Країна соціал-демократів та комуністів
Вівторок, 4 лютого 2003, 11:17
Щоб перемогти на наступних президентських виборах, політична партія повинна визначитися з ідеологією, створити розвинуті прозорі структури та розбудовувати їх у період між виборами.
Простіше кажучи, треба зрозуміло позиціонуватися - "праві" чи "ліві", кожен член партії повинен знати чисельність свого угруповання, а сама партія повинна думати про поповнення своїх лав не тільки під час виборів до парламенту.
Забігаючи наперед, зазначимо, що такі рекомендації бездоганно виконує холдинг Соціал-демократичної партії (об'єднаної). Це випливає з результатів моніторингу стану та проблем політичних партій, який був проведений Комітетом виборців України.
Зі 125 партій, які станом на 1 січня функціонували в Україні, об'єктом дослідження стали партійні утворення, які, на думку КВУ, відповідають стандартам політичних партій і мають такі "вторинні політичні ознаки", як ідеологія, електоральна база, ставлення до центральної та місцевої влади, регіональні організації, облік кадрів, регулярну оргроботу, партійні ЗМІ.
За цими ознаками КВУ виділив 13 партій - КПУ, СПУ, СДПУ(о), "Батьківщина", Українська республіканська партія "Собор", "Трудова Україна", "Партія Регіонів", Аграрна партія України, Народно-демократична партія, Народний Рух України, екс-Український Народний Рух , партія "Реформи і порядок", Партія Зелених України. В окремих областях відділення КВУ здійснювали також моніторинг інших партій, чиї осередки, на їх погляд, досить потужні. Це Конгрес Українських Націоналістів, "Яблуко", Демократична партія, Прогресивна соціалістична, "Демократичний союз".
Так от, серед 13 партій есдеки мають найбільше своїх представників у місцевих органах самоврядування, найбільш розгалужену обласну мережу партійних осередків та найбільш оснащену технічну базу – у СДПУ(О) окремі офіси в усіх областях та у більшості районів, офіси обладнані кількома комп'ютерами, принтером, факсом, всі обласні та багато районних організацій мають електронну пошту.
Окрім цього, в есдеків також у розпорядженні є свої економічні, молодіжні та спортивні структури, всеукраїнські та регіональні ЗМІ.
До СДПУ(О) за різними показниками наближаються Народно-демократична партія, Комуністична та Аграрна партія України.
Хто стане президентом?
На дві ноги шкутильгає українська партійна система щодо лідерства. На питання: "Кого ви бачите кандидатом у президенти від вашої партії?" більшість керівників обласних осередків політичних партій, за даними КВУ, не змогли відповісти.
Однозначними у відповідях були лише представники партій, які входять до блоку "Наша Україна". У 99% відсотках було названо прізвище лідера блоку Віктора Ющенка. У лавах опозиції одностайності менше – більш-менш визначилися з кандидатом представники "Батьківщини", КПУ та СПУ. У СДПУ(о) також не впевнені, хто піде на вибори від партії. Відмовка стандартна – "це питання у середині партії ще не розглядалося".
Проте в якості найбільш ймовірних кандидатів були названі прізвища Тимошенко, Мороза, Медведчука, Тігіпка, Симоненка, Пустовойтенка (НДП), Матвієнка (УРП "Собор"), Кононова (ПЗУ).
Комітет виборців робить свій висновок: "позиція більшості партій під час виборів президента буде визначатися ситуативно, без публічного обговорення із низовими структурами та активістами". "Ініціатива по висуненню чи підтримці когось із кандидатів належатиме переважно керівництву партій, а роль партійних з'їздів зводитиметься до автоматичної легітимізації цих рішень", зазначається у звіті КВУ.
Також, на думку організаторів моніторингу, "для потужних партій, які не мають визначених фаворитів президентських перегонів, вигідним є проведення дострокових парламентських виборів одночасно з президентськими або навіть раніше за президентські. Це захистить відповідних політиків та їх бізнес незалежно від результату виборів президентських ще на 4 роки".
Що таке "партійний холдинг"?
За результатами аналізу КВУ виокремлює низку партійних організацій, які розглядаються як "партійні холдинги". Останні мають під своїм контролем наступні компоненти:
- мережа громадських структур - молодіжні, жіночі, спортивні, екологічні, ветеранські тощо.
