Текст і контекст україно-американських взаємин
Вівторок, 18 лютого 2003, 16:23
Наприкінці минулого тижня різні ЗМІ наперебій сповіщали про начебто перемогу офіційного Києва у катавасії навколо "Кольчуг", про те, що начебто уряд США здався та відклав у "довгий ящик" , чи пак у "гайну шухляду" , питання щодо продажу "Кольчуг".
Насправді ж тимчасове відкладення розв'язання "кольчужної справи" запропоновано Вашингтоном дещо інакше, в іншому контексті, з іншим присмаком і з іншими наслідками для Києва, ніж це попередньо подавалося в ЗМІ. І питання не стільки у лінгвістичних тонкощах перекладу англійської фрази зі словом "бокс" як радше "ізолювання", а не "довгого ящика", "гайної шухляди" чи просто "труни", скільки в акцентах і пріоритетах нової політики США стосовно взаємин з Україною, зокрема щодо проблеми "Кольчуг", як це виголошується у Вашингтоні та потім відлунюється в Києві. Подібно до дитячої гри у зіпсований телефон.
Цього разу роз'яснення американської позиції щодо "Кольчуг" оприлюднив Стівен Пайфер, заступник держсекретаря США з європейських та євразійських справ. Пайфер, який був третім послом США в Україні, виступив минулого четверга з доповіддю про результати ґрунтовного перегляду американської політики щодо України у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. Характерно, що для виголошення нової американської політики стосовно України було обрано саме неурядову організацію, один із провідних мозкових центрів у Вашингтоні.
Назва доповіді була характерно багатозначною – "США й Україна: Сподівання руху вперед" (US and Ukraine: Looking to Move Forward). Саме на цю промову й посилалися українські ЗМІ.
Пайфер відразу зазначив, що натепер україно-американські відносини переживають "найбільш тяжкий і складний період відтоді, як Україна здобула незалежність у 1991 році". Далі він зробив історичний огляд того, яким чином стосунки між двома країнами дійшли цього незадовільного стану й напрямків подолання перешкод на шляху до майбутнього відродження добрих взаємин й доведення їх принаймні до того рівня, на якому вони були на початку 1990-х років.
Пайфер виділив чотири етапи стосунків між Україною та США, протягом кожного з яких ці стосунки поступово ускладнювалися й зростала кількість і обсяг невирішених проблем. Він визнав, що США помилково зосереджували свою увагу виключно на питанні ядерного роззброєння України аж до 1994 року.
Іншою помилкою США було те, що від України очікувалося набагато швидше втілення реформ і проведення змін. З боку України ж, починаючи приблизно з 1994 року, спостерігалася тенденція говорити "так" на все підряд, без розуміння необхідності чи можливості дотримуватися власних обіцянок і досягнених домовленостей.
Проблеми поступово накопичувалися та почали відчутно шкодити двостороннім взаєминам. Серед найгостріших проблем останніх двох років Пайфер назвав продаж української зброї Македонії, викрадення й вбивство Георгія Гонгадзе, численні порушення під час останніх парламентських виборів у березні 2002, і, безперечно, епізод з "Кольчугами". Усе це й призвело до необхідності у вересні минулого року здійснити суттєвий перегляд політики США щодо стосунків з Україною. На робочому рівні висновки було зроблено ще торік у грудні. Потім їх було допрацьовано й остаточно узгоджено наприкінці січня цього року.
Головні висновки цієї нової політики такі: по-перше і головне - "Україна все ще має значення для Сполучених Штатів" ("Ukraine still matters to the United States"), а по-друге – широка й дієва співпраця з Україною.
Другий висновок Пайфер висловив таким чином: "Незважаючи на проблеми останніх двох років, у наших інтересах залишається пошук можливостей для залучення України у широкий спосіб, і дієвий спосіб, для того, щоб розпочати вирішувати проблеми, які стоять на двосторонньому порядку денному..." ("…While we did have some problems in the last couple of years, it remains in our interests to seek to engage Ukraine in a broad manner, in a robust manner to try to address problems in a bilateral agenda…")
Говорячи про залучення України до співпраці з США, Пайфер зосередився на таких ділянках: підтримка реформ в Україні, підтримка розвитку малих і середніх підприємств, спільна праця над поліпшенням інвестиційного клімату, сприяння вступові України до Світової організації торгівлі, вирішення проблеми відмивання брудних грошей, розширення ролі України на міжнародній арені, суворе дотримання принципів нерозповсюдження зброї масового знищення, зміцнення системи експортного контролю, продовження успішної співпраці між збройними силами обох країн, подальше запровадження оборонних і військових реформ в Україні та розбудова демократії.
