"Темники" для боротьби з опозицією
Середа, 12 лютого 2003, 17:38
Минулого тижня Кучма ну буквально благословив акції опозиції. Як тільки не казав… І що "абсолютно спокійно ставиться" до мітингів. І "добре, що опозиція існує". І "це значить дати людям висловити те, що вони думають". "Я вже стільки пережив цих мітингів. Переживу і цей", - спокійно сказав він.
Просто апофеоз демократії! Насправді ж Кучма має всі причини не нервувати, згадуючи про проголошені виступи. В його державі задіяні механізми попередження будь-яких серйозних заворушень біля президентського крісла.
Наскільки УП може судити з документів, отриманих останнім часом, в Україні створена система контролю за опозиційним рухом. Наведені нами матеріали є лише епізодами документообігу, який доручає силовикам і просто чиновникам збирати бази даних на учасників антипрезидентських виступів. Заводять ледь не картотеки на людей, що приходили на опозиційні мітинги. При цьому засадничі гасла Конституції про невтручання у приватне життя, свободу слова і право вільно збиратися й протестувати… ну, на деякий час забуваються.
Окреме доручення
Отже, документ номер один, який має у своєму розпорядженні "Українська правда". Циркуляр показує дії влади після наймасштабнішого мітингу в столиці 16 вересня 2002. Він був оприлюднений у парламенті нардепом-комуністом Георгієм Крючковим. Це окреме доручення, яке Головне слідче управління МВС спустило на обласні управління міліції.
Документ датовано кінцем листопада. Цікаво, що тоді "органи" все ще розслідували події 16 вересня. Тобто через два місяці після оточення Банкової наметами МВС ще продовжувало централізовано збирати інформацію про пересічних активістів опозиційного руху.
Автор окремого доручення, слідчий в особливо важливих справах, просить виконати окреме доручення "у стислий термін, оскільки кримінальна справа знаходиться на особистому контролі Міністра та в Генеральній прокуратурі України".
Міністерство внутрішніх справ
Головне слідче управління
22 листопада 2002
Окреме доручення (у порядку ст.118 КПК України)
В провадженні ГСУ МВС України знаходиться кримінальна справа № 50-3165/152, порушена 16.09.2002 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 279 ч.3 КК України.
Досудовим слідством по справі встановлено, що 16.09.2002 року учасники Всеукраїнської акції протесту "Повстань, Україно!" під час ходу на Європейську площу з площі Арсенальної, Контрактової і Софіївської, та під час встановлення наметового містечка на вулицях Шовковичній, Лютеранській та Інститутській блокували проїжджі комунікації шляхом створення перешкод.
За наявною інформацією, в зазначених подіях брали участь мешканці області, а саме
[ВКАЗУЄТЬСЯ ТРИ ОСОБИ]
З метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин подій, що відбулися 16-17.09.2002, керуючись ст. 118 КПК України, прошу доручити співробітникам підпорядкованих Вам підрозділів допитати вказаних вище осіб в якості свідків по наступних питаннях:
Далі в цьому "окремому дорученні" перераховуються питання, які треба поставити учасникам мітингу. Судячи з їх змісту, антикучмісти мають видати всю схему проведення акцій опозиції, дати свідчення на лідерів політичних партій, розширити список учасників акції, розповівши про своїх знайомих. А також допустити міліціонерів у своє приватне життя.
Отже, список питань, які київська міліція "спустила" в регіони для "інтерв'ювання" учасників акції протесту:
- Де та на якій посаді він працює, яке джерело та розмір його прибутку, кількість членів сім'ї. В якій політичній партії він перебуває, та з якого часу?
- Чи брав він участь у проведенні акції протесту, яка мала місце 16 вересня 2002 року в Києві, якщо так, то як він потрапив на цю акцію? За особистою ініціативою, чи за чиєюсь порадою? Якщо за чиєюсь порадою, то кого? Як він доїхав до Києва, яким видом транспорту, скільки заплатив за проїзд та з яких коштів?
...