- мережа економічних структур, що знаходяться під впливом партії, регіональних партійних осередків чи партійних лідерів.
- всеукраїнські та регіональні ЗМІ.
Згідно з проведеним аналізом КВУ, серед існуючих партій до категорії
"партійний холдинг" відносяться СДПУ(о), НДП, Партія Регіонів та Комуністична партія України.
Так, соціал-демократи об'єднані тісно взаємодіють із мережею економічних структур, у неї наявна значна мережа всеукраїнських та регіональних громадських організацій, котрі перебувають під партійним впливом. Така мережа нараховує близько 230 організацій.
Окремо КВУ виділяє Комуністичну партію України, яка має на сьогодні найбільш якісно побудовану мережу громадських структур. КПУ домінує у сфері впливу на категорії громадських структур: ветеранські, культурно-просвітницькі організації, частково організації інвалідів.
У результаті моніторингу Комітет виборців визначив, що фактично всі існуючі в Україні політичні партії є складовими компонентами фінансово-промислових груп. А серед партій, котрі працюють як самостійні суб'єкти, можна відзначити лише Комуністичну та Соціалістичну партії України.
Політичні кадри
За даними моніторингу КВУ, найбільше представництво в обласних та районних державних адміністраціях після СДПУ(о) мають Народно-демократична партія та Аграрна партія України. За спостереженням КВУ, "спостерігається активне збільшення чиновників, які оформлюють членство у Партії Регіонів", вотчина якої, нагадаємо, знаходиться у Донецькій області. Раніше цю партію у більшості областей України здебільшого представляли керівники підприємницьких структур.
Щодо представлення у місцевих радах, то, як зазначає Комітет виборців, найбільше тут спостерігається членів Аграрної, Соціалістичної партій, дещо менше НДП, КПУ та НРУ.
Щодо складу партійних осередків, то за даними КВУ, рівень освіти партійних функціонерів доволі високий. У 80% випадків керівництво та наймані працівники обласних, районних осередків політичних партій мають вищу освіту. За результатами моніторингу, найбільш досвідченими є функціонери Комуністичної, Соціалістичної, Соціал-демократичної (об'єднаної) партій, а також УНР, АПУ та партії "Реформи й Порядок". Як зазначає КВУ, "досвід набуто у різний спосіб".
Наприклад, кадровий склад Комуністичної партії України (Петро Симоненко) становлять, здебільшого, люди пенсійного віку зі значним стажем роботи у КПРС на середніх керівних посадах. "Їх відрізняє дисциплінованість та обов'язковість, однак основним недоліком є певний консерватизм у методах роботи та категоричність у ставленні до інших партій", зазначає КВУ.
Соціалістична партія України (Олександр Мороз)– кадровий склад схожий на КПУ, однак із певними відмінностями. За даними КВУ, "керівники й працівники СПУ набагато менш консервативні, здатні до швидких мобілізаційних дій. Поруч з досвідом, набутим в КПРС, використовують і новітні методи організаційної роботи".
У СДПУ(о) (Віктор Медведчук) величезна кількість керівників та функціонерів є колишніми комсомольськими лідерами. "Вони відрізняються тим, що практично ігнорують ідеологічну частину партійної роботи, підміняючи її організаційною", зазначає КВУ.
Аграрна партія України - керівники та функціонери цієї партії значною мірою працюють за принципами державних підприємств. Вони чітко планують діяльність, використовують всі можливості членів партії.
"Зовсім інший стиль роботи в УНР та ПРП, - свідчить КВУ. - Функціонери цих двох партій мають навички, що формувалися за сприяння західних міжнародних інституцій. Велика кількість працівників цих структур (особливо ПРП) пройшла стажування, тренінги, навчання в Польщі, США, Німеччині, або брала участь у навчаннях із залученням західних експертів".
Комітет виборців вирізняє конкуренцію 4 шкіл: "Це стара школа КПРС, що за основу бере саме ідеологічну роботу, комсомольська школа, для якої понад усе організаційна діяльність, школа "господарників", які використовують владні важелі, та західна школа, для якої характерна вузька спеціалізація, активне використання РR".
