Політологи шукають розбіжності між опозиційними силами
Середа, 12 березня 2003, 11:32
Політолог Віктор Небоженко вважає, що "мітинги взагалі не розраховані на те, щоб там приймалися конкретні рішення". На його думку, "звичайно такі рішення приймаються в інших місцях, а мітинги - це лише оголошення про прийняте рішення". Він стверджує, що "в цьому випадку це публічна політика опозиції, націлена на те, щоб показати, хто "головний" в опозиції і цього "головного" зробити як би представником цієї опозиції".
Небоженко сказав, що "в цьому розумінні" у опозиції "нічого не вийшло і не могло вийти". Політолог зазначив, що "Віктор Ющенко вперше висловив, на відміну від інших, вимогу про об'єднану кандидатуру на президентських виборах від опозиції".
На його думку, "лідер "Нашої України" вперше публічно висловив переговорний, гендлярський мотив, мовляв, якщо ви зараз цього не зробите, то потім буде набагато дорожче". "Але "дорожче" передбачає, що потім Ющенко не вступатиме ні в які переговори", - вважає політолог.
Він підкреслює, що "публічні переговори між керівниками опозиції з трибуни - це щось незвичайне і свідчить про те, що всередині опозиції існують дуже серйозні розбіжності, по практиці і по процедурі політичної реалізації вони всі дуже різні, і те, що вони можуть вийти на якусь кандидатуру, не підсилить опозицію".
Небоженко вважає, що "комуністи більше розкрутили цей мітинг, ніж націонал-демократи", тому що "націонал-демократи говорили про історико-фольклорні цінності, а комуністи перевели проблематику в площину вічних соціальних конфліктів, класових боїв, мовляв, Шевченко так само належить нашій спадщині, як і вашій".
На його думку, "те, що комуністи виступають за те, за що виступають й націоналісти, говорить лише про те, що в боротьбі за владу стираються кордони, порушується політична структуризація, а так не повинно бути". Він упевнений, що "комуністи чудово все обіграли: вони прийшли на чужий мітинг і виграли його".
За словами політолога, "проте, мітинг був оглядом політичних сил опозиції, і вони добре з ним справилися, 10 тисяч мітингуючих точно було".
Експерт Київського Центру політичних досліджень і конфліктології, близький до СДПУ(О), Антон Фінько вважає, що "здатність опозиційної "четвірки" приймати спільні рішення дуже обмежена тією обставиною, що опозиція принципово не може знайти згоди в головному питанні – по кандидатурі на посаду президента на виборах 2004 року". Політолог вважає, що "з цієї точки зору заходи 9 березня не змінили ситуацію принципово, і не мали ніякого значення".
На його думку, "між акціями зразка 1991 і березня 2003 року є істотна різниця - в 1991 році в акціях брали участь люди з ідеологічних причин, сьогодні ж в акціях беруть участь люди матеріально зацікавлені, а це, звичайно, не є ознакою демократичних традицій, що сформувалися в нашій державі".
Фінько зазначив, що "в опозиційному середовищі є сили, зацікавлені в обговоренні політичної реформи, запропонованої президентом України Леонідом Кучмою, але акції не мають впливу на можливий переговорний процес".
Він вважає, що "участь в акціях опозиції радикальних елементів – це підтвердження того, що різні опозиційні сили таким чином підкреслюють свої позиції щодо того, що, мовляв, вони використовують один одного і цим дуже шкодять своїй репутації".
УНІАН
Небоженко сказав, що "в цьому розумінні" у опозиції "нічого не вийшло і не могло вийти". Політолог зазначив, що "Віктор Ющенко вперше висловив, на відміну від інших, вимогу про об'єднану кандидатуру на президентських виборах від опозиції".
На його думку, "лідер "Нашої України" вперше публічно висловив переговорний, гендлярський мотив, мовляв, якщо ви зараз цього не зробите, то потім буде набагато дорожче". "Але "дорожче" передбачає, що потім Ющенко не вступатиме ні в які переговори", - вважає політолог.
Він підкреслює, що "публічні переговори між керівниками опозиції з трибуни - це щось незвичайне і свідчить про те, що всередині опозиції існують дуже серйозні розбіжності, по практиці і по процедурі політичної реалізації вони всі дуже різні, і те, що вони можуть вийти на якусь кандидатуру, не підсилить опозицію".
Небоженко вважає, що "комуністи більше розкрутили цей мітинг, ніж націонал-демократи", тому що "націонал-демократи говорили про історико-фольклорні цінності, а комуністи перевели проблематику в площину вічних соціальних конфліктів, класових боїв, мовляв, Шевченко так само належить нашій спадщині, як і вашій".
На його думку, "те, що комуністи виступають за те, за що виступають й націоналісти, говорить лише про те, що в боротьбі за владу стираються кордони, порушується політична структуризація, а так не повинно бути". Він упевнений, що "комуністи чудово все обіграли: вони прийшли на чужий мітинг і виграли його".
За словами політолога, "проте, мітинг був оглядом політичних сил опозиції, і вони добре з ним справилися, 10 тисяч мітингуючих точно було".
Експерт Київського Центру політичних досліджень і конфліктології, близький до СДПУ(О), Антон Фінько вважає, що "здатність опозиційної "четвірки" приймати спільні рішення дуже обмежена тією обставиною, що опозиція принципово не може знайти згоди в головному питанні – по кандидатурі на посаду президента на виборах 2004 року". Політолог вважає, що "з цієї точки зору заходи 9 березня не змінили ситуацію принципово, і не мали ніякого значення".
На його думку, "між акціями зразка 1991 і березня 2003 року є істотна різниця - в 1991 році в акціях брали участь люди з ідеологічних причин, сьогодні ж в акціях беруть участь люди матеріально зацікавлені, а це, звичайно, не є ознакою демократичних традицій, що сформувалися в нашій державі".
Фінько зазначив, що "в опозиційному середовищі є сили, зацікавлені в обговоренні політичної реформи, запропонованої президентом України Леонідом Кучмою, але акції не мають впливу на можливий переговорний процес".
Він вважає, що "участь в акціях опозиції радикальних елементів – це підтвердження того, що різні опозиційні сили таким чином підкреслюють свої позиції щодо того, що, мовляв, вони використовують один одного і цим дуже шкодять своїй репутації".
УНІАН
