З`їзд опозиції: на "три" з плюсом
Субота, 1 березня 2003, 23:00
Перше враження від недільного з'їзду опозиції – це глибока криза ідей. Подія, яку анонсували місяць і обіцяли зробити етапом в опозиційному русі, виявилася банальним мітингом. З тією лише відмінністю, що проходив він "для своїх" і під дахом.
Протягом кількох годин – жодного нового слова з вуст лідерів опозиційних партій та блоків: Мороза, Симоненка, Тимошенко та Ющенка. Жодного! Всім відомі фрази про необхідність зміни системи влади, консолідацію, дехто говорив про єдиного кандидата, Симоненко цієї теми уникав. Відрізнявся з'їзд тим, що не треба було мерзнути (як на Майдані) або озиратися на секундомір регламенту (як у парламенті).
Хоча, стоп. Такий песимістичний вступ – поверхневий погляд на подію. Звичайно, з'їзд опозиціонерів складно було слухати із широко розкритими очима. Попри харизматичність усіх чотирьох лідерів, виголошене в неділю уже багато разів перед цим було сказано-переказано. Але, незважаючи на це, говорити про провал зборів антикучмістів було б неправильно.
За зізнанням одного з депутатів-організаторів, задумувався з'їзд із трохи іншою метою: це мав бути момент приєднання "Нашої України" до вже функціонуючої "трійки" КПУ, СПУ і БЮТ. Усі чотири сили мали б підписати "Декларацію єдності".
Тож деякий час це готувалося як форум четвірки. Потім стало відомо, що "Наша Україна" нікуди не збирається, проводить свій власний з'їзд 29 березня, куди і запрошує "трійку".
Тактика зрозуміла – Ющенко категорично не хоче брати участь там, де він не є організатором або першою скрипкою. Якщо він не контролює процес, то ігнорує такі заходи, і зазвичай на них приходять лише свідомі радикали з "Нашої України" як Тараси Чорновіл і Стецьків або Володимир Яворівський. Участь фракції Ющенка в мітингу 16 вересня з подальшим підписанням заклику до Кучми забиратися геть виявилися несподіваним і поодиноким винятком.
Така лінія поведінки має просте пояснення: у штабі Ющенка неодноразово підраховували, що йому категорично не можна опускатися у чисто опозиційну нішу. Навпаки, балансуючи й займаючи декому незрозумілу, а для декого "нерішучу" позицію, насправді Ющенко зберігає себе в найширшому електоральному полі.
У неділю Ющенко зголосився лише на статус запрошеного. Він не міг взагалі не прийти, бо втратив би прихильників серед опозиції. Але він не став підписувати документів, бо не міг гарантувати зміст епітетів на адресу влади і Кучми особисто.
Організатори по своєму помстилися Ющенку, поставивши його виступати після кількох провінційних делегатів. Хоча Тимошенко пояснила, що це все так і міркувалося: мовляв, Ющенко просив слова ближче до кінця першої частини, щоб послухати якнайбільше виступаючих.
Не скажеш, що таке обережне балансування Ющенка сподобалося з'їзду. Напевно, чи не вперше у політичній кар'єрі його промову почали зупиняти вигуками "регламент!". І, можливо, вперше за багато місяців Ющенку прямим текстом опонували.
Перед виступом Ющенка слово мав Сергій Головатий, який пройшовся по больових точках лідера "Нашої України". Як потім пояснив, він ні з Тимошенко, ні з кимсь іншим не домовлявся. Особливо Головатого обурила заява керівника служби Ющенка Олега Рибачука, що "Наша Україна" вважає доречнішим проводити 9 березня не політичні акції, а вшанування пам'яті Шевченка. Ще Головатий вимагав, щоб опозиціонери ігнорували майбутній прихід Кучми до парламенту зі щорічним зверненням:
"Так сталося, що одна людина, в яку мільйони інших людей увірували як у спасителя нації, по суті є ангелом-хранителем "батька-Кучми" [тут Головатий прямо натякає на Ющенка].
Не виправдовуймо невдачі опозиції умовною малоприсутністю людей на акціях! Їх воля - в бюлетенях ЦВК. Отже, тепер не слово, а діло за депутатами Ющенком, Симоненком, Морозом і Тимошенко, коли народ спостерігатиме за ними під час чергового послання президента. Якщо ці депутати дадуть Кучмі можливість іще раз ґвалтувати парламент своєю присутністю, будьте певні - він зґвалтує Україну втретє: чи особисто, чи через свого наступника!…
Отже, панове-лідери чотирьох парламентських фракцій! У нас із вами є шанс довести, що Верховна Рада України – це все-таки народний орган свободи, який дав народові свободу від зовнішнього поработителя у 1991-му. А не орган рабства, яким він став унаслідок "січневого 2000 року перевороту в Українському Домі", коли його було перетворено на слугу однієї людини – Кучми.