Комітет також звертає увагу на те, що найбільша плинність кадрів спостерігається у НДП, Партії Регіонів та "Трудовій Україні". У звіті наводиться приклад, коли цілі осередки однієї з партій переходять до іншої. "Голова Київської обласної організації НДП Петро Мельник очолив обласну організацію Партії Регіонів, після чого один із найстаріших осередків НДП фактично перестав існувати. Подібна ситуація, але в набагато меншій мірі, спостерігається і в стосунках НРУ-УНР-ПРП, а також "Батьківщина" - "Собор", - зауважує Комітет виборців України.
За рахунок кого живуть партії?
Серед партій, стан яких моніторив КВУ, більшість мають мінімальне матеріально-технічне забезпечення - партійний офіс, комп'ютери, принтери, факси. Як уже було відзначено, найбільш технічно забезпеченими є осередки СДПУ(о). Наближаються до СДПУ(о) такі партії, як АПУ, СПУ, НДП, УНР, НРУ та "Батьківщина".
Проте експерти КВУ виявили і чимало випадків, коли окремі партії, представлені у Верховній Раді, часто не мають повноцінних офісів навіть обласних організацій. Мова йде про "Трудову Україну", де поки що головує нинішній голова Національного банку Сергій Тігіпко, та "Партію Регіонів", яку формально очолює екс-віце-прем'єр Володимир Семиноженко.
За даними КВУ, тільки незначна кількість партійних організацій мають поліграфічне обладнання (потужний ксерокс чи різограф) та автомобілі. До таких належать всеукраїнське об'єднання "Жінки за майбутнє", знову ж таки СДПУ(о), СПУ та "Яблуко" Михайла Бродського.
За даними моніторингу експертів КВУ, основні фінансові надходження до осередків політичних партій формуються з таких джерел:
- добровільних пожертв від малого й середнього бізнесу (35%);
- надходжень від центральних керівних органів (55%);
- продажу партійної преси (5%);
- членських внесків (5%);
У 60% обласних організацій партій, які моніторив КВУ, працюють наймані працівники, кількістю від 2 до 10 чоловік. Дехто з працівників отримує заробітну плату як помічники-консультанти народних депутатів України.
Партійний вісник
Згідно з результатами моніторингу, тільки окремі політичні партії мають свої "бойові листки", тобто друковані ЗМІ зі більш-менш значним накладом і широкою мережею розповсюдження. Проте навіть ті партії, які мають свої ЗМІ, часто грішать непрофесійністю щодо видання та поширення редакційних матеріалів. З редакційною політикою, судячи з моніторингу КВУ, у партійних ЗМІ також проблеми.
Ще одна проблема, на якій наголошує КВУ, низькі наклади регіональних партійних видань - у 80% випадків наклад регіональних партійних видань становить 1000-2000 примірників.
Лідерство щодо мережі регіональних партійних ЗМІ тримають комуністи. За ними йдуть обидва Рухи, соціалісти та есдеки. Однак, як зазначає Комітет виборців, близько 80% регіональних партійних друкованих ЗМІ виконують роль суто внутрішніх бюлетенів, метою яких є інформування активу партії. Без суттєвого реформування партійних ЗМІ їх вплив на електорат залишатиметься мінімальним, зазначає КВУ.
Ще близько 35% партійних видань є так званими "газетами під вибори". Це, на думку організаторів моніторингу, є причиною того, що партійні ЗМІ залишаються невідомими широкому загалу читачів, а відтак рівень довіри до інформації, оприлюдненої у них, досить низький.
Найбільш яскраво, як зазначає КВУ, це проявляється у виданнях, засновниками чи видавцями яких виступають Народний Рух України Удовенка та екс-УНР, під головуванням Юрія Костенка.
"Проведений аналіз стану розвитку партійної преси в Україні дає підстави також окреслити ймовірні шляхи їх реформування в контексті підготовки до президентських виборів в Україні", нагадує Комітет. Серед таких шляхів – формування альтернативної мережі розповсюдження партійних друкованих ЗМІ, не тільки серед членів партії; нагальна потреба у створенні нових, сучасних всеукраїнських друкованих ЗМІ, функціонування яких буде чітко пов'язане із виборчими блоками-переможцями парламентських виборів 2002 р.
