Україна стане членом Євросоюзу. Перед Іраком
Четвер, 20 лютого 2003, 17:05
Для українців є три новини: одна гарна і дві ніякі. Спочатку радісне повідомлення: не все ще втрачено, і Україна таки стане членом ЄС. Щоправда десь у 2020-х роках. І зараз це тільки результат фантазій деяких західних експертів.
Не перший місяць європейські інституції, аналітичні центри й преса думають: де закінчується Європа? Де межа розширення Євросоюзу? В Україні ці дебати не дуже відслідковують. Хоча саме від них залежить можливість, нехай і в далекому майбутньому, але повноцінного входження Києва до ЄС.
Поганою звісткою стали нещодавні слова чинного президента Єврокомісії Проді: від того, що українці відчувають себе європейцями, йому ні холодно-ні жарко. Таке саме європейське серце б'ється в грудях і новозеландців. Одним словом, розчарував.
Однак поруч із злим песимістом знайшовся і оптиміст. Це – провідний західний часопис The Wall Street Journal. З нагоди 20-річчя Всесвітнього економічного форуму в Давосі та знову ж таки до 20-річчя із заснування європейського видання The Wall Street Journal, ця газета випустила спеціальний вкладень прогнозів. Він називається "Світ у 2023 році". Тобто ще через 20 років.
Загалом газета вийшла дуже смішна, бо автори, включивши фантазію, відривалися на повну. Чим зробили приємне українцям, яких, здавалося б, назавжди виставили за двері ЄС.
Слово "Україна" кілька разів зустрічається у 10-сторінковому спецвипуску, де зібрані спеціально написані прогнозно-утопічні статті провідних західних аналітиків.
2021 як рік приєднання України до ЄС фігурує в есе дослідника Тімоті Гартон Еша. Він познущався над майбутнім континенту, визначивши "великим питанням для Європи у січні 2023": чи може Ірак стати членом ЄС?
Про Україну Еш згадує в абзаці, описуючи велику Європейську імперію, яка постане на місці ЄС:
"Вона розкинулася від Атлантики до Азовського моря в Криму, від Північного мису в Норвегії до гір в Курдистані. Зі вступом України та Молдови в 2021, вона нараховувала 37 країн-членів з населенням понад 600 мільйонів осіб".
Оповідання подається у минулому часі, бо Еш уявив себе автором книги "Стисла Оксфордська історія Європи", виданої у… 2040.
В принципі, до прогнозу можна ставитися несерйозно. Але ж оприлюднено його у дуже солідному виданні, а фігура дослідника викликає повагу. Тімоті Гартон Еш обіймає посаду директора Центру європейських досліджень, Коледжу св.Антонія в Оксфорді. Він також є старшим науковим співробітником Інституту Гувера у Стенфордському університеті. Його називають провідним ліберальним публіцистом Великої Британії.
Якщо передбачення Еша розглядати не просто як марево, то привертає увагу прогнозоване число членів ЄС у 2021 році. Це 37. Зараз в ЄС 15 країн. Після приєднання десятки у 2004 їх буде 25. Наступна хвиля розширення – Румунія з Болгарією.
У 2006 мають розпочатися переговори про вступ Туреччини. Виходить 28 членів ЄС. Якщо ж послуговуватися припущенням Еша, то до вступу України з Молдовою у 2021 році ЄС має прирости сімома новобранцями. Можливо, дослідник мав на увазі шість балканських держав. Але все одно однієї не вистачає. Хоча, можливо, Еш просто взяв цифру 37 зі стелі. Чи мав на увазі, що до ЄС нарешті приєднається Швейцарія чи якась Норвегія. Однак Еш про це не пише.
Крім незрозумілого прогнозу британського аналітика, The Wall Street Journal Europe вміщує і своє передбачення (теж напівненормальне). На передостанній сторінці газети подано колонку новин… через 20 років. "Це наше бачення, що може бути у номері в 2023 році", - зазначає газета.
