20 + 20 = 24, або нариси з політичної арифметики
Четвер, 20 лютого 2003, 10:04
Виступаючи 17 лютого в Берліні, Юлія Тимошенко заявила: право-лівій опозиційній коаліції (БЮТи, КПУ та СПУ) симпатизують 40% українських виборців. Смію припустити: ця цифра є наразі не результатом ретельного соціологічного дослідження, а, скоріше, наслідком простого додавання показників популярності трьох названих вище сил (чи їхніх лідерів).
Але ж політична арифметика - наука, де результат додавання двох цифр може вийти найнесподіваніший. Скажімо, за блок двох партій, кожна з яких нарізно могла б претендувати на 20% голосів, можуть проголосувати не 40%, а лишень 24%... Для цього потрібно тільки, щоб партії були достатньо "різновекторними", зорієнтованими на різні електоральні поля.
Так, тижні за два до президентських виборів-1999 респондентам-симпатикам "Канівської четвірки" було поставлено запитання: якщо ваш кандидат зніме свою кандидатуру й закличе голосувати за іншого, чи прислухаєтеся ви до його заклику? Лише 56% прибічників Марчука заявили, що готові будуть підтримати Мороза (решта визнали, що проголосують за "державника" Кучму), і всього 31% прихильників Мороза виявили готовність проголосувати за Марчука (решта схилялися до того, щоб підтримати лівих Симоненка чи Вітренко)...
Звичайно, зараз на дворі вже не 1999 рік, і минулі події вже багато чого й багато чому навчили. У таборі правоцентристів Мороз давно вже сприймається як "майже свій". Але повірити в одностайне голосування всіх членів правої УРП "Собор" і лівої КПУ - однаково неможливо. То ж, скоріш за все, електорат "трійки" у названій вище конфігурації буде все ж ближчий не до заявлених 40%, а до 20%, які все ще складають тверду електоральну базу комуністів.
Наголошу - опозиція не може відкидати ідею узгодженого кандидата, бо розпочата масова кампанія дискредитації Ющенка переконує: владний табір усе ще має великі ресурси. Але їй, опозиції варто пошукати таких конфігурацій, які дадуть вищий результат додавання окремих складників.
Звичайно, більш-менш безболісно складаються голоси прибічників Ющенка і Тимошенко (тому, очевидно саме на стосунки цієї пари було скеровано перший масштабний удар невідомих-відомих політтехнологів).
Спільно вони можуть забезпечити сьогодні оті майже 40% - але для перемоги в першому турі цього замало. А, з огляду на оприлюднені нещодавно зізнання колишніх "орлів" з МВС, у проміжку між двома турами з узгодженим кандидатом "центроправиці" може статися що завгодно.
Очевидно, єдиною фігурою, яка здатна сьогодні допомогти цьому кандидатові перемогти з першого туру, є Мороз. Його приєднання до широкої коаліції не відлякає вже прихильників націонал-демократів. І, хоч сам він при цьому може втратити декого з ортодоксально-лівих прибічників, але це, скоріш за все, компенсується певним "ефектом мультиплікації", залученням частини хистких "протестних" ліво-зорієнтованих голосів (у тому числі навіть декого з традиційних виборців КПУ). І тому перемога кандидата "трійки" у форматі "Наша Україна" - БЮТи - СПУ цілком реальна вже в першому турі.
Особливо якщо КПУ таки відмовиться від висунення свого офіційного кандидата, й самовисуванець Леонід Грач (його участь у виборах здається вже неминучою) гратиме не так на лівому, як на проросійському полі.
Напевно, в узгодженого кандидата "НУ", БЮТи та СПУ можуть виявитися вагомі аргументи для того, щоб переконати Симоненка відмовитися від участі у змаганні. Комуністи мають декілька потужних (і досить респектабельних) постатей для будь-яких структур влади, мають чітко окреслені ділові інтереси, а самостійному проходженню партії Симоненка до парламенту на наступних виборах нічого не загрожує.
Інша річ - соціалісти. Сьогодні вони тримаються переважно на авторитеті свого лідера, і, втративши частину традиційно лівого електорату, ще не компенсували цих втрат у центрі. Відтак у середовищі СПУ зріє тривога: чи не призведе відмова Мороза від самостійної участі в президентських виборах до катастрофи партії на виборах парламентських?
За таких умов єдиною чіткою гарантією для СПУ могло б стати не так крісло спікера персонально для Мороза, як чітка домовленість: коаліція "Наша Україна" - БЮТи - СПУ збережеться і на майбутніх парламентських виборах (і проіснує принаймні до завершення реформи системи влади), а соціалісти отримають у списках майбутньої коаліції справедливу квоту.
Звичайно, після президентських виборів ця коаліція (у випадку перемоги) зазнає суттєвого переформування. Частина її суб'єктів творитиме єдину партію національно-демократичного спрямування (початок процесові покладено відомим зверненням Костенка та Матвієнка, підписаним 22 січня цього року; причому в якості суб'єктів об'єднавчого процесу можуть виступити не лише УНП та УРП "Собор", але й НРУ, ПРП та ВО "Батьківщина"). Частина ж (і серед них СПУ) - так і лишиться у "вільному плаванні".