Коли Пайфер торкнувся питання про розширення ролі України на міжнародній арені, стала зрозумілою присутність у залі посла з Молдови. Згідно з колишнім американським послом в Україні, США бажали б бачити Україну більш активною на регіональному рівні. З американської точки зору, Україна могла б рішучіше виступати у розв'язанні конфлікту між Придністров'ям і Молдовою.
Говорячи про нерозповсюдження зброї масового знищення, Пайфер зупинився на болючій для української сторони темі продажу радарних систем "Кольчуга" режимові Саддама Хусейна в Іраку. Пайфер підтвердив незмінність позиції уряду США в цьому питанні: "Стосовно "Кольчуг" ми й надалі будемо по-суті не погоджуватися. Посол Грищенко докладав зусиль, я докладав зусиль, однак, я не думаю, що нам вдасться знайти такий шлях, де б у майбутньому ми змогли дійти спільної точки зору на те, що сталося з "Кольчугами". Тому, можливо, це та проблема, яку ми тепер відокремимо й залишимо до певної міри осторонь". ("On "Kolchugas" we are going to basically disagree. Ambassador Hryshchenko has tried, I’ve tried, but I don’t think we’ll be able to find a way where we come, in the near future, to a common view as to what happened with regard to "Kolchugas". So maybe it’s the issue that we put in a box and we kind of leave to the side".)
Тут Пайфер сказав майже теж саме, що висловив раніше посол Паскуаль.
Пайфер зробив важливий наголос на темі розвитку демократії в Україні як найбільш пріоритетній для США. Зокрема він зазначив: "Ми збираємося приділити особливу увагу таким проблемам як демократія, Україна в Європі, й таким питанням як нерозповсюдження" ("We are going to attach particular importance to issues such as democracy, Ukraine in Europe, and questions like proliferation")
Проблема демократії є ключовою для розвитку України в тому розумінні, наскільки швидко Україна зможе наблизитися до Європи, євроатлантичних структур. Адже як ЄС так і НАТО - це об'єднання держав і оборонний альянс, для членства в яких є першочерговим і найголовнішим саме розуміння демократії, спільні демократичні цінності. І саме з питаннями демократії, як зазначив Пайфер, існують найбільші складнощі в україно-американських відносинах.
Найпершою проблемою в цій галузі США вважають проблему Гонгадзе.
"Мені здається, що в Україні ця тема вже поступово втратила свою актуальність," - сказав Пайфер. – "Однак зі своєї точки зору, коли я розмовляю про Україну, коли спілкуюся стосовно України з представниками інших європейських країн, Гонгадзе все ще є дуже актуальною проблемою. І чого ще не відбулося, так це реального та гідного довіри розслідування. І мені здається, що це все дуже важливо і ми ще сподіваємося побачити це з боку України." ("My sense is that in Ukraine it’s faded away as an issue. But certainly from what I see here when I talk to people about Ukraine, when I talk to other Europeans about Ukraine, Gongadze is still an issue which is very much alive. And what has not happened is a real and credible investigation. And I think that this is very important and it still remains something that we’d hope to see from Ukraine".)
Другою проблемою Пайфер назвав утиски преси, розмови про "темники" ("temniki"), що аж ніяк не відповідає американському баченню консолідації демократії в Україні. Дуже докладно Пайфер зосередився на минулорічних виборах, наводячи навіть деякі конкретні приклади порушень з боку влади.
З огляду на пріоритетність для офіційного Вашингтону справи Гонгадзе й ситуації з утисками журналістів в Україні, УП поцікавилася думкою про це у Мирослави Гонгадзе. Ось що вона відповіла: "Посол Пайфер чітко висловився про те, що уряди Європейських держав і уряд Америки чекають від України результатів розслідування. Як і проблема "Кольчуг", так і проблема Гонгадзе та утисків журналістів і свободи слова не будуть зняті з порядку денного двосторонніх стосунків без їхнього остаточного розв'язання в Україні. Доки розслідування вбивства Георгія залишатиметься незавершеним, доти Леонід Кучма, Володимир Литвин, Анатолій Кравченко та Леонід Деркач, яких було публічно звинувачено у причетності до злочину, для світової громадської думки будуть залишатись підозрюваними в організації вбивства журналіста."