Так от, найперше повідомлення також стосується приєднання України до ЄС. Від прогнозу Тімоті Гартон Еша воно вирізняється тим, що інтеграція України почнеться на два роки пізніше, у 2023. І тепер в пару їй дають не Молдову, а… Росію.
Загалом The Wall Street Journal Europe думає, що в 2023 році новина про розширення ЄС виглядатиме так:
"П'ять днів переговорів після років підготовки закінчилися вступом до ЄС 28 та 29 членів, Росії та України. Це означає збільшення населення Євросоюзу на 164 мільйони нових мешканців. ЄС обіцяє 74,6 мільярди євро додаткових вливань. Тепер Євросоюз виграє, додавши у вазі на міжнародній арені, застрахувавши постачання нафти і газу та спростивши доступ до ресурсів та ринків уздовж всієї території аж до Тихого океану.
Серед тих, хто висловлює обережність щодо перспектив розширення – Пекін та Вашингтон. Вони заявили, що всі умови угоди мали б бути переглянуті.
Намагаючись заспокоїти сумніви щодо розширення, французький президент Ле Гран рекламував "сильнішу Європу, потенційну силу, яка сприятиме миру та добробуту у неспокійному світі".
Звичайно, написане The Wall Street Journal Europe можна розглядати лише як приклад гарного гумору. Але до цього часу ніхто в Європі не говорив про можливі строки приєднання України. Натомість чути лише скептичні коментарі щодо взагалі існування перспектив для Києва стати членом ЄС.
Водночас українська влада обрала позицію ігнорування прохолодного відношення у Брюсселі. Київ продовжує говорити про бажання стати членом ЄС. Конкретні терміни назвав Кучма рік тому. Він зобов'язав чиновників створити умови, щоб не пізніше кінця 2007 року Україна отримала статус асоційованого члена ЄС.
Рік 2011 – межа, коли, на думку Кучми, Україна має стати членом Євросоюзу. "Гарант" зобов'язав до кінця 2011 року вивести "весь комплекс відносин Україна–ЄС на якісно новий рівень" та "створити реальні внутрішні передумови для вступу України до ЄС".
Напевно, у The Wall Street Journal Europe про ці розпорядження не чули. Бо запросили б Кучму і для них написати щось смішне.
Європа у 2023 очима The Wall Street Journal
Хоча Україна зайняла лише кілька рядків у спецвипуску The Wall Street Journal Europe, там є багато інших цікавих і смішних прогнозів майбутнього ЄС. Їх зміст дає зрозуміти, наскільки достовірними (чи, може, жартівливими) є означені перспективи України на 2021 чи 2023. Отже, яка буде Європа через 20 років?
"Туреччина, яка понад десять років є членом ЄС, міцно тиснула задля членства Іраку, - описує Тімоті Гартон Еш реалії 2023 року. Після всіх подій Ірак уже понад 20 років є демократичною державою. Його нафта є життєво необхідною для європейського добробуту. Курдам в Іраку та Туреччині не сподобалося бути розділеними, як вони гірко називають, "брюссельською стіною" ЄС.
Мохаммед Адемі, генсек потужної Асоціації мусульман Європи, зазначив, що приєднання Іраку до ЄС є "історично необхідним". Він аргументував це тим, що приклад вступу іншої великої ісламської держави до Європейського співтовариства демократій міг би тільки допомогти розвитку Близького Сходу. І Ірак був би ще одним містом між Ізраїлем та Палестиною – асоційованими членами ЄС, які все ще викликали занепокоєння.
Дехто зі старомодних європейських християнських демократів заперечував цьому, оскільки Ірак не є європейською державою. "В цілому ця ідея є смішною", - сказав 84-річний професор Романо Проді, колишній президент Єврокомісії. Але ЄС перейшов традиційні географічні, історичні та культурні кордони.
На початку 21 сторіччя Європа стала однією з найбільших імперій світу. Але, як і всі імперії 21 сторіччя, це була імперія нового виду.