- В чому полягала особисто його участь у проведенні цієї акції? Чи отримував він винагороду за участь в акції. Якщо отримував, то від кого, в якому розмірі? Якщо ні, то чи обіцяли йому винагороду за участь у акції?
- Хто з його знайомих приїхав до Києва із місця його проживання для участі в акції 16 вересня 2002 року. У чому полягала участь його знайомих в цій акції?
- Кого, крім людей, з якими він приїхав з місця проживання, він бачив під час проведення акції. В чому полягала участь цих людей під час проведення акції.
- Хто організовував колону? Хто керував маршрутом руху колони? Як рухалась колона (назва вулиць, колона рухалася по проїжджій частині вулиці, чи по пішохідній частині)? Чи розумів він, що пересуваючись по проїжджій частині вулиць він та демонстранти блокують рух транспорту та пішоходів? Чи знав він, що рішенням Київської міської державної адміністрації та Шевченківського районного суду Києва було заборонено проведення мітингів та демонстрацій в центрі міста Києва?
- Кого з народних депутатів та лідерів політичних партій він бачив у своїй колоні?
- Що йому відомо про намети, які несли в колоні, де він рухався? Кому належать намети, хто і звідки їх приніс?
- Де він знаходився під час мітингу на Європейській площі Києва? Хто біля нього в цей час знаходився, та кого з народних депутатів та лідерів політичних партій він бачив на мітингу?
- Що він робив після проведення мітингу на Європейській площі?
...
- Хто закликав до встановлення наметів біля будинку Адміністрації Президента на прилеглих до вул.Банкової вулицях, та хто керував встановленням наметів, брав він особисто участь у встановленні наметів?
- Чи знаходився він у ніч з 16 на 17 вересня 2002 року в наметах, якщо так, то в якому наметі він був, де та на якій вулиці знаходився його намет, хто разом із ним був у цьому наметі?
- Чи знає він народних депутатів та лідера партії "Яблуко" Бродського М.Ю. Чи бачив він їх 16 вересня 2002 року, якщо так, то де та за яких обставин?
Однак це не все. Регіональні міліціонери за дорученням Києва мають допитати також родичів та сусідів учасників мітингів. Їм мають поставити такі питання:
- де і ким він [тобто учасник мітингу] працює?
- до якої політичної партії, об'єднання належить?
- коли, з ким та з якою метою перебував у Києві 16.09.2002?
- чи платили йому за поїздку до Києва грошові кошти, якщо так, то хто, скільки, чи цю поїздку він здійснював з політичних міркувань? Хто йому запропонував взяти участь у акції протесту, і чи була в нього фінансова можливість поїхати до Києва та проживати в ньому?
- чи пояснював він що-небудь про проведення в Києві 16.09.2002 Всеукраїнської акції протесту "Повстань, Україно!"?
Крім вичерпних характеристик, міліції потрібна ще картинка. Тому київський слідчий просить "регіоналів" направити "по можливості кольорові фотокартки вказаних осіб".
Ще один мітинг – ще одна телефонограма
Це інший документ – телефонограма з управління МВС однієї з областей до начальників міських та районних відділів міліції. Ідеться про наступний мітинг опозиції, який відбувся 24 вересня 2002.
Свою активність міліція пояснює тим, що в ході мітингу опозиціонери вийшли на проїжджі частини вулиць Грушевського, Інститутська, Шовковична, "чим порушили нормальну роботу транспорту, створили блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкоди".
Телефонограма теж датована листопадом. У ній обласне начальство більш суворе до підлеглих, ніж київський слідчий в особливо важливих справах. Воно "вимагає" від міськ- і райвідділів міліції:
- встановити, хто з мешканців регіону був присутнім в Києві 24.09.2002 та брав участь у формуванні колон та блокуванні транспортних комунікацій на зазначених вулицях.
- до 20 листопада 2002 року надіслати в УМВС України в ******* області списки встановлених осіб з додатком якісно виготовлених фотокопій заяв Ф-1 з фотокартками.
Як і в першому випадку ("особливе доручення"), тут вимоги міліції напряму конфліктують щонайменше з шістьма статтями Конституції, починаючи від статті 32.