Окрім цього КВУ рекомендує взяти на роботу професійних журналістів, маркетологів, менеджерів, а також визначитися з редакційною політикою (Комітет це називає "визначити єдиний збалансований механізм у висвітленні подій").
Висновки КВУ
Українські партії поступово перетворюються із додатків до фінансово-промислових груп на самодостатні структури. Ці процеси вже відбулися серед партій лівого спрямування та тривають у націонал-демократичному середовищі, що робить партії залежними від виборців, а не від фінансово-промислових груп.
При існуючому стані речей більшість з українських партій не готові забезпечити повноцінне проведення загальнонаціональної президентської виборчої кампанії. Відповідно, найбільш потужні кандидати будуватимуть свою кампанію або на вертикалі державних установ, або шляхом формування нової вертикалі штабів із найбільш дієздатних структур різних партій.
Великою проблемою українських партій є певна "кастовість" та відсутність залучення до ухвалення рішень низових структур. Як правило внутрішньопартійні дискусії призводять не до вирішення проблем, а до розколів.
В Україні відбулася певна структурованість політичного середовища, що робить проблематичним успіх нових політичних проектів на наступних парламентських виборах. Для створення нової успішної партійної структури вже майже не лишилося вільного електорального поля, вільних кадрів, тощо.
Статистика
За інформацією Міністерства юстиції України, станом на 1 січня 2003 року в державі зареєстровано 125 політичних партій. В усіх регіонах України регіональні структурні утворення мають лише 27 політичних партій.
Діяльність 35 політичних партій поширюється на менше ніж половину регіонів України (від 13 до 1). Не мають жодного зареєстрованого структурного утворення 11 політичних партій.
Найбільшу кількість зареєстрованих обласних, районних, міських організацій мають політичні партії у таких областях, як Донецька – 1709, Дніпропетровська – 1262, Київська – 1152, Харківська – 1119, Одеська –1084.
В Автономній Республіці Крим зареєстровано 77 республіканських та 757 районних, міських, районних організацій. У місті Києві зареєстровано 96 міських та 489 районних організацій, у м. Севастополі – 71 міську та 96 районних організацій політичних партій.
Простіше кажучи, треба зрозуміло позиціонуватися - "праві" чи "ліві", кожен член партії повинен знати чисельність свого угруповання, а сама партія повинна думати про поповнення своїх лав не тільки під час виборів до парламенту.
Забігаючи наперед, зазначимо, що такі рекомендації бездоганно виконує холдинг Соціал-демократичної партії (об'єднаної). Це випливає з результатів моніторингу стану та проблем політичних партій, який був проведений Комітетом виборців України.
Зі 125 партій, які станом на 1 січня функціонували в Україні, об'єктом дослідження стали партійні утворення, які, на думку КВУ, відповідають стандартам політичних партій і мають такі "вторинні політичні ознаки", як ідеологія, електоральна база, ставлення до центральної та місцевої влади, регіональні організації, облік кадрів, регулярну оргроботу, партійні ЗМІ.
За цими ознаками КВУ виділив 13 партій - КПУ, СПУ, СДПУ(о), "Батьківщина", Українська республіканська партія "Собор", "Трудова Україна", "Партія Регіонів", Аграрна партія України, Народно-демократична партія, Народний Рух України, екс-Український Народний Рух , партія "Реформи і порядок", Партія Зелених України. В окремих областях відділення КВУ здійснювали також моніторинг інших партій, чиї осередки, на їх погляд, досить потужні. Це Конгрес Українських Націоналістів, "Яблуко", Демократична партія, Прогресивна соціалістична, "Демократичний союз".
Так от, серед 13 партій есдеки мають найбільше своїх представників у місцевих органах самоврядування, найбільш розгалужену обласну мережу партійних осередків та найбільш оснащену технічну базу – у СДПУ(О) окремі офіси в усіх областях та у більшості районів, офіси обладнані кількома комп'ютерами, принтером, факсом, всі обласні та багато районних організацій мають електронну пошту.
Окрім цього, в есдеків також у розпорядженні є свої економічні, молодіжні та спортивні структури, всеукраїнські та регіональні ЗМІ.