Американська імперія була розкидана по світу як нав'язане об'єднання неформальних протекторатів, пов'язаних морськими та повітряними шляхами, військовими базами та потужним економічним і політичним впливом.
Європейська імперія була єдиною територією суміжних держав, формально об'єднаних конституційною угодою. Вона розкинулася від Атлантики до Азовського моря в Криму, від Північного мису в Норвегії до гір в Курдистані. Зі вступом України та Молдови в 2021, вона нараховувала 37 країн-членів з населенням понад 600 мільйонів осіб.
З 19 трильйонами євро, це була найбільша економіка в світі, яка була сильніша за США. Кожна нова хвиля приєднання – яка почалася із включення "слов'янських тигрів" Центральної та Східної Європи у 2004 – приносила нову ін'єкцію економічного динамізму, яка розігрівала економіки Західної Європи, що впадали у стагнацію…"
Еш прогнозує кризу євро в 2007 після приєднання Великобританії. Він також говорить про вигідне місцезнаходження ЄС – Євросоюз є стрижнем між Євразійською зоною вільної торгівлі (яка, звісно, включала Росію) та Трансатлантичною зоною вільної торгівлі.
"Це була імперія без імператора та без центрального керівництва. Дехто називав його співдружністю, і таке визначення є більш акуратним".
Що впадає в око – це упевненість аналітиків у невідворотному поваленні Саддама Хусейна. Темі нового Іраку присвятив свої прогнози Кеннет Поллак, директор досліджень в Центрі Сабан Близькосхідної політики Інституту Брукінга:
"- Добрий вечір, президент Саліх!
- Добрий вечір, мадам президент. Це завжди щастя бачити вас, незважаючи на те, наскільки часто це є можливим. - Іракський лідер спробував продемонструвати теплоту, попри те, що він нервував.
- Я вважаю, ми можемо почати з економіки, сказала президент Клінтон. – ЦРУ повідомило мені, що продовжується зниження виробництва нафти в Саудівській Аравії – після того, як утекли робітники зі Східної провінції".
Такими словами, розмріявся аналітик, у 2023 має починатися діалог між лідером демократичного Іраку та США. Прізвище американського президента звучить як… Челсі Клінтон.
Радіє вухо і від того, як зватимуть генсека НАТО зразка 2023 у версії The Wall Street Journal Europe: Тадеуш Козмінскі.
Окрім вступу України з Росією до ЄС, в колонці новин 2023 року The Wall Street Journal Europe не обмежувала свою фантазію:
"Туреччина обіцяла використати свій час головування в ЄС для спрощення східної експансії, але поклялася виступати проти прийняття будь-яких нових членів. Анкара заявила, що пропозиції запросити Курдистан та нещодавно обрані західно-орієнтовані уряди Ірану та Сирії можуть зашкодити єдності ЄС.
Палестина вперше запросила ізраїльський уряд офіційно взяти участь у святкуванні щорічного Дня кордону.
Британія обіцяла незабаром оголосити критерії ухвалення рішення щодо запровадження євро. Король Вільям повідомив, що з цього питання буде проведено референдум.
Китайська людська місія на Марс почала свій перший повний день, присвячений дослідженню поверхні планети. Пекін оприлюднив зображення, записані їх астронавтами під час історичного приземлення. Китай поновив заклики до США роззброїти американські оборонні системи, базовані в космосі".
Але, попри суцільні фантазії, The Wall Street Journal Europe наводить результати реального дослідження, проведеного на замовлення газети. Видання вивчало громадську думку мешканців континенту щодо розширення ЄС.
Понад половину європейців (57%) вважають, що у наступні 20 років Євросоюз має стати принаймні рівнею США. Чверть європейців хочуть, щоб ЄС виріс у суперпотужну пару до США, чи навіть перегнав Америку.
Опитування 17 тисяч осіб у 17 країнах показало готовність більшості європейців до того, щоб ЄС розширив свої кордони. І, можливо, включаючи Румунію, Росію та Туреччину. Вступ Румунії підтримують 44%, Росії – 40%, Туреччини – 39% із загального числа опитаних, в тому числі і в цих трьох країнах. Дослідження проводилося на замовлення Wall Street Journal Europe компанією GfK Worldwide.
