Володимир Литвин і кандидатство в президенти
Четвер, 23 січня 2003, 14:00
Те, що спікер парламенту Володимир Литвин публічно відмовився він президентських амбіцій, ще не привід думати, що прізвище Литвина не з'явиться у бюлетені кандидатів у президенти.
Попри заяви про "мирні плани" на 2004 рік, поведінка Литвина показує, що остаточне рішення він готовий переглянути. Чого варта хоча б його обмовка, що доля може його змусити діяти, ігноруючи бажання. Сумніви у відсутності амбіцій у спікера ще більше закріпилися після (вибачте за банальність) фуршету, який він організував парламентським журналістам. І, крім того, перспективами спікера стати главою держави раптом зацікавилася СДПУ(О).
Найпоказовішим стала нова програма "Проте", що вийшла на каналі "1+1" 21 січня 2003 року, а зокрема – цитати Дмитра Джангірова: "...Але, закріпившись на своїй посаді, наш мудрий спікер, схоже, плекає ще більш райдужні плани. Так, прогнозуючи ситуацію на 2003 рік, Володимир Литвин [...] впевнено передбачає, ще відкрита передвиборча кампанія почнеться вже восени цього року. Мабуть приміряє до себе омріяний хрест дострокових президентських перегонів. Щоправда, сірий спікер непрацездатного парламенту – не дуже зручна стартова площадка для наступного кар'єрного злету...".
Політологи ж вважають заяви Литвина про небажання стати президентом завчасними. Володимир Полохало нагадує, що Литвин "знаходиться у числі фаворитів" президентських перегонів, "оскільки належить до найбільш близького оточення".
Проте, на думку Полохала, "основна проблема спікера Литвина, як і деяких інших ймовірних претендентів, низький рейтинг популярності як політичної фігури. Опитування свідчать, що значна частина населення навіть не чула про Литвина, як і про Януковича, і про Медведчука".
Шеф-редактор журналу "Політична думка" нагадав також, що за Литвином тягнеться "слід невдалого політичного проекту", блоку "За єдину Україну", який він очолював під час передвиборчої кампанії. "Це робить його надто уразливим з боку його опонентів у середині самої партії влади", зазначає Полохало.
До переваг Литвина можна віднести його "певні вміння політичного маневру на посаді спікера парламенту". "Він був одним із творців "історичного для українського політикуму компромісу 24 грудня", вважає Полохало. Литвин має своїх "спільників, союзників, які так чи інакше опонують главі адміністрації президента Віктору Медведчуку".
На думку політолога, головне питання для Литвина у тому, чи вдасться спікеру "досягти рівня консенсусу серед тих наближених до президента політиків, які реально впливають на політичний процес, що поки що не вдавалося нікому в оточенні президента". "Багато хто з них ставали чинником подразнення і поглиблення суперечностей у спробах інкорпорувати всі сегменти парламентської більшості. Тут свіжий приклад Віктора Медведчука та СДПУ(О)", - нагадав Полохало.
"Володимир Литвин, як це випливає з його стриманих коментарів, усвідомлював, що спроба досягти консенсусу – це ризик і небезпека для нього самого. Литвин може стати ситуативним союзником деяких політичних фігур, які змушені довіряти йому відносно більше ніж нинішньому главі адміністрації президента", вважає Полохало.
На думку політолога, бути чи не бути Литвину кандидатом у президенти, вирішуватиме Кучма. "Зрештою, останнє слово за ним, для якого ця проблема є найбільшою політичною шарадою в його політичній і не тільки біографії", зазначив Полохало.
Говорячи про "базу", з якої може стартувати кандидат у президенти Володимир Литвин, Полохало зазначив, що наразі керівні політичні еліти надто роз'єднанні. "Сьогодні можна говорити про певні невиражені лінії протистояння і розлому серед оточення президента. Воно демонструє більшу недовіру, роздрібненість, роз'єднаність, підозрілість одне до одного", зазначив Полохало. (На підтвердження цих слів можна навести нещодавні численні нападки есдеків на Литвина.)
Підтримуючи колегу-політолога, Микола Томенко також зазначив, що Литвин "все одно буде учасником" президентської кампанії.
"Сьогодні Литвин відмахується від цього з двох причин. По-перше, його нинішній рейтинг є недостатньо високим, щоб досягнути успіху на виборах. По-друге, він не хоче ускладнювати стосунки з президентом. Адже глава держави ще не сказав остаточного слова про свого "наступника", відзначив директор Інституту політики-депутат "Нашої України" в інтерв'ю газеті "Сегодня".
Як вважає Томенко, бажання Литвина мовчати про свої президентські амбіції можна пояснити його досвідом керівництва адміністрацією президента. "Він ніколи не буде вести відкриту війну у парламенті. Для нього немає сенсу битися з Кравчуком, який постійно критикує спікера. Литвин веде боротьбу через "другий ешелон" – через симпатизуючі йому мас-медіа, а також через близьких до нього народних депутатів".
Але говорити про Литвина як про "самостійного політичного гравця" Томенко не став. "У нього є цілий ряд залежності, хоча б перед більшістю, яка обрала його головою Верховної Ради. Крім того, для нього визначальною позицією у тому чи іншому питанні залишається думка голови держави".
Незважаючи на низький рейтинг і запевнення Литвина у небажанні вступати у президентські перегони, очевидно, спікер залишається конкурентом для тих, хто не приховує своїх амбіцій сісти у головне крісло країни. І останнє не залежить від того, чи буде він в дійсності балотуватися, чи ні.