На закінчення повернемося до переможно переспівуваної у ЗМІ тези про "Кольчуги" у "довгій шухляді". Завдяки полісемантичності англійської мови, майже кожне слово має багато різних значень і тому контекст відіграє важливу роль для цілісного розуміння тексту.
Тому фразу Стівена Пайфера щодо "ізолювання" чи "відокремлення" проблеми "Кольчуг" (а саме за оригіналом: "an issue that we put in a box"), якщо її вирвати з контексту всієї доповіді Пайфера та при великому бажанні й особливо при певній політичній зацікавленості, можна дійсно витлумачити в українському тексті як бажання "заховати в довгий ящик" чи "поховати в труні".
Або ще приблизно з три десятки інших дій якнайширшого діапазону, починаючи від "зібрати й подати документи до судового розгляду", "оточити артилерійським вогнем", покласти у карнавку для збирання грошей, "завести коня у стійло" чи до "театральної ложі".
Нова політика США стосовно взаємин з Україною має на меті позбутися непорозумінь між нашими двома країнами, що накопичувалися останніми роками, й нарешті почати знову рухатися разом вперед.
При цьому необхідно чітко й точно усвідомлювати саме де є перед, а де – навпаки. У тексті Стівена Пайфера офіційний Вашингтон визначився чітко й однозначно стосовно своїх орієнтирів і пріоритетів у контексті розбудови демократії в Україні: "Оскільки ми не в стані виробити спільного розуміння щодо того, відбувся чи не відбувся трансфер Кольчуги, я пропоную, щоб ми почали в позитивний спосіб працювати над іншими питаннями порядку денного відносин між США і Україною, щоб поліпшити динаміку відносин у цілому."
США пропонує "відокремити" проблему "Кольчуг", щоби спробувати вирішити інші проблеми. До речі, остання зустріч Паскуаля з Кучмою, "яка відбулася на прохання американської сторони" також розцінюється українськими урядовцями як ознака покращення стосунків. Практично всі телеканали поставили коментарі з приводу "потепління у відносинах України та США" та про те, що оскільки Америка не в змозі підтвердити наявність українських радарів в Іраку, то вони забули про це.
За даними УП, зустріч посла та Кучми стосувалася майже виключно проблеми участі українського батальйону хімічного та радіаційного захисту в операції ООН в Іраку. Проте факт залишається фактом, що Паскуаль вперше за достатньо довгий період часу все ж пішов на зустріч із президентом.
Але справа Києва тепер не виривати слів із цього контексту, а уважно поставитися до усього тексту.
Насправді ж тимчасове відкладення розв'язання "кольчужної справи" запропоновано Вашингтоном дещо інакше, в іншому контексті, з іншим присмаком і з іншими наслідками для Києва, ніж це попередньо подавалося в ЗМІ. І питання не стільки у лінгвістичних тонкощах перекладу англійської фрази зі словом "бокс" як радше "ізолювання", а не "довгого ящика", "гайної шухляди" чи просто "труни", скільки в акцентах і пріоритетах нової політики США стосовно взаємин з Україною, зокрема щодо проблеми "Кольчуг", як це виголошується у Вашингтоні та потім відлунюється в Києві. Подібно до дитячої гри у зіпсований телефон.
Цього разу роз'яснення американської позиції щодо "Кольчуг" оприлюднив Стівен Пайфер, заступник держсекретаря США з європейських та євразійських справ. Пайфер, який був третім послом США в Україні, виступив минулого четверга з доповіддю про результати ґрунтовного перегляду американської політики щодо України у Центрі стратегічних і міжнародних досліджень. Характерно, що для виголошення нової американської політики стосовно України було обрано саме неурядову організацію, один із провідних мозкових центрів у Вашингтоні.
Назва доповіді була характерно багатозначною – "США й Україна: Сподівання руху вперед" (US and Ukraine: Looking to Move Forward). Саме на цю промову й посилалися українські ЗМІ.
Пайфер відразу зазначив, що натепер україно-американські відносини переживають "найбільш тяжкий і складний період відтоді, як Україна здобула незалежність у 1991 році". Далі він зробив історичний огляд того, яким чином стосунки між двома країнами дійшли цього незадовільного стану й напрямків подолання перешкод на шляху до майбутнього відродження добрих взаємин й доведення їх принаймні до того рівня, на якому вони були на початку 1990-х років.
Пайфер виділив чотири етапи стосунків між Україною та США, протягом кожного з яких ці стосунки поступово ускладнювалися й зростала кількість і обсяг невирішених проблем. Він визнав, що США помилково зосереджували свою увагу виключно на питанні ядерного роззброєння України аж до 1994 року.