В чому буде роль нової Європи у 2023? Цій темі присвятив свою статтю Збігнев Бжезинський.
"Центральна проблема, яка постане перед міжнародною спільнотою протягом наступних 20 років: чи з'явиться справжній світовий порядок, чи світ повзтиме до анархії.
Наступні 20 років три основні гравці визначатимуть, які сценарії будуть реалізовуватися. Це Америка, Європа та Китай.
Нинішні кризи в Іраку та Північний Кореї стануть головним тестом для американського лідерства. Якщо Америка покаже приклади відповідальності лідера, це буде значний прецедент для розв'язання проблем у майбутньому. Ось чому ефективне залучення світової підтримки та дії на базі рішень ООН є настільки важливими для довготермінової стабільності.
З іншого боку, якщо Америка діятиме одноосібно, не зумівши переконливо виправдати військову операцію, то світ прогресивно занурюватиметься до зростаючих конфліктів та циклічних катастроф.
У майбутньому американська сила може бути достатньою для утримання під контролем глобального безладну. Без сумніву, у конфліктах найближчого майбутнього США переважатиме, і переважатиме переконливо. Але в подальшому Америка не може діяти повністю одноосібно. США є вершиною, але не всесильною у всесвітньому вимірі. Вона потребує партнера, і потребує Європу у цій ролі – більше, ніж будь-кого іншого.
Але чи буде Європа таким партнером? Чи, може, Європа залишиться політичним євнухом? Який буде вибір – навіть якщо Європа більше не потребує американського військового захисту? Це справа європейців. Але нинішні ворожіння не дуже заспокійливі. Британія, Франція та Польща, здається, готові бути молодшими гравцями на міжнародній арені, втім, активними гравцями.
Дехто ж з європейців віддає перевагу жестикулюванню, символічним діям і відчуттю комфорту, сконцентрувавшись на самих собі. Ідеться про Німеччину…"
Про Україну Бжезинський у своїх прогнозах не згадував.
Не перший місяць європейські інституції, аналітичні центри й преса думають: де закінчується Європа? Де межа розширення Євросоюзу? В Україні ці дебати не дуже відслідковують. Хоча саме від них залежить можливість, нехай і в далекому майбутньому, але повноцінного входження Києва до ЄС.
Поганою звісткою стали нещодавні слова чинного президента Єврокомісії Проді: від того, що українці відчувають себе європейцями, йому ні холодно-ні жарко. Таке саме європейське серце б'ється в грудях і новозеландців. Одним словом, розчарував.
Однак поруч із злим песимістом знайшовся і оптиміст. Це – провідний західний часопис The Wall Street Journal. З нагоди 20-річчя Всесвітнього економічного форуму в Давосі та знову ж таки до 20-річчя із заснування європейського видання The Wall Street Journal, ця газета випустила спеціальний вкладень прогнозів. Він називається "Світ у 2023 році". Тобто ще через 20 років.
Загалом газета вийшла дуже смішна, бо автори, включивши фантазію, відривалися на повну. Чим зробили приємне українцям, яких, здавалося б, назавжди виставили за двері ЄС.
Слово "Україна" кілька разів зустрічається у 10-сторінковому спецвипуску, де зібрані спеціально написані прогнозно-утопічні статті провідних західних аналітиків.
2021 як рік приєднання України до ЄС фігурує в есе дослідника Тімоті Гартон Еша. Він познущався над майбутнім континенту, визначивши "великим питанням для Європи у січні 2023": чи може Ірак стати членом ЄС?
Про Україну Еш згадує в абзаці, описуючи велику Європейську імперію, яка постане на місці ЄС:
"Вона розкинулася від Атлантики до Азовського моря в Криму, від Північного мису в Норвегії до гір в Курдистані. Зі вступом України та Молдови в 2021, вона нараховувала 37 країн-членів з населенням понад 600 мільйонів осіб".
