Україна вже опинилася за "паперовим кордоном" Європи
Четвер, 27 лютого 2003, 13:30
Україна обрала неправильну тактику інтеграційних переговорів з ЄС і вже навіть почала набридати в Європейських інституціях.
"Щоб домогтися ближчих відносин із Брюсселем та членами ЄС, українські дипломати працюють інтенсивно, але частіше безрезультатно. Головний наслідок виявився в тому, що Євросоюз почав страждати на, як він це називає, "втому від України". Методи співпраці, задіяні Києвом, були менш ефективними, ніж, наприклад, напористі методи Туреччини". Про це йдеться у спільному звіті чотирьох дослідницьких установ Європи, які вивчали тему розширення Євросоюзу. З новим документом, оприлюдненим у Брюсселі, ознайомився кореспондент міжнародної служби радіо "Вільна Європа/Свобода".
Більше про помилки українських міжнародників у матеріалі не згадується. Аналітики, яких представлено як "чотири політичні центри зі Східної та Західної Європи", вивчали не причини, а наслідки: Чим обернеться для колишніх радянських республік вступ до ЄС нових членів?
Тема кордону, де назавжди має завершитися розширення ЄС, в дослідженні не обговорювалася. Там просто зазначили, що Україна, Молдова та Білорусь мають лише дуже віддалену перспективу членства в ЄС. Експерти ж акцентували увагу на поточних проблемах і закликали ЄС вирізняти своє ставлення до кожного окремого пострадянського сусіда.
Зараз Євросоюз тяжіє до того, що відносини з майбутніми сусідами бачаться здебільшого в негативних кольорах. Як про це каже британський коментатор Хітер Грейбб: "Коли ви поглянете на сьогоднішні конкретні прояви політики ЄС, яка стосується країн на кшталт України, Молдови, Білорусі, то всі говорять про візи та прикордонний контроль. Не скажеш, щоб багато говорили про щось позитивне. Все це стосується захисту від цих країн, а не зацікавленості ними".
Наслухавшись критики, ЄС пообіцяв бути більш уважним до бідних сусідів. Президент Єврокомісії Романо Проді минулого місяця оприлюднив своє бачення того, що він назвав "коло друзів" навколо розширених кордонів ЄС. Він оголосив про "нову політику сусідства", яка повинна створити міцний зв'язок із країнами, "починаючи від Росії з Україною, Кавказьких республік і Молдови, і, закінчуючи Марокко, Тунісом тощо". (В іншому джерелі, інтернет-виданні EurActive.com, Проді навіть говорить, що ЄС має запропонувати своїм сусідам "більше ніж партнерство, але менше ніж членство, не виключаючи останнє").
Як зазначається у дослідженні чотирьох аналітичних центрів, ЄС повинен розробити довгострокову політику, яка б зменшила негативні наслідки розширення. На їх думку, відносини між ЄС та Україною є ключовими, які визначатимуть "рівень стабільності чи нестабільності в Європі".
Підготувати політику відносно нових сусідів Брюсселя слід не пізніше ніж до травня 2004 – часу розширення ЄС. Зараз же ставлення до пострадянських сусідів ще не вироблено. "Багато чого росте, наче бульбашки, проте нічого конкретного досі не з'явилося. Вони працюють над цим в ЄС-івських інституціях, обговорюють ці документи та зв'язки, але - все це ще не закінчено", - каже Маріус Валь із брюссельського Центру досліджень європейської політики.
Також європейські експерти пропонують надіслати "ясний і позитивний сигнал" Україні напередодні президентських виборів, які відбудуться восени 2004.
Що стосується Білорусі, то ніяких значних зрушень у стосунках не очікується, доки не зміниться влада.
Але поки нова політика ЄС тільки готується, автори звіту вже фіксують проблеми, які з'явилися і ще будуть поставати після вступу до ЄС колишніх соціалістичних країн. Щоб знизити втрати України, Білорусі, Молдови та Росії, дослідники просять ЄС більше допомагати цим країнам.
"Коли нинішні кандидати стануть повноправними членами ЄС, то правила контролю зовнішнього кордону призведуть до нового розподілу у Європі. Або, як записано у звіті, нової "паперової завіси".
Аналітики кажуть, що безперешкодне пересування людей між колишнім СРСР та його сателітами на початку 1990-х "було одним із досягнень кінця Холодної війни". Зараз ці переваги вже "частково втрачаються". Далі буде гірше.
Один із авторів звіту, Маріус Валь із брюссельського Центру досліджень європейської політики, навів конкретні приклади: "Люди на західній Україні, які їздили, наприклад, до Словаччини або Угорщини, зараз, із практичних причин, не можуть їздити настільки часто через візові вимоги. Вони повинні спочатку їхати до Києва за візою, потім повертатися додому, також ви маєте сплачувати за візу. Тобто, насправді паперова завіса вже простягнулася на цьому кордоні".