Зробивши саме так, ці депутати продемонструють власне звільнення від рабства, тобто зроблять так, як зробили ті виборці, що вручили їм мандат. Адже ми всі визнаємо, що дії депутата мають відповідати волі народу. Тож порвімо кайдани, як заповідав Тарас! Лише консолідована позиція чотирьох фракцій у парламенті відкриє шлях до оновлення в Україні".
Ющенко на "наїзд" Головатого відповів теж неспокійним голосом:
"По дуже багатьох питаннях, Сергію, ще сторінок не перегорнуто!…[це, очевидно, відповідь на репліку про події 9 березня 2001 - УП] Кращим подарунком цьому з'їзду було б говорити з цієї трибуни мовою розуму. Буде майдан - будуть говорити емоції. Зараз треба користуватися кожним шансом і говорити про те, що нас об'єднує. І з ранку до вечора говорити в цьому залі: які ми мудрі, бо нас багато що об'єднує! Так формується консолідація…"
Крім цього епізоду, емоції з'їзду загалом-то сприяли гуртуванню опозиції. У якийсь момент усі зійшлися в мітинговому "Кучму - геть!" Розгарячив присутніх Симоненко, що яскраво описував, як Кучма шукає гарантій захисту за кордоном: "Він готовий навіть поїхати до племені масаїв у Танзанії і пропонувати їм випасати свої стада в Україні! Звісно, якщо від масаїв залежатиме його політичне та чисто людське майбутнє".
У цей момент народ піднявся й затягнув "Кучму - геть!" Щоправда, спрацювало не на всіх. Як свідчать очевидці, Іван Плющ та Юрій Костенко, які сиділи поруч, просто озиралися навкруги, тримаючи рота на замку.
Цей випадок зі сплеском мітингової енергії показує ще одну мету форуму опозиції. З'їзд замислювався з тим, щоб вплинути на місцевих депутатів-членів КПУ, СПУ та "Блоку Тимошенко".
Як зазначив один із організаторів, проблемою досі залишається координація між регіональними офісами партій і депутатами-членами цих партій у місцевих радах.
І, за задумом організаторів, побувавши в Києві, побачивши відсутність розбіжностей між Симоненком, Морозом і Тимошенко, провінційні депутати-члени опозиційних партій також почнуть співпрацювати з партійними осередками. Об'єднаються у боротьбі з режимом. Для такої дружби Тимошенко навіть вигадала назву "місцеві штаби опору", які мають визначити по 5-6 проблем у регіоні й успішно їх вирішити.
"Кожен із нас має поїхати додому з чітким розумінням, що робити, як разом створювати перемогу", - наголошували партійні вожді. І дарма, що все сказане ними у столиці чули вже мільйон разів. Цього разу їх аудиторією були соратники з глибинки.
"Вперше за роки незалежності зібралися на одному з'їзді ідеологічно непримиренні сили, комуністи й праві. На мітингах – це зовсім інше, тоді кожна партія окремо збирала свою колону і йшла на Майдан. Зараз же вони сидять пліч-о-пліч, у одному залі, під одним дахом", - каже Юрій Луценко.
Загалом до Києва приїхало понад тисячу регіональних опозиціонерів. Серед учасників з'їзду - 87 народних депутатів України, 93 депутати обласних, 321 - міських, 539 - районних, 262 - селищних і сільських рад, 103 міських, селищних і сільських голів.
Чи принесе цей з'їзд очікувані плоди? Принаймні, він має сприяти тіснішій співпраці правої та лівої опозиції у провінції. В тому числі і з партіями "Нашої України". Бо хоч Ющенко прийшов просто гостем, на з'їзді побували фракції "Нашої України" з деяких місцевих рад Західної України.
Якщо говорити про вплив цього заходу на вибори-2004, то явно в програші опиняється Симоненко. Тому що вся ця риторика єднання рано чи пізно має вилитися у висунення одного кандидата в президенти. Хоча у "Декларації єдності" зазначено досить неконкретне: "Ми заявляємо про консолідацію тепер і на наступні політичні кампанії".