До СДПУ(О) за різними показниками наближаються Народно-демократична партія, Комуністична та Аграрна партія України.
Хто стане президентом?
На дві ноги шкутильгає українська партійна система щодо лідерства. На питання: "Кого ви бачите кандидатом у президенти від вашої партії?" більшість керівників обласних осередків політичних партій, за даними КВУ, не змогли відповісти.
Однозначними у відповідях були лише представники партій, які входять до блоку "Наша Україна". У 99% відсотках було названо прізвище лідера блоку Віктора Ющенка. У лавах опозиції одностайності менше – більш-менш визначилися з кандидатом представники "Батьківщини", КПУ та СПУ. У СДПУ(о) також не впевнені, хто піде на вибори від партії. Відмовка стандартна – "це питання у середині партії ще не розглядалося".
Проте в якості найбільш ймовірних кандидатів були названі прізвища Тимошенко, Мороза, Медведчука, Тігіпка, Симоненка, Пустовойтенка (НДП), Матвієнка (УРП "Собор"), Кононова (ПЗУ).
Комітет виборців робить свій висновок: "позиція більшості партій під час виборів президента буде визначатися ситуативно, без публічного обговорення із низовими структурами та активістами". "Ініціатива по висуненню чи підтримці когось із кандидатів належатиме переважно керівництву партій, а роль партійних з'їздів зводитиметься до автоматичної легітимізації цих рішень", зазначається у звіті КВУ.
Також, на думку організаторів моніторингу, "для потужних партій, які не мають визначених фаворитів президентських перегонів, вигідним є проведення дострокових парламентських виборів одночасно з президентськими або навіть раніше за президентські. Це захистить відповідних політиків та їх бізнес незалежно від результату виборів президентських ще на 4 роки".
Що таке "партійний холдинг"?
За результатами аналізу КВУ виокремлює низку партійних організацій, які розглядаються як "партійні холдинги". Останні мають під своїм контролем наступні компоненти:
- мережа громадських структур - молодіжні, жіночі, спортивні, екологічні, ветеранські тощо.
- мережа економічних структур, що знаходяться під впливом партії, регіональних партійних осередків чи партійних лідерів.
- всеукраїнські та регіональні ЗМІ.
Згідно з проведеним аналізом КВУ, серед існуючих партій до категорії
"партійний холдинг" відносяться СДПУ(о), НДП, Партія Регіонів та Комуністична партія України.
Так, соціал-демократи об'єднані тісно взаємодіють із мережею економічних структур, у неї наявна значна мережа всеукраїнських та регіональних громадських організацій, котрі перебувають під партійним впливом. Така мережа нараховує близько 230 організацій.
Окремо КВУ виділяє Комуністичну партію України, яка має на сьогодні найбільш якісно побудовану мережу громадських структур. КПУ домінує у сфері впливу на категорії громадських структур: ветеранські, культурно-просвітницькі організації, частково організації інвалідів.
У результаті моніторингу Комітет виборців визначив, що фактично всі існуючі в Україні політичні партії є складовими компонентами фінансово-промислових груп. А серед партій, котрі працюють як самостійні суб'єкти, можна відзначити лише Комуністичну та Соціалістичну партії України.
Політичні кадри
За даними моніторингу КВУ, найбільше представництво в обласних та районних державних адміністраціях після СДПУ(о) мають Народно-демократична партія та Аграрна партія України. За спостереженням КВУ, "спостерігається активне збільшення чиновників, які оформлюють членство у Партії Регіонів", вотчина якої, нагадаємо, знаходиться у Донецькій області. Раніше цю партію у більшості областей України здебільшого представляли керівники підприємницьких структур.
Щодо представлення у місцевих радах, то, як зазначає Комітет виборців, найбільше тут спостерігається членів Аграрної, Соціалістичної партій, дещо менше НДП, КПУ та НРУ.
Щодо складу партійних осередків, то за даними КВУ, рівень освіти партійних функціонерів доволі високий. У 80% випадків керівництво та наймані працівники обласних, районних осередків політичних партій мають вищу освіту. За результатами моніторингу, найбільш досвідченими є функціонери Комуністичної, Соціалістичної, Соціал-демократичної (об'єднаної) партій, а також УНР, АПУ та партії "Реформи й Порядок". Як зазначає КВУ, "досвід набуто у різний спосіб".