Основний закон гарантує, що "ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя". "Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування". "Кожному гарантується право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань". "Кожен має право на свободу світогляду".
Ще одна стаття стверджує, що "громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації". Єдина умова, зазначена в Конституції – про мітинг завчасно сповіщаються місцеві органи влади.
Це право може бути обмежене судом "лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку". Як відомо, у січні 2003 апеляційний суд Києва відмінив заборони на мітинги в центрі Києва. Але сумнівно, що це потягне за собою знищення всіх архівів учасників опозиційних мітингів.
Навпаки, влада готується і до нових акцій опозиції. Не просто відслідковуючи її діяльність, а запобігаючи наступним крокам антикучмістів. Ось, наприклад, ще одне доручення від листопада 2002, розіслане обласним начальником кримінального розшуку на місця (телефонограму складено російською мовою):
"В МВД Украины поступила информация о том, что представители оппозиционных сил ведут поиск судей, в разных регионах государства, которых можно склонить к противоправным действиям и безосновательного и противозаконного возбуждения уголовных дел в отношении президента Украины по полученным ими материалам, аналогично, как это было с судьей Киевского городского апелляционного суда Василенко".
Міліцейське керівництво "вимагає" від більш дрібного начальства донести цю інформацію "до особового складу кримінального розшуку". Однак найцікавіше записано у пункті 2 – навіщо про це мають знати всі слідчі.
Кримінальний розшук вимагає "провести необходимые мероприятия по своевременному получению информации о таких фактах, обеспечить необходимое противодействие и соответствующее реагирование".
Тобто обласний керівник кримінального розшуку змушує своїх підлеглих не просто виглядати опозиціонерів, які "схиляють" суддів порушити справу проти Кучми (напевно, у вільний від роботи час – не може ж він їх відволікати від розкриття вбивств і пограбувань). Ні, кримінальний розшук ще має вигадати, як "забезпечити необхідну протидію", щоб якийсь суддя раптом не пішов дорогою Василенка. Йдеться, очевидно, про гіпноз і нейро-лінгвістичне програмування працівників Феміди.
Безсонна ніч заради Кучми
Помиляється той, хто думає, що влада разом із опозицією впала у зимову сплячку. Навпаки, вона уважно моніторить процеси в антипрезидентських рядах – якраз є час робити це не поспіхом, від мітингу до мітингу. Нижче – "свіже" доручення адміністрації президента місцевим органам влади.
Це телефонограма з Головного управління з внутрішньої політики АП до облдержадміністрацій. На виконання завдання – півдоби. Запит передано о 17:30 30 січня. Відповідь слід дати… до 14 години 31 січня.
Адміністрацію президента цікавлять:
Ситуація у середовищі опозиційних сил міста.
а) найбільш впливові і чисельні політичні сили, що відносять себе до опозиції чинній центральній та місцевій владі, їх лідери, ЗМІ, що орієнтуються на опозицію;
б) процеси, що відбуваються на сьогодні у середовищі опозиції (зміна пріоритетів, внутрішня боротьба тощо);
в) основні форми роботи, які практикують опозиційні сили;
г) особливості опозиції у місті (можливий незбіг позиції регіональних органів політичних партій з позицією їх центральних органів);
Діяльність опозиції.
а) конкретні дії опозиції в кінці 2002 р. та у січні 2003 року, участь народних депутатів України;
б) план опозиційних сил на найближчий час (за офіційною та неофіційною інформацією). Плани щодо організації акцій протесту на місцях та участі на початок березня 2003 року.
в) об'єкти підприємств, установ на яких потенційно можуть бути підтримані березневі акції опозиції.
Що привертає увагу – це концентрація адміністрації президента на внутрішніх конфліктах у опозиційному таборі. Напевно, хоче допомогти їх вирішити… Наприклад, посприяти висуненню єдиного кандидата від опозиції.
