціалу вистачає — висуваємо свого, не вистачає — розглядаємо питання про підтримку іншого. Стан "у будь-якому разі беремо участь" дозволяє завжди підтримувати організацію в тонусі. Тим паче що 2004 рік — це предтеча 2006-го. А локальний неуспіх 2002-го, упевнений, пішов нам тільки на користь".
Хоч питання – чи пішло це інтерв'ю на користь здоров'ю лідерів СДПУ(О)? Громадськості ж воно точно сподобалося – як приклад самокритики. Категорії, яка зневажалася об'єднаними соціал-демократами.
"Криза в партії є, але, на щастя, в партії немає розколу", - заявив він в інтерв'ю "Дзеркалу", яке напевно не сподобається лідеру есдеків.
При цьому Зінченко вважає, що не варто драматизувати ситуацію: "Періодичні кризи — природний стан для будь-якої партії. Якщо в людини нічого не болить, це означає, що вона померла. Якщо партія не проходить через кризи, це означає припинення її існування".
"Ми завжди були горді з того, що СДПУ(О) – сучасна партія. Але зараз відчувається, що ми багато в чому запізнюємося, не встигаємо оперативно реагувати на виклик часу", - відзначив Зінченко.
Друга людина в партії не сформулювала чітко по пунктах, в чому проявляється криза. Однак проблеми розсипані по всій бесіді. У цілому інтерв'ю справляє враження спроби винесення сміття з хати. При цьому хто займається збиранням цього сміття, здогадатися не складно.
Конфлікт Зінченка і Медведчука
"Моя точка зору не завжди співпадає з точкою зору Віктора Володимировича", - заявив Зінченко.
"Монотонна підтримка позиції однієї людини — незаперечна ознака виродження партії. У мене є своє бачення принципів партійного будівництва, методики прийняття рішень, тактичних прийомів, використовуваних партією".
"Ми з Медведчуком регулярно обмінюємося думками, відверто обговорюємо конфліктні питання, намагаємося переконати один одного. Зрештою, вміння заперечувати — одна з найкорисніших форм справжнього товаришування". Щоправда, до яких результатів приводять такі переговори, Зінченко не говорить.
"У чому у нас ніколи не було розходжень, то це в питанні про єдність партії", - додав він.
У чому криза?
Зі слів Зінченка, напередодні виборів СДПУ(О) стала модною партією. "Напередодні виборів-2002 нас і комуністів усі записували в потенційні переможці. А охочих опинитися серед переможців — ніколи не бракувало. Надмірне захоплення виконавчих структур партії цифровими показниками тільки погіршило ситуацію". Тепер прийшов час "очищення". Випадкові люди підуть самі, думає він – "якщо підвищити вимоги, якщо підняти рівень задач" перед членами партії.
На питання, чи пішов на шкоду партії перехід Медведчука до адміністрації президента, Зінченко відзначив: "Це питання обговорювалося, проте рішення приймав, природно, сам Віктор. І хоча в СДПУ(о) до цього рішення поставилися з розумінням, багато партійців справді вважають, що, з погляду інтересів організації, воно не було оптимальним".
Зінченко також зазначив, що "відхід частини партійної еліти у виконавчі структури оголив проблему підготовки кадрів". Тут камінь у город Медведчука: "У партії виросла ціла плеяда талановитих політиків, які мають досвід двох парламентських кампаній і які заслуговують, на мій погляд, більшої довіри з боку керівництва".
Ще одне питання – гроші на СДПУ(О). "Фінанси ніколи не були для нашої партії проблемою. Проблема в іншому — у відсутності чіткої виконавчої дисципліни. Втім, на те є також об’єктивні причини: сьогодні в керівництва партії, у зв’язку з зайнятістю, на прийняття необхідних рішень іде значно більше часу, ніж раніше".
На питання про негативний імідж СДПУ(О) Зінченко назвав проблему інакше – "нечіткість образу СДПУ(О) у громадській свідомості".
"Уявлення про партію поверхневе, упереджене, багато в чому нав'язане. І в тому, що не змогли максимально використати позитив, - є наша провина. Ми недостатньо інтегрувалися із суспільним середовищем, із реальним життям".
Вибори-2002
6,27% за підсумками кампанії "особисто" Зінченко "не вважає "пограшем".
"Особисто я не вважаю такий результат програшем. Але питання відповідності зайнятого СДПУ(о) місця середпартійним очікуванням, безумовно, виправдане".
З його слів, в 2002 році "необхідно було навалитися на вибори всією потужністю трьохсоттисячної партійної організації". "Адже такого потенціалу, такої розгалуженої мережі філій, як на мене, у жодного з наших суперників не було. Однак ми віддали перевагу легшим, "кабінетним" методам — телебачення, модні технології, ефектні PR-ходи. І в результаті не змогли достукатися до сердець конкретних доярок, столярів, шахтарів, які поділяють наші цінності й потенційно готові віддати за нас свої голоси".
"На жаль, серед порадників керівництва СДПУ(о) тоді було забагато людей, поверхнево обізнаних із реаліями. Вони пропонували для вирішення конкретних завдань загальні формули. А загальні формули не спрацювали", - заявив Зінченко. Прізвища не називаються, але вгадати себе в цих формулюваннях напевно зможе один відомий московський галерист.
