Хорошковський отримує ще один шанс

Вдруге за останній рік в Америці побував Валерій Хорошковський. У лютому 2002 він брав участь у "Молитовному сніданку" і здалеку бачив Джорджа Буша. Тоді він хотів набратися досвіду з розбудови правої політичної партії. За ці місяці в його житті багато чого змінилося. І зараз Хорошковський їздив до США у справах державних – в ранзі міністра економіки та європейської інтеграції.

В чому Хорошковському не відмовити – так це в потужному прес-відділі. Тому всі подробиці переговорів у США, призначені для оприлюднення, були поширені ще коли міністр перебував за океаном.

Відомо, що США готові сприяти зняттю санкцій FATF за п'яти умов:
- абсолютна політична незаангажованість Державного департаменту фінансового моніторингу;
- внесення змін до Кримінального кодексу (закон вже прийнятий, але поки не підписаний президентом);
- внесення змін до закону про банки і банківську діяльність (законопроект прийнятий у першому читанні);
- зменшення максимальної суми однієї банківської операції, що не підлягає відстеженню, до 15 тисяч євро;
- свобода фінансової розвідки.

Про ці пункти Хорошковський ще раз повідомив на прес-конференції у понеділок. Наголосивши, що цей тиждень – останній шанс для Верховної Ради перед засіданням FATF виконати одну з вимог: змінити закон про банки і банківську діяльність.

Щоправда, не зрозуміло, як Україна за десять днів встигне переконати FATF в іншому питанні – що Держдепартамент фінансового моніторингу не буде займатися політичними репресіями. Після того, як до його керівництва прийшли заступники Азарова по податковій адміністрації.

Сам Хорошковський каже, що форма, в якій може бути надане таке запевнення, є "вільною". "Але має бути продемонстровано, що ми це сприймаємо на рівні розуміння, а не якогось законодавчого рішення". Ага, аж сльози стають в очах від ідилізму ситуації.

Але, так чи інакше, про всі ці моменти візиту до Америки повідомлялося. Хіба що не дуже відомо про роль у організації зустрічі Хорошковського із бізнесменами в США Кемптона Дженкінза, який працює на АРСО і є лобістом Медведчука. Однак це не великий гріх – адже Дженкінз ще очолює бізнес-раду "США-Україна", і тому шукати соціал-демократичне коріння тут не обов'язково.

Хорошковський повернувся з усмішкою на обличчі – волею випадку йому, замість захворілого Азарова, довелося очолювати українську делегацію на переговорах у США. Таким чином він першим після початку "кризи довіри" між Києвом і Вашингтоном переконував Америку у незмінності курсу "європейського вибору". Вийшло більш-менш нормально – могло бути й гірше.

Доля дає Хорошковському ще один шанс.

Після провалу передвиборчого проекту "Команда озимого покоління" він реанімувався у політиці влітку 2002, посівши непублічну та наперед компрометуючу посаду заступника глави адміністрації президента.

Тепер Хорошковський публічний міністр, який може заробити політичний рейтинг. Для цього він має домогтися хоч якихось перемог. Наприклад, вічнозелена тема вступу до СОТ. Але це ще далеко, і перші дивіденди Хорошковський міг би отримати на скасуванні санкцій FATF. І немає в такому меркантилізмі нічого поганого – адже міністри у нас політичні фігури.

Інше питання, що треба не тільки переконати FATF. Хорошковському цю гіпотетичну перемогу просто може ніхто не віддати. Хто поїде на сесію FATF 12 лютого, визначатиме Кучма разом із Медведчуком чи Януковичем. І цим людям немає сенсу дарувати (можливо) щасливий лотерейний квиток молодому, але безперспективному у 2004 році Хорошковському.

Що, однак, не має засмучувати самого міністра. Посісти цю посаду він прагнув ще два з половиною роки тому, влітку 2000, після відходу Тігіпка з уряду Ющенка. Як розповідав Хорошковський під час виборів, тодішній прем'єр, а нині лідер "Нашої України" сам запрошував його. Люди ж в оточенні Ющенка кажуть, що така розмова була, але безрезультатно для молодого політика – його підготовка не влаштовувала главу уряду.

Тепер час доводити свої таланти справою. Можливо, і не знаходячи виходу для амбіцій.