Єдине не зрозуміло – як бідні місцеві чиновники можуть підготувати таку довідку. Тут треба якийсь відділ контррозвідки задіювати… А, до того ж, на все це відводиться півдоби. Звичайно, можна попрацювати ще й уночі. Але ж якщо о 3-ій ночі розпитувати опозиціонерів про їх внутрішні розколи, то вони можуть щось запідозрити.
Просто апофеоз демократії! Насправді ж Кучма має всі причини не нервувати, згадуючи про проголошені виступи. В його державі задіяні механізми попередження будь-яких серйозних заворушень біля президентського крісла.
Наскільки УП може судити з документів, отриманих останнім часом, в Україні створена система контролю за опозиційним рухом. Наведені нами матеріали є лише епізодами документообігу, який доручає силовикам і просто чиновникам збирати бази даних на учасників антипрезидентських виступів. Заводять ледь не картотеки на людей, що приходили на опозиційні мітинги. При цьому засадничі гасла Конституції про невтручання у приватне життя, свободу слова і право вільно збиратися й протестувати… ну, на деякий час забуваються.
Окреме доручення
Отже, документ номер один, який має у своєму розпорядженні "Українська правда". Циркуляр показує дії влади після наймасштабнішого мітингу в столиці 16 вересня 2002. Він був оприлюднений у парламенті нардепом-комуністом Георгієм Крючковим. Це окреме доручення, яке Головне слідче управління МВС спустило на обласні управління міліції.
Документ датовано кінцем листопада. Цікаво, що тоді "органи" все ще розслідували події 16 вересня. Тобто через два місяці після оточення Банкової наметами МВС ще продовжувало централізовано збирати інформацію про пересічних активістів опозиційного руху.
Автор окремого доручення, слідчий в особливо важливих справах, просить виконати окреме доручення "у стислий термін, оскільки кримінальна справа знаходиться на особистому контролі Міністра та в Генеральній прокуратурі України".
Міністерство внутрішніх справ
Головне слідче управління
22 листопада 2002
Окреме доручення (у порядку ст.118 КПК України)
В провадженні ГСУ МВС України знаходиться кримінальна справа № 50-3165/152, порушена 16.09.2002 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 279 ч.3 КК України.
Досудовим слідством по справі встановлено, що 16.09.2002 року учасники Всеукраїнської акції протесту "Повстань, Україно!" під час ходу на Європейську площу з площі Арсенальної, Контрактової і Софіївської, та під час встановлення наметового містечка на вулицях Шовковичній, Лютеранській та Інститутській блокували проїжджі комунікації шляхом створення перешкод.
За наявною інформацією, в зазначених подіях брали участь мешканці області, а саме
[ВКАЗУЄТЬСЯ ТРИ ОСОБИ]
З метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин подій, що відбулися 16-17.09.2002, керуючись ст. 118 КПК України, прошу доручити співробітникам підпорядкованих Вам підрозділів допитати вказаних вище осіб в якості свідків по наступних питаннях:
Далі в цьому "окремому дорученні" перераховуються питання, які треба поставити учасникам мітингу. Судячи з їх змісту, антикучмісти мають видати всю схему проведення акцій опозиції, дати свідчення на лідерів політичних партій, розширити список учасників акції, розповівши про своїх знайомих. А також допустити міліціонерів у своє приватне життя.
Отже, список питань, які київська міліція "спустила" в регіони для "інтерв'ювання" учасників акції протесту:
- Де та на якій посаді він працює, яке джерело та розмір його прибутку, кількість членів сім'ї. В якій політичній партії він перебуває, та з якого часу?
- Чи брав він участь у проведенні акції протесту, яка мала місце 16 вересня 2002 року в Києві, якщо так, то як він потрапив на цю акцію? За особистою ініціативою, чи за чиєюсь порадою? Якщо за чиєюсь порадою, то кого? Як він доїхав до Києва, яким видом транспорту, скільки заплатив за проїзд та з яких коштів?
...
- В чому полягала особисто його участь у проведенні цієї акції? Чи отримував він винагороду за участь в акції. Якщо отримував, то від кого, в якому розмірі? Якщо ні, то чи обіцяли йому винагороду за участь у акції?