Оповідання подається у минулому часі, бо Еш уявив себе автором книги "Стисла Оксфордська історія Європи", виданої у… 2040.
В принципі, до прогнозу можна ставитися несерйозно. Але ж оприлюднено його у дуже солідному виданні, а фігура дослідника викликає повагу. Тімоті Гартон Еш обіймає посаду директора Центру європейських досліджень, Коледжу св.Антонія в Оксфорді. Він також є старшим науковим співробітником Інституту Гувера у Стенфордському університеті. Його називають провідним ліберальним публіцистом Великої Британії.
Якщо передбачення Еша розглядати не просто як марево, то привертає увагу прогнозоване число членів ЄС у 2021 році. Це 37. Зараз в ЄС 15 країн. Після приєднання десятки у 2004 їх буде 25. Наступна хвиля розширення – Румунія з Болгарією.
У 2006 мають розпочатися переговори про вступ Туреччини. Виходить 28 членів ЄС. Якщо ж послуговуватися припущенням Еша, то до вступу України з Молдовою у 2021 році ЄС має прирости сімома новобранцями. Можливо, дослідник мав на увазі шість балканських держав. Але все одно однієї не вистачає. Хоча, можливо, Еш просто взяв цифру 37 зі стелі. Чи мав на увазі, що до ЄС нарешті приєднається Швейцарія чи якась Норвегія. Однак Еш про це не пише.
Крім незрозумілого прогнозу британського аналітика, The Wall Street Journal Europe вміщує і своє передбачення (теж напівненормальне). На передостанній сторінці газети подано колонку новин… через 20 років. "Це наше бачення, що може бути у номері в 2023 році", - зазначає газета.
Так от, найперше повідомлення також стосується приєднання України до ЄС. Від прогнозу Тімоті Гартон Еша воно вирізняється тим, що інтеграція України почнеться на два роки пізніше, у 2023. І тепер в пару їй дають не Молдову, а… Росію.
Загалом The Wall Street Journal Europe думає, що в 2023 році новина про розширення ЄС виглядатиме так:
"П'ять днів переговорів після років підготовки закінчилися вступом до ЄС 28 та 29 членів, Росії та України. Це означає збільшення населення Євросоюзу на 164 мільйони нових мешканців. ЄС обіцяє 74,6 мільярди євро додаткових вливань. Тепер Євросоюз виграє, додавши у вазі на міжнародній арені, застрахувавши постачання нафти і газу та спростивши доступ до ресурсів та ринків уздовж всієї території аж до Тихого океану.
Серед тих, хто висловлює обережність щодо перспектив розширення – Пекін та Вашингтон. Вони заявили, що всі умови угоди мали б бути переглянуті.
Намагаючись заспокоїти сумніви щодо розширення, французький президент Ле Гран рекламував "сильнішу Європу, потенційну силу, яка сприятиме миру та добробуту у неспокійному світі".
Звичайно, написане The Wall Street Journal Europe можна розглядати лише як приклад гарного гумору. Але до цього часу ніхто в Європі не говорив про можливі строки приєднання України. Натомість чути лише скептичні коментарі щодо взагалі існування перспектив для Києва стати членом ЄС.
Водночас українська влада обрала позицію ігнорування прохолодного відношення у Брюсселі. Київ продовжує говорити про бажання стати членом ЄС. Конкретні терміни назвав Кучма рік тому. Він зобов'язав чиновників створити умови, щоб не пізніше кінця 2007 року Україна отримала статус асоційованого члена ЄС.
Рік 2011 – межа, коли, на думку Кучми, Україна має стати членом Євросоюзу. "Гарант" зобов'язав до кінця 2011 року вивести "весь комплекс відносин Україна–ЄС на якісно новий рівень" та "створити реальні внутрішні передумови для вступу України до ЄС".
Напевно, у The Wall Street Journal Europe про ці розпорядження не чули. Бо запросили б Кучму і для них написати щось смішне.