"У парламентських кампаніях вирішальним чинником є довіра виборця, а її виборюють роками систематичної праці. Її не здобути акціями-одноденками".
Зі слів Зінченка, на з'їзді партії буде обговорюватися тема підсумків виборів-2002.
Канал "Інтер"
Однак найпоказовіший момент в інтерв'ю – це каяття Зінченка за його ставлення до каналу "Інтер". Всупереч тому, що він пішов з посади почесного президента телекомпанії. Зінченко вибачається, що канал був кинутий у черево пропагандистської машини партії.
"У політиці каналу були допущені помилки. І я свідомо взяв значну частину відповідальності за ці помилки на себе… Телекомпанія не має права бути провідником точки зору тільки однієї політичної сили".
"І я відповідально заявляю, що цей час не повернеться ніколи", - заявив Зінченко. Ці слова було б добре золотими буквами викласти на вході до "н'юсруму" та монтажних апаратних телеканалу.
"На моє глибоке переконання, від того, що позиція каналу стане об’єктивнішою, зваженішою, адекватнішою суспільно-політичній ситуації в країні, СДПУ(о) тільки виграє", - розвіяв Зінченко сумніви читачів, хто міг би подумати, що все сказане перед цим – друкарська помилка або провокація.
Свою попередню поведінку Зінченко пояснює … незрозуміло чим. Тиском СДПУ(О), чи що… "Хотів я того чи ні, але протягом тривалого часу на формування моєї власної позиції впливала позиція фракції й партії. А це, у свою чергу, неминуче позначалося на всьому, чим я займався. Хоч-не-хоч це впливало й на діяльність "Інтеру".
Крім того, на переоцінку ролі "Інтера" Зінченком вплинула й зміна його місця в депутатській залі:
"Крім того, нова робота — це нові враження, нові люди, новий рівень спілкування. Як людина, що виконує функції одного з менеджерів парламенту, я активно залучений у міжнародну діяльність Верховної Ради. Тож коло моїх контактів природнім чином змінилося і кількісно, і якісно. Що викликало зміну навіть не точки, а, скажімо так, кута зору на предмет своєї діяльності.
Одне слово, я вимушено прийшов до переосмислення сформованих поглядів на поєднання інтересів суспільства і партійних інтересів. Змінилося ставлення до філософії й технології використання засобів масової інформації у політичній боротьбі.
Безумовно, таких висновків доходиш не за день, і вони, безумовно, даються у складній боротьбі з самим собою".
Однак і це не все:
"Була ще одна обставина, яка підштовхнула мене до зміни підходів в інформаційній політиці "Інтеру". Давно назріла дискусія: яким бути загальнонаціональному каналу, якщо він хоче розвиватися, якщо він хоче не просто зберегти своїх глядачів, а й примножити їх. За ці роки виросло нове покоління журналістів, котрі довели своє право на власну позицію в цій дискусії. Виросло покоління журналістів, що мають погляди, які не завжди збігаються з думкою керівництва каналу.
Повірте, мені ніколи не спадало на думку обговорювати з журналістами чи менеджерами каналу зміст того чи іншого сюжету, обмежувати коло осіб, залучених до коментування тієї чи іншої події. Останнім часом я взагалі нечасто буваю на каналі.
Мій вплив на тактику інформаційної політики "Інтеру" не слід перебільшувати. А ось до розробки стратегії я завжди був безпосередньо причетний. Тож, повторюю, я не ухиляюся від відповідальності за допущені помилки. Але мене особливо тішить, що мої погляди на розвиток стратегії каналу значною мірою змінилися під впливом журналістів, котрі працюють на "Інтері".
СДПУ(О) на виборах-2004
"Для будь-якої партії неучасть у будь-якій виборчій кампанії – помилка. Але набагато небезпечніше інша помилка – неадекватна оцінка власних сил. Потрібно співвідносити бажання й можливості", - говорить Зінченко.
А як же бути з обіцянкою Кучми, що Медведчук не піде в президенти? "Про це треба запитати передусім самого Медведчука. У кожному разі, остаточне рішення — за з’їздом партії. Існує дуже проста процедура, якою передбачено висування й голосування. А також можливість узяти самовідвід. Та й край, ніякої лірики".
"Готуватися до виборів слід у будь-якому разі, оскільки це можливість відпрацювати технології, відрегулювати командні дії, "обкатати" орговиків, агітаторів, перевірити в ділі молодь.
А в установлений законом термін, напередодні виборів, треба провести з’їзд і відповісти на запитання: "потягнемо" ми кандидата від партії чи ні. Потенціалу вистачає — висуваємо свого, не вистачає — розглядаємо питання про підтримку іншого. Стан "у будь-якому разі беремо участь" дозволяє завжди підтримувати організацію в тонусі. Тим паче що 2004 рік — це предтеча 2006-го. А локальний неуспіх 2002-го, упевнений, пішов нам тільки на користь".
Хоч питання – чи пішло це інтерв'ю на користь здоров'ю лідерів СДПУ(О)? Громадськості ж воно точно сподобалося – як приклад самокритики. Категорії, яка зневажалася об'єднаними соціал-демократами.
