Як донецькі "Нафтогаз" хотіли взяти
П'ятниця, 24 січня 2003, 17:48
Президент України визнав за необхідне втрутитися в ситуацію, що склалася навколо передачі Мінпаливенерго корпоративних прав управління НАК "Нафтогаз України". Глава держави доручив прем'єр-міністру скасувати до 1 березня 2003 року всі урядові рішення, що стосуються передачі державних корпоративних прав в управління міністерствам й іншим органам виконавчої влади. Правління всіма державними корпоративними правами відповідно до доручення Леоніда Кучми повинне бути сконцентроване винятково у руках Фонду держмайна України. У зв'язку з появою доручення президента доля кабмінівських планів відносно "Нафтогазу України" зависла у повітрі. Експерти не виключають, що всі події, які відбуваються навколо НАК, є початком чергової кампанії, пов'язаної з боротьбою за контроль над державною власністю. Бізнес-політичні групи змушені шукати компромісні варіанти "перерозподілу" привабливих активів.
До 1 квітня голова ФДМ повинен розірвати всі існуючі нині генеральні угоди щодо передачі повноважень на управління державними корпоративними правами міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади. Повинні бути розірвані і договори-доручення з юридичними й фізичними особами на управління пакетами акцій, що належать державі. На думку експертів, занадто раптова поява доручення президента, що тільки вчора повернувся до Києва з поїздки по Близькому Сходу, аж ніяк не в останню чергу пов'язана з передачею, що відбулася на днях, у корпоративне управління Міністерству палива та енергетики Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що колись підпорядковувалась Кабінету Міністрів. Нагадаємо, рішення про передачу НАК "Нафтогаз України" в управління міністерства закріплено постановою КМ від 18 січня поточного року.
Аналізуючи причини рішення уряду передати управління "Нафтогазом" Мінпаливенерго, експерти звертають увагу на причетність до успіху "ПЕКівського" міністерства у встановленні контролю над НАК віце-прем'єр-міністра з ПЕК Віталія Гайдука. "Подібні кроки, як правило, починаються з урахуванням думки куратора паливно-енергетичного комплексу в уряді – віце-прем'єра Гайдука", - відзначив "Контексту" директор компанії UPECO Сергій Куюн.
Експерти вважають, що для керівництва Мінпаливенерго принципово важливим було замкнути на собі як фінансові й товарні, так і інформаційні потоки в НАК: тобто можливість брати участь або прямо впливати на хід переговорів керівництва "Нафтогазу" з Туркменістаном про постачання природного газу в Україну, а також з Росією – про транзит газу. Раніше всі ухвалені з цих стратегічних питань рішення топ-менеджмент компанії погоджував "на вищому рівні" - безпосередньо з главою держави, тоді як уряд дуже рідко втручався у переговорний процес. Не мали впливу на переговорний процес і представники провідних фінансово-політичних груп країни. Як відомо, єдиною невзятою ФПГ висотою в енергетиці залишався "Нафтогаз України": інші сектори, такі як вугільна промисловість і електроенергетика, підконтрольні бізнес-політичним групам.
Проте цей недолік поспішили виправити представники донецької номенклатури. Мінпаливенерго, що отримало контроль над НАК, хотіло внести зміни в статут компанії, відповідно до яких контракти з топ-менеджментом "Нафтогазу" повинні були підписувати керівники цього відомства. Нагадаємо, раніше ця функція належала наглядовій раді НАК. У зв'язку з перепідпорядкуванням компанії міністерству планувалося переукласти контракти з першими особами "Нафтогазу".
Зокрема, за словами джерел "Контексту" у Мінпаливенерго, існували плани зміни керівництва національної акціонерної компанії. Як потенційний кандидат на посаду голови правління, за непідтвердженою інформацією, розглядався Сергій Тарута (нинішній керівник корпорації Індустріальний Союз Донбасу), а на посаду першого заступника – Володимир Шолуденко (на сьогодні – керівник підприємства "Донецькоблгаз"). Вибір на користь представників Донецького регіону, на думку експертів, може розглядатися в контексті зростаючого впливу дончан у масштабах держави.