При цьому для всіх очевидно, що двоє з "трійки" (БЮТ і СПУ) теоретично готові підтримувати лідера "Нашої України". І не готові – головного комуніста. То ж інколи навіть здається, що КПУ та Симоненко своєю участю допомагають та підсилюють майбутнього конкурента у виборчому бюлетені.
Але, нарешті, не забуваймо ще одну мету з'їзду опозиції. Як завжди, це й гарний інформаційний привід. Та відеокартинка, яка буде детально вивчатися владою.
Протягом кількох годин – жодного нового слова з вуст лідерів опозиційних партій та блоків: Мороза, Симоненка, Тимошенко та Ющенка. Жодного! Всім відомі фрази про необхідність зміни системи влади, консолідацію, дехто говорив про єдиного кандидата, Симоненко цієї теми уникав. Відрізнявся з'їзд тим, що не треба було мерзнути (як на Майдані) або озиратися на секундомір регламенту (як у парламенті).
Хоча, стоп. Такий песимістичний вступ – поверхневий погляд на подію. Звичайно, з'їзд опозиціонерів складно було слухати із широко розкритими очима. Попри харизматичність усіх чотирьох лідерів, виголошене в неділю уже багато разів перед цим було сказано-переказано. Але, незважаючи на це, говорити про провал зборів антикучмістів було б неправильно.
За зізнанням одного з депутатів-організаторів, задумувався з'їзд із трохи іншою метою: це мав бути момент приєднання "Нашої України" до вже функціонуючої "трійки" КПУ, СПУ і БЮТ. Усі чотири сили мали б підписати "Декларацію єдності".
Тож деякий час це готувалося як форум четвірки. Потім стало відомо, що "Наша Україна" нікуди не збирається, проводить свій власний з'їзд 29 березня, куди і запрошує "трійку".
 |
Така лінія поведінки має просте пояснення: у штабі Ющенка неодноразово підраховували, що йому категорично не можна опускатися у чисто опозиційну нішу. Навпаки, балансуючи й займаючи декому незрозумілу, а для декого "нерішучу" позицію, насправді Ющенко зберігає себе в найширшому електоральному полі.
У неділю Ющенко зголосився лише на статус запрошеного. Він не міг взагалі не прийти, бо втратив би прихильників серед опозиції. Але він не став підписувати документів, бо не міг гарантувати зміст епітетів на адресу влади і Кучми особисто.
Організатори по своєму помстилися Ющенку, поставивши його виступати після кількох провінційних делегатів. Хоча Тимошенко пояснила, що це все так і міркувалося: мовляв, Ющенко просив слова ближче до кінця першої частини, щоб послухати якнайбільше виступаючих.
Не скажеш, що таке обережне балансування Ющенка сподобалося з'їзду. Напевно, чи не вперше у політичній кар'єрі його промову почали зупиняти вигуками "регламент!". І, можливо, вперше за багато місяців Ющенку прямим текстом опонували.
Перед виступом Ющенка слово мав Сергій Головатий, який пройшовся по больових точках лідера "Нашої України". Як потім пояснив, він ні з Тимошенко, ні з кимсь іншим не домовлявся. Особливо Головатого обурила заява керівника служби Ющенка Олега Рибачука, що "Наша Україна" вважає доречнішим проводити 9 березня не політичні акції, а вшанування пам'яті Шевченка. Ще Головатий вимагав, щоб опозиціонери ігнорували майбутній прихід Кучми до парламенту зі щорічним зверненням:
"Так сталося, що одна людина, в яку мільйони інших людей увірували як у спасителя нації, по суті є ангелом-хранителем "батька-Кучми" [тут Головатий прямо натякає на Ющенка].
Не виправдовуймо невдачі опозиції умовною малоприсутністю людей на акціях! Їх воля - в бюлетенях ЦВК. Отже, тепер не слово, а діло за депутатами Ющенком, Симоненком, Морозом і Тимошенко, коли народ спостерігатиме за ними під час чергового послання президента. Якщо ці депутати дадуть Кучмі можливість іще раз ґвалтувати парламент своєю присутністю, будьте певні - він зґвалтує Україну втретє: чи особисто, чи через свого наступника!…
Отже, панове-лідери чотирьох парламентських фракцій! У нас із вами є шанс довести, що Верховна Рада України – це все-таки народний орган свободи, який дав народові свободу від зовнішнього поработителя у 1991-му. А не орган рабства, яким він став унаслідок "січневого 2000 року перевороту в Українському Домі", коли його було перетворено на слугу однієї людини – Кучми.