Іншою помилкою США було те, що від України очікувалося набагато швидше втілення реформ і проведення змін. З боку України ж, починаючи приблизно з 1994 року, спостерігалася тенденція говорити "так" на все підряд, без розуміння необхідності чи можливості дотримуватися власних обіцянок і досягнених домовленостей.
Проблеми поступово накопичувалися та почали відчутно шкодити двостороннім взаєминам. Серед найгостріших проблем останніх двох років Пайфер назвав продаж української зброї Македонії, викрадення й вбивство Георгія Гонгадзе, численні порушення під час останніх парламентських виборів у березні 2002, і, безперечно, епізод з "Кольчугами". Усе це й призвело до необхідності у вересні минулого року здійснити суттєвий перегляд політики США щодо стосунків з Україною. На робочому рівні висновки було зроблено ще торік у грудні. Потім їх було допрацьовано й остаточно узгоджено наприкінці січня цього року.
Головні висновки цієї нової політики такі: по-перше і головне - "Україна все ще має значення для Сполучених Штатів" ("Ukraine still matters to the United States"), а по-друге – широка й дієва співпраця з Україною.
Другий висновок Пайфер висловив таким чином: "Незважаючи на проблеми останніх двох років, у наших інтересах залишається пошук можливостей для залучення України у широкий спосіб, і дієвий спосіб, для того, щоб розпочати вирішувати проблеми, які стоять на двосторонньому порядку денному..." ("…While we did have some problems in the last couple of years, it remains in our interests to seek to engage Ukraine in a broad manner, in a robust manner to try to address problems in a bilateral agenda…")
Говорячи про залучення України до співпраці з США, Пайфер зосередився на таких ділянках: підтримка реформ в Україні, підтримка розвитку малих і середніх підприємств, спільна праця над поліпшенням інвестиційного клімату, сприяння вступові України до Світової організації торгівлі, вирішення проблеми відмивання брудних грошей, розширення ролі України на міжнародній арені, суворе дотримання принципів нерозповсюдження зброї масового знищення, зміцнення системи експортного контролю, продовження успішної співпраці між збройними силами обох країн, подальше запровадження оборонних і військових реформ в Україні та розбудова демократії.
Коли Пайфер торкнувся питання про розширення ролі України на міжнародній арені, стала зрозумілою присутність у залі посла з Молдови. Згідно з колишнім американським послом в Україні, США бажали б бачити Україну більш активною на регіональному рівні. З американської точки зору, Україна могла б рішучіше виступати у розв'язанні конфлікту між Придністров'ям і Молдовою.
Говорячи про нерозповсюдження зброї масового знищення, Пайфер зупинився на болючій для української сторони темі продажу радарних систем "Кольчуга" режимові Саддама Хусейна в Іраку. Пайфер підтвердив незмінність позиції уряду США в цьому питанні: "Стосовно "Кольчуг" ми й надалі будемо по-суті не погоджуватися. Посол Грищенко докладав зусиль, я докладав зусиль, однак, я не думаю, що нам вдасться знайти такий шлях, де б у майбутньому ми змогли дійти спільної точки зору на те, що сталося з "Кольчугами". Тому, можливо, це та проблема, яку ми тепер відокремимо й залишимо до певної міри осторонь". ("On "Kolchugas" we are going to basically disagree. Ambassador Hryshchenko has tried, I’ve tried, but I don’t think we’ll be able to find a way where we come, in the near future, to a common view as to what happened with regard to "Kolchugas". So maybe it’s the issue that we put in a box and we kind of leave to the side".)
Тут Пайфер сказав майже теж саме, що висловив раніше посол Паскуаль.
Пайфер зробив важливий наголос на темі розвитку демократії в Україні як найбільш пріоритетній для США. Зокрема він зазначив: "Ми збираємося приділити особливу увагу таким проблемам як демократія, Україна в Європі, й таким питанням як нерозповсюдження" ("We are going to attach particular importance to issues such as democracy, Ukraine in Europe, and questions like proliferation")
Проблема демократії є ключовою для розвитку України в тому розумінні, наскільки швидко Україна зможе наблизитися до Європи, євроатлантичних структур. Адже як ЄС так і НАТО - це об'єднання держав і оборонний альянс, для членства в яких є першочерговим і найголовнішим саме розуміння демократії, спільні демократичні цінності. І саме з питаннями демократії, як зазначив Пайфер, існують найбільші складнощі в україно-американських відносинах.