Попри заяви про "мирні плани" на 2004 рік, поведінка Литвина показує, що остаточне рішення він готовий переглянути. Чого варта хоча б його обмовка, що доля може його змусити діяти, ігноруючи бажання. Сумніви у відсутності амбіцій у спікера ще більше закріпилися після (вибачте за банальність) фуршету, який він організував парламентським журналістам. І, крім того, перспективами спікера стати главою держави раптом зацікавилася СДПУ(О).
Найпоказовішим стала нова програма "Проте", що вийшла на каналі "1+1" 21 січня 2003 року, а зокрема – цитати Дмитра Джангірова: "...Але, закріпившись на своїй посаді, наш мудрий спікер, схоже, плекає ще більш райдужні плани. Так, прогнозуючи ситуацію на 2003 рік, Володимир Литвин [...] впевнено передбачає, ще відкрита передвиборча кампанія почнеться вже восени цього року. Мабуть приміряє до себе омріяний хрест дострокових президентських перегонів. Щоправда, сірий спікер непрацездатного парламенту – не дуже зручна стартова площадка для наступного кар'єрного злету...".
Політологи ж вважають заяви Литвина про небажання стати президентом завчасними. Володимир Полохало нагадує, що Литвин "знаходиться у числі фаворитів" президентських перегонів, "оскільки належить до найбільш близького оточення".
Проте, на думку Полохала, "основна проблема спікера Литвина, як і деяких інших ймовірних претендентів, низький рейтинг популярності як політичної фігури. Опитування свідчать, що значна частина населення навіть не чула про Литвина, як і про Януковича, і про Медведчука".
Шеф-редактор журналу "Політична думка" нагадав також, що за Литвином тягнеться "слід невдалого політичного проекту", блоку "За єдину Україну", який він очолював під час передвиборчої кампанії. "Це робить його надто уразливим з боку його опонентів у середині самої партії влади", зазначає Полохало.
До переваг Литвина можна віднести його "певні вміння політичного маневру на посаді спікера парламенту". "Він був одним із творців "історичного для українського політикуму компромісу 24 грудня", вважає Полохало. Литвин має своїх "спільників, союзників, які так чи інакше опонують главі адміністрації президента Віктору Медведчуку".
На думку політолога, головне питання для Литвина у тому, чи вдасться спікеру "досягти рівня консенсусу серед тих наближених до президента політиків, які реально впливають на політичний процес, що поки що не вдавалося нікому в оточенні президента". "Багато хто з них ставали чинником подразнення і поглиблення суперечностей у спробах інкорпорувати всі сегменти парламентської більшості. Тут свіжий приклад Віктора Медведчука та СДПУ(О)", - нагадав Полохало.
"Володимир Литвин, як це випливає з його стриманих коментарів, усвідомлював, що спроба досягти консенсусу – це ризик і небезпека для нього самого. Литвин може стати ситуативним союзником деяких політичних фігур, які змушені довіряти йому відносно більше ніж нинішньому главі адміністрації президента", вважає Полохало.
На думку політолога, бути чи не бути Литвину кандидатом у президенти, вирішуватиме Кучма. "Зрештою, останнє слово за ним, для якого ця проблема є найбільшою політичною шарадою в його політичній і не тільки біографії", зазначив Полохало.
Говорячи про "базу", з якої може стартувати кандидат у президенти Володимир Литвин, Полохало зазначив, що наразі керівні політичні еліти надто роз'єднанні. "Сьогодні можна говорити про певні невиражені лінії протистояння і розлому серед оточення президента. Воно демонструє більшу недовіру, роздрібненість, роз'єднаність, підозрілість одне до одного", зазначив Полохало. (На підтвердження цих слів можна навести нещодавні численні нападки есдеків на Литвина.)
Підтримуючи колегу-політолога, Микола Томенко також зазначив, що Литвин "все одно буде учасником" президентської кампанії.
"Сьогодні Литвин відмахується від цього з двох причин. По-перше, його нинішній рейтинг є недостатньо високим, щоб досягнути успіху на виборах. По-друге, він не хоче ускладнювати стосунки з президентом. Адже глава держави ще не сказав остаточного слова про свого "наступника", відзначив директор Інституту політики-депутат "Нашої України" в інтерв'ю газеті "Сегодня".
Як вважає Томенко, бажання Литвина мовчати про свої президентські амбіції можна пояснити його досвідом керівництва адміністрацією президента. "Він ніколи не буде вести відкриту війну у парламенті. Для нього немає сенсу битися з Кравчуком, який постійно критикує спікера. Литвин веде боротьбу через "другий ешелон" – через симпатизуючі йому мас-медіа, а також через близьких до нього народних депутатів".
Але говорити про Литвина як про "самостійного політичного гравця" Томенко не став. "У нього є цілий ряд залежності, хоча б перед більшістю, яка обрала його головою Верховної Ради. Крім того, для нього визначальною позицією у тому чи іншому питанні залишається думка голови держави".
Незважаючи на низький рейтинг і запевнення Литвина у небажанні вступати у президентські перегони, очевидно, спікер залишається конкурентом для тих, хто не приховує своїх амбіцій сісти у головне крісло країни. І останнє не залежить від того, чи буде він в дійсності балотуватися, чи ні.