Один із шляхів, як можна спробувати нейтралізувати негативні моменти – концепція під назвою "Європа регіонів". ЄС має комітет, що займається регіонами, який покликаний залучати регіональні й місцеві адміністрації у процес ухвалення рішень на європейському рівні. Цей комітет має багато комісій, які займаються питаннями від регіональної економіки до туризму, молодіжних програм і спорту.
Відповідно до цієї схеми окремі міста у Східній Європі можуть діяти незалежно і цим самим підвищувати Європейську інтеграцію на мікрорівні.
В доповіді говориться: "Регіональна політика ЄС має стати інструментом для створення м'якого кордону між новими членами ЄС та їх сусідами, перш за все Україною. На регіональному рівні, лібералізація візового та міграційного режиму може бути представлена вздовж західного кордону України".
Інший автор доповіді Грегош Громацькі, з фонду Стефана Баторія у Варшаві, сказав, що масштаб регіонального співробітництва добре видно у Карпатському регіоні: "Наприклад, у випадку України майбутній Євро-регіон – це Карпати. Він охоплює не тільки Польщу й Україну, але й частини Словаччини, Угорщини й Румунії. Разом вони формують Євро-регіон, і я думаю, що така форма співробітництва на місцевому або регіональному рівні має розвиватися".
В доповіді говориться, що саме Західна Україна отримає найтяжчий удар під час розширення ЄС. Тому автори документа закликають розвивати міжкордонні проекти, які можуть створити плацдарм для інвестиційної активності в цьому регіоні.
P.S. Тим часом посол України в ЄС Роман Шпек на сторінках EurActive.com так пояснює позицію держави: довгострокова ціль офіційного Києва полягає в отриманні повного членства, незважаючи на те, що ЄС ще не запропонував Україні такої перспективи. Україна очікує, що з нею рахуватимуться, оскільки вона відповідає вимогам Копенгагенських критеріїв. Ключовою подією в цьому процесі має стати саміт Україна-ЄС, запланований на кінець 2003 року. Шпек підтверджує, що Україна намагається вийти на рівень відповідності стандартам, необхідних для вступу до ЄС, до 2011 року. Проте зараз "сусідська" ініціатива – не зовсім те, що відповідає очікуванням Києва. Серед іншого, це знову ж таки призведе до появи нової розмежувальної лінії у Європі.
"Щоб домогтися ближчих відносин із Брюсселем та членами ЄС, українські дипломати працюють інтенсивно, але частіше безрезультатно. Головний наслідок виявився в тому, що Євросоюз почав страждати на, як він це називає, "втому від України". Методи співпраці, задіяні Києвом, були менш ефективними, ніж, наприклад, напористі методи Туреччини". Про це йдеться у спільному звіті чотирьох дослідницьких установ Європи, які вивчали тему розширення Євросоюзу. З новим документом, оприлюдненим у Брюсселі, ознайомився кореспондент міжнародної служби радіо "Вільна Європа/Свобода".
Більше про помилки українських міжнародників у матеріалі не згадується. Аналітики, яких представлено як "чотири політичні центри зі Східної та Західної Європи", вивчали не причини, а наслідки: Чим обернеться для колишніх радянських республік вступ до ЄС нових членів?
Тема кордону, де назавжди має завершитися розширення ЄС, в дослідженні не обговорювалася. Там просто зазначили, що Україна, Молдова та Білорусь мають лише дуже віддалену перспективу членства в ЄС. Експерти ж акцентували увагу на поточних проблемах і закликали ЄС вирізняти своє ставлення до кожного окремого пострадянського сусіда.
Зараз Євросоюз тяжіє до того, що відносини з майбутніми сусідами бачаться здебільшого в негативних кольорах. Як про це каже британський коментатор Хітер Грейбб: "Коли ви поглянете на сьогоднішні конкретні прояви політики ЄС, яка стосується країн на кшталт України, Молдови, Білорусі, то всі говорять про візи та прикордонний контроль. Не скажеш, щоб багато говорили про щось позитивне. Все це стосується захисту від цих країн, а не зацікавленості ними".
Наслухавшись критики, ЄС пообіцяв бути більш уважним до бідних сусідів. Президент Єврокомісії Романо Проді минулого місяця оприлюднив своє бачення того, що він назвав "коло друзів" навколо розширених кордонів ЄС. Він оголосив про "нову політику сусідства", яка повинна створити міцний зв'язок із країнами, "починаючи від Росії з Україною, Кавказьких республік і Молдови, і, закінчуючи Марокко, Тунісом тощо". (В іншому джерелі, інтернет-виданні EurActive.com, Проді навіть говорить, що ЄС має запропонувати своїм сусідам "більше ніж партнерство, але менше ніж членство, не виключаючи останнє").