- Хто з його знайомих приїхав до Києва із місця його проживання для участі в акції 16 вересня 2002 року. У чому полягала участь його знайомих в цій акції?
- Кого, крім людей, з якими він приїхав з місця проживання, він бачив під час проведення акції. В чому полягала участь цих людей під час проведення акції.
- Хто організовував колону? Хто керував маршрутом руху колони? Як рухалась колона (назва вулиць, колона рухалася по проїжджій частині вулиці, чи по пішохідній частині)? Чи розумів він, що пересуваючись по проїжджій частині вулиць він та демонстранти блокують рух транспорту та пішоходів? Чи знав він, що рішенням Київської міської державної адміністрації та Шевченківського районного суду Києва було заборонено проведення мітингів та демонстрацій в центрі міста Києва?
- Кого з народних депутатів та лідерів політичних партій він бачив у своїй колоні?
- Що йому відомо про намети, які несли в колоні, де він рухався? Кому належать намети, хто і звідки їх приніс?
- Де він знаходився під час мітингу на Європейській площі Києва? Хто біля нього в цей час знаходився, та кого з народних депутатів та лідерів політичних партій він бачив на мітингу?
- Що він робив після проведення мітингу на Європейській площі?
...
- Хто закликав до встановлення наметів біля будинку Адміністрації Президента на прилеглих до вул.Банкової вулицях, та хто керував встановленням наметів, брав він особисто участь у встановленні наметів?
- Чи знаходився він у ніч з 16 на 17 вересня 2002 року в наметах, якщо так, то в якому наметі він був, де та на якій вулиці знаходився його намет, хто разом із ним був у цьому наметі?
- Чи знає він народних депутатів та лідера партії "Яблуко" Бродського М.Ю. Чи бачив він їх 16 вересня 2002 року, якщо так, то де та за яких обставин?
Однак це не все. Регіональні міліціонери за дорученням Києва мають допитати також родичів та сусідів учасників мітингів. Їм мають поставити такі питання:
- де і ким він [тобто учасник мітингу] працює?
- до якої політичної партії, об'єднання належить?
- коли, з ким та з якою метою перебував у Києві 16.09.2002?
- чи платили йому за поїздку до Києва грошові кошти, якщо так, то хто, скільки, чи цю поїздку він здійснював з політичних міркувань? Хто йому запропонував взяти участь у акції протесту, і чи була в нього фінансова можливість поїхати до Києва та проживати в ньому?
- чи пояснював він що-небудь про проведення в Києві 16.09.2002 Всеукраїнської акції протесту "Повстань, Україно!"?
Крім вичерпних характеристик, міліції потрібна ще картинка. Тому київський слідчий просить "регіоналів" направити "по можливості кольорові фотокартки вказаних осіб".
Ще один мітинг – ще одна телефонограма
Це інший документ – телефонограма з управління МВС однієї з областей до начальників міських та районних відділів міліції. Ідеться про наступний мітинг опозиції, який відбувся 24 вересня 2002.
Свою активність міліція пояснює тим, що в ході мітингу опозиціонери вийшли на проїжджі частини вулиць Грушевського, Інститутська, Шовковична, "чим порушили нормальну роботу транспорту, створили блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкоди".
Телефонограма теж датована листопадом. У ній обласне начальство більш суворе до підлеглих, ніж київський слідчий в особливо важливих справах. Воно "вимагає" від міськ- і райвідділів міліції:
- встановити, хто з мешканців регіону був присутнім в Києві 24.09.2002 та брав участь у формуванні колон та блокуванні транспортних комунікацій на зазначених вулицях.
- до 20 листопада 2002 року надіслати в УМВС України в ******* області списки встановлених осіб з додатком якісно виготовлених фотокопій заяв Ф-1 з фотокартками.
Як і в першому випадку ("особливе доручення"), тут вимоги міліції напряму конфліктують щонайменше з шістьма статтями Конституції, починаючи від статті 32.
Основний закон гарантує, що "ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя". "Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування". "Кожному гарантується право на свободу думки й слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань". "Кожен має право на свободу світогляду".
