Патрон "масонів"
Четвер, 20 лютого 2003, 12:34
Початок історії з масонами читайте тут:
"Масонські" ігри на несвіжому повітрі
Краще б Кучма був масоном!
Епопея з "масонами", піднявши бучу серед освіченої громадськості, влягається. Але для тих, у кого раптом залишилися сумніви щодо істинного значення Ордена Святого Станіслава, прийнятого за масонський, є останній аргумент.
У тому, що Орден Святого Станіслава - тривіальний лохотрон і нічого більше, можна остаточно переконатися, навідавшись сюди http://www.kwtelecom.com/chivalry/stanisla.html. Для тих, кому лінь читати англійською, наводимо переклад тільки однієї частини цих матеріалів. А саме декларації Уряду Польщі в Екзилі на чолі з тодішнім президентом Казімержем Саббатом від 19 січня 1987р.
Декларація головним чином стосується діяльності Юліуша Сокольницького, головної діючої особи у справі "масонів". Саме від його імені українському бомонду видають красиві брязкальця. Так от, згідно з даними вищезгаданої декларації, Сокольницький "оголосив себе президентом Польської Республіки і проявляє активність у польських еміграційних колах протягом більш ніж десяти років". "Він призначає прем'єр-міністрів, генералів (навіть Польового Маршала неіснуючої армії), послів та консулів, нагороджує відзнаками та присуджує нагороди".
У 1984 році Сокольницький заснував Орден Св. Станіслава. Той, хто одержував такий орден мав сплачувати суми від $100 до $1000 у залежності від класу ордену. Неважко здогадатися, що нагородження орденами є джерелом доходів пана Сокольницького.
А ось деякі моменти з біографії пана Сокольницького. Народжений у Пінську, Польща, 16 грудня 1920 р, він вже вивчав історію у Варшавському Університеті у 1937 (себто у вересні 1937 р. студенту ще не виповнилось 17 років!) Де і коли він отримав атестат зрілості – невідомо. У серпні 1939 р. він був призваний на військову службу у 84-й піхотний батальйон.
Де і коли Сокольницький закінчив Кадетську Офіцерську Школу, без чого було неможливо стати офіцером Польської Армії – теж невідомо. Він стверджує, що мав чин лейтенанта Армії Крайової (Home Army в англійському тексті) у 1942 р. і був підвищений до капітана в 1943 р. Його ім'я не присутнє в регістрах Армії Крайової. Хоча він і не служив у Польській Армії на Заході, він стверджує, що залишив службу у чині підполковника (leutenant-colonel) і підвищив себе згодом до генерал-майора (major-general). Прусське герцогство Сокольницького теж фіктивне.
Так само фіктивними є ті ордени та нагороди, які роздаються високим мужам
від імені Юрія Сокольницького. Таким чином, деякі іноземці, зокрема українці, які не розуміють діяльності польських емігрантських кіл на чолі з легальним президентом та Урядом в Екзилі, приймають фіктивні номінації та нагороди пана Сокольницького, чим і підтримують його фінансово.
Окрім нагород Сокольницький відомий і своїм "декретом" від 5 березня 1985. Ним проголошувалося створення "Спеціального Карного Трибуналу" у Варшаві з юрисдикцією над усією країною. Метою цього "декрету" є судові провадження з "політичних злочинів комуністів та їх колаборантів, за скоєні фізичні та моральні злочини по відношенню до громадян, а також за зраду національних інтересів". Такі злочини будуть каратися смертю без права апеляції. Виконання вироків було довірено "спеціальній підпільній оперативній групі".
Загалом же історія життя Юрія Сокольницького, написана на 8 повноформатних сторінках, де перераховуються всі його титули, відзнаки, ордени та медалі, є продуктом дуже буйної фантазії. Його діяльність здається взята з якогось бурлеску або оперети, та була би надзвичайно потішною, якби вона не була такою шкідливою.
"Масонські" ігри на несвіжому повітрі
Краще б Кучма був масоном!
Епопея з "масонами", піднявши бучу серед освіченої громадськості, влягається. Але для тих, у кого раптом залишилися сумніви щодо істинного значення Ордена Святого Станіслава, прийнятого за масонський, є останній аргумент.
У тому, що Орден Святого Станіслава - тривіальний лохотрон і нічого більше, можна остаточно переконатися, навідавшись сюди http://www.kwtelecom.com/chivalry/stanisla.html. Для тих, кому лінь читати англійською, наводимо переклад тільки однієї частини цих матеріалів. А саме декларації Уряду Польщі в Екзилі на чолі з тодішнім президентом Казімержем Саббатом від 19 січня 1987р.
Декларація головним чином стосується діяльності Юліуша Сокольницького, головної діючої особи у справі "масонів". Саме від його імені українському бомонду видають красиві брязкальця. Так от, згідно з даними вищезгаданої декларації, Сокольницький "оголосив себе президентом Польської Республіки і проявляє активність у польських еміграційних колах протягом більш ніж десяти років". "Він призначає прем'єр-міністрів, генералів (навіть Польового Маршала неіснуючої армії), послів та консулів, нагороджує відзнаками та присуджує нагороди".
У 1984 році Сокольницький заснував Орден Св. Станіслава. Той, хто одержував такий орден мав сплачувати суми від $100 до $1000 у залежності від класу ордену. Неважко здогадатися, що нагородження орденами є джерелом доходів пана Сокольницького.
А ось деякі моменти з біографії пана Сокольницького. Народжений у Пінську, Польща, 16 грудня 1920 р, він вже вивчав історію у Варшавському Університеті у 1937 (себто у вересні 1937 р. студенту ще не виповнилось 17 років!) Де і коли він отримав атестат зрілості – невідомо. У серпні 1939 р. він був призваний на військову службу у 84-й піхотний батальйон.
Де і коли Сокольницький закінчив Кадетську Офіцерську Школу, без чого було неможливо стати офіцером Польської Армії – теж невідомо. Він стверджує, що мав чин лейтенанта Армії Крайової (Home Army в англійському тексті) у 1942 р. і був підвищений до капітана в 1943 р. Його ім'я не присутнє в регістрах Армії Крайової. Хоча він і не служив у Польській Армії на Заході, він стверджує, що залишив службу у чині підполковника (leutenant-colonel) і підвищив себе згодом до генерал-майора (major-general). Прусське герцогство Сокольницького теж фіктивне.
Так само фіктивними є ті ордени та нагороди, які роздаються високим мужам
від імені Юрія Сокольницького. Таким чином, деякі іноземці, зокрема українці, які не розуміють діяльності польських емігрантських кіл на чолі з легальним президентом та Урядом в Екзилі, приймають фіктивні номінації та нагороди пана Сокольницького, чим і підтримують його фінансово.
Окрім нагород Сокольницький відомий і своїм "декретом" від 5 березня 1985. Ним проголошувалося створення "Спеціального Карного Трибуналу" у Варшаві з юрисдикцією над усією країною. Метою цього "декрету" є судові провадження з "політичних злочинів комуністів та їх колаборантів, за скоєні фізичні та моральні злочини по відношенню до громадян, а також за зраду національних інтересів". Такі злочини будуть каратися смертю без права апеляції. Виконання вироків було довірено "спеціальній підпільній оперативній групі".
Загалом же історія життя Юрія Сокольницького, написана на 8 повноформатних сторінках, де перераховуються всі його титули, відзнаки, ордени та медалі, є продуктом дуже буйної фантазії. Його діяльність здається взята з якогось бурлеску або оперети, та була би надзвичайно потішною, якби вона не була такою шкідливою.
