Томенко розповів, як боротися з цензурою Піскуна
Вівторок, 21 січня 2003, 13:56
Детальну інструкцію підготував для інтернет-журналістів комітет Томенка. План застосовується у випадку, коли кореспондента мережевого видання дискредитують при доступі до інформації, розповідаючи при цьому байку, що інтернет-преса не зареєстрована, а, отже, її не існує. На написання заяви комітет надихнув скандал між "Українською правдою" та Генеральною прокуратурою.
Як відомо, в кінці минулого року нерозумно повела себе прес-служба Піскуна, який образився на УП. Образився настільки сильно, що в розпал дебатів про цензуру в державі не допустив "Українську правду" на свої заходи через "необ'єктивне" висвітлення думок генерального прокурора. Після цього Генпрокуратура надала легальну форму для обмеження доступу преси – запровадила спеціальний механізм доступу журналістів на свої заходи. Для цього треба буде мати акредитаційну картку, отримати яку можна тільки зареєстрованим виданням.
"Забороною на професію" українського журналіста вважає комітет із свободи слова прийняття Генпрокуратурою "Положення про акредитацію ЗМІ".
"Не є секретом, що сьогодні діяльність інтернет-ЗМІ не регулюється жодним нормативно-правовим актом. Інтернет-видання юридично не є засобами масової інформації, хоча фактично більшість електронних ЗМІ використовують у своїй діяльності їх оперативну інформацію. На наш погляд, Положення про акредитацію саме і покликане заборонити доступ до інформації Генеральної прокуратури України вітчизняним інтернет-виданням. Зрозуміло, що жодна українська інтернет-газета не зможе надати, наприклад, ліцензію на мовлення або інші специфічні документи, притаманні зареєстрованим ЗМІ", - зазначає комітет Томенка.
В подібних ситуаціях ображеним журналістам слід апелювати до норм законодавства. Адже, на думку парламентського комітету, ця ідея зі спецакредитаціями до Генпрокуратури "суперечить чинному законодавству України".
"Документ не має жодної згадки про акредитацію вільних журналістів, котрі не працюють на конкретне друковане видання, теле- або радіокомпанію. Це є грубим порушенням конституційних норм та Законів України.
Зокрема ст. 3 закону "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" визначає те, що акредитація журналістів і технічних працівників ЗМІ при органах влади здійснюється шляхом їх реєстрації на підставі офіційного подання засобу масової інформації до відповідного органу влади або за заявою журналіста і технічного працівника з пред’явленням ними відповідних документів, що підтверджують їх професійний фах, або рекомендації професійного об’єднання журналістів".
"Генеральна прокуратура України зобов’язана акредитувати на всі свої заходи вільних журналістів, які не працюють в конкретному інформаційному агентстві або телекомпанії, але професійно займаються журналістикою та є, наприклад, членами Національної спілки журналістів", - зазначає комітет із свободи слова.
Тобто, як випливає зі слів Томенка, якщо вас відмовляються визнавати як журналіста за редакційним посвідченням інтернет-видання, тоді можна вимагати своїх прав:
- продемонструвавши журналістський диплом вузу,
- або показавши картку членства в Національному союзі журналістів чи профспілці та відповідного листа цієї установи.
Є ще третій варіант – якщо інтернет-видання зареєстровано як юридична особа (ТОВ або ЗАТ, або навіть "приватне підприємство"). Тоді можна нагадати ст.7 закону "Про інформацію", яка каже, що до суб’єктів інформаційних відносин належать громадяни України, держава та юридичні особи.
"Закон не говорить про те, що юридичними особами при отриманні інформації можуть бути лише інформаційні агентства, теле- та радіоорганізації, друковані видання. Тобто, якщо інтернет-видання зареєстровано, наприклад, як товариство з обмеженою відповідальністю, то це не заважає йому отримувати будь-яку публічну інформацію з державних органів (в нашому випадку – від Генеральної прокуратури України)", - зазначає комітет і констатує: "Норми законів України мають вищу юридичну силу ніж підзаконні акти, яким є "положення про акредитацію Генеральної прокуратури".