Свого роду монополія "Нафтогазу" у рішенні стратегічних питань і привабливість нафтогазових активів уже неодноразово ставали приводом для загострення конфліктів між провідними ФПГ країни за право контролювати держкомпанію, відзначив "Контексту" експерт Центру соціальних досліджень "Софія" Володимир Лупаций. На думку аналітика, цивілізованому рішенню цього питання перешкоджає відсутність прозорого правового поля у вітчизняному ПЕК, а також чіткої енергетичної стратегії. Тому "перерозподільні процеси", у т.ч. і ті, з якими спостерігачі пов'язують останнє доручення голови держави, проходять переважно не привселюдно – "у надрах" виконавчої влади.
Надалі, вважає пан Лупаций, боротьба бізнес-політичних груп за контроль над об'єктами українського ПЕК продовжиться. "Вірогідно, Донецьк спробує запропонувати свою схему функціонування цього ринку. Але якби зацікавлена в управлінні ПЕК група, у тому числі і донецька, змогла представити аргументацію пропонованих нею змін, що враховували б національні інтереси, конфлікту як такого не було б", - вважає пан Лупаций.
Таким чином, енергетичне забезпечення економіки залишається однієї з "болючих точок нинішньої української влади", констатував експерт. Затягування рішення пов'язаних з ПЕК питань, конфлікти навколо тактичних рішень і відхід від ухвалених рішень стратегічних на тлі накладення на внутрішню ситуацію інтересів геополітичних гравців у питанні створення міжнародного газового консорціуму призвело до серйозного загострення ситуації в даній області взагалі.
У цих умовах, припускає пан Лупаций, конфлікт бізнес-груп за право контролю над "Нафтогазом України" буде поглиблюватися. "Але після загострення ситуації напевно настане спад напруженості, і представники фінансових і політичних груп повернуться до пошуку компромісу. Проте будь-які варіанти рішення будуть компромісними тільки для самих бізнес-груп, тоді як вони ніяк не вирішать долі нафтогазового комплексу країни", - переконаний експерт.
Питання, пов'язані з майбутнім українського нафтогазового комплексу, особливо актуальні в контексті реєстрації україно-російського газотранспортного консорціуму. З огляду на те, що в управління цій структурі передбачається передати стратегічно важливі для вітчизняної економіки активи – магістральні трубопроводи, що сьогодні перебувають в управлінні НАК, у конфлікт навколо "Нафтогазу" втрутився президент. Його особиста участь у рішенні питання дала експертам привід говорити про протистояння інтересів "донецьких" і найближчого оточення Леоніда Кучми. Проте проміжний підсумок конфлікту засвідчив: вплив "донів" у межах країни хоча і зростає, але поки ще не став безмежним.
До 1 квітня голова ФДМ повинен розірвати всі існуючі нині генеральні угоди щодо передачі повноважень на управління державними корпоративними правами міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади. Повинні бути розірвані і договори-доручення з юридичними й фізичними особами на управління пакетами акцій, що належать державі. На думку експертів, занадто раптова поява доручення президента, що тільки вчора повернувся до Києва з поїздки по Близькому Сходу, аж ніяк не в останню чергу пов'язана з передачею, що відбулася на днях, у корпоративне управління Міністерству палива та енергетики Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що колись підпорядковувалась Кабінету Міністрів. Нагадаємо, рішення про передачу НАК "Нафтогаз України" в управління міністерства закріплено постановою КМ від 18 січня поточного року.
Аналізуючи причини рішення уряду передати управління "Нафтогазом" Мінпаливенерго, експерти звертають увагу на причетність до успіху "ПЕКівського" міністерства у встановленні контролю над НАК віце-прем'єр-міністра з ПЕК Віталія Гайдука. "Подібні кроки, як правило, починаються з урахуванням думки куратора паливно-енергетичного комплексу в уряді – віце-прем'єра Гайдука", - відзначив "Контексту" директор компанії UPECO Сергій Куюн.
