Поки Кучма змінює владу, Янукович підриває процес зсередини
Вівторок, 11 березня 2003, 10:56
Поки Кучма готував конституційну революцію 5 березня, в пряме протиріччя із виплеканими ідеями "гаранта" увійшов уряд Януковича. Всі знають, що нинішній Кабмін оголошено експериментальним зразком із втілення задумів президента по зміні системи влади. Але перша ж кадрова страта в новому уряді відбулася в порушення всіх клятв і домовленостей, ігноруючи тричі проголошену реформу. І на цьому ракурсі відставки Бондаря чомусь увага не акцентувалася.
Мета реформи, як усім відомо, полягає в створенні зв'язки взаємної відповідальності "уряд-парламент". Позаминулої суботи Кабмін зібрався звільнити главу Фонду держмайна Олександра Бондаря. (Він, проте, вчасно зорієнтувався, і, щоб не бути приниженим, сам написав заяву.)
Але особливість ситуації в іншому – в поведінці керівництва уряду під час підготовки відставки головного приватизатора. Янукович і Ко "забули", що Бондар у виконавчій владі не просто так працює, а він є представником депгрупи "Демократичні ініціативи" – учасника коаліції, яка начебто тримає уряд. Звичайно, з цими депутатами ніхто не радився.
7 грудня 2002 у Маріїнському палаці Янукович і дев'ять фракцій підписали угоду про солідарну відповідальність. Всі заяви супроводжувалися пафосом, що ось, нарешті, ідеї президента реалізуються в житті.
У договорі передбачалося, що кожна фракція й група бере на себе відповідальність за тих представників, яких вона направила в уряд, за якість їх роботи. "І якщо є необхідність заміни будь-кого, то це робиться на основі консультацій із фракціями й групами, які цю кандидатуру погоджували", - пояснив журналістам зміст документа віце-прем'єр Дмитро Табачник. У переліку посад, відданих на "дерибан" більшості, було і крісло глави ФДМУ.
Так от, зараз у випадку з Бондарем уряд увійшов у пряме протиріччя з принципами, покладеними у основу реформізму Кучми. Але те, що так відбулося, дуже цінно. Бо цей епізод із склерозом став черговою ілюстрацією комедійності того, як наміри "гаранта" втілюються в життя.
Експерти довго сміялися, коли віце-прем'єром з ПЕК за квотою СДПУ(О) став Віталій Гайдук. Але найбільше приниження зазнали саме "Демініціативи". Спочатку за їх квотою міністром палива і енергетики став чужий Єрмілов. Потім податкову очолив ще більш чужий Кравченко. Намагаючись хоч щось компенсувати фракції, їм віддали Фонд держмайна. Але його керівник також не змінився. Вигадали легенду, що він влаштовує "Демініціативи", і група буде вважати його своїм. І ось тепер уряд посилає Бондаря у відставку, навіть не попередивши його політичних шефів, не кажучи про те, щоб з ними проконсультуватися.
Тобто коаліція наче є. І наче її немає. Як розповів сам Бондар, він теж нічого не казав Гавришу про написання заяви про відставку. Зрештою депутат просто по телебаченню дізнався, що його фракція втратила свого представника в Кабміні.
Можливо, це питання впливу і політичної ваги лідера "Демініціатив". Як розповів Бондар, він поговорив з Гавришем по телефону через кілька днів після рішення піти, і той "був незадоволений, бо уряд, ухвалюючи рішення, не переговорив з ним".
Але окрім ігнорування Гавриша, події з Бондарем також показують ще й інше – якими в реалізації стають реформи Кучми.
Тепер місце Бондаря обіцяє стати вакантним – за посаду він не триматиметься. Квота на Фонд держмайна все ще за "Демініціативами". Гавриш заявив, що вони наполягатимуть на своєму кандидаті, інакше це "може призвести до денонсування угод". Але якщо поглянути на список головних претендентів – Дубина, Заплатинський, Чечетов – то ніхто з них не має відношення до цієї фракції.