У випадку, якщо всі наведені шляхи не спрацювали, комітет зі свободи слова радить звертатися до суду "за захистом своїх, гарантованих Конституцією та законами України, прав на отримання інформації".
Як відомо, в кінці минулого року нерозумно повела себе прес-служба Піскуна, який образився на УП. Образився настільки сильно, що в розпал дебатів про цензуру в державі не допустив "Українську правду" на свої заходи через "необ'єктивне" висвітлення думок генерального прокурора. Після цього Генпрокуратура надала легальну форму для обмеження доступу преси – запровадила спеціальний механізм доступу журналістів на свої заходи. Для цього треба буде мати акредитаційну картку, отримати яку можна тільки зареєстрованим виданням.
"Забороною на професію" українського журналіста вважає комітет із свободи слова прийняття Генпрокуратурою "Положення про акредитацію ЗМІ".
"Не є секретом, що сьогодні діяльність інтернет-ЗМІ не регулюється жодним нормативно-правовим актом. Інтернет-видання юридично не є засобами масової інформації, хоча фактично більшість електронних ЗМІ використовують у своїй діяльності їх оперативну інформацію. На наш погляд, Положення про акредитацію саме і покликане заборонити доступ до інформації Генеральної прокуратури України вітчизняним інтернет-виданням. Зрозуміло, що жодна українська інтернет-газета не зможе надати, наприклад, ліцензію на мовлення або інші специфічні документи, притаманні зареєстрованим ЗМІ", - зазначає комітет Томенка.
В подібних ситуаціях ображеним журналістам слід апелювати до норм законодавства. Адже, на думку парламентського комітету, ця ідея зі спецакредитаціями до Генпрокуратури "суперечить чинному законодавству України".
"Документ не має жодної згадки про акредитацію вільних журналістів, котрі не працюють на конкретне друковане видання, теле- або радіокомпанію. Це є грубим порушенням конституційних норм та Законів України.
Зокрема ст. 3 закону "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" визначає те, що акредитація журналістів і технічних працівників ЗМІ при органах влади здійснюється шляхом їх реєстрації на підставі офіційного подання засобу масової інформації до відповідного органу влади або за заявою журналіста і технічного працівника з пред’явленням ними відповідних документів, що підтверджують їх професійний фах, або рекомендації професійного об’єднання журналістів".
"Генеральна прокуратура України зобов’язана акредитувати на всі свої заходи вільних журналістів, які не працюють в конкретному інформаційному агентстві або телекомпанії, але професійно займаються журналістикою та є, наприклад, членами Національної спілки журналістів", - зазначає комітет із свободи слова.
Тобто, як випливає зі слів Томенка, якщо вас відмовляються визнавати як журналіста за редакційним посвідченням інтернет-видання, тоді можна вимагати своїх прав:
- продемонструвавши журналістський диплом вузу,
- або показавши картку членства в Національному союзі журналістів чи профспілці та відповідного листа цієї установи.
Є ще третій варіант – якщо інтернет-видання зареєстровано як юридична особа (ТОВ або ЗАТ, або навіть "приватне підприємство"). Тоді можна нагадати ст.7 закону "Про інформацію", яка каже, що до суб’єктів інформаційних відносин належать громадяни України, держава та юридичні особи.
"Закон не говорить про те, що юридичними особами при отриманні інформації можуть бути лише інформаційні агентства, теле- та радіоорганізації, друковані видання. Тобто, якщо інтернет-видання зареєстровано, наприклад, як товариство з обмеженою відповідальністю, то це не заважає йому отримувати будь-яку публічну інформацію з державних органів (в нашому випадку – від Генеральної прокуратури України)", - зазначає комітет і констатує: "Норми законів України мають вищу юридичну силу ніж підзаконні акти, яким є "положення про акредитацію Генеральної прокуратури".
У випадку, якщо всі наведені шляхи не спрацювали, комітет зі свободи слова радить звертатися до суду "за захистом своїх, гарантованих Конституцією та законами України, прав на отримання інформації".