Наприклад, кадровий склад Комуністичної партії України (Петро Симоненко) становлять, здебільшого, люди пенсійного віку зі значним стажем роботи у КПРС на середніх керівних посадах. "Їх відрізняє дисциплінованість та обов'язковість, однак основним недоліком є певний консерватизм у методах роботи та категоричність у ставленні до інших партій", зазначає КВУ.
Соціалістична партія України (Олександр Мороз)– кадровий склад схожий на КПУ, однак із певними відмінностями. За даними КВУ, "керівники й працівники СПУ набагато менш консервативні, здатні до швидких мобілізаційних дій. Поруч з досвідом, набутим в КПРС, використовують і новітні методи організаційної роботи".
У СДПУ(о) (Віктор Медведчук) величезна кількість керівників та функціонерів є колишніми комсомольськими лідерами. "Вони відрізняються тим, що практично ігнорують ідеологічну частину партійної роботи, підміняючи її організаційною", зазначає КВУ.
Аграрна партія України - керівники та функціонери цієї партії значною мірою працюють за принципами державних підприємств. Вони чітко планують діяльність, використовують всі можливості членів партії.
"Зовсім інший стиль роботи в УНР та ПРП, - свідчить КВУ. - Функціонери цих двох партій мають навички, що формувалися за сприяння західних міжнародних інституцій. Велика кількість працівників цих структур (особливо ПРП) пройшла стажування, тренінги, навчання в Польщі, США, Німеччині, або брала участь у навчаннях із залученням західних експертів".
Комітет виборців вирізняє конкуренцію 4 шкіл: "Це стара школа КПРС, що за основу бере саме ідеологічну роботу, комсомольська школа, для якої понад усе організаційна діяльність, школа "господарників", які використовують владні важелі, та західна школа, для якої характерна вузька спеціалізація, активне використання РR".
Комітет також звертає увагу на те, що найбільша плинність кадрів спостерігається у НДП, Партії Регіонів та "Трудовій Україні". У звіті наводиться приклад, коли цілі осередки однієї з партій переходять до іншої. "Голова Київської обласної організації НДП Петро Мельник очолив обласну організацію Партії Регіонів, після чого один із найстаріших осередків НДП фактично перестав існувати. Подібна ситуація, але в набагато меншій мірі, спостерігається і в стосунках НРУ-УНР-ПРП, а також "Батьківщина" - "Собор", - зауважує Комітет виборців України.
За рахунок кого живуть партії?
Серед партій, стан яких моніторив КВУ, більшість мають мінімальне матеріально-технічне забезпечення - партійний офіс, комп'ютери, принтери, факси. Як уже було відзначено, найбільш технічно забезпеченими є осередки СДПУ(о). Наближаються до СДПУ(о) такі партії, як АПУ, СПУ, НДП, УНР, НРУ та "Батьківщина".
Проте експерти КВУ виявили і чимало випадків, коли окремі партії, представлені у Верховній Раді, часто не мають повноцінних офісів навіть обласних організацій. Мова йде про "Трудову Україну", де поки що головує нинішній голова Національного банку Сергій Тігіпко, та "Партію Регіонів", яку формально очолює екс-віце-прем'єр Володимир Семиноженко.
За даними КВУ, тільки незначна кількість партійних організацій мають поліграфічне обладнання (потужний ксерокс чи різограф) та автомобілі. До таких належать всеукраїнське об'єднання "Жінки за майбутнє", знову ж таки СДПУ(о), СПУ та "Яблуко" Михайла Бродського.
За даними моніторингу експертів КВУ, основні фінансові надходження до осередків політичних партій формуються з таких джерел:
- добровільних пожертв від малого й середнього бізнесу (35%);
- надходжень від центральних керівних органів (55%);
- продажу партійної преси (5%);
- членських внесків (5%);
У 60% обласних організацій партій, які моніторив КВУ, працюють наймані працівники, кількістю від 2 до 10 чоловік. Дехто з працівників отримує заробітну плату як помічники-консультанти народних депутатів України.