Найпершою проблемою в цій галузі США вважають проблему Гонгадзе.
"Мені здається, що в Україні ця тема вже поступово втратила свою актуальність," - сказав Пайфер. – "Однак зі своєї точки зору, коли я розмовляю про Україну, коли спілкуюся стосовно України з представниками інших європейських країн, Гонгадзе все ще є дуже актуальною проблемою. І чого ще не відбулося, так це реального та гідного довіри розслідування. І мені здається, що це все дуже важливо і ми ще сподіваємося побачити це з боку України." ("My sense is that in Ukraine it’s faded away as an issue. But certainly from what I see here when I talk to people about Ukraine, when I talk to other Europeans about Ukraine, Gongadze is still an issue which is very much alive. And what has not happened is a real and credible investigation. And I think that this is very important and it still remains something that we’d hope to see from Ukraine".)
Другою проблемою Пайфер назвав утиски преси, розмови про "темники" ("temniki"), що аж ніяк не відповідає американському баченню консолідації демократії в Україні. Дуже докладно Пайфер зосередився на минулорічних виборах, наводячи навіть деякі конкретні приклади порушень з боку влади.
З огляду на пріоритетність для офіційного Вашингтону справи Гонгадзе й ситуації з утисками журналістів в Україні, УП поцікавилася думкою про це у Мирослави Гонгадзе. Ось що вона відповіла: "Посол Пайфер чітко висловився про те, що уряди Європейських держав і уряд Америки чекають від України результатів розслідування. Як і проблема "Кольчуг", так і проблема Гонгадзе та утисків журналістів і свободи слова не будуть зняті з порядку денного двосторонніх стосунків без їхнього остаточного розв'язання в Україні. Доки розслідування вбивства Георгія залишатиметься незавершеним, доти Леонід Кучма, Володимир Литвин, Анатолій Кравченко та Леонід Деркач, яких було публічно звинувачено у причетності до злочину, для світової громадської думки будуть залишатись підозрюваними в організації вбивства журналіста."
На закінчення повернемося до переможно переспівуваної у ЗМІ тези про "Кольчуги" у "довгій шухляді". Завдяки полісемантичності англійської мови, майже кожне слово має багато різних значень і тому контекст відіграє важливу роль для цілісного розуміння тексту.
Тому фразу Стівена Пайфера щодо "ізолювання" чи "відокремлення" проблеми "Кольчуг" (а саме за оригіналом: "an issue that we put in a box"), якщо її вирвати з контексту всієї доповіді Пайфера та при великому бажанні й особливо при певній політичній зацікавленості, можна дійсно витлумачити в українському тексті як бажання "заховати в довгий ящик" чи "поховати в труні".
Або ще приблизно з три десятки інших дій якнайширшого діапазону, починаючи від "зібрати й подати документи до судового розгляду", "оточити артилерійським вогнем", покласти у карнавку для збирання грошей, "завести коня у стійло" чи до "театральної ложі".
Нова політика США стосовно взаємин з Україною має на меті позбутися непорозумінь між нашими двома країнами, що накопичувалися останніми роками, й нарешті почати знову рухатися разом вперед.
При цьому необхідно чітко й точно усвідомлювати саме де є перед, а де – навпаки. У тексті Стівена Пайфера офіційний Вашингтон визначився чітко й однозначно стосовно своїх орієнтирів і пріоритетів у контексті розбудови демократії в Україні: "Оскільки ми не в стані виробити спільного розуміння щодо того, відбувся чи не відбувся трансфер Кольчуги, я пропоную, щоб ми почали в позитивний спосіб працювати над іншими питаннями порядку денного відносин між США і Україною, щоб поліпшити динаміку відносин у цілому."
США пропонує "відокремити" проблему "Кольчуг", щоби спробувати вирішити інші проблеми. До речі, остання зустріч Паскуаля з Кучмою, "яка відбулася на прохання американської сторони" також розцінюється українськими урядовцями як ознака покращення стосунків. Практично всі телеканали поставили коментарі з приводу "потепління у відносинах України та США" та про те, що оскільки Америка не в змозі підтвердити наявність українських радарів в Іраку, то вони забули про це.
За даними УП, зустріч посла та Кучми стосувалася майже виключно проблеми участі українського батальйону хімічного та радіаційного захисту в операції ООН в Іраку. Проте факт залишається фактом, що Паскуаль вперше за достатньо довгий період часу все ж пішов на зустріч із президентом.
Але справа Києва тепер не виривати слів із цього контексту, а уважно поставитися до усього тексту.