Ще одна стаття стверджує, що "громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації". Єдина умова, зазначена в Конституції – про мітинг завчасно сповіщаються місцеві органи влади.
Це право може бути обмежене судом "лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку". Як відомо, у січні 2003 апеляційний суд Києва відмінив заборони на мітинги в центрі Києва. Але сумнівно, що це потягне за собою знищення всіх архівів учасників опозиційних мітингів.
Навпаки, влада готується і до нових акцій опозиції. Не просто відслідковуючи її діяльність, а запобігаючи наступним крокам антикучмістів. Ось, наприклад, ще одне доручення від листопада 2002, розіслане обласним начальником кримінального розшуку на місця (телефонограму складено російською мовою):
"В МВД Украины поступила информация о том, что представители оппозиционных сил ведут поиск судей, в разных регионах государства, которых можно склонить к противоправным действиям и безосновательного и противозаконного возбуждения уголовных дел в отношении президента Украины по полученным ими материалам, аналогично, как это было с судьей Киевского городского апелляционного суда Василенко".
Міліцейське керівництво "вимагає" від більш дрібного начальства донести цю інформацію "до особового складу кримінального розшуку". Однак найцікавіше записано у пункті 2 – навіщо про це мають знати всі слідчі.
Кримінальний розшук вимагає "провести необходимые мероприятия по своевременному получению информации о таких фактах, обеспечить необходимое противодействие и соответствующее реагирование".
Тобто обласний керівник кримінального розшуку змушує своїх підлеглих не просто виглядати опозиціонерів, які "схиляють" суддів порушити справу проти Кучми (напевно, у вільний від роботи час – не може ж він їх відволікати від розкриття вбивств і пограбувань). Ні, кримінальний розшук ще має вигадати, як "забезпечити необхідну протидію", щоб якийсь суддя раптом не пішов дорогою Василенка. Йдеться, очевидно, про гіпноз і нейро-лінгвістичне програмування працівників Феміди.
Безсонна ніч заради Кучми
Помиляється той, хто думає, що влада разом із опозицією впала у зимову сплячку. Навпаки, вона уважно моніторить процеси в антипрезидентських рядах – якраз є час робити це не поспіхом, від мітингу до мітингу. Нижче – "свіже" доручення адміністрації президента місцевим органам влади.
Це телефонограма з Головного управління з внутрішньої політики АП до облдержадміністрацій. На виконання завдання – півдоби. Запит передано о 17:30 30 січня. Відповідь слід дати… до 14 години 31 січня.
Адміністрацію президента цікавлять:
Ситуація у середовищі опозиційних сил міста.
а) найбільш впливові і чисельні політичні сили, що відносять себе до опозиції чинній центральній та місцевій владі, їх лідери, ЗМІ, що орієнтуються на опозицію;
б) процеси, що відбуваються на сьогодні у середовищі опозиції (зміна пріоритетів, внутрішня боротьба тощо);
в) основні форми роботи, які практикують опозиційні сили;
г) особливості опозиції у місті (можливий незбіг позиції регіональних органів політичних партій з позицією їх центральних органів);
Діяльність опозиції.
а) конкретні дії опозиції в кінці 2002 р. та у січні 2003 року, участь народних депутатів України;
б) план опозиційних сил на найближчий час (за офіційною та неофіційною інформацією). Плани щодо організації акцій протесту на місцях та участі на початок березня 2003 року.
в) об'єкти підприємств, установ на яких потенційно можуть бути підтримані березневі акції опозиції.
Що привертає увагу – це концентрація адміністрації президента на внутрішніх конфліктах у опозиційному таборі. Напевно, хоче допомогти їх вирішити… Наприклад, посприяти висуненню єдиного кандидата від опозиції.
Єдине не зрозуміло – як бідні місцеві чиновники можуть підготувати таку довідку. Тут треба якийсь відділ контррозвідки задіювати… А, до того ж, на все це відводиться півдоби. Звичайно, можна попрацювати ще й уночі. Але ж якщо о 3-ій ночі розпитувати опозиціонерів про їх внутрішні розколи, то вони можуть щось запідозрити.