Експерти вважають, що для керівництва Мінпаливенерго принципово важливим було замкнути на собі як фінансові й товарні, так і інформаційні потоки в НАК: тобто можливість брати участь або прямо впливати на хід переговорів керівництва "Нафтогазу" з Туркменістаном про постачання природного газу в Україну, а також з Росією – про транзит газу. Раніше всі ухвалені з цих стратегічних питань рішення топ-менеджмент компанії погоджував "на вищому рівні" - безпосередньо з главою держави, тоді як уряд дуже рідко втручався у переговорний процес. Не мали впливу на переговорний процес і представники провідних фінансово-політичних груп країни. Як відомо, єдиною невзятою ФПГ висотою в енергетиці залишався "Нафтогаз України": інші сектори, такі як вугільна промисловість і електроенергетика, підконтрольні бізнес-політичним групам.
Проте цей недолік поспішили виправити представники донецької номенклатури. Мінпаливенерго, що отримало контроль над НАК, хотіло внести зміни в статут компанії, відповідно до яких контракти з топ-менеджментом "Нафтогазу" повинні були підписувати керівники цього відомства. Нагадаємо, раніше ця функція належала наглядовій раді НАК. У зв'язку з перепідпорядкуванням компанії міністерству планувалося переукласти контракти з першими особами "Нафтогазу".
Зокрема, за словами джерел "Контексту" у Мінпаливенерго, існували плани зміни керівництва національної акціонерної компанії. Як потенційний кандидат на посаду голови правління, за непідтвердженою інформацією, розглядався Сергій Тарута (нинішній керівник корпорації Індустріальний Союз Донбасу), а на посаду першого заступника – Володимир Шолуденко (на сьогодні – керівник підприємства "Донецькоблгаз"). Вибір на користь представників Донецького регіону, на думку експертів, може розглядатися в контексті зростаючого впливу дончан у масштабах держави.
Свого роду монополія "Нафтогазу" у рішенні стратегічних питань і привабливість нафтогазових активів уже неодноразово ставали приводом для загострення конфліктів між провідними ФПГ країни за право контролювати держкомпанію, відзначив "Контексту" експерт Центру соціальних досліджень "Софія" Володимир Лупаций. На думку аналітика, цивілізованому рішенню цього питання перешкоджає відсутність прозорого правового поля у вітчизняному ПЕК, а також чіткої енергетичної стратегії. Тому "перерозподільні процеси", у т.ч. і ті, з якими спостерігачі пов'язують останнє доручення голови держави, проходять переважно не привселюдно – "у надрах" виконавчої влади.
Надалі, вважає пан Лупаций, боротьба бізнес-політичних груп за контроль над об'єктами українського ПЕК продовжиться. "Вірогідно, Донецьк спробує запропонувати свою схему функціонування цього ринку. Але якби зацікавлена в управлінні ПЕК група, у тому числі і донецька, змогла представити аргументацію пропонованих нею змін, що враховували б національні інтереси, конфлікту як такого не було б", - вважає пан Лупаций.
Таким чином, енергетичне забезпечення економіки залишається однієї з "болючих точок нинішньої української влади", констатував експерт. Затягування рішення пов'язаних з ПЕК питань, конфлікти навколо тактичних рішень і відхід від ухвалених рішень стратегічних на тлі накладення на внутрішню ситуацію інтересів геополітичних гравців у питанні створення міжнародного газового консорціуму призвело до серйозного загострення ситуації в даній області взагалі.
У цих умовах, припускає пан Лупаций, конфлікт бізнес-груп за право контролю над "Нафтогазом України" буде поглиблюватися. "Але після загострення ситуації напевно настане спад напруженості, і представники фінансових і політичних груп повернуться до пошуку компромісу. Проте будь-які варіанти рішення будуть компромісними тільки для самих бізнес-груп, тоді як вони ніяк не вирішать долі нафтогазового комплексу країни", - переконаний експерт.
Питання, пов'язані з майбутнім українського нафтогазового комплексу, особливо актуальні в контексті реєстрації україно-російського газотранспортного консорціуму. З огляду на те, що в управління цій структурі передбачається передати стратегічно важливі для вітчизняної економіки активи – магістральні трубопроводи, що сьогодні перебувають в управлінні НАК, у конфлікт навколо "Нафтогазу" втрутився президент. Його особиста участь у рішенні питання дала експертам привід говорити про протистояння інтересів "донецьких" і найближчого оточення Леоніда Кучми. Проте проміжний підсумок конфлікту засвідчив: вплив "донів" у межах країни хоча і зростає, але поки ще не став безмежним.