Європа у 2023 очима The Wall Street Journal
Хоча Україна зайняла лише кілька рядків у спецвипуску The Wall Street Journal Europe, там є багато інших цікавих і смішних прогнозів майбутнього ЄС. Їх зміст дає зрозуміти, наскільки достовірними (чи, може, жартівливими) є означені перспективи України на 2021 чи 2023. Отже, яка буде Європа через 20 років?
"Туреччина, яка понад десять років є членом ЄС, міцно тиснула задля членства Іраку, - описує Тімоті Гартон Еш реалії 2023 року. Після всіх подій Ірак уже понад 20 років є демократичною державою. Його нафта є життєво необхідною для європейського добробуту. Курдам в Іраку та Туреччині не сподобалося бути розділеними, як вони гірко називають, "брюссельською стіною" ЄС.
Мохаммед Адемі, генсек потужної Асоціації мусульман Європи, зазначив, що приєднання Іраку до ЄС є "історично необхідним". Він аргументував це тим, що приклад вступу іншої великої ісламської держави до Європейського співтовариства демократій міг би тільки допомогти розвитку Близького Сходу. І Ірак був би ще одним містом між Ізраїлем та Палестиною – асоційованими членами ЄС, які все ще викликали занепокоєння.
Дехто зі старомодних європейських християнських демократів заперечував цьому, оскільки Ірак не є європейською державою. "В цілому ця ідея є смішною", - сказав 84-річний професор Романо Проді, колишній президент Єврокомісії. Але ЄС перейшов традиційні географічні, історичні та культурні кордони.
На початку 21 сторіччя Європа стала однією з найбільших імперій світу. Але, як і всі імперії 21 сторіччя, це була імперія нового виду.
Американська імперія була розкидана по світу як нав'язане об'єднання неформальних протекторатів, пов'язаних морськими та повітряними шляхами, військовими базами та потужним економічним і політичним впливом.
Європейська імперія була єдиною територією суміжних держав, формально об'єднаних конституційною угодою. Вона розкинулася від Атлантики до Азовського моря в Криму, від Північного мису в Норвегії до гір в Курдистані. Зі вступом України та Молдови в 2021, вона нараховувала 37 країн-членів з населенням понад 600 мільйонів осіб.
З 19 трильйонами євро, це була найбільша економіка в світі, яка була сильніша за США. Кожна нова хвиля приєднання – яка почалася із включення "слов'янських тигрів" Центральної та Східної Європи у 2004 – приносила нову ін'єкцію економічного динамізму, яка розігрівала економіки Західної Європи, що впадали у стагнацію…"
Еш прогнозує кризу євро в 2007 після приєднання Великобританії. Він також говорить про вигідне місцезнаходження ЄС – Євросоюз є стрижнем між Євразійською зоною вільної торгівлі (яка, звісно, включала Росію) та Трансатлантичною зоною вільної торгівлі.
"Це була імперія без імператора та без центрального керівництва. Дехто називав його співдружністю, і таке визначення є більш акуратним".
Що впадає в око – це упевненість аналітиків у невідворотному поваленні Саддама Хусейна. Темі нового Іраку присвятив свої прогнози Кеннет Поллак, директор досліджень в Центрі Сабан Близькосхідної політики Інституту Брукінга:
"- Добрий вечір, президент Саліх!
- Добрий вечір, мадам президент. Це завжди щастя бачити вас, незважаючи на те, наскільки часто це є можливим. - Іракський лідер спробував продемонструвати теплоту, попри те, що він нервував.
- Я вважаю, ми можемо почати з економіки, сказала президент Клінтон. – ЦРУ повідомило мені, що продовжується зниження виробництва нафти в Саудівській Аравії – після того, як утекли робітники зі Східної провінції".
Такими словами, розмріявся аналітик, у 2023 має починатися діалог між лідером демократичного Іраку та США. Прізвище американського президента звучить як… Челсі Клінтон.