Зробивши саме так, ці депутати продемонструють власне звільнення від рабства, тобто зроблять так, як зробили ті виборці, що вручили їм мандат. Адже ми всі визнаємо, що дії депутата мають відповідати волі народу. Тож порвімо кайдани, як заповідав Тарас! Лише консолідована позиція чотирьох фракцій у парламенті відкриє шлях до оновлення в Україні".
Ющенко на "наїзд" Головатого відповів теж неспокійним голосом:
"По дуже багатьох питаннях, Сергію, ще сторінок не перегорнуто!…[це, очевидно, відповідь на репліку про події 9 березня 2001 - УП] Кращим подарунком цьому з'їзду було б говорити з цієї трибуни мовою розуму. Буде майдан - будуть говорити емоції. Зараз треба користуватися кожним шансом і говорити про те, що нас об'єднує. І з ранку до вечора говорити в цьому залі: які ми мудрі, бо нас багато що об'єднує! Так формується консолідація…"
Крім цього епізоду, емоції з'їзду загалом-то сприяли гуртуванню опозиції. У якийсь момент усі зійшлися в мітинговому "Кучму - геть!" Розгарячив присутніх Симоненко, що яскраво описував, як Кучма шукає гарантій захисту за кордоном: "Він готовий навіть поїхати до племені масаїв у Танзанії і пропонувати їм випасати свої стада в Україні! Звісно, якщо від масаїв залежатиме його політичне та чисто людське майбутнє".
У цей момент народ піднявся й затягнув "Кучму - геть!" Щоправда, спрацювало не на всіх. Як свідчать очевидці, Іван Плющ та Юрій Костенко, які сиділи поруч, просто озиралися навкруги, тримаючи рота на замку.
Цей випадок зі сплеском мітингової енергії показує ще одну мету форуму опозиції. З'їзд замислювався з тим, щоб вплинути на місцевих депутатів-членів КПУ, СПУ та "Блоку Тимошенко".
Як зазначив один із організаторів, проблемою досі залишається координація між регіональними офісами партій і депутатами-членами цих партій у місцевих радах.
І, за задумом організаторів, побувавши в Києві, побачивши відсутність розбіжностей між Симоненком, Морозом і Тимошенко, провінційні депутати-члени опозиційних партій також почнуть співпрацювати з партійними осередками. Об'єднаються у боротьбі з режимом. Для такої дружби Тимошенко навіть вигадала назву "місцеві штаби опору", які мають визначити по 5-6 проблем у регіоні й успішно їх вирішити.
"Кожен із нас має поїхати додому з чітким розумінням, що робити, як разом створювати перемогу", - наголошували партійні вожді. І дарма, що все сказане ними у столиці чули вже мільйон разів. Цього разу їх аудиторією були соратники з глибинки.
"Вперше за роки незалежності зібралися на одному з'їзді ідеологічно непримиренні сили, комуністи й праві. На мітингах – це зовсім інше, тоді кожна партія окремо збирала свою колону і йшла на Майдан. Зараз же вони сидять пліч-о-пліч, у одному залі, під одним дахом", - каже Юрій Луценко.
Загалом до Києва приїхало понад тисячу регіональних опозиціонерів. Серед учасників з'їзду - 87 народних депутатів України, 93 депутати обласних, 321 - міських, 539 - районних, 262 - селищних і сільських рад, 103 міських, селищних і сільських голів.
Чи принесе цей з'їзд очікувані плоди? Принаймні, він має сприяти тіснішій співпраці правої та лівої опозиції у провінції. В тому числі і з партіями "Нашої України". Бо хоч Ющенко прийшов просто гостем, на з'їзді побували фракції "Нашої України" з деяких місцевих рад Західної України.
Якщо говорити про вплив цього заходу на вибори-2004, то явно в програші опиняється Симоненко. Тому що вся ця риторика єднання рано чи пізно має вилитися у висунення одного кандидата в президенти. Хоча у "Декларації єдності" зазначено досить неконкретне: "Ми заявляємо про консолідацію тепер і на наступні політичні кампанії".
При цьому для всіх очевидно, що двоє з "трійки" (БЮТ і СПУ) теоретично готові підтримувати лідера "Нашої України". І не готові – головного комуніста. То ж інколи навіть здається, що КПУ та Симоненко своєю участю допомагають та підсилюють майбутнього конкурента у виборчому бюлетені.
Але, нарешті, не забуваймо ще одну мету з'їзду опозиції. Як завжди, це й гарний інформаційний привід. Та відеокартинка, яка буде детально вивчатися владою.