Як зазначається у дослідженні чотирьох аналітичних центрів, ЄС повинен розробити довгострокову політику, яка б зменшила негативні наслідки розширення. На їх думку, відносини між ЄС та Україною є ключовими, які визначатимуть "рівень стабільності чи нестабільності в Європі".
Підготувати політику відносно нових сусідів Брюсселя слід не пізніше ніж до травня 2004 – часу розширення ЄС. Зараз же ставлення до пострадянських сусідів ще не вироблено. "Багато чого росте, наче бульбашки, проте нічого конкретного досі не з'явилося. Вони працюють над цим в ЄС-івських інституціях, обговорюють ці документи та зв'язки, але - все це ще не закінчено", - каже Маріус Валь із брюссельського Центру досліджень європейської політики.
Також європейські експерти пропонують надіслати "ясний і позитивний сигнал" Україні напередодні президентських виборів, які відбудуться восени 2004.
Що стосується Білорусі, то ніяких значних зрушень у стосунках не очікується, доки не зміниться влада.
Але поки нова політика ЄС тільки готується, автори звіту вже фіксують проблеми, які з'явилися і ще будуть поставати після вступу до ЄС колишніх соціалістичних країн. Щоб знизити втрати України, Білорусі, Молдови та Росії, дослідники просять ЄС більше допомагати цим країнам.
"Коли нинішні кандидати стануть повноправними членами ЄС, то правила контролю зовнішнього кордону призведуть до нового розподілу у Європі. Або, як записано у звіті, нової "паперової завіси".
Аналітики кажуть, що безперешкодне пересування людей між колишнім СРСР та його сателітами на початку 1990-х "було одним із досягнень кінця Холодної війни". Зараз ці переваги вже "частково втрачаються". Далі буде гірше.
Один із авторів звіту, Маріус Валь із брюссельського Центру досліджень європейської політики, навів конкретні приклади: "Люди на західній Україні, які їздили, наприклад, до Словаччини або Угорщини, зараз, із практичних причин, не можуть їздити настільки часто через візові вимоги. Вони повинні спочатку їхати до Києва за візою, потім повертатися додому, також ви маєте сплачувати за візу. Тобто, насправді паперова завіса вже простягнулася на цьому кордоні".
Один із шляхів, як можна спробувати нейтралізувати негативні моменти – концепція під назвою "Європа регіонів". ЄС має комітет, що займається регіонами, який покликаний залучати регіональні й місцеві адміністрації у процес ухвалення рішень на європейському рівні. Цей комітет має багато комісій, які займаються питаннями від регіональної економіки до туризму, молодіжних програм і спорту.
Відповідно до цієї схеми окремі міста у Східній Європі можуть діяти незалежно і цим самим підвищувати Європейську інтеграцію на мікрорівні.
В доповіді говориться: "Регіональна політика ЄС має стати інструментом для створення м'якого кордону між новими членами ЄС та їх сусідами, перш за все Україною. На регіональному рівні, лібералізація візового та міграційного режиму може бути представлена вздовж західного кордону України".
Інший автор доповіді Грегош Громацькі, з фонду Стефана Баторія у Варшаві, сказав, що масштаб регіонального співробітництва добре видно у Карпатському регіоні: "Наприклад, у випадку України майбутній Євро-регіон – це Карпати. Він охоплює не тільки Польщу й Україну, але й частини Словаччини, Угорщини й Румунії. Разом вони формують Євро-регіон, і я думаю, що така форма співробітництва на місцевому або регіональному рівні має розвиватися".
В доповіді говориться, що саме Західна Україна отримає найтяжчий удар під час розширення ЄС. Тому автори документа закликають розвивати міжкордонні проекти, які можуть створити плацдарм для інвестиційної активності в цьому регіоні.
P.S. Тим часом посол України в ЄС Роман Шпек на сторінках EurActive.com так пояснює позицію держави: довгострокова ціль офіційного Києва полягає в отриманні повного членства, незважаючи на те, що ЄС ще не запропонував Україні такої перспективи. Україна очікує, що з нею рахуватимуться, оскільки вона відповідає вимогам Копенгагенських критеріїв. Ключовою подією в цьому процесі має стати саміт Україна-ЄС, запланований на кінець 2003 року. Шпек підтверджує, що Україна намагається вийти на рівень відповідності стандартам, необхідних для вступу до ЄС, до 2011 року. Проте зараз "сусідська" ініціатива – не зовсім те, що відповідає очікуванням Києва. Серед іншого, це знову ж таки призведе до появи нової розмежувальної лінії у Європі.