Радіє вухо і від того, як зватимуть генсека НАТО зразка 2023 у версії The Wall Street Journal Europe: Тадеуш Козмінскі.
Окрім вступу України з Росією до ЄС, в колонці новин 2023 року The Wall Street Journal Europe не обмежувала свою фантазію:
"Туреччина обіцяла використати свій час головування в ЄС для спрощення східної експансії, але поклялася виступати проти прийняття будь-яких нових членів. Анкара заявила, що пропозиції запросити Курдистан та нещодавно обрані західно-орієнтовані уряди Ірану та Сирії можуть зашкодити єдності ЄС.
Палестина вперше запросила ізраїльський уряд офіційно взяти участь у святкуванні щорічного Дня кордону.
Британія обіцяла незабаром оголосити критерії ухвалення рішення щодо запровадження євро. Король Вільям повідомив, що з цього питання буде проведено референдум.
Китайська людська місія на Марс почала свій перший повний день, присвячений дослідженню поверхні планети. Пекін оприлюднив зображення, записані їх астронавтами під час історичного приземлення. Китай поновив заклики до США роззброїти американські оборонні системи, базовані в космосі".
Але, попри суцільні фантазії, The Wall Street Journal Europe наводить результати реального дослідження, проведеного на замовлення газети. Видання вивчало громадську думку мешканців континенту щодо розширення ЄС.
Понад половину європейців (57%) вважають, що у наступні 20 років Євросоюз має стати принаймні рівнею США. Чверть європейців хочуть, щоб ЄС виріс у суперпотужну пару до США, чи навіть перегнав Америку.
Опитування 17 тисяч осіб у 17 країнах показало готовність більшості європейців до того, щоб ЄС розширив свої кордони. І, можливо, включаючи Румунію, Росію та Туреччину. Вступ Румунії підтримують 44%, Росії – 40%, Туреччини – 39% із загального числа опитаних, в тому числі і в цих трьох країнах. Дослідження проводилося на замовлення Wall Street Journal Europe компанією GfK Worldwide.
В чому буде роль нової Європи у 2023? Цій темі присвятив свою статтю Збігнев Бжезинський.
"Центральна проблема, яка постане перед міжнародною спільнотою протягом наступних 20 років: чи з'явиться справжній світовий порядок, чи світ повзтиме до анархії.
Наступні 20 років три основні гравці визначатимуть, які сценарії будуть реалізовуватися. Це Америка, Європа та Китай.
Нинішні кризи в Іраку та Північний Кореї стануть головним тестом для американського лідерства. Якщо Америка покаже приклади відповідальності лідера, це буде значний прецедент для розв'язання проблем у майбутньому. Ось чому ефективне залучення світової підтримки та дії на базі рішень ООН є настільки важливими для довготермінової стабільності.
З іншого боку, якщо Америка діятиме одноосібно, не зумівши переконливо виправдати військову операцію, то світ прогресивно занурюватиметься до зростаючих конфліктів та циклічних катастроф.
У майбутньому американська сила може бути достатньою для утримання під контролем глобального безладну. Без сумніву, у конфліктах найближчого майбутнього США переважатиме, і переважатиме переконливо. Але в подальшому Америка не може діяти повністю одноосібно. США є вершиною, але не всесильною у всесвітньому вимірі. Вона потребує партнера, і потребує Європу у цій ролі – більше, ніж будь-кого іншого.
Але чи буде Європа таким партнером? Чи, може, Європа залишиться політичним євнухом? Який буде вибір – навіть якщо Європа більше не потребує американського військового захисту? Це справа європейців. Але нинішні ворожіння не дуже заспокійливі. Британія, Франція та Польща, здається, готові бути молодшими гравцями на міжнародній арені, втім, активними гравцями.
Дехто ж з європейців віддає перевагу жестикулюванню, символічним діям і відчуттю комфорту, сконцентрувавшись на самих собі. Ідеться про Німеччину…"
Про Україну Бжезинський у своїх прогнозах не згадував.