Партійний вісник
Згідно з результатами моніторингу, тільки окремі політичні партії мають свої "бойові листки", тобто друковані ЗМІ зі більш-менш значним накладом і широкою мережею розповсюдження. Проте навіть ті партії, які мають свої ЗМІ, часто грішать непрофесійністю щодо видання та поширення редакційних матеріалів. З редакційною політикою, судячи з моніторингу КВУ, у партійних ЗМІ також проблеми.
Ще одна проблема, на якій наголошує КВУ, низькі наклади регіональних партійних видань - у 80% випадків наклад регіональних партійних видань становить 1000-2000 примірників.
Лідерство щодо мережі регіональних партійних ЗМІ тримають комуністи. За ними йдуть обидва Рухи, соціалісти та есдеки. Однак, як зазначає Комітет виборців, близько 80% регіональних партійних друкованих ЗМІ виконують роль суто внутрішніх бюлетенів, метою яких є інформування активу партії. Без суттєвого реформування партійних ЗМІ їх вплив на електорат залишатиметься мінімальним, зазначає КВУ.
Ще близько 35% партійних видань є так званими "газетами під вибори". Це, на думку організаторів моніторингу, є причиною того, що партійні ЗМІ залишаються невідомими широкому загалу читачів, а відтак рівень довіри до інформації, оприлюдненої у них, досить низький.
Найбільш яскраво, як зазначає КВУ, це проявляється у виданнях, засновниками чи видавцями яких виступають Народний Рух України Удовенка та екс-УНР, під головуванням Юрія Костенка.
"Проведений аналіз стану розвитку партійної преси в Україні дає підстави також окреслити ймовірні шляхи їх реформування в контексті підготовки до президентських виборів в Україні", нагадує Комітет. Серед таких шляхів – формування альтернативної мережі розповсюдження партійних друкованих ЗМІ, не тільки серед членів партії; нагальна потреба у створенні нових, сучасних всеукраїнських друкованих ЗМІ, функціонування яких буде чітко пов'язане із виборчими блоками-переможцями парламентських виборів 2002 р.
Окрім цього КВУ рекомендує взяти на роботу професійних журналістів, маркетологів, менеджерів, а також визначитися з редакційною політикою (Комітет це називає "визначити єдиний збалансований механізм у висвітленні подій").
Висновки КВУ
Українські партії поступово перетворюються із додатків до фінансово-промислових груп на самодостатні структури. Ці процеси вже відбулися серед партій лівого спрямування та тривають у націонал-демократичному середовищі, що робить партії залежними від виборців, а не від фінансово-промислових груп.
При існуючому стані речей більшість з українських партій не готові забезпечити повноцінне проведення загальнонаціональної президентської виборчої кампанії. Відповідно, найбільш потужні кандидати будуватимуть свою кампанію або на вертикалі державних установ, або шляхом формування нової вертикалі штабів із найбільш дієздатних структур різних партій.
Великою проблемою українських партій є певна "кастовість" та відсутність залучення до ухвалення рішень низових структур. Як правило внутрішньопартійні дискусії призводять не до вирішення проблем, а до розколів.
В Україні відбулася певна структурованість політичного середовища, що робить проблематичним успіх нових політичних проектів на наступних парламентських виборах. Для створення нової успішної партійної структури вже майже не лишилося вільного електорального поля, вільних кадрів, тощо.
Статистика
За інформацією Міністерства юстиції України, станом на 1 січня 2003 року в державі зареєстровано 125 політичних партій. В усіх регіонах України регіональні структурні утворення мають лише 27 політичних партій.
Діяльність 35 політичних партій поширюється на менше ніж половину регіонів України (від 13 до 1). Не мають жодного зареєстрованого структурного утворення 11 політичних партій.
Найбільшу кількість зареєстрованих обласних, районних, міських організацій мають політичні партії у таких областях, як Донецька – 1709, Дніпропетровська – 1262, Київська – 1152, Харківська – 1119, Одеська –1084.
В Автономній Республіці Крим зареєстровано 77 республіканських та 757 районних, міських, районних організацій. У місті Києві зареєстровано 96 міських та 489 районних організацій, у м. Севастополі – 71 міську та 96 районних організацій політичних партій.