Проте прогнозувати ці трансформації - очевидно зарано. Адже владний табір докладає всіх зусиль, аби жодне об'єднання опозиції напередодні виборів так і не відбулося. І, якщо йому це вдасться, тоді після чергових програних виборів опозиція однак змушена буде єднатися - але в іншому форматі, і за суттєво інших умов.
Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, член партії "Собор"
Але ж політична арифметика - наука, де результат додавання двох цифр може вийти найнесподіваніший. Скажімо, за блок двох партій, кожна з яких нарізно могла б претендувати на 20% голосів, можуть проголосувати не 40%, а лишень 24%... Для цього потрібно тільки, щоб партії були достатньо "різновекторними", зорієнтованими на різні електоральні поля.
Так, тижні за два до президентських виборів-1999 респондентам-симпатикам "Канівської четвірки" було поставлено запитання: якщо ваш кандидат зніме свою кандидатуру й закличе голосувати за іншого, чи прислухаєтеся ви до його заклику? Лише 56% прибічників Марчука заявили, що готові будуть підтримати Мороза (решта визнали, що проголосують за "державника" Кучму), і всього 31% прихильників Мороза виявили готовність проголосувати за Марчука (решта схилялися до того, щоб підтримати лівих Симоненка чи Вітренко)...
Звичайно, зараз на дворі вже не 1999 рік, і минулі події вже багато чого й багато чому навчили. У таборі правоцентристів Мороз давно вже сприймається як "майже свій". Але повірити в одностайне голосування всіх членів правої УРП "Собор" і лівої КПУ - однаково неможливо. То ж, скоріш за все, електорат "трійки" у названій вище конфігурації буде все ж ближчий не до заявлених 40%, а до 20%, які все ще складають тверду електоральну базу комуністів.
Наголошу - опозиція не може відкидати ідею узгодженого кандидата, бо розпочата масова кампанія дискредитації Ющенка переконує: владний табір усе ще має великі ресурси. Але їй, опозиції варто пошукати таких конфігурацій, які дадуть вищий результат додавання окремих складників.
Звичайно, більш-менш безболісно складаються голоси прибічників Ющенка і Тимошенко (тому, очевидно саме на стосунки цієї пари було скеровано перший масштабний удар невідомих-відомих політтехнологів).
Спільно вони можуть забезпечити сьогодні оті майже 40% - але для перемоги в першому турі цього замало. А, з огляду на оприлюднені нещодавно зізнання колишніх "орлів" з МВС, у проміжку між двома турами з узгодженим кандидатом "центроправиці" може статися що завгодно.
Очевидно, єдиною фігурою, яка здатна сьогодні допомогти цьому кандидатові перемогти з першого туру, є Мороз. Його приєднання до широкої коаліції не відлякає вже прихильників націонал-демократів. І, хоч сам він при цьому може втратити декого з ортодоксально-лівих прибічників, але це, скоріш за все, компенсується певним "ефектом мультиплікації", залученням частини хистких "протестних" ліво-зорієнтованих голосів (у тому числі навіть декого з традиційних виборців КПУ). І тому перемога кандидата "трійки" у форматі "Наша Україна" - БЮТи - СПУ цілком реальна вже в першому турі.
Особливо якщо КПУ таки відмовиться від висунення свого офіційного кандидата, й самовисуванець Леонід Грач (його участь у виборах здається вже неминучою) гратиме не так на лівому, як на проросійському полі.
Напевно, в узгодженого кандидата "НУ", БЮТи та СПУ можуть виявитися вагомі аргументи для того, щоб переконати Симоненка відмовитися від участі у змаганні. Комуністи мають декілька потужних (і досить респектабельних) постатей для будь-яких структур влади, мають чітко окреслені ділові інтереси, а самостійному проходженню партії Симоненка до парламенту на наступних виборах нічого не загрожує.
Інша річ - соціалісти. Сьогодні вони тримаються переважно на авторитеті свого лідера, і, втративши частину традиційно лівого електорату, ще не компенсували цих втрат у центрі. Відтак у середовищі СПУ зріє тривога: чи не призведе відмова Мороза від самостійної участі в президентських виборах до катастрофи партії на виборах парламентських?
За таких умов єдиною чіткою гарантією для СПУ могло б стати не так крісло спікера персонально для Мороза, як чітка домовленість: коаліція "Наша Україна" - БЮТи - СПУ збережеться і на майбутніх парламентських виборах (і проіснує принаймні до завершення реформи системи влади), а соціалісти отримають у списках майбутньої коаліції справедливу квоту.
Звичайно, після президентських виборів ця коаліція (у випадку перемоги) зазнає суттєвого переформування. Частина її суб'єктів творитиме єдину партію національно-демократичного спрямування (початок процесові покладено відомим зверненням Костенка та Матвієнка, підписаним 22 січня цього року; причому в якості суб'єктів об'єднавчого процесу можуть виступити не лише УНП та УРП "Собор", але й НРУ, ПРП та ВО "Батьківщина"). Частина ж (і серед них СПУ) - так і лишиться у "вільному плаванні".
Проте прогнозувати ці трансформації - очевидно зарано. Адже владний табір докладає всіх зусиль, аби жодне об'єднання опозиції напередодні виборів так і не відбулося. І, якщо йому це вдасться, тоді після чергових програних виборів опозиція однак змушена буде єднатися - але в іншому форматі, і за суттєво інших умов.
Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, член партії "Собор"
