Політичні нотатки до дебатів у середині фракції "Наша Україна"
П'ятниця, 21 березня 2003, 13:56
Після двохгодинних дебатів фракція "Наша Україна" залишилася розколотою. За війну "до побєдного кінця" ратували депутати Зварич, Манчуленко, Удовенко, Ключковський та інші їм подібні.
Багато нашоукраїнців мали совість та мораль утриматися, виступити проти або просто витягнути картки при голосуванні принаймні за закон щодо схвалення ініціативи Кучми про відрядження батальйону наших хлопців у зону військових дій.
Треба зазначити, що лідер фракції "Наша Україна" Віктор Ющенко не проголосував за таке рішення. Його емоційний виступ з трибуни, квінтесенція якого була простою – дійте за совістю та мораллю, не сподобався багатьом: як з опозиційного, так і з пропрезидентського блоків.
Розбрат був інспірований виступом голови ради нацбезпеки Марчука, який пов'язав прийняття або неприйняття цього рішення з любов'ю чи нелюбов'ю до Російської Федерації. Тому рішення було прийняте на контратезі – якщо не ми, то будуть інші з Росії (див. стенограму).
Узагалі, парламентом гуляла така теза: "геополітична вісь Німеччина-Франція-Росія-Китай має бути протиставлена осі Америка - країни Піренеїв, Італія, Південна Європа та нові члени Європейського співтовариства".
Політичний аналіз наслідків такого штучного поділу призводить до штучних висновків, внаслідок яких Україна стає сателітом або зовсім абсорбується країнами першої осі, які згодом поділятимуть сфери свого геополітичного впливу в Європі.
При приєднанні до другої осі, Україна мала би примарну можливість залишитися незалежною юридично та економічно, і протягом декількох поколінь утвердитися як монокультурна та єдиномовна держава, із законодавчою повагою до національних меншин.
Будь-яка війна є жахливим способом зменшення безробіття у країні-переможниці внаслідок отримання нею незароблених доходів у вигляді репатріацій чи реквізицій за рахунок простих людей переможеної країни.
Було би цікаво, якби США оголосили відкритий тендер із розробки та продажу концесій чи свердловин Іраку (я думаю, не дочекаємося - маємо десятирічний досвід відбудови кувейтських свердловин).
Було би цікаво, якби США за рахунок витрат свого військового бюджету надали допомогу репресованим курдам, забезпечивши їх автономію чи створення незалежного Курдистану як держави або принаймні як автономії у складі декількох держав, а також новому демократичному уряду Іраку, який би назавжди закінчив претензії до Ірану та вивів війська з прикордонних з ним областей.
Було би цікаво, якби США гарантували незмінність території Йорданського королівства та Лівану, а також забезпечили мир у близькосхідному регіоні у цілому.
Було би цікаво, якби США забезпечили громадянський мир у Судані та створення у цій країні демократичного управління.
Було би цікаво, якби США забезпечили реальне створення палестинської автономії під цивільним наглядом та управлінням і сприяли демократизації держави Ізраїль, враховуючи інтереси локальних поселень ізраїльтян.
Було би цікаво, якби ООН скасувала клуб вибраних, що називається Радою Безпеки, створених країнами, що мають ядерну зброю, та перейшла би до демократичного голосування всіма країнами – членами ООН.
Було би цікаво, що сталося би при тому, якби 46 депутатів фракції "Нашої України" не проголосували за надіслання славнозвісного батальйону. Мабуть нічого ззовні, але багато чого всередині.
Сергій Терьохін, народний депутат, що не голосував за направлення українського батальйону до Іраку
Багато нашоукраїнців мали совість та мораль утриматися, виступити проти або просто витягнути картки при голосуванні принаймні за закон щодо схвалення ініціативи Кучми про відрядження батальйону наших хлопців у зону військових дій.
Треба зазначити, що лідер фракції "Наша Україна" Віктор Ющенко не проголосував за таке рішення. Його емоційний виступ з трибуни, квінтесенція якого була простою – дійте за совістю та мораллю, не сподобався багатьом: як з опозиційного, так і з пропрезидентського блоків.
Розбрат був інспірований виступом голови ради нацбезпеки Марчука, який пов'язав прийняття або неприйняття цього рішення з любов'ю чи нелюбов'ю до Російської Федерації. Тому рішення було прийняте на контратезі – якщо не ми, то будуть інші з Росії (див. стенограму).
Узагалі, парламентом гуляла така теза: "геополітична вісь Німеччина-Франція-Росія-Китай має бути протиставлена осі Америка - країни Піренеїв, Італія, Південна Європа та нові члени Європейського співтовариства".
Політичний аналіз наслідків такого штучного поділу призводить до штучних висновків, внаслідок яких Україна стає сателітом або зовсім абсорбується країнами першої осі, які згодом поділятимуть сфери свого геополітичного впливу в Європі.
При приєднанні до другої осі, Україна мала би примарну можливість залишитися незалежною юридично та економічно, і протягом декількох поколінь утвердитися як монокультурна та єдиномовна держава, із законодавчою повагою до національних меншин.
Будь-яка війна є жахливим способом зменшення безробіття у країні-переможниці внаслідок отримання нею незароблених доходів у вигляді репатріацій чи реквізицій за рахунок простих людей переможеної країни.
Було би цікаво, якби США оголосили відкритий тендер із розробки та продажу концесій чи свердловин Іраку (я думаю, не дочекаємося - маємо десятирічний досвід відбудови кувейтських свердловин).
Було би цікаво, якби США за рахунок витрат свого військового бюджету надали допомогу репресованим курдам, забезпечивши їх автономію чи створення незалежного Курдистану як держави або принаймні як автономії у складі декількох держав, а також новому демократичному уряду Іраку, який би назавжди закінчив претензії до Ірану та вивів війська з прикордонних з ним областей.
Було би цікаво, якби США гарантували незмінність території Йорданського королівства та Лівану, а також забезпечили мир у близькосхідному регіоні у цілому.
Було би цікаво, якби США забезпечили громадянський мир у Судані та створення у цій країні демократичного управління.
Було би цікаво, якби США забезпечили реальне створення палестинської автономії під цивільним наглядом та управлінням і сприяли демократизації держави Ізраїль, враховуючи інтереси локальних поселень ізраїльтян.
Було би цікаво, якби ООН скасувала клуб вибраних, що називається Радою Безпеки, створених країнами, що мають ядерну зброю, та перейшла би до демократичного голосування всіма країнами – членами ООН.
Було би цікаво, що сталося би при тому, якби 46 депутатів фракції "Нашої України" не проголосували за надіслання славнозвісного батальйону. Мабуть нічого ззовні, але багато чого всередині.
Сергій Терьохін, народний депутат, що не голосував за направлення українського батальйону до Іраку