Тож прізвище офіційного претендента на ФДМ показуватиме не лише місце Гавриша у політиці. Це набагато серйозніший індикатор: глибини могили, в яку можуть ховати проголошені владою ідеї.
Мета реформи, як усім відомо, полягає в створенні зв'язки взаємної відповідальності "уряд-парламент". Позаминулої суботи Кабмін зібрався звільнити главу Фонду держмайна Олександра Бондаря. (Він, проте, вчасно зорієнтувався, і, щоб не бути приниженим, сам написав заяву.)
Але особливість ситуації в іншому – в поведінці керівництва уряду під час підготовки відставки головного приватизатора. Янукович і Ко "забули", що Бондар у виконавчій владі не просто так працює, а він є представником депгрупи "Демократичні ініціативи" – учасника коаліції, яка начебто тримає уряд. Звичайно, з цими депутатами ніхто не радився.
7 грудня 2002 у Маріїнському палаці Янукович і дев'ять фракцій підписали угоду про солідарну відповідальність. Всі заяви супроводжувалися пафосом, що ось, нарешті, ідеї президента реалізуються в житті.
У договорі передбачалося, що кожна фракція й група бере на себе відповідальність за тих представників, яких вона направила в уряд, за якість їх роботи. "І якщо є необхідність заміни будь-кого, то це робиться на основі консультацій із фракціями й групами, які цю кандидатуру погоджували", - пояснив журналістам зміст документа віце-прем'єр Дмитро Табачник. У переліку посад, відданих на "дерибан" більшості, було і крісло глави ФДМУ.
Так от, зараз у випадку з Бондарем уряд увійшов у пряме протиріччя з принципами, покладеними у основу реформізму Кучми. Але те, що так відбулося, дуже цінно. Бо цей епізод із склерозом став черговою ілюстрацією комедійності того, як наміри "гаранта" втілюються в життя.
Експерти довго сміялися, коли віце-прем'єром з ПЕК за квотою СДПУ(О) став Віталій Гайдук. Але найбільше приниження зазнали саме "Демініціативи". Спочатку за їх квотою міністром палива і енергетики став чужий Єрмілов. Потім податкову очолив ще більш чужий Кравченко. Намагаючись хоч щось компенсувати фракції, їм віддали Фонд держмайна. Але його керівник також не змінився. Вигадали легенду, що він влаштовує "Демініціативи", і група буде вважати його своїм. І ось тепер уряд посилає Бондаря у відставку, навіть не попередивши його політичних шефів, не кажучи про те, щоб з ними проконсультуватися.
Тобто коаліція наче є. І наче її немає. Як розповів сам Бондар, він теж нічого не казав Гавришу про написання заяви про відставку. Зрештою депутат просто по телебаченню дізнався, що його фракція втратила свого представника в Кабміні.
Можливо, це питання впливу і політичної ваги лідера "Демініціатив". Як розповів Бондар, він поговорив з Гавришем по телефону через кілька днів після рішення піти, і той "був незадоволений, бо уряд, ухвалюючи рішення, не переговорив з ним".
Але окрім ігнорування Гавриша, події з Бондарем також показують ще й інше – якими в реалізації стають реформи Кучми.
Тепер місце Бондаря обіцяє стати вакантним – за посаду він не триматиметься. Квота на Фонд держмайна все ще за "Демініціативами". Гавриш заявив, що вони наполягатимуть на своєму кандидаті, інакше це "може призвести до денонсування угод". Але якщо поглянути на список головних претендентів – Дубина, Заплатинський, Чечетов – то ніхто з них не має відношення до цієї фракції.
Тож прізвище офіційного претендента на ФДМ показуватиме не лише місце Гавриша у політиці. Це набагато серйозніший індикатор: глибини могили, в яку можуть ховати проголошені владою ідеї.
